Постанова

від 19.03.2021 по справі 761/47732/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 761/47732/18

провадження № 61-23309св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Консорціум Український центр номерів і адрес ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Юрія Васильовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Консорціум Український центр номерів і адрес , про захист честі і гідності, визнання інформації неправдивою та спростування недостовірної інформації, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_9 йому стало відомо про чергове поширення інформаційним ресурсом ОРД недостовірної інформації щодо нього в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 з текстом інформаційного повідомлення під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 . На вказаному сайті відбулося розповсюдження відносно нього негативної, недостовірної, наклепницької інформації такого змісту (цитата): ІНФОРМАЦІЯ_3 , не раз ловили на махинациях с недвижимостью. В 90-е ОСОБА_1 скупал за бесценок квартиры эмигрантов . На час звернення до суду з цією заявою інформація міститься в мережі Інтернет за вказаним посиланням і доступна для будь-кого, як на території України, так і за її межами. Він та його близьке оточення не причетні та ніколи не були причетні до будь-яких махінацій з нерухомістю. Однак безпідставне твердження про його причетність до протиправних дій є несправедливим, недоречним і надзвичайно образливим, так як він ніколи не притягався ані до адміністративної, ані до кримінальної, ані до дисциплінарної відповідальності за будь-які махінації з нерухомістю. Оскільки особу, яка поширила недостовірну інформацію, встановити неможливо, то він вимушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме визнати недостовірною та спростувати поширену відносно нього в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію такого змісту: Окружение ОСОБА_1 , включая учредителя ІНФОРМАЦІЯ_4 , не раз ловили на махинациях с недвижимостью. В 90-е ОСОБА_1 скупал за бесценок квартиры эмигрантов .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна інформація в частині В 90-е ОСОБА_1 скупал за бесценок квартиры эмигрантов дійсно стосується заявника, оскільки в ній зазначено його прізвище. Однак вказане висловлювання не містять оцінки конкретних дій заявника щодо вчинення ним правопорушень, злочинних дій, або порушень закону, відтак не є стверджувальним, а наведені у ньому обставини є оціночним судженням. В той же час висловлювання Окружение ОСОБА_1 , включая учредителя ІНФОРМАЦІЯ_4 , не раз ловили на махинациях с недвижимостью є настільки широким, що ототожнює в собі сукупність обставин, що осягнути і прийти до висновку про недостовірність інформації та її спрямування відносно заявника неможливо. Крім того, вказана інформація не стосується особисто заявника, оскільки не містить ніяких негативних та недостовірних даних про нього. Наданий заявником висновок експерта № 43/18 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складений 12 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Центр судових експертиз Альтернатива (далі - ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива ), стосується загального словосполучення і зв`язку слів, в тому числі фрази ОСОБА_1 и зам главы Киевской горадминистрации бессовестно пиарятся на детях, лишенных опеки , вимог про визнання недостовірної та спростування якої в цій справі ОСОБА_1 не заявляв. Вказаним висновком не підтверджено, чи є визначені у заяві висловлювання такими, що порушують особисті немайнові права заявника. Останнім не доведено, що зазначені у статті відомості є образливими та принижують його честь і гідність як колишнього мера столиці, або ж вплинули на його репутацію перед оточуючими. Мовні обороти висновків у публікаціях по тексту з прізвищем заявника не носять характеру образи, приниження його честі і гідності, не є брутальними чи непристойними. Крім того, оспорювані висловлювання не порушують особисті немайнові права заявника, а відтак не підлягають спростуванню.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Демченка Ю. В. залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про захист честі і гідності, визнання інформації неправдивою та спростування недостовірної інформації, є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

26 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко Ю. В.подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви, порушено вимоги статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, оскільки спростування недостовірної інформації є саме тим обмеженням свободи вираження поглядів, яке є необхідним у демократичному суспільстві для захисту репутації та особистих немайнових прав заявника. Місцевий суд проігнорував конституційне право ОСОБА_1 на спростування недостовірної інформації відносно себе в судовому порядку, що є грубим порушенням норм Конституції України та статей 275, 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не звернув уваги на те, що право на повагу до гідності та честі передбачено статтею 297 ЦК України. Внаслідок неправильного тлумачення статті 30 Закону України Про інформацію та неврахування положень статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини в частині застосування практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права при розгляді даної категорії справ суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поширена в мережі Інтернет інформація відносно заявника є оціночним судженням, а не фактичним твердженням. Власниками інформаційного ресурсу ОРД було допущено непрофесійність, що знайшло свій прояв в оприлюдненні недостовірної інформації щодо причетності заявника до шахрайських діянь, що у свою чергу тягне за собою застосування певних обмежень свободи вираження поглядів з метою захисту честі, гідності і ділової репутації заявника. Також місцевий суд не взяв до уваги висновку експерта № 43/18 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складений 12 червня 2018 року ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива , яким підтверджено, що поширене інтернет-виданням ОРД висловлювання містить інформацію, викладену у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, має негативний характер і порочить честь, гідність та ділову репутацію заявника. Крім того, суд першої інстанції не врахував правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц, згідно з яким, ухвалюючи рішення у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд повинен дотримуватися основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості. При цьому, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд безпідставно послався на Декларацію Комітету міністрів Ради Європи Про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації від 12 лютого 2004 року та помилково виходив з того, що заявник є публічною особою, а тому межі допустимої критики його діяльності є значно ширшими, ніж щодо пересічного громадянина.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.

15 січня 2020 року справа № 761/47732/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 13, 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними ЦПК України. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судами встановлено, що в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься повідомлення під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вищевказаному повідомленні міститься інформація такого змісту (цитата): ІНФОРМАЦІЯ_3 , не раз ловили на махинациях с недвижимостью. В 90-е ОСОБА_1 скупал за бесценок квартиры эмигрантов . Розміщення зазначеної інформації в мережі Інтернет підтверджується протоколом огляду веб-сторінки від 13 липня 2018 року.

Висновком № 14631 телекомунікаційної експертизи, складеним 12 квітня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Київський експертно-дослідний центр за заявою адвоката Демченка Ю. В., та довідкою Консорціуму Український центр номерів і адрес від 13 вересня 2018 року № 190/2018-Д-ЦК підтверджено, що встановити особу реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 та власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 за даними їх реєстрації неможливо.

Відтак, з огляду на вищенаведені висновок та довідку ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив визнати недостовірною та спростувати поширену відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_9 вищевказануінформацію.

Згідно з висновком експерта № 43/18 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складеним 12 червня 2018 року ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива за заявою адвоката Демченка Ю. В. висловлювання Окружение ОСОБА_1 , включая учредителя ІНФОРМАЦІЯ_4 , не раз ловили на махинациях с недвижимостью. В 90-е ОСОБА_1 скупал за бесценок квартиры эмигрантов та .... ОСОБА_1 и зам главы Киевской горадминистрации бессовестно пиарятся на детях, лишенных опеки у контексті загального змісту текстового матеріалу На мне обкатали схему , или ІНФОРМАЦІЯ_6 , поширеного інтернет-виданням ОРД за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 містить інформацію, викладену у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень; негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , яка є образливою для нього.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі Де Хаес і Гійселс проти Бельгії від 24 лютого 1997 року, пункт 47).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація) та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Тобто публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що зазначене в мережі Інтернет висловлювання ІНФОРМАЦІЯ_7 , хоча й містить прізвище заявника, однак не стверджує про його конкретні дії щодо вчинення ним правопорушень, злочинних дій, або порушень закону, відтак носить характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, а висловлювання Окружение ОСОБА_1 , включая учредителя ІНФОРМАЦІЯ_4 , не раз ловили на махинациях с недвижимостью вказує на необмежене коло осіб і не стосується особисто заявника, не містить ніяких негативних та недостовірних даних про нього, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Аргументи касаційної скарги про те, що власниками інформаційного ресурсу ОРД було допущено непрофесійність, що знайшло свій прояв в оприлюдненні недостовірної інформації щодо причетності заявника до шахрайських діянь, що в свою чергу тягне за собою застосування певних обмежень свободи вираження поглядів з метою захисту честі, гідності і ділової репутації заявника, не заслуговують на увагу, оскільки оспорювана інформація та застосовані в ній мовні конструкції не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи заявника, прямо не вказують на його причетність як колишнього міського голови (мера міста Києва) до вчинення тих чи інших правопорушень, злочинних дій, або порушень закону. Тобто поширена в мережі Інтернет інформаційним ресурсом ОРД інформація містить суб`єктивні думки та погляди, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що ця інформація викладена з порушенням принципу презумпції невинуватості.

З огляду на викладене необґрунтованим є посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю. В. в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції мав врахувати правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц, згідно з яким, ухвалюючи рішення у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд повинен дотримуватися основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд не взяв до уваги висновок експерта № 43/18 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складений 12 червня 2018 року ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива , не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд першої інстанції належним чином оцінив висновок експерта № 43/18 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складений 12 червня 2018 року ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива , зазначивши, що наведений висновок стосується загального словосполучення і зв`язку слів, в тому числі фрази ОСОБА_1 и зам главы Киевской горадминистрации бессовестно пиарятся на детях, лишенных опеки , вимог про визнання недостовірної та спростування якої в цій справі не заявлено. Чи є зазначені в заяві висловлювання такими, що порушують особисті немайнові права заявника, вказаним висновком не встановлено.

Апеляційний суд також дослідив вищевказаний висновок експерта та відхилив доводи заявника про те, що виключно експертом може бути встановлено, чи є оспорювана інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням, оскільки саме суд під час дослідження матеріалів справи, на підставі поданих сторонами доказів, після надання правової оцінки таким доказам, встановлення обставин справи визначає характер інформації, яку просить спростувати позивач (заявник).

Крім того, згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аргументи касаційної скарги про те, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви та неправильно застосував норми матеріального права, також не заслуговують на увагу, так як при вирішенні справи суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, на які посилався заявник, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та дали належну правову оцінку доводам заявника і зібраним у справі доказам.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю. В. про повідомлення його та заявника про дату, час і місце судового засідання за адресою, вказаною в касаційній скарзі.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Демченка Ю. В. заявив клопотання, в якому просив повідомити його та заявника про дату, час і місце судового засідання за адресою, вказаною в касаційній скарзі.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому підстав для задоволення клопотання немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Юрія Васильовича про повідомлення його та заявника про дату, час і місце судового засідання за адресою, вказаною в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Юрія Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко