Постанова

від 31.03.2021 по справі 161/13664/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 161/13664/20

провадження № 61-1680св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду : Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач -приватна фірма Сунар ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пироги Сергій Степанович,

відповідач - державне підприємство Сетам ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Киці С. І. уцивільній справі за позовом приватної фірми Сунар до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, державного підприємства Сетам , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2020 року ПФ Сунар звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, Державного підприємства Сетам , ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна.

У вересні 2020 року ПФ Сунар звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, яку обґрунтовувало тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. перебувало виконавче провадження № 60412122 щодо виконання виконавчого напису № 486 від 20 квітня 2010 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. про звернення стягнення в користь ТОВ БМ БАНК на незавершене будівництвом адміністративно- складське приміщення та магазин (раніше АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності майновому поручителю ПФ Сунар .

16 вересня 2019 року у даному виконавчому провадженні, було проведено заміну стягувача з АТ ВТБ Банк на ОСОБА_3 .

07 лютого 2020 року ДП Сетам було проведено прилюдні електронні торги по лоту № 401542 з реалізації предмету іпотеки - незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення магазину /А-3/ та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

В результаті проведених торгів дане майно було реалізовано громадянину ОСОБА_1 за ціною 1905712,00 грн.

12 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С. С. було складено акт про реалізацію вищевказаного предмета іпотеки громадянину ОСОБА_1 .

Проте, рішенням Луцького міськрайонного суду від 03 березня 2020 року задоволено позов ОСОБА_4 та ПФ Сунар до АТ ВТБ Банк , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Визнано недійсним договір № 49-РБ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16 вересня 2019 року, укладений між АТ ВТБ БАНК та ОСОБА_3 ; визнано недійсним договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 16 вересня 2019 року між АТ ВТБ БАНК та ОСОБА_3 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (спеціальний розділ), номер запису про іпотеку: 27933831 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ ВТБ БАНК на ОСОБА_3 та номер запису про іпотеку: 27933793 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ ВТБ БАНК на ОСОБА_3 .

На даний момент, новий набувач майна - ОСОБА_1 , здійснив відчуження об`єкта нерухомого майна громадянці ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2020 року. Остання, в свою чергу, уклала договір із товариством з обмеженою відповідальністю МАЙТІМ , розпочала нове будівництво на належній ПФ Сунар земельній ділянці та здійснює добудову незавершеного будівництвом об`єкта, який також належний ПФ Сунар , що підтверджується отриманими нею містобудівними умовами МУ2352999017727657442 № 31-му від 2020-07-02 (Виконавчий комітет Луцької міської ради) та декларацією про початок будівельних робіт ЛГ051200714465 Нове будівництво адміністративних приміщень (реконструкція незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину 38% готовності ).

Відтак, на даний момент, відповідачі навмисне здійснюють дані дії, з метою утруднення виконання рішення суду та унеможливлення повернення об`єктів нерухомого майна ПФ Сунар .

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на незавершене будівництво, адміністративно-складське приміщення та магазин /А-3/ ступенем готовності 38%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0998 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052;

- заборони ОСОБА_2 , товариству з обмеженою відповідальністю МАЙТІМ та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будівельні роботи, реконструкцію незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину /А-3/ (ступенем готовності 38%) та нове будівництво на земельній ділянці, площею 0,0998 га, з кадастровим номером 0710100000:22:027:0052 за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПФ Сунар , всупереч наведеним нормам, не додано доказів, які свідчили б про утруднення чи загрозу невиконання можливого рішення у справі за поданим нею позовом, та не наведено обґрунтованих мотивів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Заяву ПФ Сунар про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на незавершене будівництво адміністративно-складське приміщення і магазин /А-3/ ступенем готовності 38% та на земельну ділянку площею 0,0998 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонено ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи, реконструкцію незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину /А-3/ (ступенем готовності 38%) та нове будівництво на земельній ділянці, площею 0,0998 га, з кадастровим номером 0710100000:22:027:0052 за адресою: АДРЕСА_2 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами та не обмежують відповідача у можливості користуватись спірним майном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області матеріали цивільної справи №161/13664/20.

У березні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що право власності на спірне нерухоме майна ОСОБА_2 набула на законних підставах та є добросовісним набувачем, тому задоволення заяви про забезпечення позову спричине позбавленню її права власності щодо спірного майна.

При вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що заборона здійснювати будівельні роботи, реконструкцію об`єктів призведе до обмеження можливості користуватись та розпоряджатися власним майном, що по своїй суті є втручанням у підприємницьку діяльність, стосуються інтересів значного кола осіб, які перебувають з ОСОБА_2 у цивільно-правових відносинах. Основним видом господарської діяльності є надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Спірне нерухоме майно з моменту набуття ОСОБА_2 права власності було повністю реконструйовано, та яке було у початковому вигляді не існує.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи на адресу суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2010 року Сергеєв О. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волинської області, вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на незавершене будівництвом адміністративно-складське приміщення та магазин (раніше АДРЕСА_4 , та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності майновому поручителю - приватній фірмі Сунар , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер 20134622:

Зазначені нежитлові приміщення та земельна ділянка, на підставі договору іпотеки № 4/58/240408, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О., 24 квітня 2008 року, за реєстровим № 1446, передане у іпотеку відкритого акціонерного товариства БМ БАНК - правонаступнику ТОВ БМ БАНК , в забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 , стягнення проводиться за період з 11 грудня 2008 року по 06 квітня 2010 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації незавершеного будівництвом адміністративного складського приміщення та магазина (раніше буд. АДРЕСА_2 ) готовністю 32% /A-З/, що знаходиться адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , пропонує задовольнити вимоги ВАТ БМ БАНК у розмірі: строкова сума заборгованості по кредиту в сумі, еквівалентній 80 025,00 доларам США; прострочена сума заборгованості по кредиту в сумі, еквівалентній 13 200,00 доларам США; прострочена сума заборгованості по відсотках в сумі, еквівалентній 8 266,97 доларам США; пеня в сумі, еквівалентній 3 603,75 доларам США, що становить еквівалент 105 095,72 доларів США, що в еквіваленті в гривнях складає 832 883,58 грн.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. перебувало виконавче провадження № 60412122 по виконанню виконавчого напису № 486 від 20 квітня 2010 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. про звернення стягнення в користь ТОВ БМ БАНК на незавершене будівництвом адміністративно-складське приміщення та магазин (раніше АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності майновому поручителю ПФ Сунар .

16 вересня 2019 року у даному виконавчому провадженні, було проведено заміну стягувача на АТ ВТБ Банк та ОСОБА_3 .

07 лютого 2020 року ДП Сетам було проведено прилюдні електронні торги по лоту № 401542 з реалізації предмету іпотеки - незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення магазину /А-3/ та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 В результаті проведених торгів дане майно було реалізовано ОСОБА_1 за ціною 1905712,00 грн.

12 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С. С. було складено акт про реалізацію вищевказаного предмета іпотеки ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 здійснив продаж вищевказаних об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко І. В. за № 190.

ОСОБА_2 здійснює добудову незавершеного будівництвом об`єкта.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами та не обмежують відповідача у можливості користуватись спірним майном.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з позовом, ПФ Сунар просив суд визнати недійсними електронні торги з реалізації предмету іпотеки незавершеного будівництва адміністратино-складського приміщення та магазину /А-3/ та земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яке врезультаті оспорюваних торгів було реалізовано ОСОБА_1 , акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та витребування вказаного нерухомого майна з незаконного володіння.

Таким чином предметом спору є незавершенебудівництво адміністративного складського приміщення і магазина /A-З/, та земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:22:027:0052, що знаходиться адресою: АДРЕСА_2 , яке на час розгляду справи судами на праві власності належить ОСОБА_2 ( а.с.11-13).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, тому доводи касаційної скарги про те, що позов безпідставний при вирішенні цього процесуального питання не досліджуються.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Судами було встановлено, що після придбання майна за електронними торгами, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2020 року, здійснив продаж вищевказаних об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , яка здійснює добудову незавершеного будівництвом об`єкта.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 не заперечувала факт продовження нею добудови незавершеного будівництва обєкта.

Вказане свідчить про те, що дії ОСОБА_2 щодо продовження добудови можуть призвести до утруднення виконання рішення та унеможливить повернення об`єктів нерухомого майна ПФ Сунар у тому вигляді, якими вони були до вибуття з права власності ПФ Сунар .

Враховуючи викладене, апеляційний суд, правильно застосувавши норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що співмірним є способи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи, реконструкцію незавершеного будівництва із заявленими позовними вимогами про витребування спірного нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги відносно того, що право власності на спірне нерухоме майна ОСОБА_2 набула на законних підставах та є добросовісним набувачем, а позивач не є його власником, оскільки спірне нерухоме майно було передано у іпотеку не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина буде встановлена або спростована судами за результатом розгляду даної позовної заяви по суті.

Доводи касаційної скарги відносно того, що при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що заборона здійснювати будівельні роботи, реконструкцію об`єктів призведе до обмеження можливості користуватись та розпоряджатися власним майном, що по своїй суті є втручанням у підприємницьку діяльність ОСОБА_2 основним видом господарської діяльності якої є надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 , не надала судам доказів того, що спірне нерухоме майно використовується нею для здійснення підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги відносно того , що спірне нерухоме майно з моменту набуття права власності за ОСОБА_2 було повністю реконструйовано, та у початковому вигляді вже не існує не заслуговують на увагу, оскільки належним доказами не доведено.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук