Рішення

від 07.10.2009 по справі 2-2082/09

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

                                         Справа № 2-2082

                                            2009 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

    головуючої – судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

    при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Першого Українського театру для дітей та юнацтва про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

     в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого Українського театру для дітей та юнацтва про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

    В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що працював у відповідача на посаді режисера-постановника, наказом № 161-к від 02 жовтня 2008 року його переведено на посаду виконуючого обов’язки  головного режисера, з якої 01 червня 2009 року було звільнено за п.6 ст. 40 КЗпП України наказом № 86-к у зв’язку з постановлення Галицьким районним судом м.Львова 06 травня 2009 року рішення про поновлення на посаді виконуючого обов’язки головного режисера ОСОБА_2

    Позивач вважає вищезгаданий наказ незаконним, а його звільнення з посади таким, що проведено з грубим порушенням норм трудового законодавства, а саме, у виконавчому листі, виданому Галицьким районним судом м.Львова 06 травня 2009 року, який слугував підставою його звільнення з посади виконуючого обов’язки головного режисера, не йшлося про поновлення на такій ОСОБА_2, а тільки про зобов’язання  директора виправити запис у його трудовій книжці та поновити втрачений трудовий стаж; відповідач всупереч вимог ст. 44 КЗпП України не виплатив йому вихідної допомоги у розмірі середньомісячного розрахунку; враховуючи те, що відповідно до вимог п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року, рішення поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим про це органом наказу, а ОСОБА_2 як виконуючий обов’язки генерального директора не видав наказу про поновлення його, Мисака, на посаді виконуючого обов’язки головного режисера, а це свідчить про те, що він відмовився виконувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 06 травня 2009 року, і жодних підстав для звільнення його, позивача, з посади виконуючого обов’язки головного режисера, функції якого він сумлінно виконував з 02 жовтня 2008 року до 01 червня 2009 року, не було жодних підстав.

    Просить визнати незаконним та скасувати наказ по Першому Українському театру для дітей та юнацтва від 01 червня 2009 року     № 86-к "Про звільнення виконуючого обов’язки головного режисера ОСОБА_1", поновити його на роботі на посаді головного режисера Першого Українського театру для дітей та юнацтва та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

    У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, дали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви, просять задовольнити позов у повному об’ємі.

    Представники відповідача позов заперечили, пояснили, що ОСОБА_2 був присутній при оголошенні рішення Галицького районного суду м.Львова від 06 травня 2009 року та, отримавши на руки виконавчі листи, не подавав їх у виконавчу службу, що не суперечить вимогам закону, оскільки мав намір виконати рішення суду добровільно, обіймаючи в той час посаду виконуючого обов’язки генерального директора, а обов’язок ознайомити позивача з цими виконавчими листами законом не передбачений, оскільки вони не стосуються його особисто. Крім того, позивачу, котрого 02 жовтня 2008 року на підставі особисто поданої ним заяви було звільнено з посади режисера-постановника, після чого він обійняв посаду виконуючого обов’язки головного режисера, яка є у штатному розписі без збереження попередньої посади, було відомо, що ОСОБА_2 оскаржив у судовому порядку незаконне звільнення його із згаданої посади шляхом переміщення, однак ОСОБА_1 обійняв цю посаду не за сумісництвом чи на інших тимчасових засадах при збереженні попередньої посади режисера-постановника, а на постійній штатній основі. Оскільки ОСОБА_2 був поновлений на роботі на підставі рішення Галицького районного суду м.Львова від 06 травня 2009 року, позивача було підставно звільнено з посади виконуючого обов’язки головного режисера у відповідності з вимогами п.6 ст. 40 КЗпП України. Що стосується вимоги позивача про виплату йому вихідної допомоги, то йому неодноразово скеровувались листи з проханнями отримати таку у будь-який зручний для нього час, однак він такі ігнорує. Просять відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

    Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

    Як вбачається з наказу № 86-к від 01 червня 2009 року (а.с.5), у зв’язку із прийняттям рішення Галицьким районним судом м.Львова від 06 травня 2009 року про поновлення на займаній посаді виконуючого обов’язки головного режисера ОСОБА_2 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 01 червня 2009 року за п.6 ст. 40 КЗпП України з проведенням з ним повного розрахунку при звільненні та виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

    Згідно наказу Першого українського театру для дітей та юнацтва  № 87-к від 01 червня 2009 року (а.с.53), у зв’язку із прийняттям рішення Галицьким районним судом м.Львова від 06 травня 2009 року про поновлення на займаній посаді виконуючого обов’язки головного режисера ОСОБА_2 скасовано наказ від 01 жовтня 2008 року № 160-к за підписом генерального директора Першого українського театру для дітей та юнацтва ОСОБА_3, на займаній посаді з 01 жовтня 2008 року поновлено ОСОБА_2 з виплатою йому різниці втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.  

    Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 06 травня 2009 року (а.с.15-17) скасовано наказ генерального директора Першого українського театру для дітей та юнацтва № 160-к від 01 жовтня 2008 року "Про відміну виконання обов’язків головного режисера з ОСОБА_2 і переміщення його на посаду актора І-ї категорії", ОСОБА_2 поновлено на посаді виконуючого обов’язки головного режисера Першого українського театру для дітей та юнацтва з дня звільнення, директора Першого українського театру для дітей та юнацтва зобов’язано виправити запис у трудовій книжці ОСОБА_2 та поновити втрачений трудовий стаж. Рішення суду у частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

    Відповідно до п.6 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

    На момент постановлення вищевказаного судового рішення посаду виконуючого обов’язки головного режисера театру обіймав позивач на підставі наказу № 161-к від 02 жовтня 2008 року (а.с.4), яким його було на таку переведено за його згодою, увільнивши від обов’язків режисера-постановника, що вбачається з його особистої заяви від 02 жовтня 2008 року (а.с.28).

    Згідно штатного розпису на 2008 рік Першого українського театру для дітей та юнацтва з 01 квітня 2008 року (а.с.12), посада головного режисера належить до художньо-керівного складу з однією штатною одиницею.  

    Таким чином, позивача було підставно звільнено з посади виконуючого обов’язки головного режисера, оскільки на цій посаді за рішенням суду було поновлено артиста І-ої категорії ОСОБА_2, котрий на той час наказом Управління культури і туризму Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 03-к від 12 січня 2009 року з 12 січня 2009 року був призначений виконуючим обов’язки  генерального директора Першого українського театру для дітей та юнацтва.

    Дослідивши всі зібрані по справі докази, суд вважає, що відповідач не порушив процедуру звільнення, а покликання представника позивача про те, що наказ про його звільнення передував наказу про поновлення ОСОБА_2 на посаді у порушення вимог трудового законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки це - процедурна формальність, послідовність якої не окреслена на нормативному рівні законодавцем, і незважаючи на те, що логічно було б спочатку поновити ОСОБА_2 на роботі, а потім з тієї підставі звільнити позивача, наведене не може бути підставою для задоволення позову, оскільки накази були винесені в один день, а про їх послідовність свідчить черговість нумерації, що є помилкою кадрового поля та не носить правового характеру.

    Розрахунок з позивачем проведено у повному об’ємі, що вбачається з матеріалів справи (а.с.39-43), сам факт чого, а також його розмір позивачем не оскаржується, а з його особистих пояснень у судовому засіданні вбачається, що оскільки він оскаржував звільнення в судовому порядку, вихідну допомогу свідомо не бажав отримувати, незважаючи на неодноразові звернення про виплату такої, адресовані йому відповідачем (а.с.54-57).                

    Як вбачається з копії книги обліку руху трудових книжок (а.с.38), позивач отримав у відповідності з вимогами ст. 47 КЗпП України трудову книжку, про що свідчить його особистий підпис.  

    За наведених обставин суд, оцінивши у сукупності всі наявні у матеріалах справи докази, приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість позову, у зв’язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі п.6 ст. 40, ст. ст. 232-233 КЗпП України, суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого Українського театру для дітей та юнацтва про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу                  в і д м о в и т и .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    СУДДЯ                              

Оригінал рішення.