Постанова

від 24.03.2021 по справі 920/796/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа№ 920/796/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.03.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 10.06.2020 (повний текст складено 12.06.2020)

у справі №920/796/19 (головуючий суддя Заєць С.В., судді Котельницька В.Л., Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс"

до 1) Сумської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО"

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Сумської міської ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО" (далі - відповідач-2), в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 № 3596-МР від 20.062018 (надалі - Рішення № 3596-МР), а саме в частині надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки. Також, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.08.2018, укладений між відповідачами, про надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13 (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:14:003:0057).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при прийнятті Рішення № 3596-МР було порушено порядок, який встановлений для зміни цільового призначення землі, так як відповідач-1 не приймав відповідного рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та на момент розроблення проекту землеустрою цільове призначення землі, наданої в оренду відповідача-2, було іншим ніж те, що зазначено в оскаржуваному рішенні. Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 07.08.2018 був укладений між відповідачами на підставі незаконного рішення відповідача-1, то цей договір підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" до Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО" про визнання незаконним та скасування рішення і визнання недійсним договору - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі № 920/796/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги аналогічні доводам викладеним в позовній заяві.

Зокрема скаржник зазначив, що безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач користується нерухомим майном без оформлення земельної ділянки під цим майном і будь-які накладення земельних ділянок, чи створення невизначеності меж суміжних ділянок є неможливим.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі № 920/796/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Кравчука Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі № 920/796/19. Призначено справу до розгляду на 02.09.2020.

27.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про участь у судових засідання у справі № 920/796/19 в режимі відеоконференції в приміщенні суду. Відповідно до якого останній просить проводити судові засідання, зокрема 02.09.2020 в режимі відеоконференції, просить забезпечити її проведення в Господарському суді Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 02.09.2020.

03.09.2020 від відповідача-1 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 без змін.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020, у зв`язку із чим судове засідання 02.09.2020 не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у зв`язку з перебуванням суддів Коробенка Г.П. та Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/796/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 для розгляду справи № 920/796/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції Доручено Зарічному районному суду міста Суми забезпечити проведення відеоконференції 28.10.2020.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 на 16.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Доручено Сумському районному суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 16.12.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у зв`язку виходом судді Яковлєва М.Л. у відпустку з 14.12.2020, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/796/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 для розгляду справи №920/796/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Разіної Т.І., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 03.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбуд ІКО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у зв`язку виходом судді Разіної Т.І. у відпустку з, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/796/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2021 для розгляду справи №920/796/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 03.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" та Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 на 24.03.2021. Доручено Господарському суду Сумської області (пр. Шевченка Тараса, буд. 18/1, м. Суми, 40011) забезпечити проведення відеоконференції у данній справі.

В судовому засіданні 24.03.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі № 920/796/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні 24.03.2021 представник відповідача-1 та представник відповідача-2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі № 920/796/19 без змін без змін.

В судовому засіданні 24.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 10.06.2010 між позивачем та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агропартнер" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Відповідно до вказаного договору позивач отримав у власність нежитлове приміщення літ. В, загальною площею 59,3 кв.м., гараж літ. Г1 загальною площею 420,8 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 13 на земельній ділянці Сумської міської ради.

На підставі заяви від 06.06.2010 ТОВ "СП "Агропартнер" надало згоду на вилучення земельної ділянки загальною площею 0,2959 га на якій знаходиться нежитлове приміщення за вищевказаною адресою на користь позивача та не заперечувало проти передачі зазначеної земельної ділянки в оренду.

Рішенням № 3596-МР затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки площею 0,2070 га на 10 років за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, б. 13, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

07.08.2018 між відповідачами був укладений договір оренди земельної ділянки. Згідно п. 1.1. зазначеного договору відповідач-1 надав, а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13 (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:14:003:0057). Земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 12.04 (п.2.1 договору оренди).

Відповідачем-1 до матеріалів справи було надано копію рішення від 27.11.2019 № 6031-МР про надання ФОП Парієнку Д.П. дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Позивачем до суду першої інстанції було надано копії звернень до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, копії листів зазначеного органу, довідку про відчуження на користь Парієнка Д.П. нерухомого майна розташованого за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13.

Позивач стверджує, що Рішення № 3596-МР є незаконним, а укладений на підставі цього рішення договір оренди від 07.08.2018 підлягає визнанню судом недійсним, оскільки вказаним рішенням порушений порядок встановлення та зміни цільового призначення землі, так як відповідач-1 не приймав відповідного рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та на момент розроблення проекту землеустрою цільове призначення землі, наданої в оренду відповідачу-2, було іншим ніж те, що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Тому, на думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення відповідач-1 порушує права позивача та позбавив його права користуватись суміжною земельною ділянкою. Крім того, позивач зазначає, що межі наданої відповідачу-2 в оренду земельної ділянки накладаються на земельну ділянку, якою правомірно користується позивач, що створює невизначеність меж суміжних ділянок і породжує постійні конфлікти між землекористувачами. Отже, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач-1 заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що позивач не вказує яким саме чином зміна цільового призначення земельної ділянки відповідачем-2 порушує його права, а вказує на часткове накладення земельної ділянки відповідача-2 на межі його земельної ділянки, хоча такого накладення не було. Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2012 укладений на підставі вказаного рішення, визнано недійсним.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 стверджує, що доводи позивача відносно наявності у нього права користування земельною ділянкою, частина з якої перебуває у користуванні у відповідача-2 згідно до оскаржуваного рішення та договору, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, позивач обґрунтовує свою позицію судовим рішенням зазначаючи про те, що проїзна частина дороги, що стала підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з ним, тепер передана в оренду відповідачу-2 і це є підставою для вирішення справи на його користь. Однак вказані обставини не відповідають дійсності. Є помилковим посилання позивача на те, що відповідачем-1 під час прийняття оскаржуваного рішення про надання відповідачу-2 спірної ділянки, порушено порядок прийняття такого рішення в частині зміни цільового призначення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що жодного причинно-наслідкового зв`язку між заявленими, на думку позивача, порушеннями і правами чи інтересами позивача, останній не наводить, що свідчить про безпідставність позову і відсутність підстав для його задоволення, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, своє право на користування земельною ділянкою під належною нерухомістю позивач обґрунтовує наявністю у нього договору оренди земельної ділянки від 10.10.2016, укладеного між відповідачем-1 та позивачем. За вказаним договором позивач користується частиною тієї земельної ділянки, яка передана в оренду відповідачу-2. Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується і судовим рішенням по справі №920/1562/13, в якій він приймав участь.

Згідно змісту договору купівлі-продажу від 10.06.2010 вбачається, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка належить відповідачу-1, а п. 9 цього договору повідомлено позивача про необхідність врегулювання земельних правовідносин.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що продане нерухоме майно знаходилось на земельній ділянці площею 0,2959 га, яка перебувала в оренді у його продавця за договором оренди земельної ділянки від 31.10.2005 зі строком дії до 27.04.2015. Але цей договір було розірвано за згодою сторін згідно до договору від 31.05.2012.

В свою чергу, згідно з рішенням відповідача-1 від 26.01.2011 № 176-МР позивачу було надано в оренду вказану земельну ділянку, про що укладено договір оренди земельної ділянки від 29.02.2012 під придбаними ним будівлями.

Судовою колегією встановлено, що Господарським судом Сумської області розглядалась справа №920/1562/13 за позовом ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Захід" до Сумської міської ради та ТОВ "Партнертехсервіс" про скасування рішення та визнання договору недійсним.

Згідно з ч. 5 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 по справі № 920/1562/13 рішення відповідача-1 від 26.01.2011 № 176-МР, в частині надання позивачу земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, скасовано. Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2012, укладений на підставі вказаного рішення, визнано недійсним.

Судове рішення у вказаній справі набрало чинності 01.02.2016, проте відповідачем-1 27.04.2016 прийнято рішення за № 706-МР, яким поновлено позивачу строком на 5 років, визнаний у судовому порядку недійсним, вищезазначений договір оренди землі від 10.10.2016.

Твердження скаржника, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія договору оренди земельної ділянки від 10.10.2016, який скріплений підписами та печатками повноважених представників, що спростовує висновок господарського суду про відсутність у позивача такого речового права, як право користування земельною ділянкою, судовою колегією відхиляються з огляду на таке.

Зі змісту вказаного договору (п.8.1, 8.2) вбачається, що зазначений договір підлягає державній реєстрації та набирає чинності з моменту державної реєстрації.

Проте скаржником, в порушення ст.ст. 73-74 ГПК України, до матеріалів справи не надано доказів здійснення його державної реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що визнання недійсним у судовому порядку договору оренди земельної ділянки та відсутності реєстрації відповідного речового права оренди за позивачем у відповідному реєстрі речового права оренди, робить неможливим його поновлення чи продовження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутнє таке речове право, як користування земельною ділянкою, яка є суміжною із земельною ділянкою, переданою відповідачу-2 в оренду і яка є предметом спору у даній справі. В той же час, відсутність прав на користування земельною ділянкою у позивача виключає факт перетину орендованої відповідачем-2 земельної ділянки з ділянкою позивача.

