Постанова

від 11.05.2010 по справі 29/221

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 травня 2010 р.                                                                                    

№ 29/221  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Шкуридин Є.Є. –довіреність від 10.06.2009 р.

відповідача

Голояд І.В. –довіреність від 12.03.2010 р.

третіх осіб

не з‘явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКА"

на постанову

від 01.12.2009 р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 29/221 господарського суду Донецької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКА"

до                          

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"

за участю третіх осі

- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області

- Донецької міської ради

- Управління земельних ресурсів Донецької міської ради

про

стягнення збитків в розмірі 658 800,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ЕНКА" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Вікторія" (далі ПІІ ТОВ "Вікторія") про стягнення збитків у розмірі 658 800, 00 грн., посилаючись на приписи статей 22, 193, 526, 1166 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2009 р. між сторонами було укладено договір № 22 про надання послуг, за умовами якого відповідач погодився на розміщення на своїй території площею 2000 кв.м. допоміжних конструкцій позивача, призначених для збереження будівельних матеріалів, що використовуються для будівництва стадіону "Донбас Арена" зі сплатою відповідачу 31200,00 грн. щомісячно зі 100 % передплатою.

Позивачем зобов’язання за договором виконувались належним чином, а саме зобов’язання зі сплати коштів за договором та спорудженням допоміжних конструкцій на території відповідача, із погодженням проведення робіт з представниками відповідача.

Проте, 30.09.2009 р. відповідачем було направлено лист –повідомлення № 131/10 про те, що власником земельної ділянки, наданої за договором № 22 позивачу і на якій проводяться роботи з розміщення допоміжних конструкцій, є міська рада і в користування відповідачу не надавалась.

Тобто, на думку позивача, відповідач фактично підтвердив, що при укладенні договору № 22 ним було надано неправдиві відомості стосовно належності земельної ділянки.

При цьому, 03.04.2009 р. відповідачем було надіслано позивачу лист з вимогою демонтувати допоміжні конструкції а строк до 09.04.2009 р. та про розірвання договору № 22 від 09.02.2009 р.

ТОВ "ЕНКА" зазначає, що у зв’язку з тим, що ПІІ ТОВ "Вікторія" при укладенні договору № 22 від 09.02.2009 р. було надано інформацію, що не відповідала дійсності, тобто виконання відповідачем зобов’язань за договором не можна вважати повним, позивачем понесено збитки, що виразились у витраченні грошових коштів на спорудження даних допоміжних конструкцій, а потім на їх демонтаж, що становить 658 800, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву ПІІ ТОВ "Вікторія" просило відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 16.07.2009 р. та від 07.09.2009 р. залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, Донецьку міську раду та Управління земельних ресурсів Донецької міської ради.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. (суддя Джарти В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що позивач не довів факт наявності вини у діях відповідача, а також не надав належних доказів, які підтверджували би наявність причинного зв'язку між невиконанням відповідачем умов договору та реальним заподіянням збитків.

За апеляційною скаргою ТОВ "ЕНКА" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Москальова І.В., Алєєва І.В., Величко Н.Л.) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.12.2009 р. залишив його без змін.

ТОВ "ЕНКА" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невідповідністю висновків судів обставинам справи.

Скаржник, зокрема, зазначив, що судами не звернуто уваги на те, що дії відповідача знаходяться в прямому умовно –наслідковому зв’язку із спричиненням збитків позивачу, що вбачається з листів відповідача які свідчать про відсутність у відповідача можливості розпоряджатися земельною ділянкою та надання позивачу недостовірної інформації стосовно належності земельної ділянки, що і потягло понесення позивачем збитків.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 09.02.2009 р. між ТОВ "ЕНКА" (компанія) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства обмеженою відповідальністю "Вікторія" (підприємство) було укладено договір про надання послуг № 22, предметом якого  є надання підприємством згоди на розміщення на його території площею 2000 кв.м. (м. Донецьк, пр. Миру, 14 А) допоміжних конструкцій компанії з метою збереження будівельних матеріалів та обладнання при будівництві стадіону "Донбас Арена" та визначення принципів взаємодії сторін.

Строк дії договору встановлений з 15.03.2009 року по 14.08.2009 року (пункт 6.4 договору).

Договір № 22 від 09.02.2009 р. підписано уповноваженими представниками обох сторін без розбіжностей.

Листом від 30.03.2009 р. № 131/10 ПІІ ТОВ "Вікторія" повідомив ТОВ "ЕНКА" про неможливість узгодження місця розташування останнім допоміжних конструкцій на земельній ділянці відповідача, у зв’язку з чим, повідомив про розірвання договору № 22 від 09.02.2009 р.

03.04.2009 р. ПІІ ТОВ "Вікторія" направив позивачу лист № 133/10, яким повідомив про необхідність демонтажу розташованих позивачем допоміжних конструкцій в строк до 09.04.2009 р.

ТОВ "ЕНКА" направило на адресу відповідача лист № enka/dba-2009/3303 від 09.04.2009, в якому запропонував до 20.04.2009 р. відшкодувати збитки, що згідно додатку до листа склали 84 797,39 доларів США.

Листом від 28.04.2009 р. № 166/10 ПІІ ТОВ "Вікторія" пояснив, що погодження земельної ділянки не відбувалось та зазначив, що фактична площа земельної ділянки, на якій розташовані допоміжні конструкції, значно більша, ніж 2000 кв.м, як передбачено договором.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "ЕНКА" про стягнення з ПІІ ТОВ "Вікторія" стягнення збитків у розмірі 658 800, 00 грн., з посиланням, зокрема, на приписи статей 22, 193, 526, 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, недодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як –то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що предметом договору про надання послуг від  09.02.2009 р. № 22 є надання відповідачем згоди на розміщення на його території площею 2000 м2 (м. Донецьк, пр. Миру, 14 А) допоміжних конструкцій компанії з метою збереження будівельних матеріалів та обладнання при будівництві стадіону "Донбас Арена" та визначення принципів взаємодії сторін (пункт 1.1.).

Пунктом  4.2 договору № 22 на відповідача покладено здійснення  контрольних функцій за додержанням позивачем умов вказаного договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору №22 відповідач зобов’язувався надати згоду на розміщення на його території допоміжних конструкцій позивача згідно умов договору.

Проте, зі змісту договору № 22 від 09.02.2009 р. вбачається, що він не  містить такої умови, що згода відповідачем вважається наданою в момент укладення договору, в той час як  згідно  пункту 6.4 договору він  набув чинності з 15.03.2009 р., договір № 22 від 09.02.2009р. не містять і узгодження між сторонами конкретних меж земельної ділянки та місця розташування  допоміжних конструкцій позивача.  

Матеріали справи не містять і будь-яких інших доказів,  що свідчать про надання  відповідачем, на виконання умов договору,  згоди на розміщення на  його території допоміжних конструкцій з визначенням конкретних меж земельної ділянки та місця розташування  допоміжних конструкцій позивача.

При цьому, на дату укладення договору від 09.02.2009 р. в користуванні відповідача знаходилась земельна ділянка  площею 12 000 кв.м за договором оренди від 05.11.2001 р. та площею 5,3493 га за договором оренди земельної ділянки від 12.12.2008 р., які були  розірвані за рішенням Донецької міської ради від 20.03.2009 р. № 29/59 з врахуванням змін до нього, що внесені  рішенням Донецької міської ради № 31/60 від 24.04.2009 р., що зумовило 30.03.2009 р. розірвання договору № 22 від 09.02.2009 р., який  набув чинності лише 15.03.2009 р.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розміщення допоміжних конструкції позивача на земельній ділянці відповідача, межі якої були би узгоджені між сторонами шляхом надання відповідачем згоди з визначенням конкретних меж земельної ділянки та місця розташування  допоміжних конструкцій позивача, що спростовує твердження ТОВ "ЕНКА" на обґрунтоване здійснення будь-яких заходів на встановлення  допоміжних конструкцій на виконання умов договору № 22 від 09.02.2009 р., що зумовило виникнення збитків.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. у справі № 29/221 та рішення  господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                 Н. Волковицька

                                                                                              Л. Рогач