Постанова

від 08.06.2021 по справі 922/4094/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа № 922/4094/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю представників:

позивача - Ободовської Н.С. (ордер ПТ № 066040 від 08.06.2021)

відповідача - Пазнікова І.В. (посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.10.2008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , місто Харків (вх. № 1166 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 (суддя Рильова В.В.; повне рішення складено 18.03.2021 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 , місто Харків

до Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича, місто Харків

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

21.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (далі - ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 ; позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просило суд зобов`язати Фізичну особу-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича (відповідача) в примусовому порядку звільнити Об`єкти суборенди за Договорами № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 зазначило, що у зв`язку із порушенням відповідачем порядку внесення орендної плати за користування Об`єктами суборенди і виникнення заборгованості по сплаті орендних платежів, позивач на підставі пунктів 7.3, 10.2. вказаних Договорів суборенди та у відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України висловив своє бажання достроково завершити договірні відносини із відповідачем, реалізувавши своє право на одностороннє розірвання Договорів шляхом направлення на належну адресу відповідача претензії від 02.07.2020 разом із розрахунком заборгованості та актами приймання-передачі до кожного Договору. Однак, незважаючи на те, що вказані Договори були розірвані 04.08.2020, відповідач досі відмовляється від підписання актів приймання-передачі об`єктів оренди за спірними договорами та не повертає обладнані торгові місця у володіння позивачу на його законну вимогу, тому останній вважає, що згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України має усі правові підстави вимагати від відповідача негайного звільнення Об`єктів суборенди. Також позивач зазначив про наявне у нього право на укладення спірних договорів суборенди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 позовні вимоги ТОВ Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 задоволено повністю. Зобов`язано ФОП Пазнікова І.В. в примусовому порядку звільнити Об`єкти суборенди за Договорами № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, що укладені між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 і ФОП Пазніковим І.В.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича на користь ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 6306,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням обставин спору та наданих сторонами у справі доказів, Договори № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 слід вважати розірваними з 04.08.2020, а відповідач без будь-яких належних на те підстав, відмовляється від добровільного виконання вимог позивача - звільнення Об`єктів Суборенди згідно Договору № Ж-1/1- 20, Договору № Ж-1/2-20, Договору № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 та підписання Актів приймання-передачі до зазначених Договорів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

22.03.2021 Господарським судом Харківської області ухвалено додаткове рішення у справі № 922/4094/20, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича на користь ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 гривень.

Фізична особа ОСОБА_1 із основним рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить за результатами розгляду його апеляційної скарги скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 4 . Разом із цим скаржником заявлені клопотання про: 1) поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; 2) зменшення розміру судового збору або розстрочення його сплати за подання апеляційної скарги; 3) винесення ухвали щодо усунення недоліків, допущених судом першої інстанції (вх. № 5234 від 07.05.2021).

В обґрунтування підстав для задоволення апеляційної скарги ФО ОСОБА_1 вказує на те, що в порушення вимог ст. 236 ГПК України суд першої інстанції в ході підготовчого провадження у справі та при розгляді справи по суті допустив спрощений підхід до встановлення дійсних обставин справи, які мають значення для прийняття правильного рішення, відобразив не всі факти, які були встановлені ним у судовому засіданні та вибірково відобразив процесуальні дії, які мали місце при розгляді справи, а також не надав правової оцінки усім аргументам, які було викладено відповідачем у його заявах по суті справи.

Також в апеляційній скарзі відповідач в порядку ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечує проти правомірності та обґрунтованості ухвал суду першої інстанції від 01.02.2021, від 09.01.2021, від 15.02.2021, занесених до відповідних протоколів судових засідань, якими відповідачу було безпідставно відмовлено у задоволенні низки клопотань, що стосуються необхідності залучення до участі у справі третіх осіб (ТОВ Компанії Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 та ТОВ Джондир ), витребування від ТОВ Компанії Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 3 письмових доказів (копії статутного документу, доказів наявності статусу суб`єкта надання ринкових послуг) та витребування від позивача письмових доказів (плану території ринку, доказів в підтвердження у позивача статусу суб`єкта надання ринкових послуг; копії статутного документу). На думку відповідача задоволення вказаних клопотань було необхідним для визначення місць розташування об`єктів оренди, щодо яких заявлено позовні вимоги, а також способу виконання судового рішення. Відповідач наголошує, що він доводив до відома суду першої інстанції ту обставину, що на даний час ОСОБА_1 не веде господарську діяльність на торгівельних місцях, які передані йому в оренду за спірними договорами, оскільки на цих місцях знаходиться майно іншої особи, що не є учасником даної справи ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 , і яка не була залучена до участі у справі. Проте суд зобов`язав відповідача вчинити певні дії щодо майна, до якого ФОП Пазніков І.В. не має жодного відношення і яке не є в даний момент його власністю.

Крім того, в обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що суд першої інстанції не відобразив у своєму рішенні того факту, що майно, яке було взяте позивачем в оренду у ТОВ Компанії Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 3 на підставі Договору суборенди майна №0201119/с-2 від 02.01.2019, не відповідає тому майну, що було надане позивачем в суборенду відповідачу. Позивач також не надав суду підтвердження законності отримання ним прав на торгівельні місця, що передані в суборенду відповідачу, як і не підтвердив їх місце розташування.

Також відповідач доводить суду апеляційної інстанції, що з 18.03.2021 він втратив статус ФОП, у зв`язку із припиненням діяльності на підставі власного рішення, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься відповідний запис.

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 , місто Харків (вх. № 1166 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 відмовлено ФО ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору або розстрочення його сплати за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу відповідача залишено без руху; скаржнику запропоновано усунути встановлені недоліки та надати (надіслати) суду докази доплати судового збору в сумі 7189,00 грн за встановленими реквізитами протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У визначені судом строки, скаржник надав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги за вх. № 5134, до якої додав копію квитанції № 12745 від 05.05.2021, яка свідчить про сплату відповідачем судового збору в розмірі 7189,00 гривень.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.05.2021 поновлено скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20; відкрито апеляційне провадження; позивачу запропоновано у строк до 27.05.2021 (включно) подати до суду відзив на апеляційну скаргу; у задоволенні клопотання скаржника про винесення ухвали щодо усунення недоліків, допущених судом першої інстанції, відмовлено; справу призначено до апеляційного розгляду на 08.06.2021 об 11:30 год.; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 до закінчення розгляду справи апеляційним господарським судом.

27.05.2021, тобто у визначений судом строк, позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6084), в якому проти доводів скаржника категорично заперечує, вважає оскаржуване рішення таким, що в повній мірі відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є законним та не підлягає скасуванню, оскільки судом під час розгляду справи були враховані аргументи і заперечення всіх сторін процесу. Натомість ОСОБА_1 не зазначив жодну процесуальну норму, яка була б дійсно порушена судом першої інстанції при відмові ОСОБА_1 у задоволенні його клопотань та задоволенні позовних вимог.

В спростування викладених в апеляційній скарзі доводів по суті спору позивач зазначив про те, що:

-спірні правовідносини виникли в результаті невиконання покладених на ФОП Пазнікова І.В. обов`язків за Договорами суборенди та, відповідно, порушення прав ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 4 , як його контрагента;

-укладаючи спірні Договори суборенди відповідач однозначно розумів, які саме об`єкти він орендує, а підписуючи Акти прийому-передачі майна в суборенду відповідач достеменно знав, на яких торгових місцях він збирався здійснювати господарську діяльність, перебуваючи у статусі підприємця;

-у Договорах суборенди було конкретизовано, які Об`єкти передаються у користування, а факт підписання акту прийому-передачі до кожного договору підтверджує реальне прийняття відповідачем спірних Об`єктів у суборенду;

-аргументи відповідача про те, що він не веде на даний момент господарську діяльність на торгівельних місцях, які на початку 2020 року взяв в суборенду у позивача, достеменно підтверджують факт розуміння ОСОБА_1 де саме і на яких торгівельних місцях він здійснював господарську діяльність, коли він був фізичною особою-підприємцем;

-доводи відповідача про те, що майно, яке було взято позивачем в оренду у відповідного орендодавця не відповідає тому майну, яке було здано в суборенду ФОП Пазнікову І.В., правомірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими, з чого випливає відсутність необхідності відображати цей аргумент в судовому рішенні;

-підписання Договорів суборенди з позивачем, Актів прийому-передачі, а також подальше внесення оплати за цими Договорами протягом трьох місяців з дати укладення цих Договорів, у сукупності свідчать про дійсне користування відповідачем Об`єктами оренди - обладнаними торговими місцями, які знаходились в нежитловій будівлі літ. Ж-1 за адресою: АДРЕСА_1 , переданими ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 4 ФОП Пазнікову І.В.;

-станом на день подання позовної заяви позивачем було зазначено актуальну інформацію з ЄДР щодо ОСОБА_1 . Жодною нормою ГПК України на суд не покладається обов`язку щодо перевірки статусу особи, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, перед ухваленням рішення. До того ж, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця 18.03.2021, а оскаржуване судове рішення було ухвалене 09.03.2021.

В судове засідання 08.06.2021 з`явилися заявник апеляційної скарги (особисто) та уповноважений представник позивача, які надали пояснення у справі та підтримали свої правові позиції, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить зобов`язати Фізичну особу-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича в примусовому порядку звільнити Об`єкти суборенди за Договорами № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20, № Ж-1/11-20, що укладені між сторонами у справі 01.01.2020.

В обґрунтування позову ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 зазначило, що власником нежитлової будівлі літ. Ж-1 площею 242,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ Джондир , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 226187389 (т.1 а.с. 39).

02.01.2019 між ТОВ Джондир (орендодавець) та ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3 укладено договір оренди 26 об`єктів оренди, в тому числі нежитлового приміщення літ. Ж-1 загальною площею 242,5 кв.м. (т. 1 а.с. 31-38).

02.01.2019 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3 (Суборендодавець) та ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (Суборендар) укладено Договір суборенди майна №020119/С-2, згідно умов якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення літ. Ж-1 загальною площею 242,5 кв.м. , частину нежитлового приміщення літ. Б-1 загальною площею 315,6 кв.м., частину нежитлового приміщення літ. А-2 загальною площею 325,29 кв.м., частину нежитлового приміщення літ. АД-1 загальною площею 103,4 кв.м., частину нежитлового приміщення літ. АЕ-1 загальною площею 104.9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення господарської діяльності на умовах визначених цим Договором (т. 1 а.с. 40-44).

01.01.2020 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (Суборендодавець) та ФОП Пазніковим І.В. (суборендар) укладено Договір суборенди №Ж-1/1-20, відповідно до умов якого, Суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону), площею 90,00 кв.м. Об`єкт оренди розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 22-23).

01.01.2020 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (Суборендодавець) та ФОП Пазніковим І.В. (суборендар) укладено договір суборенди №Ж-1/2-20, відповідно до умов якого, Суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце (для камери схову), площею 57,00 кв.м. Об`єкт оренди розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 25-26).

01.01.2020 між ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (Суборендодавець) та ФОП Пазніковим І.В. (Суборендар) укладено договір суборенди №Ж-1/11-20, відповідно до умов якого, Суборендодавець передає в строкове платне користування, а Суборендар приймає на умовах суборенди частину нежитлового приміщення загальною площею 52 кв.м. для камери схову. Об`єкт оренди розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 28-29).

Тож предметом спірних Договорів суборенди є:

-обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 90,00 кв.м.,

-обладнане торгове місце для (для камери схову) площею 57,00 кв.м.,

-частина нежитлового приміщення загальною площею 52 кв.м. для камери схову, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2.1. вказаних Договорів, зазначений в пункті 1.1. об`єкт суборенди передається Суборендодавцем у відповідності з Актом прийому-передачі не пізніше 01 січня 2020 року в технічно справному стані, придатному до експлуатації.

Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами у справі, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо передачі Об`єктів в суборенду відповідачу, про що 01 липня 2020 року між сторонами підписано Акти прийому-передачі до Договорів № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20, № Ж-1/11-20 (т. 1 а.с. 13-15).

Як пояснив відповідач, необхідність укладення таких договорів була викликана тим, що на торгівельних місцях, які є Об`єктами договорів суборенди на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , у 2008 році відповідачем було побудовано торгівельні приміщення, які використовувались ним для ведення господарської діяльності (частина з яких є стаціонарними, а частина - конструкції на металевому каркасі).

Згідно з пунктами 10.2. Договорів суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 ці Договори можуть бути розірваними достроково у випадках порушення однією зі сторін зобов`язань передбачених цим Договором. Сторона, що ініціює розірвання Договору повинна в письмовій формі попередити іншу сторону про свій намір розірвати договір за 20 календарних днів до дати розірвання договору.

З метою реалізації свого права на одностороннє розірвання Договорів суборенди позивачем направлено на ім`я відповідача претензію від 02.07.2020 разом з розрахунком заборгованості за Договорами та актами приймання-передачі до кожного Договору (поштове відправлення № 6100707241264). Позивач зазначає, що зазначена претензія була спрямована на досудове урегулювання відносин між Сторонами, відновлення порушених прав позивача, підписання Актів приймання-передачі Об`єктів суборенди з метою завершення господарських відносин. Однак поштові відправлення з документами не були отримані Адресатом, та повернулись позивачу 04.08.2020, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти щодо поштового відправлення № 6100707241264.

На підставі зазначеного позивач вважає розірваними Договори № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, оскільки лист був направлений за адресою, зазначеною в Договорах та в ЄДР, а тому він вважається таким, що направлений належно, тобто у відповідача була реальна можливість отримати лист з претензією, ознайомитись з розрахунком заборгованості, сплатити заборгованість та в добровільному порядку повернути майно, що є Об`єктами суборенди та в результаті підписати Акти прийому-передачі до Договорів, а тому датою розірвання Договорів можна вважати дату повернення поштових відправлень, а саме - 04 серпня 2020 року.

З урахуванням зазначеного позивачем було також подано позов до ФОП Пазнікова І.В. (провадження у справі № 922/3208/20).

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/3208/20 від 11.01.2021 позов ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 35 354,83 грн. заборгованості за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020; 9 028,62 грн. заборгованості за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020; 8 255,98 грн. заборгованості за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020; 934,42 грн. судового збору.

При вирішенні справи № 922/3208/20 Господарським судом Харківської області було встановлено, що договори суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 є розірваними з 04.08.2020, тобто коли претензія № 7 від 02.07.2020 повернулася на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3208/20 сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 06 лютого 2021 року.

Позивач стверджує, що заявлені ним вимоги про стягнення заборгованості, які обґрунтовано в позовній заяві у справі № 922/3208/20, не можуть в повній мірі відновити його порушені права, оскільки, окрім порушення порядку внесення плати за користування Об`єктами суборенди відповідач також не бажає підписувати акти приймання-передачі Об`єктів суборенди та повертати зазначене майно на вимогу позивача.

Тому, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договорів суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 в частині невиконання обов`язків щодо внесення орендної плати та непідписання актів приймання - передачі (повернення Суборендодавцю) вказаних приміщень, позивач заявив позов у цій справі № 922/4094/20 про зобов`язання ФОП Пазнікова І.В. (Суборендаря) звільнити Об`єкти суборенди за цими Договорами в примусовому порядку.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що ним на даний час у господарській діяльності не використовуються торгівельні місця, про зобов`язання щодо звільнення яких подано позов у цій справі.

Згідно з оскаржуваним відповідачем рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 цей позов було задоволено.

Утім колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення зазначених вимог заявленого позову з огляду на таке.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, прав суб`єктів господарювання, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права .

Однак, сформульовані позивачем позовні вимоги не містять ідентифікуючих ознак спірних Об`єктів суборенди оренди, зокрема позивачем не зазначені певні межі, на яких розміщені ці Об`єкти (хоча б схематично), не наведено деталізованого плану розташування обладнаних торгових місць та частини нежитлового приміщення в будівлі літ. Ж-1 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , їх опису та/або будь-яких інших конкретизуючих характеристик цих Об`єктів, що підлягають примусовому звільненню Суборендарем (відповідачем), адже необхідність зазначення ідентифікуючих ознак спірних Об`єктів суборенди є визначальною в рамках заявленого позову.

Проте суд першої інстанції, без урахування цих фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов передчасного висновку про задоволення означених позовних вимог.

Між тим, за приписами частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками.

Згідно з частинами першою, другою статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Спір у даній справі стосується взаємовідносин ТОВ Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 та ФОП Пазнікова Ігора Володимировича, які підтверджуються наданими до суду Договорами суборенди та Актами прийому-передачі Об`єктів Суборенди, підписаними обома сторонами.

Однак жоден з Договорів суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 не містить будь-яких інших ідентифікуючих ознак та технічних характеристик Об`єктів суборенди, окрім їх площі та знаходження за адресою: АДРЕСА_1 .

Ані предмети цих Договорів суборенди, ані акти прийому-передачі від 02.07.2020 не містять належного фіксування достатніх індивідуальних ознак Об`єктів суборенди, за якими можна було б відокремити їх з-поміж інших обладнаних торгових місць для розміщення (кіосків, контейнерів, приміщень, камер схову), що розташовані за адресою м. Харків, вул. Бекетова, 21.

Отже, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів не має можливості та відповідних правових підстав достеменно ідентифікувати спірні Об`єкти суборенди та достовірно встановити які саме Об`єкти станом на момент пред`явлення позову у цій справі знаходились чи не знаходились у користуванні відповідача, але повинні бути звільнені останнім у примусовому порядку.

Вказані вище обставини у їх сукупності унеможливлюють задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки не даватиме чіткого розуміння стосовно дій, які слід вчинити на його виконання, зокрема, які конкретно Об`єкти суборенди необхідно звільнити і саме відповідачу, а не іншим особам.

Згідно частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити у ньому за межі позовних вимог.

Правом на уточнення (конкретизацію) позовних вимог суд нормами Господарського процесуального кодексу України також не наділений.

Позивач не подавав до суду заяву про уточнення позовних вимог в частині ідентифікуючих ознак спірних Об`єктів оренди, які він просить звільнити.

З огляду на зазначене, враховуючи заявлений предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на їх необґрунтованість.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 74 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS ).

Разом з тим суд першої інстанції наведеного не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів та доводів сторін, що стосуються предмета спору.

Колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи скаржника про те, що позивачем не підтверджено, а судом першої інстанції не з`ясовано місце розташування торгівельних місць, які він просить звільнити в примусовому порядку.

Також суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно не з`ясування судом першої інстанції питання щодо визначення місць розташування (розміщення) Об`єктів суборенди (їх ідентифікації), які просить звільнити позивач в примусовому порядку, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому вказана скарга підлягає задоволенню.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі пункту 2 частини четвертої, частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, скасуванням рішення суду першої інстанції і ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат таким чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9459,00 грн підлягає стягненню позивача на користь відповідача. Витрати по сплаті судового збору за подачу позову відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п . 1, 3 ч. 1 ст. 277, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , місто Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/4094/20 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича звільнити в примусовому порядку Об`єкти суборенди за Договорами № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 та Фізичною особою-підприємцем Пазніковим І.В., - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4 (місцезнаходження: 61007, місто Харків, вулиця Бекетова, будинок 21; код ЄДРПОУ 39163452) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 9459,00 гривень.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.06.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко