Рішення

від 12.03.2021 по справі 916/3093/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3093/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши у справу № 916/3093/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" /ЄДРПОУ 35018509, адреса - 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 20-А, адреса листування - 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 19, e-mail: torgan_lawyer17@ukr.net/

до відповідача: Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" /ЄДРПОУ 13908422, адреса - 65044, м. Одеса, Французький б., 10/

про визнання недійсним та скасування розірвання договору

та за зустрічним позовом: Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" /ЄДРПОУ 13908422, адреса - 65044, м. Одеса, Французький б., 10, e-mail: urogzai2019@gmail.com/

до відповідача за зустрічним позовом: Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" /ЄДРПОУ 35018509, адреса - 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 20-А, адреса листування - 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 19, e-mail: torgan_lawyer17@ukr.net/

про визнання договору недійсним

за участю представників :

від позивача : не з`явився, повідомлений належним чином, причин неявки невідомі;

від відповідача: Ричков М.Ю., ордер № ОД608960 від 11.11.20.

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 року Приватне підприємство "АЛЮР ТРЕНД" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 3200/20/ до Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" про визнання недійсним та скасування розірвання договору аутсорсингу № 4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг, додаток 1, додаток 2, додатки 2/1, 2/2, 2/3, 2/4, 2/5 ,2/6, 2/7 до додатку № 2 від 02.01.2020 року, укладеного між Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" та Приватним підприємством "Алюр Тренд" на підставі листа № 7 від 28.09.2020р.; стягнення судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що жодним чином не порушував умови договору та позивач вважає протиправним лист-повідомлення відповідача від 28.09.2020р. № 7 щодо одностороннього розірвання укладеного сторонами договору аутсорсингу № 4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 173-174, 188, 206-207, 216, 291 ГК України, ст.ст. 217, 782 ЦК України.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року відкрито провадження у справі № 916/3093/20 та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 18.11.2020 року на 11:00 год.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-3985/20/, в якій позивач просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані із відключення електро- та водо- постачання, передачею у користування, наданням в оренду третім особам належного йому приміщення, розташованого за адресою місто Одеса, Площа Старосінна, 1, площею 981,10 кв.м, Інв. № 1030 літ. К, 1 поверх "Будівля гаражу для ремонту автотранспорту", Інв. №1032 літ. К1 поверх "Прибудова магазину Українська горілка", Інв. № 1031 літ. Т, 1 поверх, 2 поверх, З поверх "Будівля магазину Українська горілка", що перебувають на балансі ДБП "Урожай", код ДРПОУ 13908422.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача Приватного підприємства АЛЮР ТРЕНД про забезпечення позову /вх. № 2-3985/20 від 29.10.2020 року/ у справі № 916/3093/20. 03.11.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову /вх. № 2-4000/20/, в якій позивач просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані із відключення електро- та водо- постачання, передачею у користування, наданням в оренду третім особам належного йому приміщення, розташованого за адресою: місто Одеса, Площа Старосінна, 1, площею 981,10 кв.м, Інв. № 1030 літ. К, 1 поверх "Будівля гаражу для ремонту автотранспорту", Інв. №1032 літ. К, 1 поверх "Прибудова магазину Українська горілка", Інв. № 1031 літ. Т, 1 поверх, 2 поверх, З поверх "Будівля магазину Українська горілка", що перебувають на балансі ДБП "Урожай", код ДРПОУ 13908422.

Ухвалою суду від 05.11.2020 року частково задоволено заяву позивача Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" про забезпечення позову /вх. № 2-4000/20 від 03.11.2020 року/; заборонено Державному багатопрофільному підприємству "УРОЖАЙ" вчиняти будь-які дії, пов`язані із відключення електро- та водо- постачання належного йому приміщення, розташованого за адресою: місто Одеса, Площа Старосінна, 1, площею 981,10 кв.м., Інв. № 1030 літ. К, 1 поверх "Будівля гаражу для ремонту автотранспорту", Інв. №1032 літ. К, 1 поверх "Прибудова магазину Українська горілка", Інв. № 1031 літ. Т, 1 поверх, 2 поверх, 3 поверх "Будівля магазину Українська горілка", що перебувають на балансі ДБП "Урожай", код ДРПОУ 13908422; в іншій частині вимог відмовлено.

У судовому засіданні 18.11.2020 року судом оголошено перерву до 25.11.2020 року на 10:15 год.

18.11.2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу /вх. № 30876/20/, в якому позивач просить стягнути з відповідача у дохід державного бюджету штраф у розмірі 105 900,00 грн. та зобов`язати відповідача поновити постачання електричної енергії до приміщень, розташованих за адресою місто Одеса, Площа Старосінна, 1, площею 981,10 кв.м, Інв. № 1030 літ. К, 1 поверх "Будівля гаражу для ремонту автотранспорту", Інв. №1032 літ. К1 поверх "Прибудова магазину Українська горілка", Інв. № 1031 літ. Т, 1 поверх, 2 поверх, З поверх "Будівля магазину Українська горілка", що перебувають на балансі ДБП "Урожай", яка була вимкнена з 02.11.2020 року.

24.11.2020 року Державне багатопрофільне підприємство "УРОЖАЙ" звернулося до Господарського суду Одеської області зустрічним позовом /вх. № 3485/20/ до Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" про визнання недійсним договору аутсорсингу №4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг з додатками №1, №2 та з додатками №2/1, №2/2, №2/3, №2/4, №2/5, №2/6, №2/7 до додатку № 2 від 02.01.2020 року, укладений між Приватним підприємством "АЛЮР ТРЕНД" та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай"; стягнути судові витрати у розмірі 12 102,00 грн., з яких: 2 102,00 грн. - судовий збір, 10 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування зустрічного позову Державне багатопрофільне підприємство "УРОЖАЙ" посилається на те, що сторони, укладаючи спірний договір, не мали наміру реального настання правових наслідків на які мав бути спрямований укладений правочин. А об`єднання в договорі декількох видів правочинів було направлено на передання відповідачу в платне користування нерухомого майна, яке належить державі, без дотримання відповідного порядку як того вимагає чинне законодавство України. Крім того, об`єднання в договорі різних умов з різних договорів зобов`язує його сторони керуватись відповідними положеннями щодо вимог їх укладення та дотримуватись передбаченого порядку. Але сторони при укладенні договору не виконанні вимоги чинного законодавства що дає підстави визнати договір недійсним.

Зустрічний позов пред`явлено на підставі ст.ст. 73, 74, 136, 180, 189, 283, 284 ГК України, ст.ст. 203, 209, 215, 216, 220, 236, 638, 1130, 1131 ЦК України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У судовому засіданні 25.11.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 08.12.2020 року на 11:30 год.

Ухвалою суду від 27.11.2020 року прийнято зустрічний позов Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" до Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" про визнання договору недійсним /вх. № 3485/20 від 24.11.2020 року/; постановлено об`єднати первісний позов Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" до Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" про визнання недійсним та скасування розірвання договору разом із зустрічним позовом Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" до Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" про визнання договору недійсним - в одне провадження в рамках справи № 916/3093/20.

08.12.2020 року підготовче судове засідання у справі № 916/3093/20 не відбулося у зв`язку із знаходженням судді на лікарняному з 04.12.2020 року по 18.12.2020 року включно. Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 21.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження по справі 916/3093/20 на 30 днів до 29 січня 2021 року та призначено підготовче судове засідання по справі в межах строків підготовчого провадження, визначених положеннями ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, на 13.01.2021 року на 09:30 год.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 року скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2020 року про забезпечення позову у справі № 916/3093/20 та відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" про забезпечення позову у повному обсязі.

13.01.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ПП "АЛЮР ТРЕНД" про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату /вх. № 675/21/, у зв`язку із захворюванням представника підприємства на covid-19.

Ухвалою суду від 13.01.2021 року відкладено підготовче судове засідання на 27.01.2021 р. о 09:30 год.

У зв`язку зі скасуванням ухвали про забезпечення позову позивач не підтримував клопотання про застосування заходів процесуального примусу від 18.11.2020 року/вх. № 30876/20/ як безпідставне.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/3093/20 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено 17.02.2021 р. о 14:00 год.

17.02.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ТОВ "АЛЮР ТРЕНД" про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із зайнятістю у слідчих діях у м. Миколаїв.

У судовому засіданні 17.02.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про визнання поважними причини неявки адвоката позивача у судове засіданні та відкладення судового засідання на 12.03.2021 року на 11:00 год. Також судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу /вх. № 30876/20 від 18.11.2020 року/.

12.03.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ПП Алюр Тренд про відкладення судового засідання /вх. № 6859/21/, оскільки за словами представника, вона знаходиться на лікарняному.

У судовому заданні 12.03.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання.

Представник позивача за первісним позовом до судового засідання не з`явилася, повідомлена належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника відповідача за первісним позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених первісних позовних вимог та наявність підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 02.01.2020 року між Приватним підприємством АЛЮР ТРЕНД (Сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "УРОЖАЙ" (Сторона 2) укладено договір аутсорсингу № 4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг.

Предмет договору аутсорсингу № 4 від 02.01.2020р., визначений у п. 1.1., яким встановлено, що для підвищення ефективності роботи компаній за рахунок передачі (організації, стороні по договору) не тільки деяких функцій, але і бізнес-процесів з метою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації зусиль на основному виді діяльності; сторони уклали даний договір про господарську діяльність, без створення юридичної особи, з метою ведення господарської діяльності у м. Одеса, та зобов`язуються погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Перелік переданих функцій та бізнес-процесів викладено в додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Сторони договору зобов`язалися прийняти на себе обов`язки робити необхідні дії, в інтересах Сторони - партнера по договору, переданні по цьому договору непрофільні функції, згідно Переліку функцій, для досягнення поставленої мети протягом року (або, за згодою сторін, на більший чи менший термін) /п. 1.2 договору/.

Пункт 1.3 Договору визначає, що за надання таких послуг по цьому Договору Сторони - проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об`єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в Додатках до цього Договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що доходи, отримані за рахунок або в результаті діяльності, надходять на рахунок Сторони 1, за підсумками розподіляються пропорційно внеску між сторонами.

Згідно п. 4.1 договору, сторона 1 виготовляє та реалізує продукцію, що є результатом діяльності.

Всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті діяльності, надходять на рахунок сторони 1 та використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат /п. 4.2 договору/.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір укладений на строк два роки, після закінчення якого діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат пропорційно вкладу.

Сторонами був укладений додаток №2 (без зазначення дати укладення), додаток №2/1 (без зазначення дати укладення), додаток №2/2 (без зазначення дати укладення), додаток №2/3 (без зазначення дати укладення), додаток №2/4 (без зазначення дати укладення), додаток №2/5 (без зазначення дати укладення), додаток №2/6 (без зазначення дати укладення) та додаток №2/7 (без зазначення дати укладення).

У відповідності з положеннями п. 1.3.2. та 1.3.3. додатку № 1 до договору аутсорсингу № 4 від 02.01.2020р. ДБП "Урожай" прийняло на себе зобов`язання з забезпечення безперебійного постачання електроенергії та забезпечення безперебійного постачання водо забезпечення та водовідведення в приміщення, що використовуються для ремонту автомобільного транспорту, а також забезпечення функціонування цих систем у належному стані.

Перелік та характеристики державного нерухомого майна, переданого стороні 1 за договору аутсорсингу № 4 від 02.01.2020р., визначено у додатку №2.

Додатком №2 до Договору, а саме п.1.1 визначено, що Сторона 2 передає, а Сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме Приміщення, за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності площею 981,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Одеса, Площа Старосінна. 1 Інв. №1030 літ. К, 1 поверх Будівля гаражу для ремонту автотранспорту . Інв. №1032 літ. К. 1 поверх Будівля гаражу для ремонту автотранспорту , Інв. №1031 літ. Т. 1 поверх, 2 поверх, 3 поверх Будівля магазину Українська горілка (Додатки 2/1, 2/2, 2/3, 2/4, 2/5, 2/6. 2/7), на 1, 2, 3 поверсі будівлях, що перебувають на балансі ДБП Урожай код ЄДРПОУ 13908442.

Приміщення передаються в користування з метою ведення господарської діяльності, фітнес центрів та ремонту та обслуговування автомобільного транспорту та проведення фінансових розрахунків між нею та замовниками, а також проведення взаєморозрахунків між Сторонами, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 3.1 додатку №2 до Договору передбачена плата за користування приміщеннями у розмірі 10 000,00 грн. на місяць згідно домовленості по відновленню та поліпшенню приміщень.

Відповідно до пункту 3.3. додатку №2 до Договору передбачено порядок здійснення оплати за користуванням приміщеннями, відтак, перерахування плати здійснюється Сторона 1 самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним періодом.

Пунктом 10.1. додатку №2 до Договору визначено, що його укладено строком на 2 роки, що діє з 02 січня 2020 року до 02 січня 2022 року включно.

28.09.2020 року відповідач направив на адресу позивача лист-повідомлення за вих. № 7 щодо одностороннього розірвання договору аутсорсингу № 4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг від 02.01.2020 року.

13.10.2020 року позивач у відповідь на лист-повідомлення № 7 від 28.09.2020 року повідомив відповідача про непогодження із розірванням договору.

Судом встановлено, що предметом первісного позову є визнання недійсним та скасування розірвання договору аутсорсингу № 4 від 02.01.2020р., на підставі листа № 7 від 28.09.2020р., а предметом зустрічного позову - визнання недійсним договору аутсорсингу № 4 від 02.01.2020р.

За договором аутсорсингу одна сторона (замовник) делегує або зобов`язується делегувати на певний період часу свої повноваження з виконання певних функцій чи видів діяльності іншій стороні (аутсорсеру), яка має для цього необхідний кваліфікований персонал, а аутсорсер зобов`язується за плату надавати відповідні послуги (виробничі, сервісні, фінансові, інформаційні, технологічні, організаційні, фінансово-економічні, маркетингові тощо).

Аутсорсинг вважається змішаним договором. Змішані непойменовані договори, це договори, які містять елементи двох і більше непойменованих видів договорів.

Господарський суд приймає до уваги, що Державне багатопрофільне підприємство "УРОЖАЙ" відноситься до державних підприємств, тобто відповідно до ст. 167 ЦК України, є юридичною особою публічного права.

Статтею 73 ГК України передбачено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. - речового права суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (частини перша та друга статті 74, частина перша статті 136 ГК України). Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частина друга статті 136 ГК України).

Крім того, стаття 73 ГК України прямо передбачає, що особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України Про управління об`єктами державної власності .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про управління об`єктами державної власності управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Стаття З цього Закону майно, яке передане державним комерційним підприємствам, відносить до об`єктів управління державної власності.

З огляду на наведене, закон установлює особливості правового статусу державного підприємства як юридичної особи публічного права та особливості правового режиму майна державного підприємства, до яких застосовується спеціальний порядок правового регулювання, в тому числі й щодо управління майном державного підприємства, розпорядження цим майном, що не дає підстав для їх цілковитого ототожнення з правовим статусом юридичних осіб приватного права та порядком регулювання правового режиму майна юридичних осіб приватного права.

Характерною особливістю правового статусу державного підприємства, правового режиму майна цього підприємства є обмеження на рівні закону його (підприємства) правомочності розпорядження щодо окремих видів майна та наявність спеціальних, закріплених окремим законом, правил управління майном державного підприємства, зокрема й правил щодо розпорядження державним майном у спосіб його відчуження.

З урахуванням вказаного, Державне багатопрофільне підприємство "УРОЖАЙ" має враховувати положення установчих документів та чинного законодавства України, що встановлюють обмеження щодо укладення правочинів, які направленні на розпорядження державним майном.

З аналізу положень Договору, зокрема 1.1 та п. 1.2, вбачається, що спірний договір аутсорсингу № 4 має ознаки договору про спільну діяльність, а відповідно сторони мали керуватись нормами гл. 77 ЦК України. Відтак, ст. 1130 ЦК України визначає, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України, також визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників. їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Враховуючи зазначені норми на сторони договору про спільну діяльність покладається обов`язок щодо включення до його умов наступну інформацію: мета спільної діяльності, тобто для чого учасники об`єднують кошти, майно тощо; порядок координування сумісних дій або ведення спільних справ; розмір, порядок і строки здійснення внесків учасниками (якщо йдеться про договір простого товариства); правовий статус виділеного для спільної діяльності майна; порядок розподілу прибутку; порядок покриття витрат і збитків учасників; участь сторін у результатах сумісних дій; строк дії договору; інші умови, що регламентують спільну діяльність сторін.

Із п. 1.1 Договору зрозуміло, що сторони уклали Договір для ведення господарської діяльності, тобто для отримання прибутку. Але Договором не передбачені умови розподілу отриманого прибутку від спільної діяльності, не визначено перелік майна, яке залучається для ведення спільної діяльності, та не визначено його правовий статус та інші умови, які є обов`язковими для такого виду правочину.

Господарський суд зазначає, що спірний договір не містить жодних положень щодо об`єднання вкладів, визначення щодо їх обсягу, виду, грошової оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи не містить доказів здійснення реєстрації спірного договору у контролюючих органах (податковій), оскільки на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Податковим кодексом.

Аналіз п. 1.3 Договору, який визначає, що за надання таких послуг по цьому Договору Сторони - проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об`єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в Додатках до цього Договору, свідчить про ознаки договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною зазначеної статті, визначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, сторонами Договору було укладено додаток №1 від 02.10.2020р., відповідно до якого Сторона 1 приймає на себе обов`язки по ремонту та обслуговуванню автомобільного транспорту та проведення фінансових розрахунків між нею та замовниками, а також проведення взаєморозрахунків між Сторонами, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.

Зазначене свідчить, що ПП Алюр Тренд взяло на себе обов`язки щодо виконання певної роботи та надані певних послуг, але жодних інших умов договору як того вимагає ст. 180 ГК України, не передбачено.

Встановлені судом обставини стосовно відсутності будь-яких дій з боку сторін договору щодо виконання умов договору, свідчать про те, що сторони в супереч ч. 5 ст. 203 ЦК України не мали наміру реального настання правових наслідків, на які мав бути спрямований укладений правочин. Єдине, що було виконано сторонами Договору - це передано ПП Алюр Тренд у платне користування нерухоме майно, яке знаходиться у Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" на балансі та власником якого є держава.

Як встановлено судом вище, Державним багатопрофільним підприємством УРОЖАЙ були передані у користування ПП Алюр Тренд відповідні приміщення, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, а саме: Інв. №1030 літ. К, 1 поверх Будівля гаражу для ремонту автотранспорту , Інв. №1032 літ. К, 1 поверх Будівля гаражу для ремонту автотранспорту , Інв. №1031 літ. Т, 1 поверх, 2 поверх, 3 поверх Будівля магазину Українська горілка на 1, 2, 3 поверсі будівлях.

Аналіз додатків №2/1, №2/2, №2/3, №2/, №2/5, №2/6 та №2/7 (без зазначення дати укладення) до спірного договору, п. 3.1 додатку №2 до Договору, п. 3.3 додатку №2 до Договору, п. 10.1. додатку №2 до Договору свідчить про те, що спірний договір містять положення щодо оренди нерухомого майна.

Приміщення отриманні відповідачем за зустрічним позовом в користування відповідно до умов Договору, були передані третім особам в суборенду, що підтверджується копією договору суборенди №15/04-20 від 15.04.2020р., укладеним між ПП Алюр Тренд та ОСОБА_1 . Вказана обставина додатково свідчить про те, що додаток №2 Договору укладений між сторонами є договором оренди.

Отже, сторони в цій частині мали дотримуватись норм ЦК України, ГК України, ЗУ Про оренду державного та комунального майна, та інші норм, які регулюють передання в платне користування нерухомого майна, право власності на яке належить державі.

Відповідно до ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Також, ч. 3 ст. 283 ГК України визначені об`єкти оренди, якими можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо- технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частиною 6 зазначеної статті ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 284 ГК України визначає істотні умови договору оренди до яких належать: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Також, ч. 2 ст.284 ГК України визначено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Крім того, укладення договору оренди нерухомого майна, яке є власністю держави, мало відбуватись згідно з ЗУ Про оренду державного та комунального майна в редакції від 10 квітня 1992 року за № 2269-ХІІ, оскільки, саме зазначений закон на момент укладення Договору регулював організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна за № 2269-ХІІ визначено, що орендодавцями є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;

- підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Із умов спірного Договору слідує, що позивач за зустрічним позовом, як балансоутримувач спірних приміщень, не міг укладати будь-які правочини щодо передачі в користування державного майна, оскільки, це суперечить cm. 5 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , так як загальна площа орендованих приміщень складає 981,10 кв.м, що перевищує 200 кв.м., а відповідно орендодавцем повинен був виступати Фонд державного майна України (його регіональні відділення та представництва).

Крім того, ст. 9 ЗУ Про оренду державного та комунального майна за №2269-ХІІ встановлювався порядок укладення договору оренди, відтак, відповідно до ч. 1 зазначеної статті фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Отже, ПП Алюр Тренд , маючи намір укласти договір оренди мав направити до Фонду державного майна відповідну заяву з супровідними документами та проектом договору, оскільки, саме Фонд державного майна мав виступати орендодавцем спірних приміщень.

За таких обставин, у Державного багатопрофільного підприємства УРОЖАЙ були відсутні повноваження щодо укладення правочину щодо передання у платне користування нерухомого майна, оскільки вказані дії не узгоджуються з ч. 2 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка укладає договір, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також, ст. 10 Закону України Про оренду державного і комунального майна за №2269-ХІІ містить перелік істотних умов для договору оренди, до яких відносить і: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про оренду державного і комунального майна за №2269-ХІІ, укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Господарський суд погоджується із доводами позивача за зустрічним позовом, що аналіз положень спірного договору свідчить, що договір не відповідає ч. 2 ст. 10 Закону України Про оренду державного і комунального майна за №2269-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Про оренду державного та комунального майна за №2269-ХІІ, визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Оскільки ПП Алют Тренд не дотримано порядку щодо направлення орендодавцю відповідного звернення щодо передання в платне користування спірних приміщень, то відповідно орендар не пропонував менший термін договору, а відтак, керуючись зазначеною нормою Договір повинен бути укладений не менше ніж на п`ять років.

Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, договір підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки містить положення про передання в платне користування нерухомого майна, що належить державі.

Однак відповідно до п. 7.1 Договору його укладено на строк два роки, а п. 10.1. додатку №2 до Договору визначено, що його укладено строком на 2 (два) роки, що діє з 02 січня 2020 року до 02 січня 2022 року включно.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами договору не дотримана форма, в якій він мав бути укладений спірний договір, як це передбачено ч. 1 ст. 209 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Як встановлено судом вище, 15.04.2020р. між ПП Алюр Тренд та ОСОБА_1 укладено договір суборенди №15/04-20, а отже, до зазначеного правочину мають застосовуватись норми Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019р., який набрав чинності 01.02.2020р.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відтак: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У ст. 203 ЦК України наведено вичерпний перелік умов, при дотриманні яких договір буде дійсним.

Але при укладені оспорюваного Договору його сторонами не були дотримані вимоги зазначеної норми, оскільки, його зміст не відповідає (суперечить) нормам чинного законодавства України, сторонами не дотримана форма в якій повинен був укладений Договір, враховуючи положення про оренду нерухомого майна, які включення до його змісту, Позивач не мав повної цивільної дієздатності щодо укладення правочину з передачі у платне користування нерухомого майна. Адже відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відтак, законодавство встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 905/1227/17.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що сторони, укладаючи договір аутсорсингу №4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг з додатками від 02.01.2020 року, не мали наміру реального настання правових наслідків на які мав бути спрямований укладений правочин. Об`єднання в спірному договорі декількох видів правочинів було направлено на передання ПП Алюр Тренд в платне користування нерухомого майна, яке належить державі, без дотримання відповідного порядку як того вимагає чинне законодавство України.

У зв`язку із чим, господарський суд приходить до висновку про недійсність договору аутсорсингу №4 від 02.01.2020 року, а відтак зустрічні позовні вимоги Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за зустрічним позовом при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 28 від 23.11.2020 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення зустрічних позовних вимог Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД".

Стосовно вимог Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статі 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Разом із тим, суд зазначає, що позивачем всупереч положень ст. 129 ГПК України не надано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку із чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що первісний позов Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" не підлягає задоволенню, оскільки має похідний характер від зустрічного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу за первісним позовом не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 145, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" /ЄДРПОУ 35018509, адреса - 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 20-А, адреса листування - 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 19, e-mail: torgan_lawyer17@ukr.net/ до Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" /ЄДРПОУ 13908422, адреса - 65044, м. Одеса, Французький б., 10, e-mail: urogzai2019@gmail.com/ про визнання недійсним та скасування розірвання договору - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати за первісним позовом покласти на Приватне підприємство "АЛЮР ТРЕНД".

3. Зустрічний позов Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" - задовольнити у повному обсязі.

4. Визнати недійсним договір аутсорсингу №4 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності та комунальних послуг з додатками №1, №2 та з додатками №2/1, №2/2, №2/3, №2/4, №2/5, №2/6, №2/7 до додатку № 2 від 02.01.2020 року, укладений між Приватним підприємством "АЛЮР ТРЕНД" та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай".

5. Стягнути з Приватного підприємства "АЛЮР ТРЕНД" /ЄДРПОУ 35018509, адреса - 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 20-А, адреса листування - 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 19, e-mail: torgan_lawyer17@ukr.net/ на користь Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" /ЄДРПОУ 13908422, адреса - 65044, м. Одеса, Французький б., 10, e-mail: urogzai2019@gmail.com/ судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. /дві тисячі сто дві гривні 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 березня 2021 р.

Суддя Н.Д. Петренко