Рішення

від 05.03.2021 по справі 711/4384/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4384/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчої А.Ю., Лисенко І.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача

адвоката Семенюк О.Г.

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в подальшому уточнений в редакції від 08.10.2020р., яка прийнята судом) до ТОВ Кабельфармтехніка про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки, зобов`язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка з січня 2017 року інженером-конструктором.

23 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва підприємства з питанням про те, щоб вся заробітна плата виплачувалася йому офіційно. Отримавши відмову, він вирішив звільнитися. Позивач написав дві заяви про звільнення, в першій зазначив як підставу для звільнення- з власного бажання, а в другій - за угодою сторін. Після цього, він передав обидві заяви директору, який сказав переписати заяву про звільнення за угодою сторін від руки і передати секретарю, що він і зробив. Секретар зробила ксерокопію з цієї заяви і забрала собі копію.

Після цих дій, позивач залишив обидві заяви на своєму робочому місті і, зважаючи на те, що він поставив керівництво відповідача про своє звільнення, пішов додому.

На руках у ОСОБА_1 залишилася заява про звільнення за угодою сторін від 23 червня 2017 року, яку він написав власноруч.

Вказує, що на час свого звільнення відповідач ТОВ Кабельфармтехніка не провів з ним повного розрахунку, а саме - не виплатив компенсацію за відпустку та не повернув трудову книжку.

ОСОБА_1 через деякий час після припинення трудових стосунків з ТОВ Кабельфармтехніка звернувся за юридичною консультацією щодо його трудових прав до юриста Центра зайнятості. Останній порекомендував йому ще раз написати заяву на звільнення та відправити рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача для підтвердження факту звернення до останнього. Він знову написав дві заяви про звільнення (одну - за власним бажанням, іншу - за угодою сторін) і 18.10.2017 року направив обидві заяви в одному рекомендованому листі з повідомленням на юридичну адресу відповідача. Зазначений лист відповідач отримав, про що прийшло відповідне повідомлення.

Також позивач робив спроби отримати свою трудову книжку. Так, він написав заяву про повернення йому трудової книжки. Цю заяву він відправив рекомендованим листом 07.03.2018 року за юридичною адресою відповідача. Проте, цей лист повернувся, так як відповідач його у місячний термін не отримав.

Після цього, 05.06.2018 року ОСОБА_1 написав заяву на ім`я начальника управління держпраці у Черкаській області, в якому повідомив про порушення його трудових прав. У відповідь на заяву, він отримав відповідь від 04.07.2018 року, відповідно до якої зазначено, що інспектором праці Управління розпочато інспекційне відвідування ТОВ Кабельфармтехніка .

Згідно із відповіддю начальника управління держпраці у Черкаській області від 19.07.2018 року, останній повідомив, що з метою проведення інспекційного відвідування вищевказаного суб`єкта господарювання, у червні 2018 року, інспекторами праці управління здійснено виїзд за юридичною адресою товариства. За вказаною адресою ТОВ Кабельфармтехніка не встановлено, у зв`язку з чим складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Після цього, ОСОБА_1 надав управлінню держпраці у Черкаській області нову заяву від 16.08.2018 року, де зазначив адресу фактичного місцезнаходження ТОВ Кабельфарматехніка .

Відповідно до отриманої відповіді від 17.09.2018 року, управління держпраці в Черкаській області повідомило, що головними державними інспекторами у вересні 2018 року проведено відвідування ТОВ Кабельфармтехніка , у ході якого виявлено, що на підставі заяви та наказу по підприємству від 29.06.2017 № 20-к ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України з 30.06.2017 року. Згідно із відомостями на видачу заробітної плати, остаточний рахунок виплачено 03.07.2018 року, чим порушено вимоги ст. 116 КЗпП України. В день звільнення ОСОБА_1 не видано трудову книжку, чим адміністрацією ТОВ Кабельфармтехніка порушено норми ч. 1 ст. 47 КЗпП України.

Таким чином, лише з зазначеної відповіді управління держпраці в Черкаській області позивач дізнався про те, що його звільнено з 30.06.2017 року. З наказом він досі не ознайомлений, копію наказу не отримував. Також у відповіді зазначено, що з ним 03.07.2018 року був проведений повний розрахунок. Але це не відповідає дійсності, оскільки 03.07.2018 року ОСОБА_1 взагалі не було в Україні, він перебував за кордоном, що підтверджується даними його закордонного паспорту. Тобто, вважає, що відповідач надав недостовірні відомості щодо розрахунку з ОСОБА_1 . Він жодних грошей 03.07.2018 року не отримував, в жодній платіжній відомості не розписувався.

ОСОБА_1 вважає, що були порушені наступні його трудові права:

1)відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільнені, а саме не виплатив йому компенсацію за невикористану відпуску;

2)відповідач не повернув ОСОБА_1 його трудову книжку, через що позивач не може працевлаштуватися;

3)відповідач платив позивачу лише частину заробітної плати офіційно, а решту заробітної плати проводив неофіційно з ухиленням від оплати відповідних податків.

В зв`язку з зазначеними вище порушеннями, посилаючись на ст.ст. 47, 116, 117, 233, ч.5 ст.235 КЗпП України, позивач просить, - стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1483грн. 44коп. (кількість днів відпустки, за які належить виплатити компенсацію складає: (24 к.дн. / 365 к.дн.) х 212 к.дн. = 13,94 к.дн., з округленням - 14 календарних днів. Середньоденна зарплата складає: 16000 грн. / 151 робочий день = 105,96 грн.; 14 к.дн. х 105,96 грн. = 1483,44 грн.); середній заробіток за час затримки повного розрахунку та неповернення трудової книжки станом на 28.10.2020р. в сумі 87188грн. 52коп. (визначено середньоденну зарплату:

6400 грн. / 61 робочий день = 104,92 грн.; період вимушеного прогулу з 01 липня 2017р. по 28 жовтня 2020р.; компенсація за час вимушеного прогулу складає: 831 робочий день х 104,92 грн. = 87 188,52грн.); зобов`язати відповідача видати новий наказ про звільнення (що має співпадати з днем винесення рішення судом) і внести відповідний запис в трудову книжку, а також зобов`язати відповідача відновити та повернути йому трудову книжку.

Ухвалою суду від 02.07.2020р. відкрито провадження та прийнято до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи не надано.

Ухвалою суду від 02.07.2020р. ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Відповідачем відзив на позов не подано.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Семенюк О.Г. просили задовольнити позовні вимоги (в редакції від 08.10.2020р.). Зазначили, що ОСОБА_1 працював на підприємстві з 05.09.2016р. і 23.07.2017р. подав директору дві заяви про звільнення по різним підставам. З 24.06.2017р. він на роботу більше не вийшов і до роботи не приступив. Йому не було відомо, чи виданий наказ про звільнення. Лише після звернень до управління держпраці у червні 2018р., йому стало відомо, що він був звільнений за ст. 38 КЗпП, з чим згоден. Трудову книжку йому не було повернуто, розрахунки по зарплаті з ним не проведені. Крім того, ним не була використана відпустка (заяв про надання відпустки під час роботи на підприємстві, він не писав). В день звільнення він не хотів працювати, оскільки видавалася заробітна плата чорна , тому він не дочекався наказу про звільнення та трудової книжки. Крім того, зазначили, що позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку, хоча мав право на 14 днів. Вважають, що відповідач не довів обставин про те, що трудова книжка ОСОБА_1 вручена. Середній заробіток слід стягнути у визначеному розмірі станом на 28.10.2020р.

В судовому засіданні відповідач директор ТОВ Кабельфармтехніка ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що трудова книжка ОСОБА_1 не повернута, оскільки він її не отримав, а згодом відбулося залиття приміщення підприємства і більшість документів, в т.ч. і трудова книжка були знищені, про що складені акти. ОСОБА_1 працював на підприємстві пів року і претензій до його роботи не було. Згодом він подав заяву про звільнення і був виданий наказ про звільнення. Йому пропонували у день звільнення почекати і після оформлення отримати трудову книжку, але він не дочекався і більше не повернувся. Направляли і письмові звернення відповідачу, і на електронну адресу, щоб він отримав трудову книжку. Крім того, внаслідок перевірок дотримання трудового законодавства, управлінням держпраці на ТОВ накладено штраф, який сплачений. Зазначив, що можна визнати факт неповернення ОСОБА_1 трудової книжки, а на даний час вона знищена. Заяви від позивача про отримання трудової книжки, підприємством отримані не були. На даний час трудова книжка не поновлена, оскільки не знає, як це зробити. Крім того, при звільненні ОСОБА_1 отримав всі розрахункові кошти. ОСОБА_1 протягом часу роботи не скористався відпусткою, а тому при звільненні йому виплачена компенсація за невикористану відпустку. Всі виплати здійснені у 2017 році. Погоджується із матеріалами, що надані до суду управління держпраці у Черкаській області.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що він працює комерційним директором підприємства і є співзасновником з 2013 року. ОСОБА_1 працював на підприємстві конструктором. У нього почалися проблеми вдома, на роботі, виникали непорозуміння з працівниками, а потім перестав ходити на роботу. Він написав заяву про звільнення за власним бажанням, але про видачу наказу йому нічого не відомо. ОСОБА_1 не отримав трудову книжку, оскільки зник. Він разом із директором підприємства розшукувати ОСОБА_1 , але він на зв`язок не виходив. Вони намагалися вручити ОСОБА_1 трудову книжку, але по факту останній її не отримав. Згодом відбулися непередбачувані події - затопило приміщення і всі документи були знищені. ТОВ сплачувало всім працівникам заробітну плату відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

за матеріалами, що надані управлінням держпраці у Черкаській області на виконання ухвали суду, встановлено, що відповідно до наказу №20-к від 29.06.2017р. ОСОБА_1 з 30.06.2017р. звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Крім того, відповідно до листа першого заступника начальника управління держпраці у Черкаській області від 02.03.2021р., трудова книжка в день звільнення ОСОБА_1 видана не була. Остаточний розрахунок з позивачем в сумі 1208,18грн. проведено 03.07.2017р. (у листі мається застереження про те, що у листі управління від 17.09.2018р. за №Г-630/14-01/6154 помилково вказана дата 03.07.2018р., оскільки вірною є - 03.07.2017р.). Також про отримання ОСОБА_1 такої суми грошових коштів свідчать дані відомості на виплату грошей №КФ-0000076 за червень 2017р., відповідно до якої, ним ця грошова сума отримана особисто, про що свідчить його підпис.

За результатами інспекційного відвідування ТОВ Кабельфармтехніка складено акт інспекційного відвідування від 14.09.2018р. №ЧК-813/585/АВ, припис на усунення виявлених порушень від 14.09.2018р. №ЧК-813/585/АВ/П та протокол про адмінправопорушення від 14.09.2018р. №ЧК-813/585/АВ/П/ПТ. За встановлені порушення управлінням держпраці на суб`єкта господарювання ТОВ Кабельфармтехніка накладено штраф у розмірі 3723грн. (постанова від 04.10.2018р.), який сплачений за платіжним дорученням №5432 від 05.10.2018р. За даними постанови, яка виконана підприємством, встановлені порушення вимог ст.ст. 115, 116 КЗпП, в т.ч. і щодо ОСОБА_1 .

Крім того, постановою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03.12.2018р. (справа №711/8724/18) директора ТОВ Кабельфармтехніка притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КЗпП України і накладено штраф в розмірі 510грн., в т.ч. і щодо ОСОБА_1 , який відповідно до наказу від 29.06.20-17р. №20-к був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП з 30.06.2017р., але при його звільненні не було проведено виплату всіх сум, що належать від підприємства на час звільнення, а остаточний розрахунок проведено 03.07.2017р. (відомість на виплату грошей №КФ-0000076 від 03.07.2017р., чим порушено ст. 116 ч.1 КЗпП.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до управління держпраці із заявами щодо порушень підприємством його трудових прав (неповернення трудової книжки, отримання чорної зарплати тощо), на які йому надавались відповіді від 19.07.2018р., 04.07.2018р., 17.09.2018р., 29.10.2018р.

Крім того, ОСОБА_1 поштовим відправленням з описом вкладень направляв до підприємства за юридичною адресою, що відповідає даним витягу з ЄДРПОУ, заяву від 07.03.2018р. про направлення йому трудової книжки за вказаною ним адресою, але ця заява не була отримана, про що свідчить довідка працівника поштового відділення Укрпошти.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ Кабельфармтехніка від 11.01.2013р. затверджено статут підприємства та призначено його директором ОСОБА_2 , що також підтверджується наказом №1-к від 24.01.2013р. та витягом з ЄДРПОУ від 05.02.2020р.

Під час розгляду справи судом досліджені відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 та податкові розрахунки за 4 квартал 2016р., 1 квартал 2017р., 2 квартал 2017р. та 3 квартал 2017р. і розбіжностей у сумах нарахованої підприємством заробітної плати (виплат) та сплаченої ОСОБА_1 не встановлено.

Крім того, на думку суду, досліджені під час вирішення спору листи директора підприємства від 04.01.2018р., 02.02.2018р., 02.03.2018р. 03.04.2018р., 03.05.2018р., 02.08.2018р., 04.12.2017р., 03.11.2017р. з пропозицією ОСОБА_1 отримати трудову книжку, не є належними та допустимими доказами, оскільки жодним чином не доведено, що ці листи були належним чином направлені поштовим відправленням позивачу чи вручені йому особисто, щоб давало підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від її отримання. Також, не свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 підприємством про можливість отримання ним трудової книжки, враховуючи акти №1 від 04.10.2018р. та №2 від 05.10.2018р., оскільки відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що йому у ці дні буде вручатися трудова книжка.

Обставини про те, що 24.10.2018р. у приміщенні ТОВ Кабельфармтехніка відбулося затоплення ряду документів, зокрема і журналу ведення трудових книжок співробітників, розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.01.2016р. по 28.09.2018р., відомостей на виплату грошей за період з 01.01.2016р. по 03.10.2018р., папки наказів за період з 01.01.2016р. по 24.10.2018р., особистої справи ОСОБА_1 , папки заяв працівників підприємства тощо, знайшли своє підтвердження у акті №1 від 25.10.2018р. Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1 ст. 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

Як передбачено ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 48 цього Кодексу, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки №58 від 29.07.1993р., у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як передбачено п.п.6.1-6.3 цієї Інструкції, якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості. Трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний постійно мати в наявності необхідну кількість бланків трудових книжок і вкладишів до них.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відпустку , за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, середня зарплата в такому випадку розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, - виходячи з виплат за останні два календарних місяці, що передують події, з якою пов`язана така виплата.

Отже, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Однак, за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117 КЗпП України, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Такі висновки зазначив ВС у постанові №686/20491/18 від 05.08.2020р.

Враховуючи встановлені судом обставини, той факт, що трудова книжка позивачу не вручена і не направлена і на час розгляду справи, про що зазначив сам відповідач в судовому засіданні, то суд вважає, що строки, передбачені ст. 233 КЗпП України, позивачем ОСОБА_1 не порушені. Також не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 умисно не отримав трудову книжку.

За результатами розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ТОВ Кабельфармтехніка компенсації за невикористану відпустку в сумі 1483грн. 44коп. слід відмовити, оскільки за дослідженими доказами, встановлено, що 03.07.2017р. з ним підприємством був проведений повний розрахунок по заробітній платі на час звільнення з роботи, що підтверджується матеріалами перевірки, проведеної управлінням держпраці у Черкаській області. Крім того, позивачем не спростовані доводи відповідача та відомості письмових доказів (відомість на виплату грошей) про те, що особисто ним 03.07.2017р. була отримана виплата в розмірі 1208грн. 18коп.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки у сумі 87188грн. 52коп., то слід зазначити наступне:

враховуючи викладені норми законодавства та висновки Верховного Суду, підлягає до стягнення лише середній заробіток за час вимушеного прогулу (неповернення трудової книжки), оскільки подвійне стягнення не є можливим. При цьому, позивачем невірно проведені розрахунки. Так, визначено розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 - 104грн. 92коп., з огляду на норми постанови КМУ №100, за 61 робочий день протягом часу з квітня 2017р. по травень 2017р. 6400грн. / 61 робочий день = 104грн. 92коп.

Між тим, у квітні 2017р. 19 робочих днів та у травні 2017р. 20 робочих днів, а всього 39 робочих днів. Відповідно, за інформацією форми ОК-05 та податкових розрахунків за 2 квартал 2017р. зарплата позивача становила за ці місяці 3200грн. + 3200грн. = 6400грн. Отже, середньоденна зарплата становить 6400грн. / 39 робочих днів = 164грн. 10коп. При цьому, місяць звільнення - червень 2017р. (звільнений 30.06.2017р.) у розрахунок не враховується, відповідно до постанови КМУ №100.

Крім того, з 01.07.2017р. по 31.12.2017р. кількість прострочених робочих днів становить 127; з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. - 250 робочих днів; з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. - 250 робочих днів; з 01.01.2020р. по 28.10.2020р. - 206 робочих днів, а всього - 833 робочих днів.

Відповідно, 164грн. 10коп. (середньоденна зарплата) х 833 робочих днів (кількість прострочених робочих днів) = 136695грн. 30коп., що становить середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Між тим, відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та підставі наданих доказів. Оскільки під час розгляду справи представником позивача зазначено, що період становить з 01.07.2017р. по 28.10.2020р. і позивач не змінює розмір позовних вимог, а тому на думку суду, підлягає до задоволення розмір середнього заробітку - 87188грн. 92коп., тобто в межах пред`явлених до відповідача вимог.

Крім того, необхідно зобов`язати відповідача видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи і внести відповідний запис у трудову книжку, визначивши днем його звільнення 05.03.2021р. (дата судового рішення) без зміни підстав звільнення. При цьому, судом враховуються норми чинного законодавства про те, що у разі затримки видачі трудової книжки днем звільнення вважається день видачі трудової книжки (в даному випадку, дата судового рішення), про що видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Також, суд вважає, що слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача ТОВ Кабельфармтехніка відновити та повернути позивачу його трудову книжку. При цьому, не є обов`язком відповідача відновлювати ті записи трудової діяльності ОСОБА_1 , які не пов`язані із його працевлаштуванням, навчанням тощо в інших підприємствах, організаціях та установах (закладах). Необхідно відновити трудову книжку щодо діяльності позивача на цьому підприємстві.

До таких висновків суд прийшов, оскільки під час вирішення спору доведено вину підприємства - відповідача у справі, у невидачі позивачу трудової книжки при його звільненні. Крім того, навіть після звернень позивача до відповідача із заявами направити йому трудову книжку, адміністрація підприємства не відреагувала. В судовому засіданні директор підприємства також підтвердив факт того, що згодом знищена трудова книжка, не була поновлена і не передана позивачу. При цьому, та підстава, яку вказує відповідач - не знає, як поновити трудову книжку, є такою, яка свідчить про порушення трудових прав позивача. Також доведено факт порушення відповідачем прав позивача на проведення з ним повного розрахунку при звільненні. Даним обставинам надана правова оцінка, яка знайшла своє підтвердження у актах реагування управління держпраці у Черкаській області та судовому рішенні про притягнення директора ТОВ до адміністративної відповідальності. Слід також зазначити, що відповідачем не були спростовані доводи позивача та результати перевірок управління держпраці.

На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту його порушених трудових прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 871грн. 89коп., враховуючи, що ухвалою суду від 02.07.2020р. позивача було звільнено від сплати судового збору за подачу цього позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфартехніка (код ЄДРПОУ 38553207, м. Черкаси, вул. Пацаєва, 20 кв.33) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 87188грн. 52коп.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кабельфартехніка (код ЄДРПОУ 38553207, м. Черкаси, вул. Пацаєва, 20 кв.33) видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з роботи і внести відповідний запис у трудову книжку, визначивши днем його звільнення 05.03.2021р. без зміни підстав звільнення.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кабельфартехніка (код ЄДРПОУ 38553207, м. Черкаси, вул. Пацаєва, 20 кв.33) відновити та повернути ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) його трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфартехніка (код ЄДРПОУ 38553207, м. Черкаси, вул. Пацаєва, 20 кв.33) в дохід держави судовий збір в розмірі 871грн. 89коп.

У решті частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 15.03.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька