Постанова

від 07.04.2021 по справі 750/11932/16-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/11932/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В. В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року

у справі № 750/11932/16-а (розглянуто у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Чернігівської міської ради,

Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Приватне підприємство ''Портал - М'',

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Топаз''

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року до Деснянського районного суду м. Чернігова звернувся ОСОБА_2 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (надалі - відповідач 1), Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (надалі - відповідач 2), Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (надалі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство ''Портал - М'' (надалі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю ''Топаз'' (надалі - третя особа 2), в якому просила суд:

- визнано незаконним та скасувати рішення Чернігівської міської ради № 6-VII-27 від 31 березня 2016 року, рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 416 від 15 вересня 2016 року та пункти 1.1-1.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 523 від 15 листопада 2016 року;

- визнано протиправною бездіяльність Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради як замовника розроблення містобудівної документації детального плану території багатоквартирної житлової забудови у кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного, яка полягала в неоприлюдненні прийнятого рішення щодо розроблення детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицього та І. Багряного з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками, незатвердженні Завдання на розробку детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицього та І. Багряного, ненаданні розробнику Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицього та І. Багряного - ПП "Портал-М" в повному обсязі вихідних даних для розроблення вказаної містобудівної документації у відповідності до ДБН Б.1.1-14:2012, оприлюдненні на офіційному веб-сайті Чернігівської міської ради не в повному обсязі розробленого проекту Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицього та І. Багряного з метою врахування громадських інтересів та неоприлюдненні матеріалів затвердженого рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 вересня 2016 року № 416 Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицього та І. Багряного протягом 10 днів з дня його затвердження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувані рішення суб`єктів владних повноважень прийнятті порушенням встановленої процедури, а також зазначає на можливість настання негативних наслідків в майбутньому через їх прийняття, а саме: 1) підняття ґрунтових вод, що в свою чергу призведе до підтоплення житлових будинків садибної забудови; 2) порушення санітарно-захисних зон джерел питного водопостачання водозабору ІНФОРМАЦІЯ_1 , що може призвести до погіршення якості питної води; 3) завищення щільності населення без забезпечення нормативної кількості машино-місць може призвести до того, що територія навколо житлового кварталу, включаючи проїзди, перетвориться на суцільну автостоянку, а влаштування стоянок автомобілів під опорами ЛЕП і розташування дахових котельнь на дахах 16-поверхових будинків може взагалі призвести до створення аварійних ситуацій.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення міської ради про розроблення детального плану території не порушує прав позивача, як власника нерухомого майна, розміщеного у межах відповідної території. Також суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про необґрунтованість вимог адміністративного позову, оскільки відповідачами оскаржувані рішення прийняті у межах наданих повноважень та у порядку, встановленому законодавством.

Постановою Верховного Суду 26 травні 2020 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травні 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червні 2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Підставою для скасування рішень першої інстанції стало те, що висновок судів попередніх інстанцій є передчасним щодо відсутності порушеного права або інтересу позивача у спірних правовідносинах, оскільки затвердження детального плану території з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право позивача, як мешканця земельної ділянки, щодо якої розробляється детальний план території, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червні 2020 року справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду на розгляд за підсудністю.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року прийнято справу до розгляду та призначено справу за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 10 серпня 2020 року ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено позивача- ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 . Факт правонаступництва підтверджено свідоцтвом про право на спадщину, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Фефеловою Ю.К. від 11.12.2019 та зареєстрованого в реєстрі № 2609 (стор. 58 том IV).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки територія щодо якої розроблявся Детальний план відноситься до територій сільськогосподарського виробництва та територій комунальних підприємств. Також апелянт зазначає, що на розгляд виконавчого комітету був поданий Детальний план, який суттєво відрізнявся від того плану, який був оприлюднений на сайті Чернігівської міської ради і від того, що міститься в додатку до проекту регуляторного акту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представники відповідачів 2, 3 та третья особа 1 в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно з Генеральним планом розвитку м. Чернігова, затвердженим рішенням Чернігівської міської ради від 20 грудня 2003 року (10 сесія 4 (24) скликання), до основних факторів, які сприяють розвитку міста, відноситься наявність значної кількості вільних виробничих та комунально-складських територій, обладнаних необхідною інфраструктурою.

Рішенням Чернігівської міської ради від 2 лютого 2009 року "Про містобудівне обґрунтування з розміщення автоцентру з торгівлею супутніми товарами та надання побутових послуг по вул. Кільцевій" (34 сесія 5 скликання) затверджено містобудівне обґрунтування з розміщення автоцентру з торгівлею супутніми товарами та наданням побутових послуг по АДРЕСА_1 .

Рішенням Чернігівської міської ради від 31 березня 2016 року № 6/VII-27 надано дозвіл на розроблення Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного та дозволено залучати кошти з інших джерел, не заборонених законом, для розроблення проекту Детального плану.

На виконання зазначеного рішення Чернігівської міської ради, Управлінням архітектури та містобудування укладений договір № 04/19 від 14 квітня 2016 року, згідно якого сторона 1 (Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради) за завданням сторони 2 (ТОВ "Компанія "Капіталбудінвест") замовляє у сторони 3 (ПП "ПОРТАЛ-М") виконання робіт по розробці Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 вересня 2016 року № 416 затверджено Детальний план території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного.

На підставі рішення Чернігівської міської ради № 6/VII-27 від 31 березня 2016 року та рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 вересня 2016 року № 416, Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 15 листопада 2016 року прийнято рішення № 523 "Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень".

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаного рішення позивач звернулась до суду з даним позовом і просив його задовольнити.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, натомість відповідачами доведено правомірність рішення Чернігівської міської ради № 6-VII-27 від 31 березня 2016 року та рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 416 від 15 вересня 2016 року, тому в задоволенні позовних вимог про визнання вказаних рішень незаконними та їх скасування слід відмовити. Вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 1.1-1.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 523 від 15 листопада 2016 року та про визнання протиправною бездіяльність Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради як замовника розроблення містобудівної документації детального плану території багатоквартирної житлової забудови у кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного є похідними від основних вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено, тому також задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Повноваження Чернігівської міської ради та виконавчих органів міськради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (надалі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо прийняття рішення Чернігівської міської ради № 6/VII-27 від 31 березня 2016 року "Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 28, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Згідно статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: генеральна схема планування території України- містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункти 1, 2, 3 частини першої цієї статті).

Стаття 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" регулює питання планування і забудови територій. У ній вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів (пункти 1-5 частини першої цієї статті).

У статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Зі змісту положень статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" слідує, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Відповідно до частини 8 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

З аналізу наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 листопада 2020 року по справі № 826/11632/16, від 21 червня 2018 року по справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року по справі № 815/3880/14 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (надалі - Порядок № 290).

Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з приписами пункту 4.8 Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.

Зі змісту наведених правових норма видно, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

З аналізу матеріалів справі та норм права колегія суддів доходить висновку, що Чернігівська міська рада є уповноваженим на видачу дозволу на розроблення детального плану території вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного органом, а Управління архітектури та містобудування як виконавчий орган Чернігівської міської ради правомірно визначений замовником розроблення містобудівної документації детального плану.

Разом з тим, орган місцевого самоврядування надає дозвіл на розроблення детального плану тих територій, які включені до генерального плану населеного пункту відповідно до функціонального призначення земельних ділянок, визначеного у генеральному плані міста.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2020 року по справі № 369/10284/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 810/4017/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

У свою чергу стаття 38 Земельного кодексу України дає визначення земель житлової та громадської забудови. Так, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

З аналізу наведених норм видно, що до земель житлової забудови належать землі, які використовуються для розміщення житлової забудови, та містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Статтею 39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що на час прийняття рішення Чернігівської міської ради від 31 березня 2016 року № 6/VII-27 "Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного" діяв Генеральний план розвитку, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 25.12.2003 року (10 сесія 4 (24) скликання) (далі - Генеральний план).

Судом першої інстанції досліджено Генеральний план м. Чернігова та Детальний план території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Галицького та І. Багряного та встановлено, що ДБН Б.1.1-15:2012 "Склад та зміст Генерального плану населеного пункту" (п.5.1, 5.2.) визначає, що Генеральний план населеного пункту складається з текстових та графічних матеріалів. До складу текстових матеріалів включається зокрема, пояснювальна записка.

Як зазначено в пояснювальній записці до Генерального плану розвитку м. Чернігова, зокрема з розділу VII.2. "Розміщення житлового будівництва", таблиці VII.2.2., можливо розміщувати вибіркове будівництво багатоквартирної забудови по вул. Кільцевій та Белова (п. 33 таблиці). Пояснювальна записка до Генерального плану розвитку м. Чернігова (розміщена на офіційному сайті Чернігівської міської ради за посиланням https ://chemigiv- rada.gov.ua/mistobudivna-documentaciya/id-35181/).

Згідно з пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст Детального плану території" детальний план розробляється, в тому числі, з метою обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території.

Отже, в даному випадку детальний план території не змінює Генеральний план м. Чернігова, а лише його уточнює.

Станом на дату прийняття рішення Чернігівської міської ради від 31 березня 2016 року № 6/VII-27, земельні ділянки за адресою вул. Кільцева, 14 та вул. Кільцева, 14а перебували в користуванні ТОВ "Топаз" та ТОВ "Форест-3" та відносились до категорії земель житлової та громадської забудови, зокрема, земельна ділянка за кадастровим номером 7410100000:02:046:0057 з 2007 року у ТОВ "Топаз", за номером 7410100000:02:046:0059 з 2007 року у ТОВ "Форест-3", що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 22.11.2013 (ст. 113, 129 том ІІ).

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що питання правомірності віднесення вказаних земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови та надання цих ділянок у користування ТОВ "Топаз" та ТОВ " Форест-3" не є предметом розгляду даної справи.

Посилання позивача на те, що земельна ділянка, яка перебуває у її користуванні, знаходиться в межах відповідної території, з даного питання колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, докази на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано. Також суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлені вимоги щодо необхідності узгодження прийняття рішення про розробку детального плану території із власниками об`єктів нерухомого майна, розташованих в межах відповідної території.

Відтак у відповідачів не було підстав для не прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного.

Крім того, ТОВ "ТОПАЗ" отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт від 20.03.2018 року № ЧГ 11218080078 (стор. 93 том IV). На вказаний недобудований об`єкт житлової нерухомості зареєстровано право власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.2020 № 210518520 (стор. 94 том IV).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Дозвіл на виконання будівельних робіт від 20.03.2018 року № ЧГ 11218080078 на даний час є чинним. Рішення про реєстрацію права власності на недобудований об`єкт житлової нерухомості ( індексний номер 52414774 від 28.05.2020 ) не скасовано.

Отже, рішення від 31 березня 2016 року № 6/VII-27 вичерпало свою дію після отримання ТОВ "Топаз" дозволу на виконання будівельних робіт від 20.03.2018 року № ЧГ 11218080078 та реєстрації права власності, тому не може бути скасовано після їх виконання.

Відносно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 вересня 2016 року № 416, яким затверджено Детальний план території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицього та І. Багряного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року по справі №363/3101/17 та від 15.05.2019 року по справі №363/3786/17 та постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року по даній справі, які суд враховує до спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (пункт 42 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, слід зробити висновок, що у вказаних правовідносинах Чернігівська міська рада та Виконавчий комітет Чернігівської міської ради реалізує свої повноваження як суб`єкти владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості, ознаки: приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу на референдумі, так і уповноваженим на це органом за встановленою законом процедурою; містить загальнообов`язкові правила поведінки; розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Тому, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акта.

Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта, необхідно брати до уваги таке: багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акта; дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною 2 статті 122 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом його чинності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17 та від 30 травня 2019 року у справі №457/908/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Отже, позивач може бути суб`єктом оскарження вказаного рішення.

Нормою частини одинадцятої статті 59 Закону України №280/97-ВР передбачене загальне правило, за яким порядок оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування, до яких відноситься у тому числі оспорюване в межах даної адміністративної справи рішення, визначається Законом України №2939-VI.

Зокрема, стаття 15 Закону України №2939-VI визначає порядок оприлюднення інформації розпорядниками. Так, частина 1 цієї статті містить вичерпний перелік інформації, що підлягає оприлюдненню, до якої віднесені нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню та інформація про нормативно-правові засади діяльності (пункт 2), а частина 3 цієї статті встановлює обов`язок оприлюднення проектів нормативно-правових актів та рішень органів місцевого самоврядування не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що крім строків оприлюднення органами місцевого самоврядування проектів своїх рішень, нормою статті 15 Закону №2939-VI закріплено, що відповідно до цієї норми оприлюдненню за 20 робочих днів до дати їх розгляду підлягають проекти тих рішень органів місцевого самоврядування, що підлягають обговоренню.

Правова позиція аналогічного змісту щодо подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 року по справі №818/294/18 та від 27.12.2019 у справі №200/13668/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд першої інстанції правомірно встановлено, що проект рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 вересня 2016 року № 416 опубліковано на сайті Чернігівської міської ради 27.07.2016, тобто у строк, встановлений статтею 15 Закону №2939-VI.

Громадські слухання є формою діалогу між мешканцями села (міста) (відповідною територіальною громадою) та депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування (ст. 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). У певних випадках громадські слухання є обов`язковими.

Виходячи із змісту частин першої та другої статті 21 Закону №3038-VI слід зазначити, що проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій мають бути розробленими до проведення громадських слухань. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 555, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

За змістом пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 555 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

Отже, громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації. Рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості та, відповідно, впливають на інтереси кожного її представника.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року по справі № 160/2852/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як встановив судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що рішенням Чернігівської міської ради від 31 березня 2016 року № 6/VII-27 надано дозвіл на розроблення Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного та дозволено залучати кошти з інших джерел, не заборонених законом, для розроблення проекту Детального плану.

Чернігівською міською радою офіційному веб - порталі Чернігівської міської ради від 07.04.2016 опубліковано зазначене рішення.

Розпорядженням Чернігівського міського голови від 8 липня 2016 року № 228-р призначено відповідальним за проведення процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості (громадські слухання) у проекті містобудівної документації "Детальний план території багатоквартирної житлової забудови в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного" начальника управління архітектури та містобудування міської ради Калюжного С.С . Відповідальному за проведення процедури здійснити необхідні заходи щодо її організації. Відповідальним за інформаційне забезпечення процедури визначити: прес-службу Чернігівської міської ради (Чусь Н.М.). Відповідальному за інформаційне забезпечення Процедури здійснити необхідні заходи щодо її реалізації.

На виконання даного розпорядження, 12.07.2016 на сайті Чернігівської міської ради в розділі "Публічна інформація - Містобудівна документація" опубліковано повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації "Детальний план території в кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного" з доданими матеріалами та встановлено строк до 17 години 18 липня 2016 року.

Частиною третьою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Протягом встановленого строку надійшла пропозиція від громадської організації "Агентство територіальної безпеки".

Враховуючи те, що вказана громадська організація не відноситься до переліку осіб, які мають право подавати пропозиції до проектів містобудівної документації, визначених пунктом 7 Порядку № 555, надана пропозиція відповідно до пункту 8 цього Порядку залишена без розгляду.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 555 пропозиції, подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.

Пропозиції мешканців вулиць І. Багряного, Рапопорта, Комочкова та Балицького до зазначеного проекту містобудівної документації надійшли до міської ради 19 липня 2016 року, тобто після встановленого виконавчими органами міської ради строку - до 17 години 18 липня 2016 року, тому залишені без розгляду.

Докази, що безпосередньо позивач зверталась з відповідними пропозиціями до відповідачів, також відсутні.

Разом з тим, наявність певних обґрунтовано неврахованих зауважень не впливає на правомірність прийнятого в подальшому рішення.

Отже, громадські слухання по вказаному питанню проводились в порядку, встановленому статте 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статте 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком № 555.

Матеріали детального плану території оприлюднені на офіційному веб-порталі Чернігівської міської ради та надруковані в газеті "Чернігівщина" у відповідно до положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Оскаржуване рішення № 416 від 15.09.2016 оприлюднене у щотижневику "Сім днів" від 29.09.2016 р. № 39 (777).

Доводи позивача, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 вересня 2016 року № 416 не було опубліковано протягом 10 днів з дня його затвердження, що є порушенням вимог чинного законодавства, суд відхиляє, з огляду на таке.

Статтею 24 Закону №2939-VI встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації безпосередньо для осіб, винних у неоприлюдненні інформації відповідно до статті 15 цього Закону.

Отже неоприлюднення інформації у строк, встановлений статтею 15 Закону №2939-VI слугує підставою для притягнення винної особи до відповідальності, проте це не може мати своїм наслідком для скасування неоприлюдненого, у встановлений Законом №2939-VI строк, рішення.

Правова позиція аналогічного змісту щодо подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року по справі №278/3142/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо наявність порушених прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, скеровуючи справу на новий розгляд в Постанові Верховного Суду 26 травні 2020 року зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій є передчасним щодо відсутності порушеного права або інтересу позивача у спірних правовідносинах, оскільки затвердження детального плану території з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право позивача, як мешканця земельної ділянки, щодо якої розробляється детальний план території, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Отже, позивач має право доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Проте, чинне законодавство не наділяє у даному випадку позивача втручатися у право іншої особи на мирне володіння майном.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отже право позивача на охорону навколишнього природного середовища повинно бути адекватним і не може порушувати право іншої особи на мирне володіння майном.

Судом першої інстанції встановлено, що недобудований об`єкт нежитлової нерухомості, загальної площі 8991,6 кв.м., 43 відсотки готовності, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігові, вулиця Кільцева, 14, належить на праві власності ТОВ "Топаз", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.2020 року № 210518520 (стор. 94 том IV).

Вказане призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, порушить справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ТОВ "Топаз", що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, натомість відповідачами доведено правомірність рішення Чернігівської міської ради № 6-VII-27 від 31 березня 2016 року та рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 416 від 15 вересня 2016 року, тому в задоволенні позовних вимог про визнання вказаних рішень незаконними та їх скасування слід відмовити.

Вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 1.1-1.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 523 від 15 листопада 2016 року та про визнання протиправною бездіяльність Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради як замовника розроблення містобудівної документації детального плану території багатоквартирної житлової забудови у кварталі вулиць Кільцевої, Балицького та І. Багряного є похідними від основних вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено, тому також задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивача, що територія щодо якої розроблявся Детальний план відноситься до територій сільськогосподарського виробництва та територій комунальних підприємств, колегія суддів не бере до уваги, оскільки земельні ділянки за адресою вул. Кільцева, 14 та вул. Кільцева, 14а перебували в користуванні ТОВ "Топаз" та ТОВ "Форест-3" та відносились до категорії земель житлової та громадської забудови, зокрема, земельна ділянка за кадастровим номером 7410100000:02:046:0057 з 2007 року у ТОВ "Топаз", за номером 7410100000:02:046:0059 з 2007 року у ТОВ "Форест-3", що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 22.11.2013 (ст. 113, 129 том ІІ).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано переконливі докази того, що будівництво, яке на даний час триває (більше 4 років) завдає їй шкоди.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.