Ухвала

від 23.03.2021 по справі 400/1152/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/285/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 206-2 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2021 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участіпрокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за апеляційною скаргою адвоката обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_7 , ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2020 року, якою у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - до 18 квітня 2021 року включно, з визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 гривень.

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2 КК України /ЄУН 400/1152/17/.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні: внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; умисного подання для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; виконання протиправного заволодіння часткою майна засновника підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів та печатки підприємства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику шкоду.

У межах даного кримінального провадження, в порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки судове провадження наразі не завершене.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, зокрема, як можливість обвинуваченого уникнути суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховано судом тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який тривалий час перебував у розшуку.

Із судовим рішенням суду першої інстанції не погоджується сторона захисту, адвокат обвинуваченого оскаржує його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду, обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зазначає при цьому, що заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є реальними та обґрунтованими, доказів на їх підтвердження немає, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вказує, що обвинувачений має місце реєстрації проживання, місце постійного проживання, неповнолітню дитину на утриманні.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку сторін кримінального провадження: обвинуваченого та адвоката на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив її задоволення, дослідивши виділені матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.

Як убачається з матеріалів, в провадженні місцевого суду перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2 КК України /ЄУН 400/1152/17/.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказаних вимог кримінального процесуального закону місцевий суд дотримався.

Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні тримається під вартою з 09 січня 2020 року; у справі наразі провадиться судове слідство, призначаються та проводяться судові засідання. Строк перебування ОСОБА_8 не є поза межами розумного.

При цьому слід враховувати, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення і тяжкого, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк до десяти років.

Крім того, враховується, що ОСОБА_8 безробітний /відсутні дані про місце праці, заробітку підозрюваного/, одружений, без утриманців /у обвинуваченого наявна дитина, проте відсутні докази проживання однією сім`єю та/або факту утримання дитини/, має нейтральні характеристики по місцю поживання.

Проживає та зареєстрований обвинувачений у м. Київ.

Враховується, що обвинувачений тривалий час перебував у розшуку: будучи належно повідомленим про дати судових засідань у кримінальному провадженні стосовно нього, що розглядається Олександрійським міськрайонним судом, неодноразово без поважних причин та повідомлення суду не з`являвся у судові засідання, внаслідок чого ухвалою даного місцевого суду оголошений у розшук, з 04 листопада 2019 року, з наданням дозволу на затримання.

Відтак, беручи до уваги наведене, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , інші наведені обставини, є підстави вважати наявними ризики ухилення обвинуваченого від суду (враховуючи, що місце постійного проживання обвинуваченого інша адміністративно-територіальна одиниця, що обвинувачений вже ухилявся від суду, перебував у розшуку), незаконного впливу на учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Доводи сторони захисту з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, - спростовуються наведеним вище.

Наявність місця проживання та місця реєстрації проживання, з огляду на інші встановлені обставини, уособлено не впливає на правильність рішення суду та не зможе запобігти встановленим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2020 року, якою у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - до 18 квітня 2021 року включно, з визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 гривень, залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4