Постанова

від 18.03.2021 по справі 128/2311/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/2311/20

Провадження № 22-ц/801/707/2021

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 рокуСправа № 128/2311/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Денишенко Т.О.,

з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю.,

учасники справи:

позивач: Фермерське господарство Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович ,

відповідачі: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Васильєвої Т.Ю., в залі суду,

встановив:

У вересні 2020 року Фермерське господарство Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович звернулося в суд з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення 60 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №9 від 01.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 і прийняття вказаної земельної ділянки в комунальну власність територіальної громади Стрижавської селищної ради та припинити речове право (право комунальної власності) на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га, зареєстроване 16.07.2020 на підставі рішення №53153748.

У листопаді 2020 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову згідно з якою ФГ Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович доповнило свою позовну заяву вимогою наступного змісту: визнати незаконним та скасувати рішення 62 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №98 від 09.09.2020 щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 та припинити речове право (право власності) на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га, зареєстроване 24.09.2020 на підставі рішення №54227819 .

02 лютого 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га, розташовану в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га, може розпорядитись вказаною земельною ділянкою, таким чином у разі задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, для приведення сторін у первинний стан. Забезпечення позову дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом якого звернувся позивач до суду.

Щодо зустрічного забезпечення, то позивач являється власником кінно - спортивного комплексу на який може бути звернуто стягнення, що підтверджується договором купівлі - продажу від 01.10.2001, який міститься в матеріалах позовної заяви.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року в задоволенні заяви Фермерського господарства Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем вид забезпечення позову не є співмірним заявленим вимогам, а невжиття такого заходу забезпечення позову не може бути перешкодою до виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Фермерське господарство Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович подало апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та постановлена за неповного з`ясування обставин і доводів заяви про забезпечення позову.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час вирішення заяви не врахував, що заявником надано достатньо переконливих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Зокрема, у апеляційній скарзі зазначено, що позивачем вдруге подано заяву про забезпечення позову, оскільки 07.09.2020 відмовляючи у задоволенні аналогічної заяви суд зазначив, що позивачем не було надано доказів про те, що відповідачі мають намір вчиняти дії з приводу вищевказаної земельної ділянки, однак, через два дні рішенням 62 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №98 від 09.09.2020 вказану земельну ділянку було передано з комунальної власності у приватну власність ОСОБА_1 , а відтак останній може розпорядитись нею в будь - який час.

У апеляційній скарзі ФГ Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому представником позивача подано заяву про розгляд справи у його відсутність, а також зазначено, що подану апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів достатніх підстав для необхідності застосування таких заходів забезпечення позову і не надав доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У своїй заяві про забезпечення позову ФГ Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович зазначило, що відповідач ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0,12 га, може розпорядитись вказаною земельною ділянкою, тому у разі задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, для приведення сторін у первинний стан. Забезпечення позову дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом якого звернувся позивач до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються виключно задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 зазначено, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У зазначеній постанові закріплено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, суд при вирішенні питання про забезпечення позову, повинен перевірити: наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможні такі заходи забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну неможливість захисту прав за відсутності заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, ґрунтується виключно на припущеннях щодо неможливості виконання судового рішення винесеного за результатами розгляду справи та не обґрунтовується належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 78, 79, 80 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що наданий суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.11.2020 свідчить лише про те, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:006:0103, площею 0, 12 га, однак позивачем суду не надано будь-яких доказів того, що відповідач має намір вчиняти дії з приводу вказаної земельної ділянки до вирішення даного спору по суті та що існують обставини, які свідчать про ризик невиконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ягідка Корнійчук Анатолій Павлович залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В. В. Оніщук

Судді: С. Г. Копаничук

Т. О. Денишенко