Постанова

від 11.08.2021 по справі 711/4384/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 711/4384/20 Провадження № 22-ц/821/878/21 Категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

за участю секретаря: Попової М.В.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1 , адвоката Семенюк Ольги Григорівни в інтересах ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 березня 2021 року (ухвалене в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Позарецької С.М., повний текст судового рішення виготовлений 15 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом (в уточненій редакції від 08 жовтня 2020 року) до ТОВ Кабельфармтехніка про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки, зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що з 05 вересня 2016 року по 23 червня 2017 року працював в ТОВ Кабельфарматехніка інженером-конструктором та отримував заробітну плату в розмірі 12 000 грн. 23 червня 2017 року, вказує ОСОБА_1 , він звернувся до керівництва підприємства з питанням про те, щоб вся заробітна плата виплачувалася йому офіційно, а коли отримав відмову, вирішив звільнитися. Позивач зазначає, що написав дві заяви про звільнення, в першій зазначив як підставу для звільнення - з власного бажання, а в другій - за угодою сторін. Після цього, він передав обидві заяви директору, який сказав переписати заяву про звільнення за угодою сторін від руки і передати секретарю, що він і зробив. Секретар зробила ксерокопію з цієї заяви і забрала собі копію.

Після цих дій, позивач залишив обидві заяви на своєму робочому місті і, зважаючи на те, що він поставив до відома керівництво відповідача про своє звільнення, пішов додому.

На руках у ОСОБА_1 залишилася заява про звільнення за угодою сторін від 23 червня 2017 року, яку він написав власноруч.

Вказує, що на час свого звільнення відповідач ТОВ Кабельфармтехніка не провів з ним повного розрахунку, а саме - не виплатив компенсацію за відпустку та не повернув трудову книжку.

ОСОБА_1 вказує, що через деякий час після припинення трудових відносин з ТОВ Кабельфармтехніка звернувся до Центра зайнятості за юридичною консультацією щодо порушення його трудових прав, де йому було рекомендовано ще раз написати заяву на звільнення та відправити рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача для підтвердження факту звернення до останнього. Позивач посилається на те, що він знову написав дві заяви про звільнення (одну - за власним бажанням, іншу - за угодою сторін) і 18 жовтня 2017 року направив обидві заяви в одному рекомендованому листі з повідомленням на юридичну адресу відповідача. Зазначений лист відповідач отримав, про що прийшло відповідне повідомлення.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що він неодноразово робив спроби отримати свою трудову книжку. Зазначає, що 07 березня 2018 року ним було направлено за юридичною адресою відповідача рекомендованим поштовим відправленням заяву про повернення його трудової книжки, яка була повернута йому за закінченням терміну зберігання.

Окрім цього вказує, що 05 червня 2018 року ним було подано заяву на ім`я начальника управління Держпраці у Черкаській області, в якій містилося повідомлення про порушення його трудових прав. У відповіді на вазану заяву, ОСОБА_1 було повідомлено, що інспектором праці Управління розпочато інспекційне відвідування ТОВ Кабельфармтехніка .

Також позивач вказує на те, що у листі начальника управління держпраці у Черкаській області від 19 липня 2018 року, його було повідомлено, що з метою проведення інспекційного відвідування вищевказаного суб`єкта господарювання, у червні 2018 року, інспекторами праці управління здійснено виїзд за юридичною адресою товариства. За вказаною адресою ТОВ Кабельфармтехніка не встановлено, у зв`язку з чим складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Після цього, ОСОБА_1 надав управлінню держпраці у Черкаській області нову заяву від 16 серпня 2018 року, де зазначив адресу фактичного місцезнаходження ТОВ Кабельфарматехніка .

Відповідно до отриманої відповіді від 17 вересня 2018 року, управління держпраці в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 , що головними державними інспекторами у вересні 2018 року проведено відвідування ТОВ Кабельфармтехніка , у ході якого виявлено, що на підставі заяви та наказу по підприємству від 29 червня 2017 року № 20-к ОСОБА_1 з 30 червня 2017 року було звільнено із займаної посади за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Позивач вказує, що згідно відомостей про видачу заробітної плати, остаточний рахунок із ним було проведено 3 липня 2018 року, у зв`язку з чим вважає, що роботодавцем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України. Крім того, в день звільнення позивачеві не видано трудову книжку, чим адміністрацією ТОВ Кабельфармтехніка порушено норми ч. 1 ст. 47 КЗпП України.

ОСОБА_1 вказує, що лише із зазначеної вище відповіді управління держпраці в Черкаській області він дізнався про те, що його звільнено із займаної посади з 30 червня 2017 року. Вказує на те, що з наказом про своє звільнення він навіть на момент звернення до суду не був ознайомлений, та не отримував його копію. Також вказує на те, що, посилання у відповіді на те, що 3 липня 2018 року з ним був проведений повний розрахунок, не відповідає дійсності та вважає, що відповідачем було надано недостовірні відомості щодо розрахунку, оскільки він жодних грошей 3 липня 2018 року не отримував, в жодній платіжній відомості не розписувався; 3 липня 2018 року він взагалі перебував за кордоном, що підтверджується даними його закордонного паспорту.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачем були порушені наступні його трудові права:

1)відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, а саме не виплатив йому компенсацію за невикористану відпуску;

2)відповідач не повернув його трудову книжку, через що позивач не може працевлаштуватися;

3)відповідач платив позивачу лише частину заробітної плати офіційно, а решту заробітної плати проводив неофіційно з ухиленням від оплати відповідних податків.

У зв`язку із зазначеними вище порушеннями, уточнивши 12 жовтня 2020 року заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив суд постановити рішення, яким стягнути з ТОВ Кабельфармтехніка на свою користь: компенсацію за невикористану відпустку; компенсацію у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки; зобов`язати ТОВ Кабельфармтехніка видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 , що має співпадати з днем винесення рішення суду і внести відповідний запис в його трудову книжку та зобов`язати ТОВ Кабельфармтехніка повернути ОСОБА_1 його трудову книжку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Кабельфартехніка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 87188,52 грн.

Зобов`язано ТОВ Кабельфартехніка видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи і внести відповідний запис у трудову книжку, визначивши днем його звільнення 05 березня 2021 року без зміни підстав звільнення.

Зобов`язано ТОВ Кабельфартехніка відновити та повернути ОСОБА_1 його трудову книжку.

Стягнуто з ТОВ Кабельфартехніка в дохід держави судовий збір в розмірі 871,89 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час вирішення спору позивачем доведено вину підприємства у невидачі ОСОБА_1 трудової книжки при його звільненні та навіть після його звернень до відповідача із заявами про направлення йому трудової книжки, адміністрація ТОВ Кабельфарматехніка ніяким чином не відреагувала; Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, що знайшло своє підтвердження у актах реагування управління держпраці у Черкаській області та у судовому рішенні про притягнення директора ТОВ Кабельфартехніка до адміністративної відповідальності, що не було спростовано відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі, поданій 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених ним позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 1483,44 грн,. вказує на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки відповідачем не доведено факту повного розрахунку з ОСОБА_1 в частині виплати компенсації за невикористану відпустку. Зазначає, що відомості, надані Управлінням держпраці не можуть бути використані як доказ повного розрахунку з ОСОБА_1 , оскільки: відповідачем не надано оригіналу зазначених документів, а ОСОБА_1 стверджує, що ніколи не ставив підпис в наказі про звільнення та у відомості про отримання коштів від 03 липня 2018 року; в справі наявні докази про те, що відповідачем здійснювалися інші виплати в інші дати та в іншому розмірі, пояснення щодо яких відповідачем не надано.

За наслідками розгляду поданої ним апеляційної скарги ОСОБА_1 просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ Кабельфарматехніка на його користь компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1483,44 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Аналогічні вимоги, виклала в поданій 5 квітня 2021 року апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Семенюк О.Г.

В апеляційній скарзі, поданій 12 квітня 2021 року, ТОВ Кабельфармтехніка не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також зазначає, що дане рішення винесено при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме те, що суд взяв до уваги твердження позивача з приводу того, що ОСОБА_1 дізнався про дату свого звільнення лише в червні 2018 року після його звернень до Управління Держпраці в Черкаській області, які не відповідають дійсності, оскільки вищевказаний наказ про звільнення працівника № 20-К від 29 червня 2017 року містить підпис ОСОБА_1 , що вказує на те, що позивач був ознайомлений з наказом та належним чином повідомлений про дату свого звільнення.

Крім того, звертає увагу на те, що 3 липня 2017 року з позивачем були проведені всі розрахунки, про що свідчить наявна в матеріалах справи відомість № КФ-0000076 за червень 2017 року. Також зазначає, шо на підтвердження факту здійснення передачі трудової книжки судом першої інстанції не були взяті до уваги покази свідка ОСОБА_2 , яким в свою чергу було зазначено, що колективом ТОВ Кабельфармтехніка були задіяні всі можливості щодо спроби передачі трудової книжки ОСОБА_1 ,які виявилися безрезультатними.

У зв`язку з наведеним, ТОВ Кабельфармтехніка просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Кабельфарматехніка .

Відзив на апеляційну скаргу

06 травня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Кабельфарматехніка , в якому адвокат просить подану ТОВ Кабельфармтехніка апеляційну скаргу залишити без задоволення з тих підстав, що відповідачем не доведено в суді та не представлено жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ Кабельфарматехніка мало намір повернути трудову книжку ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у ТОВ Кабельфармтехніка з січня 2017 року на посаді інженера-конструктора.

Відповідно до наказу №20-к від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 з 30 червня 2017 року звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. (том 1 а.с. 153)

З листа першого заступника начальника управління держпраці у Черкаській області від 02 березня 2021 року вбачається, що трудова книжка в день звільнення ОСОБА_1 видана не була. Остаточний розрахунок з позивачем в сумі 1208,18грн. проведено 03 липня 2017 року. Також про отримання ОСОБА_1 такої суми грошових коштів свідчать дані відомості на виплату грошей №КФ-0000076 за червень 2017 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 ця грошова сума отримана особисто, про що свідчить його особистий підпис. (том1 а.с. 162-163, 150)

За результатами інспекційного відвідування ТОВ Кабельфармтехніка складено акт інспекційного відвідування від 14 вересня 2018 року №ЧК-813/585/АВ, припис на усунення виявлених порушень від 14 вересня 2018 року №ЧК-813/585/АВ/П та протокол про адмінправопорушення від 14 вересня 2018 року №ЧК-813/585/АВ/П/ПТ. За встановлені порушення управлінням держпраці на суб`єкта господарювання ТОВ Кабельфармтехніка накладено штраф у розмірі 3723,00 грн. (постанова від 04 жовтня 2018 року). За даними постанови, яка виконана підприємством, встановлені порушення вимог ст.ст. 115, 116 КЗпП, в т.ч. і щодо ОСОБА_1 (том 1 а.с. 200-213, 214-216, 219)

Постановою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03 грудня 2018 року (справа №711/8724/18) директора ТОВ Кабельфармтехніка притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КЗпП України і накладено штраф в розмірі 510 грн., в т.ч. і щодо ОСОБА_1 , який відповідно до наказу від 29 червня 2017 року №20-к був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП з 30.06.2017р., але при його звільненні не було проведено виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства на час звільнення, а остаточний розрахунок проведено 03 липня 2017 року, чим порушено ст. 116 ч.1 КЗпП. (том 1 а.с. 188-189)

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до управління держпраці із заявами щодо порушень підприємством його трудових прав (неповернення трудової книжки, отримання чорної зарплати тощо), на які йому надавались відповіді від 19 липня 2018 року, 04 липня 2018 року, 17 вересня 2018 року, 29 жовтня 2018 року. (том 1 а.с. 13,14,16,19)

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 поштовим відправленням з описом вкладень направляв до ТОВ Кабельфармтехніка заяву від 07 березня 2018 року про направлення йому трудової книжки за вказаною ним адресою, але ця заява не була отримана, про що свідчить довідка працівника поштового відділення Укрпошти. (том 1 а.с. 10)

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ Кабельфармтехніка від 11 січня 2013 року затверджено статут підприємства та призначено його директором Ногаєва В.В. (наказ №1-к від 24 січня 2013 року). (том 1 а.с. 46,48,53)

Згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 та податкові розрахунки за 4 квартал 2016 рік, 1 квартал 2017 рік, 2 квартал 2017 рік та 3 квартал 2017 рік розбіжностей у сумах нарахованої підприємством заробітної плати (виплат) та сплаченої ОСОБА_1 не встановлено. (том 1 а.с. 77-79)

Також в матеріалах справи містяться листи директора підприємства від 04 січня 2018р оку, 02 лютого 2018 року, 02 березня 2018 року, 03 квітня 2018 року, 03 травня 2018 року, 02 серпня 2018 року, 04 грудня 2017 року, 03 листопада 2017 року з пропозицією ОСОБА_1 отримати трудову книжку та акти №1 від 04 жовтня 2018 року та №2 від 05 жовтня 2018 року про невручення трудової книжки. (том 1 а.с. 113-119, 120-121)

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги, подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Семенюк О.Г. та ТОВ Кабельфармтехніка не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постанові від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України , при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.4.3 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Є необґрунтованими посилання ТОВ Кабельфармтехніка в своїй апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про необхідність покладення на товариство обов`язку щодо сплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, не врахувавши відсутність вини товариства в несвоєчасному проведенні із позивачем остаточного розрахунку та невидачі трудової книжки, оскільки такі посилання ТОВ Кабельфармтехніка спростовуються наявними матеріалами справи.

Як вбачається із них, остаточний розрахунок із позивачем в день звільнення ( 30 червня 2017 року) проведений не був, належні до сплати позивачу кошти були йому виплачені 03 липня 2017 року , що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 у відомості про виплату грошей , в той час коли об`єктивних та беззаперечних доказів направлення та отримання ОСОБА_1 адресованих йому із сторони ТОВ Кабельфармтехніка повідомлень щодо необхідності з`явитися на підприємство за отриманням трудової книжки матеріали справи не містять.

Оскільки ОСОБА_1 був звільнений 30 червня 2017 року , трудову книжку не отримав, що свідчить про вину відповідача у затримці видачі трудової книжки, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення відповідачем вимог статті 235 КЗпП України .

Оцінивши наявні по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодостягнення з ТОВ Кабельфармтехніка на користь позивача середнього заробітку за час неповернення трудової книжки за період з 01 липня 2017 року по 28 жовтня 2020 року( в межах пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог до відповідача).

Також є безпідставними посилання ОСОБА_1 та його представника - адвоката Семенюк О.Г. в поданих ними апеляційних скаргах на те, що суд першої інстанції помилково відмовиву задоволенні позовних вимог щодо стягнення із ТОВ Кабельфармтехніка на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомості на виплату грошей №КФ-0000076, остаточний розрахунок з позивачем в сумі 1208,18грн. проведено 03 липня 2017 року. Про отримання коштів свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 (том1 а.с. 150) Факт не отримання позивачем зазначених коштів, належними та допустимими доказами не спростований.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117 КЗпП України, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну зарплату.

Таким чином, враховуючи, що більш тривале порушення трудових прав ОСОБА_1 було викликане саме затримкою у видачі трудової книжки, тому доцільне застосування до спірних правовідносин положень статті 235 КЗпП України, що в свою чергу виключає у даному випадку можливість одночасного застосування норми статті 117 КЗпП України .

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, так і у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц, провадження № 61-18501св19 та у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18, провадження № 61-1879св20.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам в їх сукупності, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Інші доводи, наведені в апеляційних скаргах ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. та ТОВ Кабельфармтехніка , суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами не вбачає.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни та товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельфармтехніка про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час неповернення трудової книжки, зобов`язання вчинити певні дії- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

В.О. Єльцов

/повний текст постанови суду виготовлений 18 серпня 2021 року/