Постанова

від 30.03.2021 по справі 922/1137/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. Справа № 922/1137/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання - Чумак Д.В.

за участю представників сторін :

від позивача - прокурор Ткаченко К.О., посвідчення №057315 від 09.10.2020;

від відповідача-1 - Скидан М.А., згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ;

від відповідача-2 - Скидан М.А., згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ;

від відповідача-3 - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги:

1.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №2114 Х/1),

2.Харківської міської ради (вх. №2115 Х/1),

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 (повний текст складено 27.07.2020), ухвалене о 13 год 45 хв. у складі судді Прохорова С.А.

у справі №922/1137/20

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області, 61001, м. Харків, м-н Небесної Сотні, 4,

до відповідачів:

1.Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243,

2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код 14095412,

3.Фірми "Сніжинка" у формі Товариство з обмеженою відповідальністю, 61050, м. Харків, пр. Московський, 32, код 19467918 ,

про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшов позов Харківської місцевої прокуратури №5 (позивач) до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та Фірми "Сніжинка" формі товариства з обмеженою відповідальністю (третій відповідач) в якому прокурор просить суд:

1)визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;

2)визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 № 5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фірмою "СНІЖИНКА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1156 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27439411 від 08.08.2018;

3)зобов`язати фірму "СНІЖИНКА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61050, м. Харків, проспект Московський, 32 код: 19467918) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що приймаючи рішення від 21.02.2018 № 1008/18 про відчуження ТОВ фірма "Сніжинка" спірних нежитлових приміщень, Рада порушила вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Ради від 21.06.2017 №691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 рр.", оскільки незаконно обрала спосіб приватизації товариством цих нежитлових приміщень шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або за конкурсом, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.

Договір купівлі-продажу від 27.07.2018 № 5616-В-С не відповідає вимогам законодавства, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а спірні приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 4 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фірмою "СНІЖИНКА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1156 та скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27439411 від 08.08.2018.

3обов`язано фірму "СНІЖИНКА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61050, м. Харків, проспект Московський, 32 код: 19467918) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Судові витрати по сплаті судового збору покладено на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2102,00 грн судового збору.

Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код 14095412) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2102,00 грн судового збору.

Стягнуто з Фірми "Сніжинка" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61050, м. Харків, пр. Московський, 32, код 19467918) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 4204,00 грн судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що доказів того, що Фірма "СНІЖИНКА" у формі ТОВ до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради подавала документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшеннь, здійснених за час оренди, під час приватизації, до матеріалів справи не подано.

Суд дійшов висновку, що Харківська міська рада Харківської області незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв`язку з чим, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, що суперечить вимогам законодавства, має бути визнаним недійсним. Здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір купівлі - продажу об`єкту нерухомого майна від 27.07.2018 № 5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою "Сніжинка" у формі ТОВ, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №1156 підлягає визнанню недійсним, а запис про проведену державну реєстрацію права власності (користування) за ТОВ "Сніжинка" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, скасуванню, в свою чергу третій відповідач повинен повернути відчужений в порушення вимог чинного законодавства об`єкт нерухомого майна на користь територіальній громаді міста Харкова.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, який просить рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити, судові витрати покласти на позивача у справі.

Апелянт зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію комунального майна прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17, а міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення щодо відчуження комунального майна, рішення прийнято на черговій сесії міської ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії та було прийняте більшістю голосів присутніх депутатів за результатами голосування.

Зазначає, що Фірма "Сніжинка" у формі Товариство з обмеженою відповідальністю як орендар спірного нерухомого майна мала право на його викуп на підставі ст. 289 ГК України, ч. 2 ст. 777 ЦК України та відповідно до умов договору оренди майна. Закони України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не передбачали заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна.

Вважає, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп, доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.

Стверджує, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладений у відповідності з діючим на той час законодавством.

Разом з тим, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1, Харківська міська рада, який просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Апеляційна скарга обґрунтована з посиланням на ст. 289 ГК України, ч. 2 ст. 777 ЦК України, відповідно до яких, а також умов договору оренди нерухового майна, на думку скаржника, відповідач-3 мав право на викуп спірного майна. Вважає, що положення ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо приватизації об`єктів нерухомого майна шляхом викупу лише у разі виконання вимог ст. 18-2 цього Закону, а й передбачають можливість застосування положень також інших законодавчих актів.

