Ухвала

від 05.04.2021 по справі 513/375/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 513/375/19

провадження № 61-3996ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Саратська центральна лікарня Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11 червня 2020 року у складі судді Череватої В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого

2021 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

Громіка Р. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Саратська центральна районна лікарня Саратської районної ради Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , Саратська районна рада Одеської області, Саратська районна державна адміністрація Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Саратська центральна районна лікарня Саратської районної ради Одеської області (далі - КП Саратська ЦРЛ ), треті особи: ОСОБА_2 , Саратська районна рада Одеської області, Саратська районна державна адміністрація Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 . За даним фактом слідчим відділом Саратського Відділу поліції Білгород - Дністровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160420000177 від 02 квітня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом головного лікаря КП Саратська ЦРЛ від 31 жовтня 2013 року № 1067 ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 01 листопада 2013 року на посаду завідувача фізіотерапевтичного відділення.

08 березня 2014 року ОСОБА_2 , виконуючи обов`язки чергового лікаря КП Саратська ЦРЛ , не вжив необхідних заходів для встановлення вірного діагнозу та надання кваліфікованої медичної допомоги хворій ОСОБА_3 , яка звернулась до приймального відділення КП Саратська ЦРЛ , встановив хворій невірний діагноз ОРВІ та призначив лікування, яке в подальшому вплинуло на перебіг захворювання, спричинивши тяжкі наслідки - смерть хворої.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 08 квітня

2015 року № 378 та висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 25 вересня 2015 року № 279 розвиток ускладнень та смерть хворої

ОСОБА_3 могло бути попереджено ранішнім застосуванням антибіотикотерапії широкої дії та інтенсивної терапії. Встановлення неправильного діагнозу на момент надходження хворої ОСОБА_3 до КП Саратська ЦРЛ 08 березня 2014 року при наявності усіх можливостей для його правильного встановлення та пов`язане з цим подальше недостатнє лікування має розглядатися як неналежне надання медичної допомоги .

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 вересня

2018 року ОСОБА_2 звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статтею 140 КК України, закрито.

Вказувала, що їй завдана майнова шкода, яка виразилась у понесених витратах на лікування, а в подальшому поховання матері ОСОБА_3 , загальна сума якої становить 17 778,63 грн. Завдана моральна шкода полягає у значних немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які призвели до негативних змін у її житті, зокрема тривога, нестійкий настрій, емоційна напруга, нервозність, та викликана у зв`язку з бездіяльністю ОСОБА_2 .

Посилаючись на наведене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 17 778,63 грн - на відшкодування майнової шкоди, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого

2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП Саратська ЦРЛ Саратської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 4 720,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що працівник КП Саратська ЦРЛ ОСОБА_2 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок несумлінного ставлення до них, не вжив необхідних заходів для встановлення вірного діагнозу та надання кваліфікованої медичної допомоги хворій ОСОБА_3 , яка звернулася до приймального відділення КП Саратська ЦРЛ зі скаргами на нездужання, загальну слабкість, відсутність апетиту, підвищення температури до 39,8 С, сухий кашель, першіння в грудях, поверхово, формально провів обстеження хворої, неякісно та не в повній мірі зібрав анамнез її захворювання, не приділив увагу соматичному стану здоров`я, не призначив та не провів рентгенографію легенів, внаслідок чого встановив хворій ОСОБА_3 невірний діагноз ОРВІ та призначив невідповідне лікування, що в подальшому зумовило ненадання хворій необхідної медичної допомоги та вплинуло на перебіг захворювання, спричинивши тяжкі наслідки - смерть хворої ОСОБА_3 . Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд, і з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважав достатньою сатисфакцією для позивачки для відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства Саратська центральна лікарня Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області , у якій заявник просив скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 17 778,63 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(2 270,00х250=567 500,00) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (рішення

від 09 жовтня 2018 року Азюковська проти України ).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Саратська центральна лікарня Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Саратська центральна районна лікарня Саратської районної ради Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , Саратська районна рада Одеської області, Саратська районна державна адміністрація Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак