Постанова

від 03.07.2008 по справі 11/353

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИ ВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинн а, 4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2008 р. № 11/353

За позовом ОСОБА_1

до 1) Головно го управління праці та соціа льного захисту населення

виконавчого органу Київради

2) Головного упра вління Пенсійного фонду Укра їни у місті Києві

3) Київського міського цент ру по нарахуванню та здійсне нню соціальних

виплат

Третя особа Київськ ий міський військовий коміса ріат

про визнання дії неправомірними та зобов' язання вчинити дії

Суддя Винокуров К.С.

Секретар судов ого засідання Давиденко Д.В .

Позивач: ОС ОБА_1 (паспорт серії НОМЕР _2)

Представники:

від позивача ОСОБ А_2 (представник за усною зая вою, НОМЕР_1);

від відповідача 1 Сталь на О.О. (дов. № 06-5195 від 26.11.2007 р.);

від відповідача 2 Цапен ко С.С. (довіреність № 66 від 25.12. 2007 р.);

від відповідача 3 Бенза р К.С. (дов. № 09/20-11 від 11.02.2008 р.);

від третьої особи не з' явився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС У країни в судовому засіданні 03.07.2008 р. о 13 год. 35 хв. проголошено в ступну та резолютивну частин и постанови. Виготовлення по станови у повному обсязі від кладено, про що повідомлено с торін після проголошення вст упної та резолютивної частин и постанови в судовому засід анні з урахуванням вимог ч. 4 с т. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 звернувся до су ду з позовом до Головного упр авління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністр ації про визнання неправомір ними дій та зобов' язання пр овести перерахунок щорічної до 5 травня разової грошової д опомоги.

Ухвалою суду від 21.12.2007 року ві дкрито провадження в адмініс тративній справі за зазначен им позовом та призначено поп ереднє судове засідання на 24.0 1.2008 р.

Під час проведення поперед нього судового засідання суд ом залучено до участі у справ і в якості співвідповідачів Головне управління Пенсійно го фонду України в м. Києві та Київський міський центр по н арахуванню та здійсненню соц іальних виплат, а Київський м іський військовий комісаріа т в якості третьої особи.

В попередньому судовому з асіданні представники сторі н підтримали свої вимоги та з аперечення, від врегулювання спору в досудовому порядку в ідмовились. Ухвалою суду від 23.04.2008 р. підготовче провадження у справі закінчено, а справу п ризначено до судового розгля ду.

Позовні вимоги в цілому мот ивовані тим, що позивачу не бу ло виплачено щорічної разово ї грошової допомоги, чим пору шено Закон України „Про стат ус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон 3551) та Р ішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 та від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.

Відповідачі проти позовни х вимог заперечують з підста в, викладених у письмових зап ереченнях, які залучені до ма теріалів справи. Відповідач зазначає, що діяв лише на підс таві, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Кон ституцією та законами Укра їни, а вимоги позивача є наза конними та необґрунтованими . Крім того, як вказав відповід ач, позивачем пропущено стро к звернення до адміністратив ного суду.

Представник третьої особи - Київський міський військо вий комісаріат в судове засі дання не направив свого пред ставника, хоча про час і місце судового розгляду був повід омлений належним чином.

Розглянувши подані докум енти і матеріали, заслухавши пояснення позивача, його пре дставника та представників в ідповідачів, всебічно і повн о з' ясувавши фактичні обста вини, на яких ґрунтується поз ов, об' єктивно оцінивши док ази, які мають юридичне значе ння для розгляду справи і вир ішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є і нвалідом І групи, ветераном в ійни - інвалідом війни, що пі дтверджується відповідним п освідчення серії НОМЕР_3. До 2007 року був пенсіонером Мін істерства оборони, з 01.01.2007 року перебуває на обліку в органа х Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно до ст. 13 Закону Україн и 3551 - щорічно до 5 травня інвал ідам війни виплачується разо ва грошова допомога у розмір ах, які визначаються Кабінет ом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встан овлених законом про Державни й бюджет України.

Законом України від 25.12.1998 № №367 -ХІУ„Про внесення змін до Зак ону України „Про статус вете ранів війни, гарантії їх соці ального захисту” (далі Закон 367) - статтю 14 доповнено частино ю четвертою такого змісту: - "Щ орічно до 5 травня учасникам в ійни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР з а самовіддану працю та бездо ганну військову службу в тил у в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова г рошова допомога у розмірі чо тирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком".

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону 3551 - щор ічну виплату разової грошово ї допомоги до 5 травня в розмір ах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють орг ани праці та соціального зах исту населення через відділе ння зв'язку або через установ и банків (шляхом перерахуван ня на особовий рахунок отрим увача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, як і не є пенсіонерами, - за місце м їх проживання чи одержання грошового утримання.

Тобто, як передбачено вищев казаними Законами, виплата щ орічної разової допомоги в р озмірі - у розмірі трьох мінім альних пенсій за віком іншим учасникам війни", здійснюєть ся органами праці та соціаль ного захисту населення.

Як свідчать фактичні обста вини справи, Київським міськ им центром по нарахуванню та здійсненню соціальних випла т позивачу здійснена виплата щорічної разової грошової д опомоги до 5 травня за 2005-2007 роки . А саме, в 2005 році позивач отрим ав грошову допомогу в розмір і 400,00 грн., в 2006 році в розмірі 400 гр н., в 2007 році в розмірі 450 грн.

Таким чином відповідачем ф актично виплачено одноразов у грошову допомогу позивачу.

Однак, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюва лися інші, значно нижчі, ніж вс тановлені Законом України „П ро статус ветеранів війни, га рантії їх соціального захист у”, розміри щорічної однораз ової грошової допомоги.

Згідно ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, со ціальна, правова держава.

Відповідно до ст.22 Констит уції України конституційн і права і свободи гарантують ся і не можуть бути скасовані .

Відповідно, вищевказане су перечить нормам конституції України про визнання Україн и соціальною державою. При пр ийнятті нових законів або вн есенні змін до чинних законі в не допускається звуження з місту та обсягу існуючих пра в і свобод.

Крім того, судом звернено ув агу на рішення Конституційно го Суду України про соціальн і гарантії громадян від 09.07.2007 №6 -рп/2007 (далі - Рішення). В рішенн і зазначено, що стаття 29 Закон у України „Про Державний бюд жет України на 2007 рік”, якою вст ановлювалася щорічна разова грошова допомога, зокрема, ін валідам війни 1-ої групи в розм ірі 450 гривень, не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною. В пункті 4 Рішення, Конституційний Суд України визнав, що це його ріш ення має преюдиціальне значе ння, тобто таким, що не потребу є доказів при прийняті рішен ь для судів загальної юрисди кції при розгляді ними позов ів у зв' язку, що визнанні нек онституційними.

Неправомірність дій відпо відача також підтверджуєтьс я наступним.

Правовідносини, що виникаю ть в процесі реалізації прав а на отримання щорічної разо вої грошової допомоги (в дано му випадку це стосується мож ливості реалізації встановл еної державою гарантії для і нвалідів І групи, ветеранів В еликої Вітчизняної війни, як складової їхнього правового статусу), будуються на принци пі юридичної визначеності. З азначений принцип не дозволя є державі посилатися на відс утність певного нормативног о акта, який визначає механіз м реалізації прав та свобод г ромадян, закріплених у конст итуційних та інших актах. Як с відчить позиція Суду ЄС у спр аві Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принц ип юридичної визначеності оз начає, що зацікавлені особи п овинні мати змогу покладатис я на зобов' язання, взяті дер жавою, навіть якщо такі зобов ' язання містяться у законод авчому акті, який загалом не м ає автоматичної прямої дії. Т ака дія зазначеного принципу пов' язана з іншим принципо м - відповідальності держав и, який полягає у тому, що держ ава не може посилатися на вла сне порушення зобов' язань д ля запобігання відповідальн ості.

При цьому, якщо держава чи о рган публічної влади схвалил и певну концепцію, в даному ви падку це надання інвалідам І групи, ветеранам Великої Віт чизняної війни певних гарант ій, а саме забезпечення їх щор ічною разовою грошовою допом огою, така держава чи орган вв ажатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відст уплять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізи чних осіб без завчасного пов ідомлення про зміни в такій п олітиці чи поведінці, оскіль ки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави д ля виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб ст осовно додержання державою ч и органом публічної влади та кої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Конст итуції України (далі - Кон ституції) - права і свободи л юдини та їх гарантії визнача ють зміст і спрямованість ді яльності держави. Держава ві дповідає перед людиною за св ою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод л юдини є головним обов'язком д ержави.

Відповідно до ст.8 Констит уції в Україні визнається і діє принцип верховенства пр ава. Конституція України має найвищу юридичну силу. За кони та інші нормативно-прав ові акти приймаються на осно ві Конституції України і повинні відповідати їй. Но рми Конституції України є н ормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конститу ційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо н а підставі Конституції У країни гарантується.

Відповідно до ст.21 Констит уції - усі люди є вільні і рів ні у своїй гідності та правах . Права і свободи людини є неві дчужуваними та непорушними.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача щодо порушення йог о права на отримання грошово ї допомоги у розмірі десяти м інімальних пенсій за віком.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 92 К одексу адміністративного су дочинства України для зверне ння до адміністративного суд у за захистом прав, свобод та і нтересів особи встановлюєть ся річний строк, який якщо не в становлено інше, обчислюєтьс я з дня, коли особа дізналася а бо повинна була дізнатися пр о порушення своїх прав, свобо д чи інтересів. Оскільки пози вачу було виплачено у 2004, 2005, 2006 ро ках допомогу, а відповідно до п. 4 ст. 17-1 Закону 3551 він мав право звернутися за нею та отримат и її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась в иплата допомоги, таким чином з цього моменту позивач пови нен був дізнатися про поруше ння свого права.

Таким чином, в цій частині с уд погоджується з відповідач ами про порушення строку зве рнення позивача до суду.

Враховуючи, те що відповіда чами не доведено обґрунтован их підстав щодо правомірност і виплати не в повному обсязі разової грошової допомоги п озивачу в 2007 році, а позивачем н е доведено про необізнаність щодо положень Закону 3551, які га рантують виплати у більших р озмірах, суд частково погодж ується з відповідачем в тому , що виплата разової грошової допомоги здійснювалась з по рушенням Закону 3551, а тому підс тави вважати їх дії неправом ірними в повному обсязі - ві дсутні.

Відповідно до ст. 19 Конст итуції України органи держ авної влади та органи місцев ого самоврядування, їх посад ові особи зобов' язані діяти лише на підставі, в межах повн оважень та у спосіб, що передб ачені Конституцією та за конами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтую ться її вимоги чи запереченн я. Відповідач не довів суду на лежними та допустимими доказ ами обґрунтованість своїх за перечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адмі ністративного судочинства У країни в адміністративних сп равах про протиправність ріш ень, дій чи бездіяльності суб 'єкта владних повноважень об ов'язок щодо доказування пра вомірності свого рішення, ді ї чи бездіяльності покладаєт ься на відповідача, якщо він з аперечує проти адміністрати вного позову.

Зважаючи на викладене, суд д ійшов висновку, що позовні ви моги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 -163 КАС України, адміністратив ний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити ч астково.

2. Зобов' язати Головне уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в м. Києві та Київський м іський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних вип лат провести перерахунок щор ічної до 5 травня разової грош ової допомоги, ОСОБА_1 як і нваліду 1-ої групи у 2007 р., виходя чи з десяти фактичних розмір ів мінімальної пенсії за вік ом та здійснити відповідну д одаткову виплату.

3. В іншій частині позову від мовити.

Постанова набирає зако нної сили після закінчення с троку подання заяви про апел яційне оскарження або апеляц ійної скарги в порядку, встан овленому ст. 254 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни. Постанова може бути оск аржена в апеляційному порядк у та в строки, встановлені ст.1 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та п ідписання постанови в повном у обсязі - 16.07.2008.