Постанова

від 03.03.2021 по справі 546/110/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 546/110/18

провадження № 61-15389св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Полтавської області,

відповідачі: Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:сектор з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації, Шилівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Лизенко І. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Хіль С. А., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року заступник прокурора Полтавської області звернувся до суду із позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Решетилівська РДА), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сектор з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації, Шилівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, про визнання недійсним розпорядження, державного акта на право приватної власності на землю, повернення земель у державну власність та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням голови Решетилівської РДА № 485 від 02 грудня 2010 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4 га, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Решетилівського району, для ведення особистого селянського господарства та надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Розпорядженням голови Решетилівської РДА № 256 від 23 березня 2011 року затверджено таку технічну документацію і на виконання цього розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010.

Зазначав, що передача земельної ділянки у власність відбулася з порушенням норм земельного та лісового законодавства. Так, виходячи з положень статті 118 ЗК України та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, формування і передача новоствореної земельної ділянки у власність здійснюється на підставі проекту землеустрою, а не технічної документації, як у випадку із ОСОБА_1 .

Надана ОСОБА_1 земельна ділянка представлена лісами, тобто віднесена до земель лісогосподарського призначення, зміна призначення таких земель проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства, чого виконано не було, при цьому статтями 56, 57 ЗК України та статтею 12 ЛК України передбачена передача у власність громадян замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення площею до 5 га, проте передана відповідачеві земельна ділянка не є замкненою, а є частиною лісового масиву.

Вказував, що передача у власність земельних ділянок для несільськогосподарських потреб площею до 1 га, які перебувають у державній власності, відносилося, на час винесення спірного розпорядження, до компетенції Полтавської обласної державної адміністрації, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягав обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, крім того, частиною четвертою статті 84 ЗК України встановлено заборону передачі із державної у приватну власність земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи наведене просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської РДА № 485 від 02 грудня 2010 року, яким ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства та надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку; визнати незаконним і скасувати розпорядження в. о. голови Решетилівської РДА № 256 від 28 березня 2011 року, яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,4 га, розташовану на території Шилівської сільської ради Решетилівського району; визнати недійсним державний акт серії ЯК № 214918 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010, який виданий ОСОБА_1 та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532420001000726 і скасувати його державну реєстрацію; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010, площею 0,4 га, вартістю 262 840 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, позов заступника прокурора Полтавської області задоволено частково.

Витребувано у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,40 га з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту) з незаконного володіння ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки, суди попередніх інстанцій виходили із того, що спірна земельна ділянка у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась, крім того, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, відсутнє спрямоване на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади, що означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Також суди виходили із того, що при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Решетилівська РДА порушила процедуру, визначену земельним та лісовим законодавством.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання державного акта недійсним, суди виходили із того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської РДА, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що витребування майна з незаконного володіння особи, за якою зареєстровано на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, а тому задоволення таких вимог є самостійною підставою, в тому числі для внесення змін щодо реєстрації права власності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника прокурора Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14?376цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки є похідними від вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Також вказує, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, не взяли до уваги той факт, що у вказаній справі рішення сільської ради, яке було первинною підставою вибуття земельних ділянок із власності держави, визнано недійсним та скасовано рішенням суду апеляційної інстанції у іншій справі. Таким чином, фактичні обставини у справі № 183/1617/16 та у справі, яка переглядається, є різними.

Також зазначає, що спірна земельні ділянка є земельною ділянкою лісового фонду та відносить до земель лісогосподарського призначення

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 02 грудня 2010 року № 485 передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та надано дозвіл на розробку і виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку (а. с. 16).

Розпорядженням від 28 березня 2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на вказану земельну ділянку (а. с. 17, 18-22).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010 посвідчено державним актом серії ЯК № 214918 (а. с. 34).

Із довідки відділу містобудування та архітектури Решетилівської РДА, яка видана 25 грудня 2010 року № 1076, та довідки відділу Держкомзему у Решетилівському районі встановлено, що надана для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельна ділянка має обмеження щодо зміни цільового призначення відповідно до статті 20 ЗК України (а. с. 25, 32).

Із копії довідки відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі від 26 жовтня 2017 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010 відповідно до умовних позначень картографічного матеріалу Проекту роздержавлення і приватизації земель спілки селян Колос Решетилівського району позначена як земля лісового фонду (а. с. 35).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи межі земельної ділянки 5324285700:00:006:0010 накладаються на межі земельних ділянок лісового фонду, які зазначені у проекті роздержавлення і приватизації земель спілки селян Колос Решетилівського району (а. с. 43-56). З матеріалів справи вбачається, що експертизу проведено в межах кримінального провадження.

Із фототаблиці № 1 до висновку судової земельно-технічної експертизи та оціночно-земельної експертизи встановлено, що земельна ділянка 5324285700:00:006:0010 вкрита лісовою рослинністю (а. с. 52-53).

26 січня 2018 року до прокуратури Полтавської області також направлено висновок судової експертизи з питань землеустрою (а. с. 57), згідно з яким технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності ОСОБА_1 , та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства.

Рішення Кабінету Міністрів України про вилучення земельної ділянки лісового фонду зі зміною її цільового призначення не приймалось, при передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не було виготовлено обов`язковий для таких випадків проект землеустрою (а. с. 58-62).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються в частині незадоволених позовних вимог, а тому в іншій частині не переглядаються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття спірних розпоряджень) земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 1 ЛК України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 8 ЛК України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Судами встановлено, що із копії довідки відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі від 26 жовтня 2017 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010 відповідно до умовних позначень картографічного матеріалу Проекту роздержавлення і приватизації земель спілки селян Колос Решетилівського району позначена як земля лісового фонду (а. с. 35).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи межі земельної ділянки 5324285700:00:006:0010 накладаються на межі земельних ділянок лісового фонду, які зазначені у проекті роздержавлення і приватизації земель спілки селян Колос Решетилівського району (а. с. 43-56). З матеріалів справи вбачається, що експертизу проведено в межах кримінального провадження.

Із фототаблиці № 1 до висновку судової земельно-технічної експертизи та оціночно-земельної експертизи встановлено, що земельна ділянка 5324285700:00:006:0010 вкрита лісовою рослинністю (а. с. 52-53).

Із довідки відділу містобудування та архітектури Решетилівської РДА, яка видана 25 грудня 2010 року № 1076, та довідки відділу Держкомзему у Решетилівському районі встановлено, що надана для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельна ділянка має обмеження щодо зміни цільового призначення відповідно до статті 20 ЗК України (тільки за проектами землеустрою) (а. с. 25, 32).

26 січня 2018 року до прокуратури Полтавської області також направлено висновок судової експертизи з питань землеустрою (а. с. 57), згідно з яким технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності ОСОБА_1 , та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно із пунктом б частини першої статті 164 ЗК України охорона земель, крім іншого, включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

З наведеного вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, а Решетилівська РДА не мала повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності, тому наявні підстави для визнання незаконними та скасування оспорюваних розпоряджень.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що скасування розпоряджень Решетилівської РДА є неефективним способом захисту порушених прав, є помилковими, оскільки оспорювані розпорядження є первинними підставами вибуття земельної ділянки із володіння власника.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним державного акта на землю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Наведене відповідає висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій послались на нерелевантну практику Верховного Суду у справі № 183/1617/16 у схожих правовідносинах, оскільки не врахували, що у вказаній справі рішення сільської ради, яке було первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави, визнано недійсним та скасовано рішення суду апеляційної інстанції у іншій справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних розпоряджень Решетилівської РДА, визнання недійсним державного акта та ухваленням нового в цій частині про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, з Решетилівської РДА, ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 7 929 грн та касаційної скарги у розмірі 10 572 грн, а всього 18 501 грн, тобто по 9 250 грн 50 коп. з кожного.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в частині позовних вимог заступника прокурора Полтавської області до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сектор з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації, Шилівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта скасувати.

Позовні вимоги заступника прокурора Полтавської області до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сектор з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації, Шилівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації від 02 грудня 2010 року № 485, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження виконуючого обов`язки голови Решетилівської районної державної адміністрації від 28 березня 2011 року № 256, яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства на території Шилівської сільської ради Решетилівського району.

Визнати недійсним державний акт серії ЯК № 214918 на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:006:0010, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532420001000726, та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9 250 грн 50 коп. (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень п`ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9 250 грн 50 коп. (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень п`ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович