Постанова

від 31.03.2021 по справі 703/1017/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 703/1017/18 Провадження № 22-ц/821/558/21 категорія: 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

секретаря - Анкудінова О. І.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_5 , який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області, міськрайонне управління у Смілянському районі та м. Сміла, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Капітанівська селищна рада Новомиргородського району Кіровоградської області, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно за законом, у складі: головуючої судді Опалинської О. П., повний текст рішення складений 20 січня 2021 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітня 2018 року позивачі звернулася в суд з вищезазначеним позовом, позовні вимоги мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області помер ОСОБА_8 . За життя ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений 27 грудня 2016 року секретарем Капітанівської сільської ради, що зареєстрований у реєстрі за № 124, згідно з яким він заповів земельну ділянку площею 2,5078 га кадастровий номер 7123786000:02:002:0707 ОСОБА_9 .

Після смерті ОСОБА_8 у Новомиргородській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа до майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця, номер спадкової справи № 35/2017, заяву про прийняття спадщини за законом подали: сини померлого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_7 , а також з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася співмешканка ОСОБА_8 - ОСОБА_9 .

На час смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , його сини ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_7 не були особами, які відповідно до ст. 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині, тобто неповнолітніми чи непрацездатними особами. Відтак, позивачі вважають, що ОСОБА_9 є єдиним спадкоємцем за заповітом на земельну ділянку площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707, але за життя спадкове майно вона юридично не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі міського типу Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області померла ОСОБА_9 .

Спадщину після її смерті прийняли позивачі по справі, внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки її син ОСОБА_10 , як спадкоємець першої черги, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачі вважають, що вони є спадкоємцями за правом представлення на земельну ділянку площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707, яку прийняла за заповітом ОСОБА_9 , але юридично її не оформила.

Однак, нотаріус не в змозі видати їм свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки у них відсутні правовстановлюючі документи.

За наведених обставин просили, в порядку спадкування за законом після смерті бабусі, ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області у віці 62 роки, визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером земельної ділянки: 7123786000:02:002:0707.

В порядку спадкування за законом після смерті бабусі, ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області у віці 62 роки, визнати за позивачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером земельної ділянки: 7123786000:02:002:0707.

12 грудня 2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 подали зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-тя особа Капітанівська селищна рада Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно за законом.

Відповідач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла.

Ухвалою Смілянського місьркайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2020 року поновлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 пропущений процесуальний строк для подання зустрічної позовної заяви та прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-тя особа Капітанівська селищна рада Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно за законом.

В обґрунтування зустрічного позову позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько та чоловік, ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707 та будинковолодіння в с. Пастирське Смілянського району Черкаської області.

Вони, як спадкоємці першої черги звернулися до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .

Однак, держаний нотаріус їм відмовив у вчиненні нотаріальної дії, зазначивши про наявність спадкоємця ОСОБА_9 за заповітом на земельну ділянку площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707.

Позивачі за зустрічним позовом зазначили, що вони постійно спілкувалися із ОСОБА_8 , який постійно їм говорив, про те, що вони є єдиними спадкоємцями після його смерті, а відтак і оригінал державного акту зберігала його дружина ОСОБА_7 .

Із змісту заповіту, який від імені ОСОБА_8 посвідчувався секретарем Капітанівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І в приміщенні сільської ради, ними з`ясовано, що заповіт ОСОБА_8 підписував в Новомиргородській районній лікарні, який туди привезла секретар ОСОБА_11 , про що в заповіті немає відмітки про місце його складання.

Звернувшись із запитом до головного лікаря Новомиргородської районної лікарні була отримана відповідь про те, що ОСОБА_8 знаходився на лікуванні вперше з 10 грудня 2016 року до 20 грудня 2016 року, у зв`язку із загостренням хвороби, а також в період з 26 грудня 2016 року до 04 січня 2017 року в тяжкому стані з діагнозом емфізема легень ІІІ ступеню, що супроводжувались головними болями та запамороченням.

27 грудня 2016 року ОСОБА_8 , перебуваючи в тяжкому стані, нібито з доброї волі, підписує заповіт на співмешканку ОСОБА_9 , а 14 січня 2017 року помирає.

Позивачі за зустрічним позовом вважають, що заповіт є нікчемним, оскільки складений особою, яка не мала права на його складання, а також складений з порушенням вимог, щодо його форми та посвідчення.

Також вважають, що ОСОБА_8 , перебуваючи в тяжкому стані в лікарні, приймаючи сильнодіючі ліки, не міг викласти своєї волі батька та чоловіка, склавши заповіт на ім`я ОСОБА_9 .

Зазначили, що вони є спадкоємцями першої черги по закону, оскільки вчасно звернулися із заявами про прийняття спадщини після його смерті та наполягали, що заповіт від 27 грудня 2016 року є нікчемним, оскільки складений з порушенням щодо його форми та порядку посвідчення.

Просили визнати заповіт від імені ОСОБА_8 , посвідчений 27 грудня 2016 року секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І., недійсним та визнати за ними право власності по 1/3 частині на земельну ділянку площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_5 , який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області, міськрайонне управління у Смілянському районі та м. Сміла, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання права власності на спадкове майно, задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123786000:02:002:0707.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,5078 га, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123786000:02:002:0707.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Капітанівська селищна рада Новомиргородського району Кіровоградської області, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно за законом, відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є спадкоємицею за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 .

Заповіт від 27 грудня 2016 року посвідчений секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 124, на день смерті не змінений та не скасований, а тому є таким, що відповідав волевиявленню спадкодавця ОСОБА_8 на момент його смерті.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за правом представлення по закону після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , які прийняли спадщину відповідно до чинного законодавства, оскільки їх батько ОСОБА_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому останні спадкують земельну ділянку площею 2,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707 на загальних підставах, оскільки вона не охоплена заповітом.

Позивачам за первісним позовом 03 березня 2018 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у них відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємців оформити спадщину у нотаріуса після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , відтак їх звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

В свою чергу, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , хоч і подали заяви про прийняття спадщини після смерті батька та чоловіка ОСОБА_8 , однак, не входять до кола спадкоємців спірного майна, оскільки в першу чергу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та особи, які мали право на обов`язкову частку у спадковому майні. Водночас позивачі за зустрічним позовом не надали суду доказів про те, що вони на день смерті спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мали право на обов`язкову частку у спадковому майні.

Також, позивачами за зустрічним позовом не надано доказів того, що за станом свого здоров`я заповідач ОСОБА_8 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складенні спірного заповіту. Відповідні доводи є їхнім припущеннями. Наявність в особи тяжкої хвороби та больового синдрому не може безсумнівно свідчити про неможливість такої особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за відсутності відповідного висновку експертизи.

Інші докази, на підтвердження зазначеного, а саме не усвідомлення заповідачем ОСОБА_8 в момент складання заповіту від 27 грудня 2016 року значення своїх дій та їх керування, позивачами за зустрічним позовом не подавалися. Будь-які експертизи не проводилися та клопотання про їх призначення учасниками справи, не заявлялися.

За наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заповіт відповідає вимогам законодавства є обґрунтованим та відповідає волевиявленню спадкодавця ОСОБА_8 . Доказів, які б свідчили про те, що спірний заповіт посвідчено поза приміщенням сільської ради, матеріали справи не містять. З тексту заповіту вбачається, що він складений та посвідчений у приміщенні сільської ради, оскільки про інше в ньому не вказано. Невідповідності спірного заповіту за формою чи змістом вимогам законодавства, що б давало суду підстави констатувати нікчемність чи недійсність спірного правочину, судом не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій 17 лютого 2021 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, порушили питання про його скасування з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог по первісному позову та задоволенню позовних вимог по зустрічному позову в якому скаржники є позивачами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заповіт від імені ОСОБА_8 посвідчений 27 грудня 2016 року секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т.І., підписаний ним особисто в лікарні, оскільки ОСОБА_8 перебував в тяжкому стані і не міг його підписати саме в селищній раді, що вбачається з виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_8 .

Скаржники переконані, що секретар порушила вимоги щодо посвідчення заповіту, який складений особою, яка не мала права на його складання. Окрім того, не дотримано вимог щодо його форми та посвідчення.

Також скаржники зазначили, що ОСОБА_8 , перебуваючи в тяжкому стані в лікарні, приймаючи сильнодіючі ліки не міг викласти своєї волі склавши заповіт на ім`я ОСОБА_9 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2021 року у вказаній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2021 року справу призначено до розгляду на 31 березня 2021 року на 14:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № іст.х-би 6045/33 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , направлений в стаціонар (терапевтичне відділення) 26 грудня 2016 року та був виписаний 04 січня 2017 року з діагнозом ХОЗЛ 111, тяжкої степені тяжкості, рецедивуючий перебіг, фаза загострення. Емфізема легень. Пневмофіброз. ЛН 111 ст. В довідці зазначено заклад охорони здоров`я, куди направляється виписка - МСЕК. Зазначено, що обстежено, зокрема, свідомість збережена, до контакту доступний (т. 1 а. с. 138).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , помер що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видане виконавчим комітетом Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області 16 січня 2017 (т. 1 а. с. 17, 140).

Згідно заповіту від 27 грудня 2016 року, посвідченого секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 124 вбачається, що ОСОБА_8 заповів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , земельну ділянку площею 2,5078 га, що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЕЕК № 286048, кадастровий номер земельної ділянки 7123786000:02:002:0707 (т. 1 а. с. 36).

Як вбачається із відповіді на лист № 99 від 02 жовтня 2020 року селищного голови Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області заповіт складався секретарем ОСОБА_11 , підписаний ОСОБА_8 власноручно у приміщенні Капітанівської селищної ради та зареєстрований в реєстрі за № 124 (т. 2 а. с. 44).

З копії спадкової справи № 35/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини по заповіту після його смерті звернулася ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 29).

Із заявами про прийняття спадщини по закону 20 квітня 2017 року звернулися ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 30-32).

Із довідки виконавчого комітету Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_8 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала та була зареєстрована співмешканка ОСОБА_9 . Заповіт від імені померлого ОСОБА_8 , який посвідчувався 27 грудня 2016 року та зареєстрований за № 124 не змінений та не скасований (т. 1 а. с. 37).

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого Новомиргородським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області 30 серпня 2017 року, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 38).

Згідно Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 , виданого виконкомом Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області 19 березня 2010 року, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с. 39).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 СК України № 00019211325 від 13 грудня 2017 року, батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 40).

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого Тишківською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області, батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 41).

Згідно Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 , виданого Тишківською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області, ОСОБА_13 уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_14 (т. 1 а. с. 42).

Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_6 , виданого Капітанівською селищною радою Новомиргородського району Кіровоградської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказані ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 43).

Із інформації є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 115452006 від 27 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 2,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707 на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_7 , виданого 11 вересня 2014 року Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції (т. 1 а. с. 44).

Із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 26653870 від 11 вересня 2014 року вбачається, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 2,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707 (т. 1 а. с. 147).

В газеті Смілянські обрії від 14 березня 2018 року розміщено оголошення про те, що втрачене Свідоцтво на право власності на землю серія САК № 769769, видане 11 вересня 2014 року реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції (Пастирська сільська рада) на ім`я ОСОБА_8 , вважати недійсним (т. 1 а. с. 46).

Згідно спадкової справи № 211/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_9 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини як по закону так і по заповіту після її смерті звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 (т. 1 а. с. 20-22).

Із заповіту від 21 грудня 2015 року, посвідченого секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 108, вбачається, що ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 26, 145).

Із довідки виконавчого комітету Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_9 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживала та була зареєстрована онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт від імені померлої ОСОБА_9 , який посвідчувався 21 грудня 2015 року та зареєстрований за № 108 не змінений та не скасований (а. с. 27, 146).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707, оскільки у спадкоємців відсутній правовстановлюючий документ на неї (т. 1 а. с. 45).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , оскільки у спадкоємців відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, необхідний для вчинення нотаріальної дії та встановлено факт прийняття спадщини за заповітом іншою особою ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 141).

Як вбачається із Свідоцтва про укладенню шлюбу серія НОМЕР_8 , виданого Пастирською сільською радою Смілянського району Черкаської області 05 березня 1983 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 уклали шлюб та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_17 (т. 1 а. с. 142).

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_9 , виданого Пастирською сільською радою Смілянського району Черкаської області, вбачається, що батьками ОСОБА_4 , 1986 року народження зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 143).

Згідно Свідоцтва про народження серія НОМЕР_10 , виданого Пастирською сільською радою Смілянського району Черкаської області, батьками ОСОБА_3 , 1984 року народження є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 144).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_11 , виданим виконавчим комітетом Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області 05 вересня 2019 року (т. 1 а. с. 187).

Із копії спадкової справи № 112/2019 заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 вбачається, що після її смерті спадщину прийняли сини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 6).

У відповідності до договору про поділ спадщини від 03 березня 2020 року у спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ОСОБА_3 переходить земельна ділянка площею 3,2685 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123786000:02:002:0097, до ОСОБА_4 - земельна ділянка площею 1,7132 га з кадастровим номером 7123786000:02:002:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 2 а. с. 16).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 березня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 220, ОСОБА_4 отримав спадщину, яка складається із земельної ділянки площею 1,7132 га з кадастровим номером 7123786000:02:002:0118 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 2 а. с. 35).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 березня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 221, ОСОБА_3 отримав спадщину, яка складається із земельної ділянки площею 3,2685 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123786000:02:002:0097 (т. 2 а. с. 36).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

23.03.2021 на адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_4 та ОСОБА_18 , датована 18.03.2021, згідно до якої вони повністю підтримують апеляційну скаргу та просять розглядати справу без їхньої участі.

31.03.2021 на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Підлубного В. В., відповідно до якої просить розглядати справу без участі позивачів за первісним позовом та їхнього представника. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом в цілому вірно застосовано норми матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини, та не допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України регламентовано, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом. Згідно зі ст. ст. 1218 та 1268 Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. В статті ст. 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Як передбачено ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Статтею 1248 ЦК України на момент посвідчення спірного заповіту передбачалося, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).

Наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 було затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України п.п.33, 35 якої передбачають, що посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 ЦК і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за довіреністю заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції. Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача. Посадова особа виконавчого комітету перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа виконавчого комітету при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст ст. 535 ЦК.

Крім того, згідно вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Отже заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Таким чином дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Вказане слідує з практики ВС у постанові від 27 лютого 2020 у справі №761/19304/17.

Визнання заповіту недійсним, про що позивачі за зустрічним позовом порушують питання в цій справі, регламентовано ст. 1257 ЦК України, частина перша якої передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже лише у разі, якщо при судовому розгляді буде встановлено відсутність волевиявлення особи на складення того чи іншого заповіту суд може визнати такий заповіт недійсним.

Якщо ж при судовому розгляді встановлюється, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, або його складено з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, то такий заповіт є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, а суд не має підстав визнавати його недійсним, як оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява подається протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Предметом даного спору є перехід права власності на земельну ділянку від спадкодавця до правонаступника.

Відповідно до п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що як позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановою державного нотаріуса від 03 березня 2018 року так і відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 постановою державного нотаріуса від 05 серпня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123786000:02:002:0707, належну померлому 14 січня 2017 року ОСОБА_8 , оскільки як у позивачів за первісним позовом так і у відповідачів за цим же позовом був відсутній правовстановлюючий документ на вказане майно спадкодавця.

Крім того, ще однією вагомою підставою відмови відповідачам за первісним позовом у вчиненні вказаної нотаріальної дії став факт прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_8 , складеним 27 грудня 2016 року та посвідченим секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І., який зареєстрований в реєстрі за № 124, іншою особою ОСОБА_9 на користь якої він і був складений, відповідно до її заяви, яку містить спадкова справа відкрита після смерті ОСОБА_8 .

Приведений заповіт сформований у письмовій формі, містить: місце, час та дату його складення, прізвище, ім`я та по батькові заповідача та спадкоємця, зазначено дату та місце народження заповідача, місце його проживання, ідентифікаційний номер, саме заповідальне розпорядження спадкодавця, підпис спадкодавця, особу, яка посвідчувала заповіт із її підписом, дані про встановлення дієздатності заповідача, реєстрацію в реєстрі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла. За життя, нею юридично не було оформлено право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_8 , однак нею було складено заповіт від 21 грудня 2015 року, посвідчений секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 108, в якому вона виклала особисте розпорядження відносно належного їй майна. Спірна земельна ділянка набута ОСОБА_9 після складання заповіту і до складу спадкової маси окресленої в ньому - не входила.

Враховуючи, що ймовірний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_9 , зокрема її син ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до часу відкриття спадщини, а тому його доньки, позивачі у справі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються спадкоємцями за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 їх бабусі - ОСОБА_9 . Вони подали відповідні заяви про прийняття спадщини, проте у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину їм нотаріусом було відмовлено, за відсутності правовстановлюючих документів, що послугувало підставою для даного звернення.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з відсутності доказової бази, яка б давала підставу для висновку про те, що спірний заповіт вчинений з недотриманням вимог встановлених законодавством, що регулює дані правовідносини.

Апеляційна скарга частково дублює мотиви наведені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у поданому ними зустрічному позові. Зокрема, скаржниками висловлено припущення про те, що їх батько, ОСОБА_8 , за наявності тяжкої хвороби та перебуваючи безпосередньо в період з 26 грудня по 04 січня 2017 року на лікуванні в Новомиргородській районній лікарні, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складенні спірного заповіту, оскільки його хвороба супроводжувалася больовим синдромом та запамороченнями .

Крім того, скаржники піддали сумніву підписання спірного заповіту заповідачем саме в приміщенні Капітанівської селищної ради, враховуючи стан здоров`я ОСОБА_8 .

Однак, наявність в особи тяжкої хвороби та больового синдрому не може безсумнівно свідчити про неможливість такої особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за відсутності відповідного експертного висновку.

Місцевим судом встановлено, що заповіт спадкодавця ОСОБА_8 від 27 грудня 2016 року посвідчений секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т. І., який зареєстрований в реєстрі за № 124, складений у письмовій формі, містить: місце, час та дату його складення, прізвище, ім`я та по батькові заповідача та спадкоємця, зазначено дату та місце народження заповідача, місце його проживання, ідентифікаційний номер, саме заповідальне розпорядження спадкодавця, підпис спадкодавця, особу, яка посвідчувала заповіт із її підписом, дані про встановлення дієздатності заповідача, реєстрацію в реєстрі.

За наведеного суд обґрунтованого прийшов до висновку, що заповідач ОСОБА_8 на момент складання заповіту 27 грудня 2016 року мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним, відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним йому майном на випадок смерті, а також заповіт не суперечить інтересам спадкодавця та моральним засадам суспільства. Заповіт відповідає вимогам законодавства є обґрунтованим та відповідає волевиявленню спадкодавця ОСОБА_8 .

Факт перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні, на чому наголошують скаржники, не спростовує можливість останнього посвідчити заповіт поза межами лікувального закладу. Доказів протилежного скарниками не надано.

Водночас, з особою на яку складено заповіт - ОСОБА_9 заповідач - ОСОБА_8 проживав (був зареєстрований) з 2008 року до дня смерті, що стверджується довідкою виконавчого комітету Капітанівської селищної ради (т. 1 а.с. 146).

Доводи скаржників про те, що на їхню зустрічну позовну заяву не було подано відзиву не заслуговує на увагу, оскільки подача відзиву є правом, а не обов`язком відповідачів. Згідно ж до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Посилання скаржників в апеляційній скарзі на те, що жодних документів, без уточнення яких саме, для огляду в судовому засіданні, ні представник, ні відповідачі, а ні Капітанівська селищна рада не надали також не заслуговують на увагу, так як скаржники не посилаються на те, що ними, у відповідності до вимог ст. 84 ЦПК України, подавалось відповідне клопотання про витребування доказів судом, з зазначенням який доказ витребовується, обставини, які може підтвердити цей доказ та інше.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, яка визначає змагальність сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, у відповідності до ч. 4 приведеної статті, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може гуртуватись на припущеннях.

Доказів, які б свідчили про те, що спірний заповіт посвідчено поза приміщенням сільської ради, матеріали справи не містять. З тексту заповіту вбачається, що він складений та посвідчений у приміщенні сільської ради, оскільки про інше в ньому не вказано.

Колегія суддів погоджується з висновкам місцевого суду як щодо задоволення первісного позову так і щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки суд правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов до обґрунтованих висновків з наведенням відповідної мотивації.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони жодним чином не доведені та не спростовують висновків місцевого суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи. Наведені мотиви скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржників з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 31 березня 2021 року.

Головуючий: Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Л. В. Нерушак