Постанова

від 17.03.2021 по справі 206/4723/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 206/4723/17

провадження № 61-7710св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Перший Український міжнародний банк , Комунальне підприємство Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Управління-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року у складі судді Сухорукова А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк (далі - ПАТ Перший Український міжнародний банк ), Комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради (далі - КП Реєстратор майнових прав ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Управління-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради, про визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ Перший Український міжнародний банк , правонаступником якого є ПАТ Перший Український міжнародний банк , було укладено кредитний договір № 5622414.

На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 23 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ Перший Український міжнародний банк укладено договір іпотеки від № 5622558, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., відповідно до якого предметом іпотеки є домоволодіння, земельна ділянка, цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; площею: 0,0999 га; кадастровий номер 1210100000:09:267:0004, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2

18 червня 2017 року державний реєстратор КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Жук В. М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексні номери 35730923 та 35730923, на підставі яких право власності на вказаний предмет іпотеки без згоди та повідомлення спадкоємців було перереєстровано на користь іпотекодержателя ПАТ Перший Український міжнародний банк лише за заявою останнього.

Вважають, що ПАТ Перший Український міжнародний банк неправомірно позбавило позивачів, серед яких є малолітня дитина, права на володіння та використання належного їм нерухомого майна.

Договір іпотеки від 23 серпня 2007 року № 5622558 укладено без дозволу органів опіки і піклування, а тому він має бути визнаний недійсним із скасуванням відповідних записів в реєстрі, внесених на підставі цього договору.

Дія цього договору іпотеки припинилась у зв`язку з припиненням кредитного договору від 23 серпня 2007 року № 5622414. Отже, ПАТ Перший Український міжнародний банк не мав права вимоги за іпотечним договором та право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи наведене, позивачі просили суд:

- визнати недійсним договір іпотеки від 23 серпня 2007 року № 5622558, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ Перший Український міжнародний банк , правонаступником якого є ПАТ Перший Український міжнародний банк , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. за реєстровим номером 826;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки від 23 серпня 2007 року № 20991289;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяження від 23 серпня 2007 року № 20991272;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки від 23 серпня 2007 року № 20990637;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяження від 23 серпня 2007 року № 20990607;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 червня 2017 року, індексний номер № 35730923, винесене державним реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В. М., та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис від 14 червня 2017 року № 20991245 про державну реєстрацію права власності ПАТ Перший Український міжнародний банк на об`єкти нерухомого майна: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1279154512101), та запис від 14 червня 2017 року № 20990581 про державну реєстрацію права власності ПАТ Перший Український міжнародний банк на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:09:267:0004, м. Дніпро, Дніпропетровська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1279122612101).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , частково задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер від 18 червня 2017 року № 35730923, винесене державним реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жуком В. М.

Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 14 червня 2017 року № 20991245 про державну реєстрацію за ПАТ Перший Український міжнародний банк права власності на об`єкти нерухомого майна, домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1278154512101), та запис від 14 червня 2017 року № 20990581 про державну реєстрацію за ПАТ Перший Український міжнародний банк права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:267:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1279122612101), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору по 640,00 грн кожному.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ПАТ Перший Український міжнародний банк було відомо про смерть позичальника ОСОБА_4 , починаючи з 10 серпня 2015 року, однак банк всупереч вимогам статті 1281 ЦК України не направив на адресу спадкоємців претензію про повернення кредитних коштів, а звернувся 14 червня 2017 року із заявою до державного реєстратора про державну реєстрацію за банком права власності на предмет іпотеки.

Державним реєстратором Жуком В. М. було безпідставно перереєстровано спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Суд першої інстанції оглянув домову книгу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та встановив, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були зареєстровані за вказаною адресою з 01 грудня 2011 року.

Тобто на момент укладання іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 5622558 неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та не були власниками вказаного домоволодіння, а тому їхні права на житло не могли бути порушеними при укладенні спірного іпотечного договору.

Таким чином, позовні вимоги позивачів в частині визнання договору іпотеки недійсним є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , просили суд скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , мотивовано тим, що, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 29 ЦК України, частини другої статті 176 СК України, частини другої статті 18 Закону України Про охорону дитинства , частини першої статті 405 ЦК України і помилково зробили висновок про відсутність порушення прав на житло малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при укладенні договору іпотеки.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, представник ПАТ Перший Український міжнародний банк адвокат Панченко О. О. просила суд скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційну скаргу ПАТ Перший Український міжнародний банк мотивовано тим, що заборгованість ОСОБА_4 у розмірі 51 823,60 дол. США включено до спадкової маси, а тому висновок судів про необхідність кредитору заявити спадкоємцям відповідні вимоги є помилковим. При цьому Закон України Про іпотеку не містить вказівки про те, що у випадку початку процедури набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем необхідно звертатись до спадкоємців іпотекодавця з вимогами про дострокове повернення кредитних коштів.

Натомість іпотекодержатель надав державному реєстратору всі необхідні документи, передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, у тому числі і вимогу про ухвалення ПАТ Перший Український міжнародний банк рішення про перехід предмета іпотеки у свою власність.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ Перший Український міжнародний банк , поданому до суду у червні 2019 року, ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 вважали доводи касаційної скарги необґрунтованими, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог просили залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 206/4723/17.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року поновлено ПАТ Перший Український міжнародний банк строк на касаційне оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено представнику ПАТ Перший Український міжнародний банк адвокату Панченко О. О. у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , про що Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції видано свідоцтво про народження та зроблено актовий запис за № 124 (а. с. 42).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що 15 серпня 2007 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області видано свідоцтво про народження та зроблено актовий запис № 494 (а. с. 43).

08 серпня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , про що Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено актовий запис № 288 (а. с. 44).

23 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ Перший Український міжнародний банк , правонаступником якого є ПАТ Перший Український міжнародний банк , було укладено кредитний договір № 5622414, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 100 000,00 дол. США (а. с. 29-33).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 23 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ Перший Український міжнародний банк укладено договір іпотеки № 5622558, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., відповідно до якого предметом іпотеки є домоволодіння, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 9758076, (відповідно до витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 серпня 2007 року № 15466205, виданого КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ), земельна ділянка, цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0999 га, кадастровий номер 1210100000:09:267:0004, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2014 року у справі № 206/5269/14-ц стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ Перший Український Міжнародний Банк заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 5622414, яка станом на 15 липня 2014 року складається із: заборгованості за кредитом - 48 332,22 дол. США, заборгованості за непогашеними процентами за користування кредитом - 3 491,38 дол. США, сума пені за порушення строків виконання зобов`язання - 1 965,58 дол. США, сума штрафів за порушення обов`язків - 1 000,00 дол. США, а всього - 54 789,18 дол. США, а також стягнуто суму штрафів за порушення обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування у розмірі 74 035,50 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн (а. с. 199-201).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2014 року в частині стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання та штрафу за порушення зобов`язання за кредитним договором змінено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Перший Український міжнародний банк пеню в сумі 22 990,00 грн та штраф за порушення зобов`язання в сумі 11 700,00 грн. Вказано загальну суму заборгованості за кредитним договором 51 823,60 дол. США замість 54 789,81 дол. США (а. с. 110).

07 березня 2015 року керівником сектору підтримки та супроводження Департаменту стягнення кредитів ПАТ Перший Український міжнародний банк Страховою В. В. було направлено на адресу ОСОБА_4 вимогу про усунення порушення виконання основного зобов`язання за кредитним договором протягом 30 днів (а. с. 109).

Зі свідоцтва про смерть, виданого 29 травня 2015 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис за № 538 (а. с. 41).

Заявою від 10 серпня 2015 року, поданою матір`ю ОСОБА_4 ОСОБА_6 до ПАТ Перший Український міжнародний банк , ОСОБА_6 повідомила ПАТ Перший Український міжнародний банк про смерть ОСОБА_4 . Ця заява містить відмітку банку від 10 серпня 2005 року про її реєстрацію за № 120/708/02 (а. с. 45).

З наданої до суду першої інстанції реєстраційної справи № 1279154512101 вбачається, що 14 червня 2017 року ОСОБА_7 подала державному реєстратору КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жуку В. М. заяву про державну реєстрацію права власності, яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяви і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 червня 2017 року о 14:47:59 год. за реєстраційним номером 22760983 (а. с. 125-132).

18 червня 2017 року державним реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жуком В. М. було винесено рішення № 35730923 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вирішено провести державну реєстрацію права власності на домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:267:0004, за суб`єктом ПАТ Перший Український міжнародний банк (а. с. 133).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 червня 2017 року № 89989513 вбачається, що 14 червня 2017 року о 14:47:59 год., державним реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жуком В. М. було зареєстровано за ПАТ Перший Український міжнародний банк право власності на домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:267:0004 (а. с. 134).

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 червня 2017 року за № 89986680, вбачається, що 14 червня 2017 року о 14:47:59 державним реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жуком В. М. було зареєстровано за ПАТ Перший Український міжнародний банк право власності на земельну ділянку, площею 0,0999 га, кадастровий номер 1201100000:09:267:0004 (а. с. 147).

З довідок від 07 грудня 2007 року за № 402/01-16 та №403/01-16, наданих приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , про що заведена спадкова справа № 13/20107, номер у спадковому реєстрі 60763554 (а. с. 156, 157).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо позовної вимоги про визнання договору іпотеки недійсним

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.

У позовній заяві позивачі як на підставу для визнання недійсним договору іпотеки від 23 серпня 2007 року за № 5622558 вказували на відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування при укладенні спірного договору іпотеки, порушення при укладенні цього договору положень законодавства України, які спрямовані на захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна (статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей , статей 17, 18 Закону України Про охорону дитинства , статті 177 СК України).

Правовий висновок щодо застосування вказаних норм права при вирішенні спорів про недійсність правочинів щодо майна, право на яке має дитина, викладено Верховним Судом України у постанові 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16.

Передбачені статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України Про охорону дитинства та статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямовані на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору.

Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою спірного домоволодіння з 01 грудня 2011 року.

Отже, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були співвласниками домоволодіння на АДРЕСА_1 . Вони набули право користування житлом як члени сім`ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України Про охорону дитинства та зберігають це право протягом часу перебування його в іпотеці, і на час вирішення справи цього права не позбавлені.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. ЦК України, як і спеціальний Закон України Про іпотеку , не містить норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

У чому саме полягало порушення майнових прав дітей унаслідок укладення договору іпотеки без попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення цього договору позивачі всупереч вимогам частини третьої статті 12 і частини першої статті 81 ЦПК України не довели.

З огляду на наведе доводи позовної заяви про те, що на час укладення спірного договору іпотеки за адресою спірного домоволодіння не були зареєстровані, однак фактично проживали разом із батьками малолітні особи, а тому була необхідна була згода органу опіки та піклування, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, і Верховний Суд погоджується з висновками судів про відмову у визнанні недійсним договору іпотеки від 23 серпня 2007 року № 5622558.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2017 року № 35730923

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України Про іпотеку у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ Перший Український міжнародний банк ).

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті у тій же редакції).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зазначено, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

У цій справі суди встановили, що ПАТ Перший Український міжнародний банк було обізнане про смерть ОСОБА_8 , починаючи з 10 серпня 2015 року, проте ПАТ Перший Український міжнародний банк не зверталось до спадкоємців позичальника з вимогами про повернення кредитних коштів у строк, передбачений статтею 1281 ЦК України (у редакції, чинній на час смерті позичальника).

З огляду на обставини, встановлені судами першої й апеляційної інстанцій, Верховний Суд вважає, що ПАТ Перший Український міжнародний банк могло реалізувати своє право вимоги щодо домоволодіння та земельної ділянки, які належали позичальнику, після її смерті відповідно до правил, визначених статтями 1281 і 1282 ЦК України. Але з огляду на пропуск строку, встановленого статтею 1281 ЦК України, ПАТ Перший Український міжнародний банк не мало юридичних підстав для звернення до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на указане майно та для такої реєстрації, оскільки право вимоги до позичальника за договором іпотеки, а також його зобов`язання за цим договором припинилися.

Заявлені позивачами вимоги:

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 червня 2017 року індексний номер № 35730923, винесене державним реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В. М., та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис від 14 червня 2017 року № 20991245 про державну реєстрацію права власності ПАТ Перший Український міжнародний банк на об`єкти нерухомого майна, домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та запис від 14 червня 2017 року № 20990581 про державну реєстрацію права власності ПАТ Перший Український міжнародний банк на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:09:267:0004, м. Дніпро, Дніпропетровська область,

за своїм змістом стосуються питання законності рішень державного реєстратора та окремо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності ПАТ Перший Український міжнародний банк на об`єкти нерухомого майна.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПАТ Перший Український міжнародний банк ).

Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а).

За змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ Перший Український міжнародний банк , у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак позивачі, звертаючись до суду з вимогою про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2017 року № 35730923, обрали спосіб захисту порушеного права, який не узгоджувався зі змістом статей 26 і 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції. Суд першої інстанції та апеляційний суд, задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2017 року № 35730923, вказаного не врахували, а отже, неправильно застосували норми матеріального права, що відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині про відмову у позові.

Щодо неналежності відповідача КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області

Позивачі заявили вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на об`єкти спірного нерухомого майна до двох відповідачів: до ПАТ Перший Український міжнародний банк та КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи були викладені у частинах першій і третій статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина перша статті 29 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача за первісним позовом до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачів є саме з ПАТ Перший Український міжнародний банк з приводу порушення ним права власності позивачів на спірне майно внаслідок дій ПАТ Перший Український міжнародний банк щодо реєстрації за собою такого права.

Отже, позовні вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності ПАТ Перший Український міжнародний банк на об`єкти спірного нерухомого майна не можуть бути звернені до КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, яке позивачі визначили співвідповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

З огляду на те, що позивачі пред`явили позов також до неналежного співвідповідача КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо нього є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суди попередніх інстанцій по суті дійшли правильного висновку про можливість вирішення спору у вказаній справі у частині вимог до ПАТ Перший Український міжнародний банк і помилково задовольнили ті самі вимоги, звернуті до КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області.

Отже, оскільки КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області є неналежним відповідачем у справі, слід скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині задоволення позову до КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області; ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до вказаного відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог до Комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області відмовити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2017 року № 35730923 скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2017 року № 35730923 відмовити.

В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк