Постанова

від 30.08.2007 по справі 34/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/227

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30.08.07 р.                                                                                 Справа № 34/227

15 год.30 хвилин,                                          м. Донецьк, вул.Артема,157,                                                                                        зал судових засідань (каб.) №212

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В. при секретарі судового засідання Котельниковій Н.В., розглянувши  у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом  Приватної виробничо-комерційної фірми “Санава” м. Донецьк

до відповідача 1. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

                      2. Головного управління  Державного казначейства у Донецькій області

про стягнення з відповідача 2.  бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 270833,00грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55825,86грн.

за участю представників сторін :

від позивача   Влас О.І. – директор, Чистякова З.В., Бичков О.Е., Шипіцин О.В. (за дорученнями)

від відповідача 1. Маковецька Н.В., Горбешко О.М. ( за дорученнями)

від відповідача  2. Бренець Д.О. (за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватною виробничо-комерційною фірмою “Санава” м.Донецьк  до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Управління Державного казначейства у м. Донецьку про стягнення з відповідача 2.  бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 270833,00грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55825,86грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області по справі №41/113 від 13 липня 2006року провадження у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми “Санава” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька та  Відділення державного казначейства у м. Донецьку про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 та такою, що порушує права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ у березні 2004 року та квітні 2004 року; стягнення з відповідача-2 бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 270833,00 грн. та процентів (пені) за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 54247,70 грн. закрите.

Господарським судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 270833,00 грн. та процентів (пені) за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 54247,70 грн. повинні розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з таким, позовна заява з такими вимогами не повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала господарського суду Донецької області від 13 липня 2006року по справі №41/113 набрала законної сили, тому дана справа розглядалася за правилами Господарського процесуального кодексу України.

          В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що згідно до п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Позивач зазначає, що ним до ДПІ були подані податкові декларації за березень, квітень 2004року у яких було зазначено від'ємне значення податку на додану вартість, однак у встановлений законодавством термін відшкодування не було.

Позивач зазначає, що у відповідності до абз.6 п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми, що не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного строку, вважаються бюджетної заборгованістю, крім того, як зазначає позивач  на суми бюджетної заборгованості нараховуються проценти.

Позивач заявою від 06.08.2007року (вхід. №02-41/30502) змінив позовні вимоги  і просить зобов'язати відповідача -1 надати відповідачу -2 висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача суми бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 270833,00грн. та суми процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 55825,86грн., а також зобов'язати відповідача перерахувати ці кошти на рахунок позивача. Позивач також просить стягнути з відповідача 1 на його користь судові витрати у тому числі витрати по проведенню експертизи.

          Враховуючи зміну позовних вимог, які підлягають розгляду за правилами КАСУ,  суд ухвалою від 06.08.2007року відкрив провадження по адміністративній справі відповідно до п.7 розділу „Прикінцевих та перехідних положень” Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України”  №1497/2005 від 20.10.2005р., який передбачає, що позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивачем  поданий уточнюючий розрахунок зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку  з виправленням  самостійно виявлених помилок від 25.10.2004р. №109411 у якому позивач вказує, що ним у січні 2004р. занижені податкові зобов'язання на 314434грн., у зв'язку з чим наявна сума переплати станом на 25.10.2004р. на особистому рахунку підприємства була використана в рахунок погашення податкових зобов'язань декларації за січень 2004р. також позивачем був наданий уточнюючий розрахунок зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2004р. від 01.11.2004р. №111 297, в якому відображено, що підприємством  також занижений податковий кредит на 314434грн., та заповнюється графа “11” “Залишок суми ПДВ, що підлягає  відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом наступних  трьох звітних періодів  з податку на додану вартість у суму 314434грн.” у зв'язку з чим на особистому рахунку підприємства відображається сума ПДВ до відшкодування у розмірі 314434грн.

Відповідач 1. зазначає, що бюджетне відшкодування  по деклараціям за березень, квітень 2004р. було використано в рахунок погашення зобов'язань по декларації за січень 2004р. станом на 01.08.2006р. протерміноване бюджетне відшкодування відсутнє.

Відповідач -1 у запереченнях на заяву про зміну та збільшення позовних вимог від 14.08.2007року (вхід. №02-41/317018) посилається на те, що станом на 14.08.2007року залишки сум податку на додану вартість по особовому рахунку позивача складають: 102346.50грн. по декларації №26174 від 19.04.2004року та 130833,00грн. по декларації №44595 від 18.05.2004року.

Відповідач зазначає, що сума 140000грн. зменшувалася у зв'язку із поданням позивачем декларацій за жовтень 2005року  на суму 12804,00грн., 03.11.2005року уточнюючого розрахунку за вересень 2005року на суму 1374грн., а також за результатами акту перевірки від 14.11.2005року на суму 28641,00грн. та на суму 726,50грн.

          Відповідач також вважає, що відсутні підстав для нарахування відсотків з 01.01.2006року у зв'язку із зміною редакції ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. На думку відповідача позивачем пропущений річний строк передбачений ст.99 КАСУ для відшкодування ПДВ та відсотків, і не передбачено стягнення судових витрат з ДПІ відповідно до ст.94КАСУ.

Відповідач – 2 у відзиві на позовну заяву також заперечує за тих підстав, що згідно з сумісним наказом ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами. Відповідач – 2 не має права здійснювати перевірки позивача, висновки від ДПІ не отримував, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою суду від 02.04.2007року (т.2 а.с.27) була здійснена заміна неналежного відповідача Відділення державного казначейства у м. Донецьку  на належного Головне управління Державного казначейства у Донецькій області.

До початку слухання справи сторони заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, код ЄДРПОУ 13534186.

19.04.2004р. позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2004 р. (т.1 а.с.9-11). Відповідно до цієї декларації (графи 24) сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом місяця, що настає після подання цієї декларації на рахунок в установі банку складає 140000грн. При цьому ним зазначено (графа 25), що  залишок суми ПДВ, який підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних складає 4656грн.

Аналогічно 18.05.2004 р. позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2004 р. (т.1 а.с.12-14). Відповідно до цієї декларації (графи 24) сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом місяця, що настає після подання цієї декларації на рахунок в установі банку складає 130833грн. При цьому ним зазначено (графа 25), що  залишок суми ПДВ, який підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних складає 2378грн.

Згідно акту ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 11.06.2004року  №38/23-212-1-13534186 про результати перевірки позивача за період березень, квітень 2004року встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України у березні 2004р. – 1002грн., у квітні 2004р. – 833,3грн.

Встановлені актом перевірки суми завищення бюджетного відшкодування позивачем були виключені з заявлених сум до відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.

          Підпунктом  7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції яка діяла до 01.06.2005року) було передбачено, що у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума ПДВ  має від'ємне значення,  така сума підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації. Суми,    не    відшкодовані    платнику    податку   протягом визначеного   у   цьому   пункті   строку,   вважаються  бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у  будь-який  момент  після  її виникнення звернутися  до  суду  з  позовом  про  стягнення коштів бюджету. Підставою для   отримання   відшкодування   є   дані   тільки податкової декларації за  звітний  період.  

          З 1 червня почав діяти новий порядок бюджетного відшкодування ПДВ, який введено Законом № 2505 від 25.03.2005року, суд вважає, що він стосується  саме правовідносин щодо порядку  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню  з Державного  бюджету України (бюджетному відшкодуванню),  та строків проведення розрахунків, які виникли після цієї дати.

          Однак суд вважає, що позивач який мав право на відшкодування ПДВ до цього моменту, не позбавлений права на отримання цього відшкодування у спосіб визначений у п.п.7.7.5,7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції Закону № 2505 від 25.03.2005року.

          Частина 2 п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що податковий орган  зобов'язаний  надавати  органу   державного казначейства   висновок   із   зазначенням   суми,   що   підлягає відшкодуванню з бюджету,  включаючи випадки,  коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

          Відповідно до п.п. 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” на    підставі    отриманого   висновку   відповідного податкового органу орган державного  казначейства  надає  платнику податку  зазначену у  ній  суму  бюджетного  відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок  платника  податку  в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

           Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів  або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого зроблено не було.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є  змагальність  сторін,    диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

          Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.  Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами  відповідач-1 здійснив перевірку позивача щодо правомірності  формування ПДВ за березень та квітень 2004року за результатами якої склав акт від 11.06.2004року №38/23-212-1-13534186 (т.1 а.с.15-21). Відповідач у акті перевірки  встановив завищення ПДВ у березні 2004року на суму 1002грн. , у квітні 2004року на 833,3грн. В іншій частині порушень не встановлено, тобто підтверджене ПДВ за березень 2004року на суму 142652грн. (143654 – 1002) та за квітень 2004року на суму 131544,7грн. (132378-833,3). Однак відповідач-1 не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за березень та квітень 2004 року.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 270833,00грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача – 1 у запереченнях від 15.08.06р. (т.1 а.с.35) на подання позивачем у жовтні 2004року уточнюючого розрахунку до декларації за січень 2004року щодо заниження податкових зобов'язань на суму 314434грн. у зв'язку з чим наявна сума переплат станом  на 25.10.2004року була використана у рахунок погашення податкових зобов'язань, за тих підстав що зазначений розрахунок не може бути доказом по справі.

Ухвалою суду від 04.04.2007року була призначена експертиза відповідності підпису директора та головного бухгалтера на уточнюючому розрахунку та відповідність відбитку печатки. У висновку судово – технічної експертизи від 20.04.2007року  встановлено, що відтиск печатки нанесено струминно – крапельним способом друку (т.2 а.с.77-80). У висновку судово – почеркознавчої експертизи №1801/02 (т.2 а.с.84-88) встановлено, що підписи директора та головного бухгалтера виконані іншими особами з наслідуванням справжньому підпису.

Відповідач супровідним листом від 28.08.2007року (вхід. №02-41/30126) надав суду розпечатку особового рахунку за період з 01.01.2004року по 31.05.2005року в якому вже не був врахований уточнюючий розрахунок до декларації за січень 2004року, яким були збільшені податкові зобов'язання на суму 314434грн., про що відповідач зазначає у письмовому поясненні від 31.08.2007року №02-41/33537.

          Крім того, у запереченнях на заяву про зміну та збільшення позовних вимог від 14.08.2007року (вхід. №02-41/317018) відповідач вже підтверджує, що станом на 14.08.2007року залишки сум податку на додану вартість по особовому рахунку позивача складають: 102346.50грн. по декларації №26174 від 19.04.2004року та 130833,00грн. по декларації №44595 від 18.05.2004року. Тобто повністю підтверджує  ПДВ за квітень у розмірі 130833,00грн. та частково за березень 2004року у розмірі 102346,50грн. (фактично заявлено позивачем 140 000грн.).

          У іншій частині відповідач зазначає, що сума 140000грн. зменшувалася на суму 37653,5грн. у зв'язку із поданням позивачем декларацій за жовтень 2005року на суму 6912,00грн., 03.11.2005року уточнюючого розрахунку за вересень 2005року на суму 1374грн., а також за результатами акту перевірки від 14.11.2005року на суму 28641,00грн. та на суму 726,50грн.

          Сторони актом звірки від 3.08.2007року (вхід. №02-41/33536) узгодили, що за даними позивача та відповідача заборгованість з бюджетного відшкодування по декларації №26174 від 19.04.2004року (за березень 2004року) складає 102346,50грн., по декларації №44595 від 18.05.2004року складає 130833грн., тобто загальна сума складає 233179,50грн., яка підлягає відшкодуванню із бюджету. Відтак вимоги позивача у цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162). На це звернув увагу Верховний Суд України у постанові від  24 січня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами  відповідач-1 не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за березень та квітень 2004року. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що пропущений строк на відшкодування ПДВ передбачений ст.99 КАСУ за наступних підстав:

          Стаття 99 КАСУ передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

           Відповідно до п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на  повернення  надміру  сплачених  податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених  податковими законами,  можуть бути подані не пізніше 1095 дня,  наступного  за  днем  здійснення  такої  переплати  або отримання права на таке відшкодування, що не позбавляє позивача права звернутися до суду у межах цього строку.

Щодо позовних вимог про відшкодування із бюджету процентів у розмірі 55825грн.86коп., то суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що згідно ст.13  Перехідних положень Закону N 2505-IV від 25.03.2005року пункт 7.7 статті 7 набирає чинності з  1  червня  2005  року, крім підпункту   7.7.8  цього  пункту,  який  набирає  чинності  з 1 січня  2006  року.  До  цієї   дати   застосовується   процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом,  з  урахуванням  того,  що таке   бюджетне   (експортне)   відшкодування  надається  протягом тридцяти календарних днів,  наступних за днем  надання  податкової декларації податкового періоду,  за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту  7.7.2  пункту  7.7 статті 7 цього Закону.

Пункт  7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”  викладений у новій редакції передбачає, що платник податку може прийняти самостійне  рішення  про зарахування  належної  йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення  податкових  зобов'язань  з  цього   податку   наступних податкових  періодів.  Зазначене  рішення відображається платником податку у податковій  декларації,  яку  він  подає  за  наслідками звітного  періоду,  в  якому  виникає  право  на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами  цієї  статті. При  прийнятті  такого  рішення зазначена сума не враховується при розрахунку  сум  бюджетного  відшкодування  наступних  податкових періодів. Тобто зазначана норма викладена у новій редакції і не передбачає нарахування відсотків по деклараціям з 01.06.2005року. Що стосується нарахування процентів до цієї дати, то суд вважає, що необхідно застосувати  ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України за тих підстав, що проценти не є податком або збором (обов'язковим платежем) на який розповсюджується дія п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того відповідач -1 наполягає на застосуванні цього строку, що відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного у цій частині. Відтак вимоги позивача про відшкодування процентів у розмірі 55825грн.86коп. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо  вимог позивача до відповідача - 2, то відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Підпункт 7.7.5. п.7.7. ст.7 (у редакції яка діє з 01.06.2005року) передбачає, здійснення податковим органом документальної невиїзної перевірки протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, та обов'язок надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.  Термін надання висновку у законі не передбачений. Однак, Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснювалося органами Державного казначейства України за висновками податкових органів  або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Цього зроблено не було, тому відповідач – 2 не порушував прав та законних інтересів позивача і вимоги позивача про зобов'язання відповідача -2 вчинити певні дії по перерахуванню коштів позивачу, без отримання висновку податкового органу, суперечить приписам п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.  Відтак вимоги позивач до відповідача – 2 задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи вищенаведене позивачу присуджується сплачене мито у розмірі 2грн. 41 коп. та судові витрати по сплаті експертизи у розмірі 523грн.01коп. Витрати по проведенню судово – технічної експертизи згідно висновку №1802/03 від 20.04.2007року у розмірі 196грн.13коп. у тому числі ПДВ 32,69грн. підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь Донецького науково – дослідного інституту судових експертиз.

Позивачем було заявлене клопотання від 06.08.2007року (вхід. №02-41/30559) про видачу довідки про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 3181грн.59коп., клопотанням від 29.08.2007року (вхід. №02-41/33210) позивач просить видачу довідки про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 3263грн.19коп. Як вбачається із матеріалів справи позивач при подачі позову сплатив: платіжним дорученням №1 від 27.04.2006року мито у розмірі 1700грн. (т.1 а.с.26) та платіжним дорученням №9 від 28.07.2006року  мито у розмірі 1566грн.59коп., всього на загальну суму 3266рн.59коп. У зв'язку із розглядом справи за правилами КАСУ  підлягає сплаті до бюджету судовий збір у розмірі 3грн.40коп. Враховуючи, що сплата мита та судового збору здійснюється на єдиний рахунок бюджетної класифікації частка суми сплаченого мита підлягає зарахуванню у сплату судового збору у розмірі 3грн.40коп. Відтак клопотання позивача про видачу довідки про повернення надмірно сплаченого мита у розмірі 3263грн.19коп. (3266рн.59коп. – 3грн.40коп.)  підлягає задоволенню.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 30.08.2007 року після закінчення розгляду справи, в присутності представників сторін.

          На підставі Конституції України, Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. №2542-ІІІ, Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями, Закону України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, та керуючись ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

                                                       П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м.Донецька надати до Головного управління Державного казначейства у Донецькій області висновок для відшкодування з бюджету на корить Приватної виробничо-комерційної фірми “Санава” (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 45, п/р. 26001301525238, Промінвестбанк України, м. Макіївка, МФО 334516, код ЄДРПОУ 13534186) бюджетну заборгованість з ПДВ за березень, квітень 2004р. у сумі 233179грн. 50 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватної виробничо-комерційної фірми “Санава” (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 45, п/р 26001301525238, Промінвестбанк України, м. Макіївка, МФО 334516, код ЄДРПОУ 13534186) витрати по сплаті мита у сумі  2грн. 41 коп. та витрати по проведенню експертизи 523грн.01коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Донецького науково – дослідного інституту судових експертиз (м. Донецьк, 83102 вул. Лисенка 4, п/р. 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 02883147) витрати по проведенню судово – технічної експертизи згідно висновку №1802/03 від 20.04.2007року у розмірі 196грн.13коп. у тому числі ПДВ 32,69грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення надмірно сплаченого мита у розмірі 3263грн.19коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі  04.09.2007року.

Суддя