Ухвала

від 26.03.2021 по справі 208/225/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/225/17

№ провадження 1-кс/208/628/21

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2021 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської обл., клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017040160000038 від 05.01.2017 року, -

в с т а н о в и в :

22.03.2021 року до слідчого судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погодженого прокурором ОСОБА_4 про арешт майна. В своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) а саме на: 1/1 частка гаражу загальною площею 22,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №б/н, видане 03.11.1998 виконавчим комітетом Баглійської районної ради), та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій з вказаним нерухомим майном, з метою відшкодування матеріальних збитків, а також для забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду.

В обґрунтуванняклопотання слідчийзазначив,що заступник директорадепартаменту житлово-комунальногогосподарства табудівництва Кам`янськоїміської ради ОСОБА_5 ,знаходячись вадміністративному приміщеннідепартаменту житлово-комунальногогосподарства табудівництва КМРза адресою:м.Кам`янське,вул.Москворецька,14,в періодчасу з07.12.2016по 29.12.2016(більшточний часта місцев ходідосудового розслідуванняне встановлено),будучи службовоюособою,яка постійнообіймає посаду,пов`язану звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихобов`язків,зловживаючи своїмслужбовим становищем,діючи впорушення вимогч.1ст 526гл 48,ч.1ст.629гл 52Цивільного кодексуУкраїни від16.01.2003№435-VІ,ч.2ст.193гл 22Господарського кодексуУкраїни від16.01.2003№436-VІв частиніобов`язковості виконанняналежним чиномумов договорів,зобов`язань,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,в наслідоквиконання підписупід текстом«Покупець претензійпо об`єму,якості тастрокам наданняпослуг немає» уакті доставки,монтажу таналагодження товарувід 07.12.2016на суму280000,00грн.(безПДВ)та актідоставки,монтажу таналагодження товарувід 07.12.2016на суму432000,00грн.(безПДВ)до договору№ 503-16від 23.09.2016,отримав товарякий невідповідає умовамдоговору №503-16від 23.09.2016, в результатічого департаментомжитлово-комунальногогосподарства табудівництва КМРна користьТОВ «ДиспетчерСіті» зарахунок бюджетнихкоштів безпідставноздійснено видаткина загальнусуму 712000,00грн.за роботиз доставки,монтажу таналагодження товару,який невідповідає технічномузавданню дотендерної документаціїта договору№503-16від 23.09.2016,чим здійснив умисну розтрату коштів територіальної громади міста Кам`янське на загальну суму 712000,00 грн., тобто спричинив майнову шкоду на вказану суму.

12.03.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у розтраті чужого майна у великих розмірах, яке перебувало в його віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.03.2021 №248304809, за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано наступне нерухоме майно: 1/1 частка гаражу загальною площею 22,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №б/н, видане 03.11.1998 виконавчим комітетом Баглійської районної ради).

З метою відшкодування матеріальних збитків, які були завдані колишнім заступником директора департаменту ЖКГБ КМР ОСОБА_5 охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Кам`янське, в особі Кам`янської міської ради на суму 712000,00 грн., а також для забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду є необхідність у накладені арешту на вищезазначене нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 .

Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити з мотивів, викладених в клопотанні.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, наведених у його мотивувальній частині, просив задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважає, що підозра є необґрунтованою, він не був відповідальною особою, а лише уповноважений на прийом та огляд товару, що він і зробив. Просив відмовити в задоволенні клопотання..

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважав, що немає правових підстав для його задоволення. Просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки воно є обґрунтованим.

Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступного.

Відповідно до ст.131,132 КПК Україниарешт майна є одним з заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно дост. 132 ч.3 КПК Українислідчий має довести: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеню, що може бути підставою до застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Згідно з вимогамистатті 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається, клопотання подано в межах досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017040160000038 від 05.01.2017 року за ч. 4 ст. 191 КК України.

Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Слідчим, як однією з підстав, накладення арешту зазначається забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову, однак з матеріалів даного провадження вбачається, що на момент подання клопотання про арешт майна цивільного позову не заявлено (накладення арешту на майно з метою заявлення майбутніх цивільних позовів не допускається), тобто потерпілий не набув статусу цивільного позивача, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно.

Слідчий суддя приходить до висновку, що у судовому засіданні слідчим та прокурором не доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки санкція ч.4 ст. 191 КК України не передбачає конфіскації майна, цивільний позов потерпілим не заявлявся. У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Тобто, у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, не містить вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є обгрунтованим, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи та таким чином, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017040160000038 від 05.01.2017 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1