Ухвала

від 13.05.2021 по справі 369/15945/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 369/15945/20

провадження № 61-6954ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , яка підписана представником Блинду Анастасією Василівною, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року у складі судді: Волчко А. Я., та постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Невідомої Т .О., Іванової І. В., Пікуль А. А. , у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Фідобанк , товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Ліком , про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Фідобанк , товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика (далі - ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Ліком , про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 07 червня 1986 року перебувають у шлюбі, у якому ОСОБА_2 набув у власність 5 земельних ділянок, які розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 13 квітня 2005 року передав земельні ділянки в іпотеку АБ Ажіо в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Ліком за кредитним договором. Позивач вважає, що земельні ділянки передані банку в іпотеку незаконно, а тому відповідні правочини підлягають визнанню недійсними. Оскільки земельні ділянки були набуті ОСОБА_2 у шлюбі, на думку позивача, наявні підстави стверджувати, що вони є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягають поділу між нею та ОСОБА_2 .

Одночасно із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просила: накласти арешт, заборону відчуження та заборону вчинення реєстраційних дій на наступні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 1,6801 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0019; площею 2,4270 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0060; площею 6,2846 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0059; площею 2,9742 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0016; площею 6,7206 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0017.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У січні 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що співвідповідачем у справі та одночасно новим кредитором за кредитним договором № 12-ЕВRD від 12 травня 2005 року ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика пред`явлено ОСОБА_2 вимогу № 1-11/0820 від 11 серпня 2020 року щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором № 12-ЕВRD від 12 травня 2005 року.Також у цій вимозі зазначено, що у випадку її не виконання ОСОБА_2 , ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика розпочинає процедуру звернення стягнення на земельні ділянки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку шляхом прийняття земельних ділянок у власність або їх реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за виконавчим написом нотаріуса в порядку, передбаченому статтею 41 ЗУ Про іпотеку . Листом № 1-13/1020 від 13 жовтня 2020 року ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика повідомило про початок процедури звернення стягнення на земельні ділянки. Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика безперешкодно вчинить дії, спрямовані на зміну власника земельних ділянок та у разі ухвалення рішення про задоволення позову права позивача щодо визнання права власності на 1/2 частину спірних земельних ділянок не можливо буде поновити, оскільки земельні ділянки будуть належати новому добросовісному власнику, а оспорити правочин стосовно набуття права власності на земельні ділянки правових підстав не буде. Також позивач указувала, що відсутність у спірному договорі іпотеки № 12-ЕВRD/2 від 13 квітня 2005 року її згоди на його вчинення або беззаперечного факту, що земельні ділянки належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, свідчить про виникнення спору між сторонами у справі.

ОСОБА_1 просила накласти арешт, заборону відчуження та заборону вчинення реєстраційних дій на наступні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 1,6801 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0019; площею 2,4270 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0060; площею 6,2846 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0059; площею 2,9742 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0016; площею 6,7206 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0017.

Оскарженою ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт, заборону відчуження та заборону вчинення реєстраційних дій на наступні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 1,6801 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0019; площею 2,4270 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0060; площею 6,2846 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0059; площею 2,9742 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0016; площею 6,7206 га, кадастровий номер 3222488200:06:002:0017.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернення стягнення на спірні земельні ділянки може позбавити позивача реалізації права власності на майно, яке має ознаки спільної сумісної власності, що відповідно може унеможливити виконання рішення суду у даній справі та позбавити позивача ефективного захисту її прав.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Блинду А. В. в інтересах ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика задоволено частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

В іншій частині ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на спірні земельні ділянки, а також щодо законності укладення правочину щодо розпорядження цим майном, зробив правильний висновок про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести утруднення або неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Посилання ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика на те, що сам по собі факт перебування спірних земельних ділянок в іпотеці ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика не свідчить про існування загрози неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову апеляційний суд відхилив, оскільки мотиви поданої позивачем заяви про забезпечення позову є очевидними і не викликають розумних сумнівів щодо їх необґрунтованості. Також апеляційний суд зазначив, що перебування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у шлюбі не спростовує факту існування спору щодо майна, яке, на переконання позивача, підлягає визнанню спільною сумісною власністю подружжя та його поділу. У ході апеляційного розгляду справи встановлено, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року розірвано.

Апеляційний суд також відхилив доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності заяви положенням статті 151 ЦПК України, оскільки у позовній заяві, одночасно з поданням якої ОСОБА_1 порушила питання щодо забезпечення позову, зазначена ціна позову, подана заява відповідає вимогам цивільно-процесуального закону, а тому у суду першої інстанції не було підстав її повертати позивачу.

Апеляційний суд вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість заявлених позовних вимог не досліджується, адже дане питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, а тому доводи апеляційної скарги щодо надання позивачем дозволу на укладення оспорюваного договору іпотеки колегія суддів відхилила. Тому колегія суддів зробила висновок про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_2 відповідають заявленим позовним вимогам.

При скасуванні ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок, апеляційний суд виходив із того, що арешт майна, як вид забезпечення позову, полягає у забороні вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи розпорядження майном, а тому заходи забезпечення позову, окрім накладення арешту, шляхом заборони відчуження та заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок є недоцільними.

23 квітня 2021 року ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Блинду А. В. , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не з`ясовано та не встановлено належними та допустимими доказами ознак наявності реального спору між сторонами у справі. У постановах Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 161/6784/20 сформовано правові позиції, відповідно до яких згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах . Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Звернення з вимогами до ОСОБА_2 про поділ майна не свідчить про наявність реального спору між позивачем та ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика в частині позовних вимог про визнання недійсним договорів іпотеки та наступних укладених договорів. Позивач, заявляючи вимогу про поділ спільного майна подружжя, застосовує інститут сімейного та цивільного права з метою уникнення сплати боргу боржником та звернення стягнення на майно, що не допускається відповідно до правових позицій Верховного Суду, на що суди не звернули увагу. Сам по собі факт пред`явлення вимоги про визнання недійсними договору іпотеки не є та не може бути підставою, яка свідчить про наявність реального спору між позивачем та ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика . Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою копії листів з нотаріального архіву, які свідчать про наявність згоди позивача на укладення договору майнової поруки. У листах (листування між подружжям), доданих до заяви про забезпечення у якості підтвердження наявності спору щодо поділу майна, ОСОБА_2 по суті своєї заяви указує на неможливість укладення правочину щодо поділу майна, оскільки земельні ділянки перебувають під обтяженням іпотекою, а не у зв`язку із непоширенням на указане майно режиму спільної сумісної власності, що свідчило б про реальний спір між сторонами. Позивач звернулась з позовом після отримання ОСОБА_2 вимоги про необхідність погашення заборгованості за кредитним позовом. Розірвання шлюбу між сторонами не виключає відсутності спору між позивачем та ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика , а також того, що поділ майна подружжя використовується позивачем та ОСОБА_2 для уникнення сплати боргу та звернення стягнення на іпотечне майно. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження наявності ознак спільної сумісної власності подружжя щодо спірних земельних ділянок. Окрім цього, ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика зазначає, що подана заява про забезпечення позову не відповідає статті 151 ЦПК України, оскільки не містить відомостей щодо ціни позову. Вимогу про зазначення ціни позову слід оцінювати у контексті співмірності між ціною позову та видом обраного позивачем заходу забезпечення позову. Формулювання судами висновку про те, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав інших учасників справи, а захистить права позивача не є належним обґрунтуванням. Суди не навели жодного обґрунтування у чому полягатиме істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, суд першої інстанції, з висновком якого у цій частині погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 161/6784/20 є необґрунтованим, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , яка підписана представником Блинду Анастасією Василівною, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства Фідобанк , товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Ліком , про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна подружжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук