Постанова

від 24.03.2021 по справі 640/25231/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25231/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Беспалова О.О.,

Парінова А.Б.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖАЙД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖАЙД до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАЙД звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.11.2019 року №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

04 жовтня 2019р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ ДЖАЙТ , з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

За наслідками вказаного інспекційного відвідування, відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №№ДН2844/1859/НД від 09.10.2019 та вимога про надання/поновлення документів №ДН2844/1859/НП від 09.10.2019.

Позивачем на виконання Вимоги №ДН2844/1859/НП від 09.10.2019 року надав відповідачу копії документів на 1192 листах.

18.10.2019 року відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН2844/1859/АВ та Припис про усунення виявлених порушень від 18.10.2019 року №ДН2844/1859/АВ/П.

Не погодившись із висновками, наведеними у актах та припису, позивачем 25.10.2019 подано зауваження до Акту інспекційного відвідування та припису про усунення виявлених порушень.

Крім того, позивачем 30.10.2019 подано скаргу на припис про усунення виявлених порушень №ДН2844/1859/АВ/П від 18.10.2019.

31.10.2019 відповідач надав відповідь на зауваження позивача за №107/4.1-5 та зазначив, що зауваження позивача на Акт №ДН2844/1859/АВ від 18.10.2019 та Припис №ДН2844/1859/АВ/П від 18.10.2019 взяті до уваги, однак не спростовують факту порушень та висновків Акту.

29.11.2019 року відповідач надіслав рішення про розгляд скарги позивача на припис про усунення виявлених порушень №ДН2844/1859/АВ/П від 18.10.2019, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

У подальшому, відповідачем було прийнято постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566 від 12.11.2019 p., якою, за порушення вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, накладено на позивача штраф у розмірі 375 570 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Позивач не погоджуючись з прийняттям вищезазначеної постанови та вважаючи її необґрунтованою та такою, що суперечать нормам чинного законодавства, а відтак, такою, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення від 27.10.2020, виходив з наступного:

- під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано за ТОВ ДЖАЙТ допущення трьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що давало підстави контролюючому органу прийняти постанову про накладення штрафу за вказане порушення;

- судом встановлено порушення трудового законодавства за позивачем у частині порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, виплата їх не в повному обсязі, та як наслідок, правомірність прийняття оскаржуваного рішення №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566;

Доводи апеляційної скарги позивача полягають в тому, що постанова №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566 від 12.11.2019 року є протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач засобами поштового зв`язку направив документи, що підтверджують відносини позивача із зазначеними в Акті №ДН2844/1859/АВ від 18.10.2019 року особами, на підставі якого була винесена оспорювана постанова.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V (надалі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (надалі - Порядок № 823).

Відповідно до п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

З огляду на вищезазначені обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку, оформлення трудових відносин з найманими працівниками та дотримання іншого трудового законодавства.

Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України, визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з приписами ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 (ратифіковано Законом № 1985-IV (1985-15) від 08.09.2004), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право : a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції ; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм ; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до п. 5 Порядку № 823, інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) за дорученням Прем`єр-міністра України; 9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) за запитом народного депутата; 11) у разі невиконання вимог припису.

Відповідно до п. 19 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Згідно з п. 20 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до приписів п. 26 Порядку № 823, у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженою ним особою від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 21 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 п. 11 Порядку № 823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Щодо постанови про накладення штрафу №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566 від 12.11.2019, слід звернути увагу на наступне.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що постанова про накладення штрафу №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566 була прийнята відповідачем на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яким передбачено відповідальність у виді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків .

Визначення трудового договору міститься у ч. 1 ст. 21 КЗпП України, та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору , оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 p., повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором .

За змістом статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи -підприємці , які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) , оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вбачається із змісту складеного за результатами інспекційного відвідування акта інспекційного відвідування №ДН2844/1859/АВ від 18.10.2019, під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано за виконанням трудової функції трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які письмово пояснили, що працюють на підприємстві ТОВ ДЖАЙТ , трудові договори з працівниками не були оформлені, повідомлення про прийняття на роботу до ДФС не направлялися, у табелях обліку використання робочого часу на протязі 2019 року не зазначені.

Позивач в зауваженнях до Акту вказав наступне:

- ОСОБА_1 працює на підставі договору цивільного правового характеру від 05.09.2019 року №03/09. За вказаним договором ОСОБА_1 зобов`язалась виконати роботи з розмітки столу у кількості 770 шт. При цьому ОСОБА_1 не входить до штату підприємства, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама на власний ризик організовує свою працю. Результат її роботи піддається чіткому кількісному виміру;

- в товаристві не працює особа на прізвище ОСОБА_2 , а працює ОСОБА_2 , прийнятий на роботу за наказом №ОК-335 від 23.09.2019 року монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на підставі заяви про прийняття на роботу від 23.09.2019 року;

- ОСОБА_3 прийнятий на роботу за наказом №ОК-290 від 11.09.2019 року монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на підставі заяви про прийняття на роботу від 11.09.2019 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що інспектором Держпраці в Акті було допущено описку та правильно слід вказувати зазначених осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір №03/09 від 05.09.2019 року, відповідно до якого остання зобов`язалась виконати роботи з розмітки столу у кількості 770 шт.

ОСОБА_2 , згідно Наказу №ОК-335 від 23.09.2019 року, на підставі заяви про прийняття на роботу від 23.09.2019 року, прийнятий монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. Крім того, позивачем направлено до податкового органу Повідомлення про прийняття працівника - ОСОБА_2 на роботу.

ОСОБА_3 , згідно наказу №ОК-290 від 11.09.2019 року, на підставі заяви про прийняття на роботу від 11.09.2019 року, прийнятий монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.

Як зазначив позивач у своїх зауваженнях до Акту перевірки, посадовою особою товариства у повідомленні про прийняття працівника на роботу була допущена помилка, а саме помилково зазначено ОСОБА_3 замість ОСОБА_3 , однак реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 зазначений вірно - НОМЕР_1 .

Тобто, позивачем до податкового органу було направлено Повідомлення про прийняття працівника - ОСОБА_3 на роботу.

Позивачем до суду апеляційної інстанції були надані докази на підтвердження обставин щодо здійснення нарахування/виплати заробітної плати з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Проте, як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, виплату проведено після проведення перевірки, відтак, вбачається порушення трудового законодавства за позивачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова відповідача №ДН2844/1859/АВ/ТД-ФС/566 від 12.11.2019 є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування/зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунутвання апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖАЙД - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

Повний текст постанови складено 25.03.2021.