Постанова

від 07.04.2021 по справі 369/15945/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021року м. Київ

Справа № 369/15945/20

Провадження: № 22-ц/824/6552/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Іванової І.В., Пікуль А.А.

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Блинду Анастасії Василівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика

на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Волчка А.Я.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Фідобанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІКОМ , про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з ОСОБА_2 з 07.06.1986 року перебувають у шлюбі, в якому ОСОБА_2 набув у власність 5 земельних ділянок, які розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Нещодавно їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 13.04.2005 року передав земельні ділянки в іпотеку АБ Ажіо в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Ліком за кредитним договором. Вважає, що земельні ділянки передані банку в іпотеку незаконно, а тому відповідні правочини підлягають визнанню недійсними. Оскільки земельні ділянки були набуті ОСОБА_2 у шлюбі, на її, ОСОБА_1 , думку, наявні підстави стверджувати, що вони є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягають поділу між нею та ОСОБА_2 .

Одночасно із позовом ОСОБА_1 було подано заяву про його забезпечення, в якій вона просила накласти арешт, заборону відчуження та заборону вчинення реєстраційних дій на наступні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 1,6801 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0019; площею 2,4270 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0060; площею 6,2846 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0059; площею 2,9742 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0016; площею 6,7206 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0017 (далі разом - Земельні ділянки).

24.12.2020 року судом першої інстанції було відомдвено у задоволенні заяви про забезпечення та роз`яснено право повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Повторно звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі, ОСОБА_1 посилалась на те, що співвідповідачем у даній справі та одночасно новим кредитором за кредитним договором № 12-ЕВRD від 12.05.2005 року ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика було пред`явлено ОСОБА_2 вимогу № 1-11/0820 від 11.08.2020 року щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором № 12-ЕВRD від 12.05.2005 року.Також у цій вимозі зазначено, що у випадку її не виконання ОСОБА_2 , ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика розпочинає процедуру звернення стягнення на земельні ділянки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ Про іпотеку шляхом прийняття земельних ділянок у власність або їх реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за виконавчим написом нотаріуса в порядку, передбаченому ст. 41 ЗУ Про іпотеку . Окрім того, листом № 1-13/1020 від 13.10.2020 року ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика повідомило про початок процедури звернення стягнення на земельні ділянки.

Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика безперешкодно вчинить дії, спрямовані на зміну власника земельних ділянок, та у разі ухвалення рішення про задоволення позову,права позивача щодо визнання права власності на 1/2 частину спірних земельних ділянок не можливо буде поновити, оскільки земельні ділянки будуть належати новому добросовісному власнику, а оскаржити правочин стосовно набуття права власності на земельні ділянки правових підстав не буде.

Також вказувала, що відсутність у спірному договорі іпотеки № 12-ЕВRD/2 від 13.04.2005 року їїзгоди на його вчинення або беззаперечного факту, що земельні ділянки належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, свідчить про виникнення між сторонами у даній справі спору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт, заборону відчуження та заборону вчинення реєстраційних дій на наступні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 1,6801 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0019; площею 2,4270 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0060; площею 6,2846 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0059; площею 2,9742 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0016; площею 6,7206 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0017.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Блинду А.В. в інтересах ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що подана позивачкою заява про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, оскільки не містить відомостей щодо ціни позову. Наслідком невідповідності заяви вимогам статті 151 ЦПК України є її повернення, проте такі положення процесуального закону залишились поза увагою суду першої інстанції. Вказувала, що фактично заява позивачки ґрунтується на припущеннях. Сам по собі факт перебування спірних земельних ділянок в іпотеці жодним чином не порушує права позивачки та не свідчить про існування загрози неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також, сам по собі факт не зазначення у договору іпотеки про наявність згоди співвласника на його укладення не означає відсутність такої згоди взагалі та не презюмує такого. Чинним законодавством передбачена обов`язковість надання такої згоди та її нотаріального посвідчення, однак не вимагає такого зазначення у самому договорі. Вважала, що суд першої інстанції повинен був перевірити доводи і твердження позивача щодо наявності існування реального спору між сторонами та наявності доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Листом Київського обласного державного нотаріального архіву від 12.02.2021 року підтверджується факт надання ОСОБА_1 згоди на укладення оспорюваного нею договору іпотеки та додаткової угоди до нього. Також зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що позивачка та ОСОБА_2 досі перебувають у шлюбі. Суд першої інстанції не встановив усі обставини у справі та залишив поза увагою те, що застосування заходів забезпечення позову порушує майнові інтереси кредитора та іпотекодержателя.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Інші учасники справи правом відзиву на апеляційну скаргу відповідно до положень ст. 360 ЦПК України не скористались.

В судовому засіданні адвокат Блинду А.В. в інтересах ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладений у ній, та просила її задовольнити.

Адвокат Шупик О.А. в інтересах ОСОБА_1 та адвокат Володько С.С. в інтересах ОСОБА_2 заперечували проти апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що звернення стягнення на спірні земельні ділянки може позбавити позивача реалізації права власності на майно, яке має ознаки спільної сумісної власності, що відповідно може унеможливити виконання рішення суду у даній справі та позбавити позивача ефективного захисту її прав.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною другою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Предметом даного позову є дійсність договору іпотеки, визнання нерухомого майна (земельних ділянок) об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на спірні земельні ділянки, а також щодо законності укладення правочину щодо розпорядження цим майном, дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести утруднення або неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Посилання скаржника на те, що сам по собі факт перебування спірних земельних ділянок в іпотеці ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика не свідчить про існування загрози неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову колегія суддів до уваги не приймає, оскільки мотиви поданої позивачкою заяви про забезпечення позову є очевидними і не викликають розумних сумнівів щодо їх необґрунтованості.

При цьому, слід зазначити, що перебування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у шлюбі не спростовує факту існування спору щодо майна, яке, на переконання позивачки, підлягає визнанню спільною сумісною власністю подружжя та його поділу.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року розірвано.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності заяви положенням ст. 151 ЦПК України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у позовній заяві, одночасно з поданням якої ОСОБА_1 порушила питання щодо забезпечення позову, зазначена ціна позову, подана заява відповідає вимогам цивільно-процесуального закону, а тому у суду першої інстанції не було підстав її повертати позивачу.

Також колегія суддів відмічає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість заявлених позовних вимог не досліджується, адже дане питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, а тому доводи апеляційної скарги щодо надання позивачкою дозволу на укладення оспорюваного договору іпотеки колегія суддів відхиляє.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 , цілком відповідають заявленим позовним вимогам.

В той же час, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок.

Оскільки арешт майна, як вид забезпечення позову, полягає у забороні вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи розпорядження майном, заходи забезпечення позову, окрім накладення арешту, шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок є недоцільними.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 37 6, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Блинду Анастасії Василівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

В решті ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І.В. Іванова

А.А. Пікуль