Рішення органу місцевого самоврядування щодо відчуження комунального майна вважає законним та таким, що прийнято у відповідно до норм законодавства, оскільки рішення прийнято на черговій сесії міської ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії та було прийняте більшістю голосів присутніх депутатів за результатами голосування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 26.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20. Об`єднано апеляційне провадження за апеляційної скаргою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 разом з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20. Встановлено сторонам строк до 16.09.2020 для подання відзиву на апеляційні скарги з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на 06.10.2020 об 11:00 годині.

У відзиві (вих. №35-608-20 від 16.09.2020) прокурор заперечує проти задоволення апеляційних скарг 1-го та 2-го відповідачів, вважає їх необґрунтованими та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що відчуження комунального майна здійснено не за відповідною процедурою, яка направлена на максимальну вартість продажу, а також за ціною значно нижчою за ринкову. Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами і необхідністю дотримання прав власників.

Як вказує прокурор, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна, укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Однак, у даному випадку відповідач-3 не подавав документи, передбачені пунктом 2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 розгляд справи відкладено на 03.11.2020 об 11:00 год.

02.11.2020 до апеляційного суду від Фірми "Сніжинка" у формі ТОВ надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, а також заява про вступ у справу як представника адвоката Козирєва А.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1137/20 до 01.12.2020 об 11:30 год.

26.11.2020 до апеляційного суду за допомогою електронного сервісу "Електронний суд" від представника Фірми "Сніжинка" у формі ТОВ надійшло клопотання про проведення судового засідання у відсутності представника відповідача-3.

30.11.2020 до апеляційного суду від Харківської міської ради надійшла заява про зупинення провадження у справі №922/1137/20 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20, яка за характером спору та сферою правового регулювання є подібною даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі №922/1137/20 задоволено, зупинено провадження за апеляційними скаргами Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20 та опублікування повного тексту постанови.

18.02.2021 Харківська обласна прокуратура звернулась до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просить поновити апеляційне провадження у справі №922/1137/20 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 до Харківської міської ради, Фірми "Сніжинка" формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021, у зв`язку з відрядженням судді Тихого П.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 клопотання Харківської обласної прокуратури про поновлення апеляційного провадження задоволено. Поновлено апеляційне провадження у справі №922/1137/20 з розгляду апеляційної скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020. Розгляд справи призначено на 30.03.2021 об 11:00 годині.

Відповідач-3 не скористався своїм правом, передбаченим ст. 165 ГПК України та не надав до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 165 ГПК України, колегія суддів здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

30.03.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник апелянтів, який наполягав на доводах апеляційних скарг, просив суд їх задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Присутня у судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг відповідачів 1 та 2, зазначила, що вважає їх необґрунтованими. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Представник відповідача-3 до судового засідання 30.03.2021 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялися належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України.

Поштове відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 про поновлення провадження та призначення справи до розгляду, що надсилалося Фірмі "Сніжинка" у формі ТОВ за адресою: 61050, місто Харків, просп. Московський, буд.32, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена в матеріалах справи, повернулося до апеляційного суду неврученим у зв`язку з відсутністю адресата.

Поштове відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 про поновлення провадження та призначення справи до розгляду, що надсилалося представнику Фірмі "Сніжинка" у формі ТОВ - адвокату Козирєву А.В., на зазначену ним поштову адресу - а/с 2366, м. Харків, 61001, повернулося до суду неврученим у зв`язку з відмовою адресата у його отриманні.

Будь-які інші адреси відповідача-2 та його представника в матеріалах справи відсутні, та учасниками справи суду не повідомлялися. Про припинення повноважень представника адвоката Козирєва А.В. апеляційному суду також не повідомлялося та така інформація в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 6 ст. 120 ГПРК України передбачено, що суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

З метою належного повідомлення про розгляд справи 30.03.2021, апеляційним судом 26.03.2021 засобами мобільного зв`язку повідомлено директора Фірми "Сніжинка" у формі ТОВ про поновлення провадження та призначення справи до розгляду на 30.03.2021.

Крім того, на електронну пошту адвоката Козирєва А.В., яка зазначена ним у його заявах та клопотаннях, Східним апеляційним господарським судом 26.03.2021 було надіслано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 про поновлення провадження та призначення справи до розгляду.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом здійснено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача-3 про призначення справи до розгляду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-3, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

У позові прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32.

Рішенням 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста Харкова" житловий будинок, у тому числі з прибудовами, прибудинковими будівлями та спорудами по пр. Московському, буд. 32 було включено до комунальної власності територіальної громади міста Харкова у складі Червонозаводського ЖЕО.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.08.2008 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1,3,4,5 загальною площею 33,1 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Г-1" за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, буд. 32 є власністю територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 17.07.2008 (а.с. 22 т. 1).

Відомості про право комунальної власності внесено до державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 23 т. 1).

На підставі договору оренди № 1783 від 13.08.2008 (а.с. 24-27 т. 1), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та фірмою "Сніжинка" у формі ТОВ, у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 33, 1 кв.м. в будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, вартість об`єкту оренди складала 133 350 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності відповідного рішення Харківської міської ради чи її виконкому.

Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість.

Згідно п. 10.1 Договору строк дії договору становить до 13.07.2011.

13.08.2008 складено Акт приймання - передачі спірних приміщень, відповідно до якого Фірма "Сніжинка" у формі ТОВ прийняла в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,1 кв.м. по просп. Московському, 32 літ. "Г-1" у м. Харкові (а.с. 29 т.1).

Дія Договору неодноразово продовжувалась.

Додатковою угодою №7 від 04.08.2017 до Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1783 від 13.08.2008 продовжено дію останнього до 13.07.2019.

Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди №7, вартість об`єкту оренди складала 139720 грн без ПДВ.

У подальшому, 16.12.2015 директор Фірми "Сніжинка" у формі ТОВ звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 21065 від 16.12.2015), у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень (а.с. 32 т. 1).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - Фірмою "Сніжинка" у формі ТОВ здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди від 13.08.2008 №1783.

Проте, за результатами розгляду вказаного листа Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п.4 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18, міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу (а.с. 30-31 т. 1).

На виконання вказаного рішення Фірма "Сніжинка" у формі ТОВ до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подала заяву про приватизацію № 3611 від 28.02.2018 (а.с. 33 т. 1).

У подальшому Фірма "Сніжинка" у формі ТОВ звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 3432 від 28.02.2018), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М (а.с. 34 т.1).

На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. (лист від 28.02.2018 № 2583) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з Фірма "Сніжинка" у формі ТОВ (а.с. 35 т. 1).

На підставі вказаного листа суб`єктом оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 28.02.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 складає 134 500 грн без ПДВ, у звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення (а.с. 36-43 т. 1).

У подальшому, 27.07.2018 між Фірмою "Сніжинка" у формі ТОВ та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу № 5616-В-С, відповідно до якого товариство приватизувало вказані нежитлові приміщення за 134500 грн без ПДВ (161400 грн з ПДВ) (а.с. 50-55 т.1).

06.08.2018 складено Акт прийому - передачі № 5616-В-С щодо передачі за вищезазначеним договором купівлі - продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованій за адресою: м. Харків, проспект. Московський, 32 та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором (а.с. 56 т. 1).

На підставі зазначеного, рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42488289 від 10.08.2018 зареєстровано право власності за фірмою "Сніжинка" у формі ТОВ на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. Т-Г, розташованій за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32 (номер запису про право власності 27439411 від 08.08.2018) (а.с. 61-63 т. 1).

При цьому, у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1008/18 від 21.02.2018 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Прокурор вказує про те, що рішення Харківської міської ради №1008/18 від 21.02.2018 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, 1-ий та 2-ий відповідачі зазначають, що твердження прокурора про те, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" є незаконним та підлягає скасуванню, є необґрунтованими.

Як зазначалося, оскаржуваним судовим рішенням позов прокурора задоволено у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18.

З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення, як вказує прокурор, вимог законодавства про приватизацію, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом спору є визнання незаконним та скасування п. 4 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фірмою "Сніжинка" у формі ТОВ, а також зобов`язання повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей, викупу.

Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об?єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 р.р.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації, ініціатива щодо приватизації об?єктів комунальної власності може виходити як від Управління комунального майна, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню комунального майна.

Приватизація об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об?єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об?єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об?єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об?єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об?єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об?єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації, Управлінням комунального майна готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об?єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління комунального майна (пункт 3.8).

Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації, відчуження об?єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.

Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об?єкта окремим рішенням (пункт 7.2)

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об?єктів комунальної власності), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі Порядок №439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Як встановлено місцевим господарським судом і не спростовується апелянтами, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - Фірмою "Сніжинка " у формі ТОВ здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №1783 від 13.08.2008, а тому безпідставними є доводи апелянтів про те, що Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

Крім того, як слушно зауважено судом першої інстанції, станом на момент укладення додаткової угоди №7 від 04.08.2017 щодо передання об`єкта нерухомого майна в оренду ринкова вартість без ПДВ складала 139720 грн, а станом на момент приватизації (дата оцінки станом на 28.02.2018) - 134500 грн без ПДВ, тобто вартість майна зменшилась на 5220 грн. Вказане свідчить про те, що жодних поліпшень, тим більше на 25 відсотків, не проводилось. Більш того, вартість майна зменшилась.

Доводи апелянтів, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина " щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " (справа про визначення способу малої приватизації), роз`яснено, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 у справі №922/1958/19, від 23.06.2020 у справі №922/1970/19, від 07.07.2020 у справі №922/2932/19, від 08.07.2020 у справі №922/1969/19.

Наведені апелянтами положення Господарського кодексу України (статті 289) та Цивільного кодексу України (стаття 777), якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " .

При цьому, в оскаржуваному рішенні від 21.02.2018 №1008/18 зазначено, що рішення приймається на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна " , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " , Закону України "Про особливості приватизації об?єктів незавершеного будівництва " , статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р.

Безпідставними є і посилання апелянтів на пункт 5.6 договору оренди від 13.08.2008 №1873, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " .

Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " визначено, що продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " зазначено, що продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - Фірмою "Сніжинка " у формі ТОВ здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №1873 від 13.08.2008, а обраний спосіб приватизації шляхом викупу за відсутності доказів здійснення поліпшень суперечить інтересам територіальної громади, у зв`язку з тим, що він фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу нежитлових приміщень (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова " прийнято з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна " , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " , а відтак є незаконним.

В частині позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою "Сніжинка " у формі ТОВ, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за №1156, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою "Сніжинка " у формі ТОВ, на підставі, зокрема, п. 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова " , яке з підстав, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано судом, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " і Закону України "Про місцеве самоврядування " .

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою "Сніжинка " у формі ТОВ, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №1156, підлягає визнанню недійсними, оскільки укладений з порушенням вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про скасування запису про проведення державної реєстрації права власності №27439411 від 08.08.2018, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Апеляційним господарським судом встановлено наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення державної реєстрації права власності №27439411 від 08.08.2018, який було здійснено на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою Сніжинка у формі ТОВ, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за №1156, яке з підстав зазначених апеляційним господарським судом визнано недійсним.

Вимога прокурора про скасування запису про проведення державної реєстрації права власності №27439411 від 08.08.2018, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою "Сніжинка " у формі ТОВ, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за №1156, відтак, дана вимога також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора зобов`язати Фірму "Сніжинка" у формі ТОВ повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, судова колегія зазначає про таке.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недійсного правочину.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України " суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування " . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що Фірма "Сніжинка " у формі ТОВ за час оренди нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованій за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, не здійснило будь-яких поліпшень орендованого майна, однак звернулось до Управління комунального майна з листом про надання дозволу на приватизацію цих приміщень; 28.02.2018 відповідач-3 звернувся до Управління комунального майна із заявою про приватизацію.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна.

Закон України "Про приватизацію державного майна" та Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є загальнодоступними та відкрити. Відповідач-3, який звертався до органів місцевого самоврядування із заявою про приватизацію комунального майна був обізнаний про процедуру приватизації, а тому розумів вимоги, які ставляться чинним законодавством для приватизації орендованого майна шляхом викупу.

Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним, оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порушення Харківською міською радою та Управлінням комунального майна умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна.

При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада та Управління комунального майна, розпорядившись таким чином майном, діяли всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив невід?ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Тобто, у даній справі встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Отже, позбавлення покупця майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Таку правову позицію виклав Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що вимога прокурора зобов`язати Фірму "Сніжинка" у формі ТОВ повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, є законною і обґрунтованою.

Таким чином, доводи скаржників про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається судом на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 у справі №922/1137/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

У судовому засіданні 30.03.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2021.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян