Ухвала

від 26.03.2021 по справі 208/225/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/225/17

№ провадження 1-кс/208/648/21

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2021 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської обл., клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017040160000038 від 05.01.2017 року, -

в с т а н о в и в :

22.03.2021 року до слідчого судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погодженого прокурором ОСОБА_4 про арешт майна. В своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на: автомобіль ВАЗ 21065, 1994 року випуску, об`єм двигуна 1600 см/куб, дата реєстрації 01.12.2001, а також автомобіль NISSAN QASHQAI, 2020 року випуску, об`єм двигуна 1197 см/куб, дата реєстрації 23.12.2020 та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій з вказаним майном, з метою відшкодування матеріальних збитків, а також для забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради, знаходячись в адміністративному приміщенні департаменту житлово-комунального господарства та будівництва КМР за адресою: м. Кам`янське, вул. Москворецька, 14, в період часу з 14.12.2016 по 19.12.2016 (більш точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено), будучи службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в порушення вимог ч.1 ст 526 гл 48, ч.1 ст.629 гл 52 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-VІ, ч.2 ст.193 гл 22 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436- VІ в частині обов`язковості виконання належним чином умов договорів, зобов`язань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в наслідок виконання підпису під текстом «Покупець претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має» у акті доставки, монтажу та налагодження товару від 14.12.2017 до договору № 503-16 від 23.09.2016, отримав товар який не відповідає умовам договору №503-16 від 23.09.2016, в результаті чого департаментом житлово-комунального господарства та будівництва КМР на користь ТОВ «Диспетчер Сіті» за рахунок бюджетних коштів безпідставно здійснено видатки на загальну суму 840000,00 грн. за роботи з доставки, монтажу та налагодження товару, який не відповідає технічному завданню до тендерної документації та договору №503-16 від 23.09.2016, чим здійснив умисну розтрату коштів територіальної громади міста Кам`янське на загальну суму 840000,00 грн., тобто спричинив майнову шкоду в особливо великих розмірах, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

15.03.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у розтраті чужого майна в особливо великих розмірах, яке перебувало в його віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

22.03.2021 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у розтраті чужого майна в особливо великих розмірах, яке перебувало в його віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до листа територіального сервісного центру №1244 регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській області від 16.02.2021вих. №31/4-1244-100 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано наступне рухоме майно: автомобіль ВАЗ 21065, 1994 року випуску, об`єм двигуна 1600 см/куб, дата реєстрації 01.12.2001, а також автомобіль NISSAN QASHQAI, 2020 року випуску, об`єм двигуна 1197 см/куб, дата реєстрації 23.12.2020.

Як підставу, у зв`язку із якою потрібно здійснити арешт майна, слідчий зазначає, що з метою відшкодування матеріальних збитків, які були завдані заступником директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради ОСОБА_5 охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Кам`янське, в особі Кам`янської міської ради на суму 840000,00 грн., а також для забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду є необхідність у накладені арешту на вищезазначене рухоме майно, що належить ОСОБА_5 . Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити з мотивів, викладених в клопотанні.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, наведених у його мотивувальній частині, просив задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважає, що підозра є необґрунтованою. Також зазначив, що автомобіль, на який слідчий просить накласти арешт, йому не належить. Просив відмовити в задоволенні клопотання..

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважав, що немає правових підстав для його задоволення. Зазначив, що з клопотання взагалі не зрозуміло, з метою чого слідчий вважає необхідним здійснити арешт майна. Якщо з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову, то такий позов не заявлено, до того ж , оцінка майна не проводилась. Стосовно конфіскації майна відповідно до ст..172 КПК України, то арешт допускається з метою забезпечення) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. На даний час є справа в господарському суді про стягнення коштів за договором про закупівлю камер, тому наразі, немає підстав інкримінувати розтрату майна. Адвокат вважає, що арешт майна порушить права володільця майна та третіх осіб. Просить відмовити в задоволенні клопотання, оскільки воно є неналежним чином обґрунтованим та не доведена наявність шкоди.

Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступного.

Відповідно до ст.131,132 КПК Україниарешт майна є одним з заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно дост. 132 ч.3 КПК Українислідчий має довести: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеню, що може бути підставою до застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Згідно з вимогамистатті 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчим, як однією з підстав, накладення арешту зазначається забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову, однак з матеріалів даного провадження вбачається, що на момент подання клопотання про арешт майна цивільного позову не заявлено (накладення арешту на майно з метою заявлення майбутніх цивільних позовів не допускається), тобто потерпілий не набув статусу цивільного позивача, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно.

Слідчий суддя приходить до висновку, що у судовому засіданні слідчим та прокурором не доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки цивільний позов потерпілим не заявлявся, оцінка майна з метою можливої конфіскації не проводилась. У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Тобто, у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, не містить вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є обгрунтованим, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи та таким чином, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017040160000038 від 05.01.2017 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1