Як вже зазначалось колегією суддів, позивачем подавались письмові запити до органів державного земельного кадастру щодо статусу спірної земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом повідомило позивача, що державним реєстратором сформовано заяву щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0053 до архівного шару, 17.08.2017 дана заява закрита - земельна ділянка перенесена до архівного шару.

Відповідач-1 також зазначає, що земельну ділянку, орендовану позивачем, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області перенесено до архівного шару в Публічній кадастровій карті.

Отже, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача-2 стосовно того, що використовувана позивачем земельна ділянка не сформована, відсутня на Публічній кадастровій карті України, а тому відсутня як об`єкт речового права.

Щодо твердження скаржника про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, то судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, в тому числі, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, яка передана відповідачу-2 в оренду, віднесена до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Судова колегія погоджується з твердженнями відповідача-1, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється органом місцевого самоврядування, шляхом прийняття рішення про затвердження виготовленого спеціалістами, відповідно до встановленої чинним законодавством України процедури, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не потребує прийняття окремих рішень чи погоджень, як помилково у своєму позові зазначає позивач.

Як вже зазначалось колегією суддів, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер - 5910136600:14:003:0057, переданої в оренду відповідачу-2, визначено, що відповідно до класифікатора видів цільового призначення землі, земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства - 12.04.

Рішенням № 3596-МР затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано вказану земельну ділянку в оренду, про що укладено відповідний договір оренди. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код 12.04).

Крім того, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки (функціональне призначення), яке відбулось за рішенням відповідача-1 від 29.11.2017 № 2799-МР, і яке позивачем не оскаржено, не є зміною цільового призначення цієї ділянки, а отже зміна термінів функціонального призначення з "під розміщеними гаражами для зберігання автотранспорту" на "для розміщення та експлуатації будівель та споруд автотранспорту та дорожнього господарства" мають однакове смислове навантаження та не свідчать про зміну категорії земель.

Водночас, твердження скаржника про те, що проект відведення орендованої відповідачем-2 земельної ділянки розроблявся за першим рішенням (від 26.04.2017 № 2093-МР), а не за зміненим (від 29.11.2017 №2799-МР) не відповідає дійсності, оскільки вказаний проект містить в собі текст, як першого, так і другого рішень ради, оскільки обидва є підставою для його розроблення, а в подальшому і затвердження, на підставі рішення ради, яка є предметом оскарження у даній справі.

Судова колегія зазначає, що скаржник в своїй апеляційній скарзі не вказує яким саме чином зміна цільового призначення земельної ділянки відповідача-2 порушує права чи законні інтереси позивача. Натомість вказує на часткове накладення на межі його земельної ділянки земельної ділянки відповідача-2, однак, як встановлено судовою колегією вище, позивач користується нерухомим майном по вул. Білопільський шлях, 13 у м. Суми без оформлення земельної ділянки під цим майном, тому будь-які "накладення" земельних ділянок, чи створення невизначеності меж суміжних ділянок, на переконання колегії суддів, є неможливим.

Скаржник зазначає, що на наданій відповідачу-2 в оренду земельній ділянці фактично розташована проїзна частина, що має асфальтове покриття, частково обмежена бордюрами, узбіччя із щебеневого та цементного покриття.

Відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Твердження скаржника про будь-які перешкоди у користуванні проїзної частиною дороги до належного йому нерухомого майна, не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються наведеними доводами.

Судова колегія звертає увагу, що з графічної інформації, яка міститься в проекті відведення земельної ділянки відповідачу-2 та з офіційної інформації, що міститься на Публічній кадастровій карті України, якщо порівняти земельні ділянки архівні (кадастровий номер 5910136600:14:003:0053) та орендовану відповідачем-2 (кадастровий номер 5910136600:14:003:0057), то вбачається, що в межі земельної ділянки за недійсним договором входила проїзна частина дороги, а межі нині орендованої відповідачем-2 ділянки проходять вздовж цієї дороги і на неї не накладаються.

В свою чергу межі вказаної ділянки, що орендував позивач, ситуацію з фактичним користуванням цією земельною ділянкою, фактичне місце проїзної частини дороги, про яку йдеться у позові позивача були предметом дослідження судової земельно-технічної експертизи № 786, яка проводилась у вищевказаній судовій справі і яка підтверджує правову позицію відповідача-2.

Стосовно наданого позивачем висновку земельно-технічної експертизи № 26 від 15.10.2019, то судова колегія, надавши правову оцінку вказаному висновку, зазначає, що викладені у ньому висновки не спростовують встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що жодного причинно-наслідкового зв`язку між заявленими порушеннями і правами чи інтересами позивача, позивач не наводить, що свідчить про безпідставність позову і відсутність підстав для його задоволення, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнертехсервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/796/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №920/796/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.04.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала