Ухвала

від 15.04.2021 по справі 755/12010/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12010/20

Провадження №: 2/755/2767/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство Деснянка про зобов`язання внести запис про звільнення до трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и л а:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство Деснянка про зобов`язання внести запис про звільнення до трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

19.03.2021 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 228,8 кв.м. (нежитлова будівля під літ. В площею 15,4 кв.м., тепловий пункт під літ. Г площею 213,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1788130280000).

Вимоги заяви мотивовано тим, що за заявою відповідача ухвалою суду від 05.03.2021 року було скасоване заочне рішення суду про задоволення позовних вимог та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. За таких умов позивач вважає, що відповідач не має наміру вносити запис до його трудової книжки запис про звільнення, виплачувати заробітну плату, грошову компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодовувати завдану моральну шкоду. Своїми діями відповідач навпаки ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду, а позивач без запису до трудової книжки не може працевлаштуватись, заробляти собі на життя, тому розраховує отримати грошові кошти від відповідача, які останній безпідставно не виплачує. Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що ураховуючи предмет позову, досить тривалий час розгляду справи, відсутність для відповідача можливих незворотних наслідків, які б могли настати у зв`язку із забезпеченням позову, з огляду на наявність фактів, які свідчать про те, що відповідач не має наміру сплачувати належні позивачу кошти, останній вважає за доцільне накладення арешту на належну відповідачу не житлову будівлю.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 - 1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги: зобов`язати відповідача внести запис в трудову книжку позивача про звільнення його за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, з дати ухвалення рішення суду; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за січень 2020 року в сумі 11000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 20494,12 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 82238,17 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 8000,00 грн.

Загалом майнові вимоги позивача до відповідача складають 121732,29 грн.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У даному випадку, на переконання суду, забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю, розташовану у м. Києві загальною площею 228,8 кв.м., є об`єктивно неспівмірним із позовними вимогами матеріального характеру, які складають 121732,29 грн.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що відповідач не має прибутку або його матеріальне становище є незадовільним і тому у разі задоволення або часткового задоволення позову виконання рішення суду про стягнення грошових коштів буде істотно ускладнене чи унеможливлене без застосування арешту до нерухомого майна відповідача, матеріали справи не містять.

Зазначені у заяві про забезпечення позову посилання на небажання відповідача виплатити належні позивачу кошти не вказують на наявність ризику невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів (у разі задоволення або часткового задоволення позову), адже відповідач в межах наданих йому процесуальних прав звернувся до суду про перегляд заочного рішення та навів дані, які були визнані судом істотними для правильного вирішення спору.

Сама по собі відсутність визнання відповідачем позовних вимог не вказує на наявність у відповідача умислу щодо подальшого невиконання рішення суду, адже сторони мають рівні права щодо формулювання та доведення своєї правової позиції перед судом стосовно виниклого спору.

Крім того, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходить з того, що позивачем не наведене жодних даних стосовно існування будь-якої імовірності відчуження нерухомого майна відповідача, спрямованої на уникнення виконання в подальшому рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог.

За таких обставин у суду відсутні належні та достатні підстави вважати, що не накладення арешту на нерухоме майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство Деснянка про зобов`язання внести запис про звільнення до трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений 15.04.2021 року.

Суддя -