Постанова

від 22.03.2021 по справі 917/514/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Справа № 917/514/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 1338 П/1 ) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі №917/514/19 (ухвалене в приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., повний текст рішення складено 26.02.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Альфа-банк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч, Полтавська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Полтава,

про звернення стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором №5 від 17.04.2013,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2019 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про звернення стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 574, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Гадячсир" перед АТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 у сумі 15 917447,81 дол.США, з яких 15 917447,81 дол.США - заборгованість по тілу кредиту.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 здійснено заміну сторони позивача у справі № 917/514/19 з ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа-банк".'

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 позов задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Гадячсир" перед АТ "Альфа-банк" за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 у сумі 15917447,81 дол.США, з яких: 15917447,81 дол.США - заборгованість по тілу кредиту, звернуто стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 574, а саме:

-комплекс, промислові будівлі та допоміжні споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 15 358,5 кв.м:

Літера №А2 - адміністративно-побутовий корпус, пл. 1223,1 кв.м,

Літера №А 1 1 - головний виробничий корпус, пл. 6360,7 кв.м,

Літера №А 2 2 - цех СБК, пл. 1257,4 кв.м,

Літера №А 3 1 - цех виробництва згущеної продукції, пл. 1513,6 кв.м,

Літера №А 4 1 - цех обробки молока і мийка, пл. 1361,9 кв.м,

Літера №В1 - ларьок, пл. 15,3 кв.м,

Літера №Г1 - склад №1, пл. 431,1 кв.м,

Літера №Ж1 - блок складів і навісів, пл. 559,3 кв.м,

Літера №К1 - дизельна, пл. 122,1 кв.м,

Літера №М2 - котельня, пл. 934,1 кв.м,

Літера № Н1 - станція II підйому, пл. 103,7 кв.м,

№1-3 - резервуари,

№4 - артсвердловини,

№5 - водонапірна башта,

№6 - огорожа,

№7-8 - димові труби,

Літера №А 5 1 - електропідстанції, пл. 108,9 кв.м,

Літера П1 - склад, пл. 14,5 кв.м,

Літера №Р1 - склад, пл. 1253,5 кв.м,

Літера №С1 - будинок охорони, пл. 7,6 кв.м,

Літера №А 6 1 - приміщення для обслуговування ємностей, пл. 91,7 кв.м;

- земельну ділянку, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: АДРЕСА_1, цільове призначення якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 5320486900:00:001:0002 та площею 4,0597 га;

-земельну ділянку, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: Полтавська область, Гадяцький район, Сарівська сільська рада (за межами населеного пункту), цільове призначення якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 6900:00:001:0396 та площею 0,7141 га,

шляхом реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь АТ "Альфа-банк" 672 350 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги підтверджені документально, нормативно обґрунтовані, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому суд зазначив наступне:

- на момент звернення банку до суду з даним позовом і ухвалення рішення у цій справі заборгованість відповідача за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 не погашена і складає 15 917447,81 дол. США, у зв`язку з чим у позивача, як іпотекодержателя, виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки;

- відповідач не надав доказів наявності згоди на передачу предмета іпотеки у власність позивачу в позасудовому порядку, вимога позивача щодо погашення заборгованості за кредитним договором, направлена позивачем відповідно до статей 33-35 Закону України "Про іпотеку", задоволена не була, позивачем також не було отримано виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про наявність спору між сторонами у справі з приводу виконання зобов`язань, які витікають з Іпотечного договору;

- оскільки позивачем обрано спосіб реалізації майна, що є предметом іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, то відповідно вартість майна буде визначатись під час примусового виконання рішення.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити апеляційне провадження у справі №917/514/19 до розгляду Лохвицьким районним судом Полтавської області справи №538/1205/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі №917/514/19 в частині безпідставного звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна: будинок охорони, площею 7,6 кв.м (літ. №С1), адреса: АДРЕСА_1 .

Скарга обґрунтована тим, що серед переліку нерухомого майна, яке стягується, фігурує об`єкт, який є власністю ОСОБА_1 , а саме: будинок охорони площею 7,6 кв.м (літера С1), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що суд не дослідив фактичні обставини та не захистив його права, а навпаки формально підійшов до питання та ініціював незаконне стягнення його майна. Вважає, що інформація з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є єдиним беззаперечним доказом, адже інформація з реєстру спростовується іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

03.08.2020 до суду від АТ Альфа-Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№7217), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на те, що у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Враховуючи те, що майно, на яке намагається визнати право власності ОСОБА_1 перебуває в іпотеці АТ Укрсоцбанк та приймаючи до уваги те, що зобов`язання, виконання яких забезпечено іпотекою, не виконані, звернення стягнення на предмет іпотеки в силу вимог ст.23 Закону України Про іпотеку не ставиться в залежність від зміни власника нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 за клопотанням ОСОБА_1 зупинено апеляційне провадження у справі №917/514/19 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Полтавської області у цивільній справі №538/1205/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гядячсир", треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк" та Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" про визнання права власності на нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 04.12.2020 ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №917/514/19 скасовано. Справу № 917/514/19 передано на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступником якого було Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", а в подальшому правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стало Акціонерне товариство "Альфа-Банк"), банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", позичальником, укладено кредитний договір № 06.1-20/124, згідно з яким банк надає позичальнику кредит з загальною сумою 16 000 000 доларів США з можливістю отримувати кредит в доларах США та гривні, терміном до 30.11.2013.

Відповідно до п.1.2. договору кредит надається з метою: 1) рефінансування заборгованості позичальника перед AT УкрСибБанк у розмірі 7 300 000 доларів США; 2) фінансування обігових коштів позичальника в сумі, що не перевищує 8700000 доларів США.

Згідно з п.5.2. договору, процента ставка для часток в доларах США є змінюваною і складається з: (і) маржі 7,75% річних та (іі) ставки LIBOR. При цьому, максимальний розмір збільшення процентної ставки для часток в доларах складає 20% річних; процентна ставка для часток в гривні є фіксованою і складає 17% річних.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що за несплату платежів у визначені строки в кредитному договорі нараховується неустойка у розмірі, що складається з (і) подвійної облікової ставки НБУ та (іі) 15 відсотків річних. До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність, строком у три роки.

До кредитного договору неодноразово вносились зміни, зокрема на підставі:

- договорів про внесення змін і доповнень: № 1 від 03.04.2013, № 2-1 від 14.11.2013, № 2 від 19.11.2013, № 2-1 від 19.11.2013, № 3 від 26.02.2014, № 4 від 12.03.2014, № 5 від 16.04.2014;

-додаткових угод: № 4 від 02.09.2014, №6 від 02.09.2014, № 7 від 28.11.2014, № 7/1 від 28.11.2014, № 7/2 від 28.11.2014, № 8 від 10.12.2014, № 9 від 19.12.2014, № 10 від 26.02.2015, № 11 від 28.07.2015, №12 від 29.12.2015.

Так, зокрема, додатковою угодою до кредитного договору №12 від 29.12.2015 сторони змінили термін повернення кредиту з 30.11.2016 на 31.03.2016.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013, 17.04.2013 між ПАТ "Укрсиббанк", ПАТ КБ "Правекс-банк", ПАТ "Креді Агріколь банк", ПАТ "Укрсоцбанк", (разом - "Іпотекодержателі") з одного боку та ТОВ Гадячсир з іншого боку, укладено договір іпотеки № 5, посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 574.

Відповідно до п.1.1 договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателям наступне нерухоме майно (далі - "Предмет іпотеки"):

- комплекс, промислові будівлі та допоміжні споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею: 15 358,5 кв.м: Літера №А2 - адміністративно-побутовий корпус, пл. 1223,1 кв.м; Літера №Л 1 1 - головний виробничий корпус, пл. 6360,7 кв.м; Літера №А 2 2 - цех СБК, пл. 1257,4 кв.м; Літера №Л 3 1 - цех виробництва згущеної продукції, пл. 1513,6 кв.м; Літера №Л 4 1 - цех обробки молока і мийка, пл. 1361,9 кв.м; Літера №В1 - ларьок, пл. 15,3 кв.м; Літера №Г1 - склад №1, пл. 431,1 кв.м; Літера №Ж1 - блок складів і навісів, пл. 559,3 кв.м; Літера №К1 - дизельна, пл. 122,1 кв.м; Літера №М2 - котельня, пл. 934,1 кв.м; Літера № НІ - станція II підйому, пл. 103,7 кв.м; №1-3 - резервуари; №4 - артсвердловини; №5 - водонапірна башта; №6 - огорожа; №7-8 - димові труби; Літера №А 5 1 - електропідстанції, пл. 108,9 кв.м; Літера ПІ - склад, пл. 14,5 кв.м; Літера №Р1 - склад, пл. 1253,5 кв.м; Літера №С1 - будинок охорони, пл. 7,6 кв.м; Літера №А 6 1 - приміщення для обслуговування ємностей, пл. 91,7 кв.м;

- земельну ділянку, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: АДРЕСА_1, цільове призначення якої є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 5320486900:00:001:0002 та площею 4,0597 га;

- земельну ділянку, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: Полтавська область, Гадяцький район, Сарівська сільська рада (за межами населеного пункту), цільове призначення якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 5320486900:00:001:0396 та площею 0,7141 га.

Пунктом 1.3. договору іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами, а також відшкодування витрат Іпотекодержателів, пов`язаних з пред`явленням вимог за забезпеченими зобов`язаннями та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані Іпотекодавцем порушенням умов договору іпотеки або забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п.п.4.1.1, 4.1.6 договору іпотеки Іпотекодержателі мають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання за кредитними договорами, виконання яких забезпечується іпотекою за цим договором. Іпотекодержателі розпочинають звернення стягнення на предмет Іпотеки, якщо ними прийнято рішення про звернення стягнення та протягом тридцяти календарних днів з моменту належного надіслання Іпотекодержателями Іпотекодавцю письмового повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань, Іпотекодавцем не буде виконано вимогу про усунення порушень або виконання порушених забезпечених зобов`язань та або умов цього договору.

Згідно з п.п.4.2-4.4. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та вимог законодавства України; на інших, передбачених законодавством України підставах. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателям. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

В подальшому укладались договори про внесення змін до договору іпотеки: № 1 від 04.10.2013, № 2 від 20.11.2013, № 3 від 13.12.2013, № 4 від 25.12.2014 та №5 від 30.12.2015.

Так, у зв`язку з тим, що відповідач повністю погасив свою кредитну заборгованість перед ПАТ КБ "Правекс-банк", сторони домовилися викласти договір іпотеки № 5 у новій редакції шляхом укладення договору про внесення змін № 3 від 13.12.2013 до договору іпотеки № 5 від 17.04.2013, тобто без участі ПАТ КБ "Правекс-банк".

На виконання умов кредитного договору відповідач отримав від позивача кредитні кошти у межах встановленого у договорі ліміту.

Позивач зазначає, що відповідачем не було повернуто отримані кошти у визначений кредитним договором строк - до 31.03.2016, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту перед позивачем у розмірі 15 917 447,81 доларів США. Вказана сума не включає в себе проценти, пені, штрафи, комісію чи інші платежі, які мали сплачуватись відповідачем за кредитним договором.

10.10.2016 Іпотекодержателі спільно прийняли рішення про звернення стягнення, відповідно до якого підтвердили факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та суми заборгованостей за кредитними договорами та вирішили звернути стягнення на предмет іпотеки. При цьому, у рішенні про звернення стягнення Іпотекодержателі визначили спосіб стягнення на предмет іпотеки саме за рішенням суду.

На підставі вказаного рішення про звернення стягнення, Іпотекодержателі 10.11.2016 спільно направили відповідачу вимогу в порядку ст.35 Закону України Про іпотеку (повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань) вих.№33-21/52439, в якій зазначалось про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення суми кредитів, процентів за користування кредитом і пені, та вимагалось від відповідача протягом 30-денного строку усунути порушення умов кредитних договорів та погасити заборгованість. Окрім того, Іпотекодержателі вказали, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цих вимог, останні будуть вимушені розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.12.2016 відповідач отримав повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

З урахуванням приписів п.4.1.6 договору іпотеки, відповідач мав погасити прострочену заборгованість до 15.01.2017, але у зазначений строк зобов`язання не були ним виконані.

AT "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Гадячсир" заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 у справі № 917/1400/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та постановою Верховного суду від 28.02.2018, позов AT "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь банку 15917447,81 дол. США.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду з даним позовом, рішення суду у справі № 917/1400/16 не виконане, заборгованість за кредитним договором не погашена. Станом на 22.03.2019 заборгованість відповідача за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 по тілу кредиту складає: 15 917 447,81 дол. США.

Отже, позивач набув право ініціювати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

08.08.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч.1 ст.574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою ст.7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною 2 ст. 590 ЦК України, ч. 2 ст. 592 ЦК України, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено право заставодержателя (іпотекодержателя) на звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі неналежного виконання основного зобов`язання, а також право заставодержателя (іпотекодержателя) вимагати дострокового виконання основного зобов`язання у разі порушення заставодавцем (іпотекодавцем) обов`язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет застави (іпотеки).

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Предметом спору у справі № 917/514/19 є матеріально-правова вимога АТ "Альфа-банк" до ТОВ "Гадячсир" про звернення стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013, яке складається з комплексу, промислових будівель та допоміжних споруд (в тому числі будинок охорони площею 7,6 кв.м (літера № С1)), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 у справі № 917/1400/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та постановою Верховного суду від 28.02.2018, позов AT "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь банку 15 917 447,81 дол. США.

Прийнятим рішенням встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, а також, порушення відповідачем умов кредитного договору в частині їх повернення та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 15 917 447,81 дол. США.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч.4 ст. 75 ГПК України).

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що він є власником майна, а саме: будинку охорони площею 7,6 кв.м (літера С1), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування зазначеного посилається на те, що 23.11.2016 між ТОВ Гадячсир та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого останньому було передано в оренду приміщення (будівлі), зокрема, будинок охорони площею 7,6 кв.м (літера С1), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На протязі декількох років він вкладав грошові кошти в орендоване майно, відбувся процес перебудови та були створені нові об`єкти нерухомості. ТОВ Гадячсир в свою чергу та у відповідності до умов укладеного договору взяло на себе зобов`язання компенсувати понесені витрати, але не виконало їх, порушивши попередні домовленості. Ставши фактичним власником майна, визначеного в договорі оренди, з метою вирішення юридичних аспектів цього питання ОСОБА_1 були ініційовані судові позови до Диканського районного суду Полтавської області (справа №529/782/19) та Лохвицького районного суду Полтавської області (справа №538/1205/19). На сьогоднішній день судові процеси в районних судах тривають. Тобто, зазначає, що він є співвласником деяких об`єктів нерухомого майна, на яке банк намагається звернути стягнення у цій справі.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.07.2020 передано цивільну справу № 538/1205/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гядячсир", треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк" та Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" про визнання права власності на нерухоме майно (в порядку ст. ст. 175-177 ЦПК України) на розгляд до Господарського суду Полтавської області, в провадженні якого перебуває справа №917/1759/19 про банкрутство відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир".

Відповідно до ч.1 ст.162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Предметом спору у справі № 917/514/19 є вимога АТ "Альфа-банк" до ТОВ "Гадячсир" про звернення стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013, яке складається з комплексу, промислових будівель та допоміжних споруд (в тому числі будинок охорони площею 7,6 кв.м (літера № С1)), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яке є власністю ТОВ "Гадячсир".

Предметом позову у справі № 538/1205/19 є вимога ОСОБА_1 до ТОВ "Гадячсир" про визнання права власності, зокрема на будинок охорони, розташований у АДРЕСА_1 .

Тобто, саме в межах справи №538/1205/19 судом буде вирішуватися питання наявності права ОСОБА_1 на визначені в позові об`єкти нерухомості, належні ТОВ "Гадячсир" на праві власності, у зв`язку з їх поліпшенням, зроблених за рахунок ОСОБА_1 .

З урахуванням предмету позовних вимог і складу учасників справи, наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не є, та не був власником нерухомого майна - будинку охорони площею 7,6 кв.м (літера С1), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, посилання апелянта на те, що судом проігноровано норми статей 321, 328, 334, 778 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, наявність судової справи №538/1205/19, предметом розгляду якої є спір про визнання права власності на вищевказане майно, не свідчить про те, що ОСОБА_1 є власником такого нерухомого майна.

Іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником (іншою особою) в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 04.12.2020 у справі №917/514/19.

За таких обставин, як правильно зазначено судом першої інстанції, враховуючи те, що нерухоме майно, на яке намагається визнати право власності ОСОБА_1 , перебуває в іпотеці Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та приймаючи до уваги те, що зобов`язання, виконання яких забезпечено іпотекою, не виконані, звернення стягнення на предмет іпотеки в силу вимог ст.23 Закону України "Про іпотеку" не ставиться в залежність від зміни власника нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі №917/514/19 в оскаржуваній частині без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі №917/514/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.03.2021.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова