Постанова

від 25.03.2021 по справі 922/4094/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа № 922/4094/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Лакіза В.В. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 (вх. № 616 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у справі №922/4094/20, постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Рильовою В.В., повний текст ухвали складено 08.02.2021,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 , м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимирович, м. Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у справі №922/4094/20 відмовлено у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №922/4094/20 (за вх. № 499) та повернуто її заявнику.

Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що позов ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України не може бути прийнятий в якості позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, оскільки цей позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин та між іншими сторонами, а заявлені третьою особою вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії (по усуненню перешкод у користуванні майном без зазначення яких саме дій та якого саме майна) безпосередньо не спрямовані на предмет за первісним позовом; позовна заява має ознаки самостійного або ж зустрічного позову у розумінні Господарського процесуального кодексу України з відмінними ніж у справі № 922/4094/20 предметом та підставами, що відповідно унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 та постановити ухвалу про залучення до участі у справі № 922/4094/20 в якості третьої особи, що заявила самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 у зв`язку з прийняттям позовної заяви третьої особи до спільного розгляду з первісним позовом; з урахуванням вимог ч. 3 ст. 271 ГПК України передати матеріали справи за позовною заявою третьої особи, що заявила самостійні вимоги на предмет спору, до суду першої інстанції для розгляду в рамках провадження у справі 922/4094/20.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що позов третьої особи, що заявила самостійні вимоги на предмет спору, має бути тотожнім первісному позову, тоді як згідно практики Верховного Суду така позовна заява може бути прийнята судом у випадку, якщо вона містить самостійні (а не тотожні) вимоги щодо об`єкта спірних відносин.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 25 березня 2021 року о 17:00 год, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 витребувано у Господарського суду Харківської області належним чином завірені копії матеріалів по справі № 922/4094/20, а саме: позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 разом з доданими до неї документами.

05.03.2021 від Господарського суду Харківської області надійшли копії матеріалів по справі № 922/4094/20, а саме: позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 разом з доданими до неї документами, в окремому томі: Матеріали оскарження на ухвалу суду від 08.02.2021 про повернення позовної заяви третій особі (копія п/з) .

15.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 , залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 в силі.

25.03.2021 від заявника апеляційної скарги електронною поштою на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. Також в заяві ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 зазначила, що підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.02.2021, та направити позовну заяву третьої особи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В судовому засіданні 25.03.2021 присутній представник позивача не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без участі заявника апеляційної скарги, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, навела відповідні пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, проте належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції вчинено всі необхідні дії щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги 25.03.2021, шляхом направлення ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представника ФОП Пазнікова І.В.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій просить зобов`язати фізичну особу-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича в примусовому порядку звільнити об`єкти суборенди за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, а також за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020.

В обґрунтування позову ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 зазначає, що власником нежитлової будівлі літ Ж-1 площею 242,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21 є ТОВ Джондир , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

02.01.2019 між ТОВ Джондир (орендодавець) та ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3 укладено договір оренди 26 об`єктів оренди, в тому числі нежитлового приміщення літ Ж-1 загальною площею 242,5 кв.м.

02.01.2019 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3 (суборендодавець) та ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (суборендар) укладено договір оренди №020119/С-2, згідно умов якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення літ. Ж-1 загальною площею 242,5 кв.м., частину нежитлового приміщення літ Б-1 загальною площею 315,6 кв.м., частину нежитлового приміщення літ. А-2 загальною площею 325,29 кв.м., частину нежитлового приміщення літ. АД-1 загальною площею 103,4 кв.м., частину нежитлового приміщення літ. АЕ-1 загальною площею 104.9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Бекктова, 21, для здійснення господарської діяльності на умовах визначених цим договором.

01.01.2020 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (суборендодавець) та фізичною особою Пазніковим І.В. (суборендар) укладено договір суборенди №Ж-1/1-20, відповідно до умов якого, суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону), площею 90,00 кв.м. Об`єкт оренди розташований за адресою: вул. Бекетова, 21, м. Харків.

01.01.2020 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (суборендодавець) та фізичною особою Пазніковим І.В. (суборендар) укладено договір суборенди №Ж-1/2-20, відповідно до умов якого, суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце (для камери схову), площею 57,00 кв.м. Об`єкт оренди розташований за адресою: вул. Бекетова, 21, м. Харків.

01.01.2020 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (суборендодавець) та фізичною особою Пазніковим І.В. (суборендар) укладено договір суборенди №Ж-1/11-20, відповідно до умов якого, суборендодавець передає в строкове платне користування, суборендар приймає на умовах суборенди частину нежитлового приміщення загальною площею 52кв.м. для камери схову. Об`єкт оренди розташований за адресою: вул. Бекетова, 21, м. Харків.

Враховуючи, що відповідачем істотно порушені умови договорів № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 в частині невиконання обов`язків щодо внесення орендної плати та підписання актів приймання - передачі (повернення суборендодавцю) вказаних приміщень, позивач заявив позов про зобов`язання ФОП Пазнікова І.В. (суборендаря) звільнити об`єкти суборенди за цими договорами.

Тож предметом спору за позовом ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 у справі №922/4094/20 є обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 90,00 кв.м., обладнане торгове місце для (для камери схову) площею 57,00 кв.м., частина нежитлового приміщення загальною площею 52кв.м. для камери схову, які розташовані за адресою: м.Харків, вул. Бекетова, 21.

ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі №922/4094/20, в якій просить зобов`язати позивача - ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 4 та відповідача - ФОП Пазнікова І.В. виконати дії по усуненню перешкод у користуванні майном третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору.

Звертаючись до суду із позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами до позивача і відповідача, ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 посилається на те, що 08.07.2020 відповідач (ФОП Пазніков І.В.) уклав договір оренди торгівельних приміщень, які знаходяться на торгівельних місцях, що належать власнику земельної ділянки з балансоутримувачем таких приміщень на рахунок якого сплачувалась орендна плата.

Як зазначає третя особа, на даний момент такі торгівельні приміщення перебувають на балансовому обліку юридичної особи - ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 , оціночна вартість приміщень, зазначених в інвентарній картці обліку основних засобів відображена у фінансовій звітності ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 , що була подана до органів ДПС у Харківській області за 2020 рік.

З посиланням на приписи статті 139 Господарського кодексу України, третя особа також вказує, що надала суду докази того, що майно, яке має вартісне вираження використовується в господарській діяльності такої третьої особи та в якості основних фондів перебуває на балансовому обліку саме юридичної особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Посилаючись на те, що матеріально-правовим об`єктом за первісним позовом виступають торгівельні місця, які у вигляді торгівельних приміщень фактично перебувають у власності третьої особи та були передані у користування відповідачу за первісним позовом, ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 просить суд зобов`язати відповідача та позивача виконати дії по усуненню перешкод у користуванні майном, що належить третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у вигляді виконання дій, направлених на забезпечення доступу до приміщень.

08.02.2021 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, якою повернуто позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.

Перевіряючи відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи та доказам на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у справі №922/4094/20 виходячи з такого.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою(mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі Мельник проти України ( Melnyk v. Ukraine заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, статті 4 ГПК України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа (третя особа) з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами статті 49 ГПК України.

За змістом статі 49 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Отже, позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України.

Відповідно до цих норм, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, за змістом частини 4 якої зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Отже, необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі №911/3132/17, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, в контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що предметом спору за первісним позовом є обладнані торгові місця для розміщення (кіоску, контейнеру, приміщення, камери схову) та частина нежитлового приміщення площею 52 кв.м., які є об`єктами суборенди та оренди, та належать ТОВ Джондир на праві власності.

Натомість заявляючи позов до позивача та до відповідача у цій справі, третя особа із самостійними вимогами - ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 не довела належними та допустимими доказами, що майно, яке знаходиться у неї (третьої особи) на балансі є тим самим майном, яке є предметом оренди за договорами між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 та ФОП Пазніковим І.В. №Ж-1/1-20 від 01.01.2020, №Ж-1/2-20 від 01.01.2020, №Ж-1/11-20 від 01.01.2020.

В позові третьої особи відсутні посилання на будь-які ознаки, які притаманні об`єктам, у користуванні яких, третя особа просить суд зобов`язати позивача та відповідача усунути перешкоди. Тобто, вказавши майно , ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 у позові не наведено будь-яких ідентифікуючих ознак рухомого/нерухомого майна, на яке у третьої особи виник спір.

Також не підтверджується ідентичність об`єктів оренди за договорами суборенди між позивачем та відповідачем з об`єктами, які вказані в інвентарній картці №11 обліку основних засобів, яка додана ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 до позовної заяви.

Крім того, до позовної заяви ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 в обгрунтування своїх позовних вимог третьою особою не надано жодного документу, в підтвердження наявності у нього прав на предмет спору за позовом ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 до ФОП Пазнікова І.В.

До того ж, в матеріалах позовної заяви третьої особи відсутні докази на підтвердження доводів стосовно укладення між ФОП Пазніковим І.В. та ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 договорів оренди на спірний предмет спору у липні 2020 року.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Шабельник проти України (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі Шенк проти Швейцарії від 12.07.1998 та у справі Тейшейра ді Кастру проти Португалії від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Водночас у статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5 не довело існування обставин, які б були підставою для прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у даній справі в силу приписів статей 49, 180 ГПК України, що стало наслідком для прийняття судом першої інстанції правомірного та обгрунтованого висновку про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами.

До того ж, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності у заявника (ТОВ "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5") права звернутись до суду з окремим позовом, в разі порушення його майнових прав.

У справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у справі №922/4094/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.03.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Шевель