Рішення

від 29.03.2021 по справі 760/6012/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3828/21

Справа № 760/6012/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Букіної О.М.

при секретарі - Цигановій Ю.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 Акціонерне товариство Універсал Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 та просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року у розмірі 763 683, 47 швейцарських франків, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78, 9 кв.м., житловою площею 43, 60 кв.м. та квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 93, 3 кв.м., житловою площею 28, 2 кв.м., яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), сплачений судовий збір у розмірі 86 527,50 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 50 копійок) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк Універсальний , правонаступником якого є Акціонерне товариство Універсал Банк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 057-2900/756-0500, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 856 444,00 швейцарських франків зі строком користування до 10.11.2024 року зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення кредитного договору № 057-2900/756-0500 від 21.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк Універсальний , правонаступником якого є Акціонерне товариство Універсал Банк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6541.

За умовами п.1.1. договору іпотеки, предметом іпотеки визначено: квартиру, загальною площею 172,20 кв.м., житловою площею 90,00 кв.м., що складається з 4-х жилих кімнат та знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Позичальник за кредитним договором, у порушення умов договору, протягом певного часу не проводив платежів в рахунок повернення взятих у кредит коштів та на момент пред`явлення даного позову до суду не повернув всю суму заборгованості.

Кредитним договором передбачено, що у випадку порушення термінів повернення кредиту, кредитор може нараховувати штрафні санкції на суму боргу за весь час прострочення та вимагати повного виконання боргових зобов`язань.

Таким чином, у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору в частині порядку та строків повернення кредитних коштів утворилась заборгованість.

За таких обставин кредитор має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При правовому обґрунтуванні позовних вимог, Акціонерне товариство Універсал Банк посилається на вимоги ст. 23 Закону України Про іпотеку , оскільки право власності на предмет іпотеки перейшло від первинного іпотекодавця ОСОБА_2 до нового власника об`єктів нерухомого майна - ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що ОСОБА_2 було здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки на два окремі та в подальшому відчужено відповідачу, без згоди позивача.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року у розмірі 757 360,62 швейцарських франків (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят франків 62 сантими), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78, 9 кв.м., житловою площею 43, 60 кв.м., яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгів за ціною, яку буде визначено при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року у розмірі 757 360,62 швейцарських франків (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят франків 62 сантими), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 93, 3 кв.м., житловою площею 28, 2 кв.м., яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгів за ціною, яку буде визначено при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

11.04.2018 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва за заявою позивача у справі забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірні об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.04.2018 у складі головуючого судді Кізюн Л.І. відкрито провадження, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, вищезазначену справу було передано головуючому судді Лазаренко В.В. у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 21.02.2019, справу було передано головуючому судді Букіній О.М. у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя.

11.04.2019 до суду від третьої особи - ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Києві від 05.03.2019 у справі № №2604/10296/12.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.04.2019 зупинено провадження у справі № 760/6012/18.

27.08.2019 на адресу суду від представника позивача АТ Універсал Банк - Іващенко І.О. надійшла заява про поновлення провадження по справі оскільки 08.08.2019 Київським апеляційним судом було винесено постанову та залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2019 у справі №2604/10296/12.

02.09.2019 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва поновлено провадження у справі.

05.03.2020 ухвалою Солом`янського районного суду м.Киэва у задоволенні клопотання третьої особи - ОСОБА_2 про зупинення провадження в справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 05.03.2020 було задоволено частково клопотання представника АТ Універсал Банк Іващенко І.О. та витребувано у відповідача ОСОБА_1 :

- копії нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 29.12.2016 на об`єкти нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 ;

- копії технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна: квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , які нею було придбано на підставі договорів купівлі-продажу від 29.12.2016; у третьої особи ОСОБА_2 копії документів щодо поділу об`єкту нерухомого майна за адресою: квартира АДРЕСА_6 , та реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 .

Судом у справі було встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті, у тому числі відповідачу надати відзив на позовну заяву у 15-денний термін з дня вручення /отримання/ копії ухвали про відкриття провадження в справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 178 ЦПК України, копія відзиву і додатки до нього мають бути надіслані позивачу та іншим учасникам справи одночасно з надісланням /наданням/ до суду. У встановлені строки заяв по суті до суду не надійшло.

14.07.2020 у підготовчому засіданні представником відповідача, адвокатом Бурячком Миколою Анатолійовичем подано суду відзив на позовну заяву із порушенням вимог ч.4 ст.178 ЦПК України.

Представником відповідача також повідомлено суду про заперечення проти позовних вимог, посилаючись на те, що належні їй житлові приміщення не є предметом іпотеки, і відсутні підстави для звернення стягнення на спірне майно.

На виконання вимог прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 14.07.2020 у справі закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 03.11.2020 о 11.00 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без його участі та письмові пояснення.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Поважність причин неявки в судове засіданні не повідомив.

Справа знаходиться на розгляді із квітня 2018 року.

Стаття 223 ЦПК України передбачає наслідки неявки в судове засідання.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини Чікоста і Віола проти Італії .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає неявку відповідача та його представника без поважних причин та такою, що призводить до затягування розгляду справи упродовж розумного строку.

Крім того, суд вважає, що неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі доказами.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 21.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк Універсальний , правонаступником якого є АТ Універсал Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 057-2900/756-0500, за умовами якого Банк надав останньому кредит у сумі 856 444,00 швейцарських франків зі строком користування до 10.11.2024 року зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п.п. 1.3. кредитного договору, цільове призначення кредиту: на придбання чотирьохкімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 172.20 кв.м., житловою 90.00 кв.м.

З метою забезпечення кредитного договору № 057-2900/756-0500 від 21.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Банк Універсальний , правонаступником якого є Акціонерне товариство Універсал Банк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6541. За умовами п.1.1. договору іпотеки, предметом іпотеки визначено: квартиру, загальною площею 172,20 кв.м., житловою площею 90,00 кв.м., що складається з 4-х жилих кімнат та знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.п. 2.1.1. договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за договором, що обумовлює основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п.п. 4.1-4.6 договору іпотеки нерухомого майна у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань основного договору, що обумовлює основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі.

Згідно із п. 2.4.9. Договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний не здійснювати будь-яке перепланування та/або реконструкцію предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя - АТ Універсал Банк .

Відповідно до п.п. 1.5. договору іпотеки, іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання Договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом Договору - предметом іпотеки, - і не потребують внесенню змін до Договору.

Відповідно до п.п.6.8. договору іпотеки, іпотека зберігає силу у випадку, коли змінюється власник предмета іпотеки.

Позивач є належним і з даного договору має всі права іпотекодержателя щодо об`єкту нерухомості - предмету іпотеки, в тому числі має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених договором іпотеки та у відповідності до Закону Про іпотеку , в тому числі у разі допущення позичальником порушення умов договору кредиту, зокрема прострочення і виникнення заборгованості.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У результаті неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 057-2900/756-0500 від 21.11.2007, станом на 19.02.2018 утворилася заборгованість, яка склала 763 683,47 швейцарських франків, з яких: прострочена заборгованість по сумі кредиту - 236 263,40 швейцарських франків, заборгованість по сумі кредиту - 521 097,22 швейцарських франків; відсотки - 2 653,16 швейцарських франків; підвищені відсотки - 3 669,69 швейцарських франків.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року ( у справі №2604/10296/12, апеляційне провадження 22-ц/824/552/2019) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року - скасувати, ухвалити нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства Універсал Банк (код ЄДРПОУ - 21133352) задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_2 : - за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року за період з 21 листопада 2007 року по 12 листопада 2011 року - 757 360 (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят) швейцарських франків 62 сантими заборгованості по кредиту; - за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року за період з 27 грудня 2007 року по 12 листопада 2011 року - 100 307 (сто тисяч триста сім) швейцарських франків 44 сантими заборгованості по кредиту.

Дане рішення не оскаржувалось в касаційному порядку та набрало законної сили.

Стороною відповідача доказів на підтвердження належного виконання зазначеного рішення суду та сплати заборгованості банку, - суду надано не було. Від третьої особи доказів щодо виконання рішення суду не надано.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За змістом заяви АТ Універсал Банк про зменшення позовних вимог позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: об`єкти нерухомого майна в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року в розмірі 757 360,62 швейцарських франків (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят франків 62 сантими).

Згідно із наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року станом на 19.02.2018 сума боргу 757 360,62 швейцарських франків (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят франків 62 сантими) складається із простроченої заборгованості по сумі кредиту 236 263,40 швейцарських франків та заборгованості по сумі кредиту 521 097,22 швейцарських франків.

Таким чином, встановлений факт наявності заборгованості у позичальника ОСОБА_2 за грошовими зобов`язаннями з договору кредиту, забезпеченого договором іпотеки, у вказаній позивачем сумі.

Згідно ст.7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи розмір невиконаного позичальником грошового зобов`язання за договором кредиту, суд робить висновок, що кредитор набув право вимоги, і як іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за невиконаними і простроченими грошовими зобов`язаннями боржника у вказаній сумі. Позов в цій частині обгрунтований.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі у порядку ст. 23 ЗУ Про іпотеку , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається у своїх доводах позивачем, останньому стало відомо, що іпотекодавець за договором іпотеки - ОСОБА_2 у 2016 році як власник здійснив поділ об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_3 . У результаті такого поділу об`єкту нерухомого майна здійснено реєстрацію права власності на квартири: ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 .

В подальшому, ОСОБА_2 відчужено такі квартири шляхом укладення договорів купівлі-продажу із відповідачем ОСОБА_1 .

Вбачається, що такі дії ОСОБА_2 , як власником майна було вчинено без погодження поділу та відчуження предмету іпотеки з позивачем, оскільки іпотека залишилася чинною, записи про іпотеку та обтяження на момент вчинення таких дій були наявними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки №114276094 від 16.02.2018, №114274471 від 16.02.2018, №114282218 від 16.02.2018, інформаційна довідка із деталізованою інформацією про право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 - №125849735 від 31.05.2018).

Судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу Предмета іпотеки від 21.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., реєстровий № 6538 зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджувалось витягом №4994469 від 21.11.2007.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.05.2018 за №125849735 із деталізованою інформацією про право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що реєстраційні дії щодо поділу цієї квартири на два об`єкти нерухомого майна (квартири АДРЕСА_5 та № 5-2) та реєстрацію права власності на них здійснено державним реєстратором Комунального Підприємства Новопетрівської сільської ради Результат , м. Київ Рибалко Віолетою Миколаївною на підставі висновків щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 28.09.2016 року та технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна, квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 від 28.09.2016 року виданих ТОВ ПОДІЛЬСЬКА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ , код ЄДРПОУ 39050750. Іпотека та обтяження не були припинені. Позивач такі дії не погоджував.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири 5-1: загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 (договір купівлі-продажу квартири від 26.12.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2692) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1061342580000, а також 29.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири 5-2: загальною площею 93,3 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 договір купівлі-продажу квартири від 26.12.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2694) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1061376180000.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.9 Закону України Про іпотеку , іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Відповідно до ст.11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.23 ЗУ Про іпотеку , у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Положення ч.1 ст.23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину. Конституційний Суд України зазначає, що положення частини першої статті 23 Закону № 898, які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку").

Іпотека є чинною з моменту внесення первинного запису, що надає право іпотекодержателю звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості сформованої в результаті неналежного виконання зобов`язання позичальником.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права, несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.23 Закону № 898-IV, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13) та Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 лютого 2015 року (провадження № 54/315, Верховний суд у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

Відсутність запису про іпотеку у реєстрі речових прав за відсутності однієї з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України Про іпотеку свідчать про те, що іпотека зберігає свою чинність та є чинною і для наступних власників майна на підставі статті 23 Закону України Про іпотеку .

Зазначений правовий висновок був висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/9978/15-ц від 29.05.2019.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України Про іпотеку , у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (Постанова Верховного суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16, постанова Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/3376/17, постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 335/640/15-ц, Постанова Верховного Суду від 13.01.2021 по справі № 535/44/16-ц, Постанова Верховного Суду від 10.12.2020 по справі № 727/8413/17).

Третьою стороною у справі ОСОБА_2 здійснено поділ вже існуючого об`єкту нерухомого майна, який був предметом спірного договору іпотеки.

Суд вважає, що у результаті поділу та реєстрації прав на такі два об`єкти після поділу - статусу предмету іпотеки, спірне нерухоме майно не втратило.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що об`єкти нерухомого майна, на яке позивач просить звернути стягнення не є новоствореним, а тому позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованими.

У спірному випадку іпотекодержатель на власний розсуд обрав судовий спосіб свого захисту звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку , що відповідає вимогам закону.

Приймаючи до уваги те, що звернення стягнення має відбуватись у межах процедури виконавчого провадження, то, відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження , сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, а тому не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11 цс 18).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшли своє об`єктивне підтвердження обгрунтування позову та встановлено факт неналежного виконання боржником своїх зобов`язань, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, а відтак останні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1,7,8 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

В порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь Акціонерного товариства Універсал Банк підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 86 527,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 41, 43 Закону України Про іпотеку , ст.ст. 526, 575, 589, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1-13, 19, 23, 27, 34, 76-83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року у розмірі 757 360,62 швейцарських франків (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят франків 62 сантими), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78, 9 кв.м., житловою площею 43, 60 кв.м., яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. (зареєстровано в реєстрі за № 2692), шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгів за ціною, яку буде визначено при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19), за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року у розмірі 757 360,62 швейцарських франків (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят франків 62 сантими), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 93, 3 кв.м., житловою площею 28, 2 кв.м., яка належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. (зареєстровано в реєстрі за № 2694), шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгів за ціною, яку буде визначено при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства Універсал Банк (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19) суму сплаченого судового збору у розмірі 86 527,50 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Букіна