Ухвала

від 26.04.2021 по справі 208/225/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/577/21 Справа № 208/225/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріализа апеляційноюскаргою прокурораКам`янської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040160000038,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року у задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040160000038 від 05.01.2017 року було відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у судовому засіданні слідчим та прокурором не доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки цивільний позов не заявлявся, потерпілий не визначений, оцінка майна з метою можливої конфіскації не проводилась. У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

Суд першої інстанції зазначив, що клопотання суперечить вимогам КПК України, не містить вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є обгрунтованим, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Прокурор не погодилась з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.03.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, наклавши арешт на майно, яке зареєстровано за ОСОБА_8 , а саме: 1/1 частка квартири загальною площею 104,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу ВЕЕ№ 184198, реєстровий №669 від 03.03.2007, виданий нотаріусом Дніпродзержинського місцевого нотаріального округу ОСОБА_10 ,), автомобіль КІА SPORTAGR, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1995 см/куб, дата реєстрації 04.10.2018.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська є незаконною і не обгрунтованою, підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає,що зметою відшкодуванняматеріальних збитків,які булизавдані колишнімдиректором ТОВ«Диспетчер Сіті» ОСОБА_8 охоронюваним закономінтересам територіальноїгромади містаКам`янське вособі Кам`янськоїміської радина суму1552000,00грн.,а такождля забезпеченнявиконання вирокув частиніцивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду є необхідність у накладені арешту на вищезазначене нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_8 .

Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення даної апеляції, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів убачається, що в провадженні СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040160000038 від 05 січня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України.

Кримінальне правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що директор ТОВ «Диспетчер Сіті» ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Кам`янське (більш точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена) в період часу з 07.12.2016 по 29.12.2016 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), будучи службовою особою, обіймаючи посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в порушення вимог ч.1 ст 526 гл 48, ч.1 ст.629 гл 52 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-VІ, ч.2 ст.193 гл 22 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-VІ в частині обов`язковості виконання належним чином умов договорів, зобов`язань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, шляхом умисного постачання обладнання, яке не відповідає технічному завданню до тендерної документації та договору № 503-16 від 23.09.2016, заволодів бюджетними грошовими коштами на загальну суму 1 552 000,00 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим територіальній громаді м. Кам`янське спричинив майнову шкоду на вказану суму.

12.03.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужого майна у великих розмірах, яке перебувало в його віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Також, 12.03.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужого майна в особливо великих розмірах, яке перебувало в його віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.03.2021 №248304416, за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано наступне нерухоме майно: 1/1 частка квартири загальною площею 104,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу ВЕЕ№184198, реєстровий №669 від 03.03.2007, виданий нотаріусом Дніпродзержинського місцевого нотаріального округу ОСОБА_10 ).

Згідно листа територіального сервісного центру №1244 регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській області від 16.02.2021вих. №31/4-1244-100 за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано наступне рухоме майно: автомобіль KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1995 см/куб, дата реєстрації 04.10.2018.

В даному випадку слідчий просив для повного, всебічного та об`єктивного розслідування обставин кримінального провадження, з метою відшкодування матеріальних збитків, які були завдані колишнім директором ТОВ «Диспетчер Сіті» ОСОБА_8 охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Кам`янське, в особі Кам`янської міської ради на суму 1 552 000,00 грн., а також для забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду накласти арешт на вищезазначене нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_8 . Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

В силувимог ч.2ст.170КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, але слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, розглядаючи клопотання слідчого, необґрунтовано дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що фактичні обставини кримінального провадження свідчать про необхідність збереження даного речового доказу, а беручи до уваги вищевикладені факти і обставини, накладення арешту необхідне, оскільки існують вагомі ризики у відчуженні та переоформленні вище зазначеного майна.

Відповідно до ст. 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Дослідивши під час апеляційного розгляду надані суду матеріли, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора, як і клопотання слідчого про арешт майна обґрунтованим й таким, що підлягає задоволенню, оскільки з метою відшкодування матеріальних збитків, а також для забезпечення виконання цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за ч.5 ст. 191 КК України є необхідність у накладені арешту на вищезазначене нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_8 з метою запобігання його прихованню, відчуженню чи пошкодженню.

Разом з тим, як витікає з приписів норм чинного законодавства, правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Тож, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги прокурора задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про часткове задоволення клопотання слідчого про арешт майна шляхом заборони розпорядження ним.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргупрокурора Кам`янськоїокружної прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року скасувати.

Клопотання слідчого СВ Кам`янського РУП ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040160000038 - задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- 1/1 частку квартири загальною площею 104,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу ВЕЕ№184198, реєстровий №669 від 03.03.2007, виданий нотаріусом Дніпродзержинського місцевого нотаріального округу ОСОБА_10 );

- автомобіль KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1995 см/куб, дата реєстрації 04.10.2018,

шляхом заборони розпорядження даним майном до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4