Ухвала

від 13.04.2021 по справі 911/2459/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2459/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до 1) Селянського (Фермерського) господарства "Левада"

08522, Київська обл., с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, буд. 6, код ЄДРПОУ 23241077

2) ОСОБА_2

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

ОСОБА_3

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

ОСОБА_4

АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

ОСОБА_5

АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5

про визнання недійсними рішень, статутів та договорів

за участі представників сторін:

позивача: Світлий В.С., паспорт серія НОМЕР_6 від 12.12.2007;

позивача: Омелян І.В., посвідчення №2489/10 від 29.01.2004;

відповідач-1: Горбан В.М., посвідчення №1694/10 від 27.01.2000; ордер на надання правової допомоги серія КС №798966 від 22.03.2021;

відповідач-2: не з`явився;

третьої особи-1: не з`явився;

третьої особи-2: не з`явився;

третьої особи-3: ОСОБА_5 , паспорт серія НОМЕР_7 від 19.07.2000.

встановив:

У Господарському суді Київської області перебуває на розгляді справа № 911/2459/20 за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства "Левада" та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, статутів та договорів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №2493/20 від 25.08.2020) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2459/20 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання суду на 25.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2459/20 на 23.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2459/20 на 13.04.2021.

У ході судового засідання 13.04.2021 представником позивача заявлено усне клопотання про оголошення перерви на декілька хвилин, для надання йому можливості скласти і подати суду заяву про відвід судді у даній справі.

У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено перерву для надання представнику позивача можливості заявити відвід судді.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. № 27/21 від 13.04.2021) про відвід судді.

Судове засідання продовжено після перерви 13.04.2021.

Відповідно до частини 4 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на те, що заяву (вх. № 27/21 від 13.04.2021) про відвід судді подано у судовому засіданні 13.04.2021, суд, з урахуванням вимог частини 4 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд її судом, що розглядає справу.

За результатами розгляду заяви про відвід, суд зазначає таке .

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Заява (вх. № 27/21 від 13.04.2021) про відвід судді, обґрунтована тим, що: суддею допускається упереджений розгляд справи, який проявляється у перериванні виступу представника позивача; ігноруванні зловживання іншими учасниками справи своїми процесуальними правами; трактуванні на власний розсуд норм процесуального законодавства, в частині зазначення, що збільшити розмір позовних вимог можливо тільки щодо майнових позовних вимог; тиску на позивача та його представника; стверджуванні обставин, про які судді не може бути відомо, оскільки, вони у судовому провадженні не досліджувались.

За результатами розгляду заяви (вх. № 27/21 від 13.04.2021) суд зазначає таке.

1. Відносно аргументів про допущення упередженого розгляду суддею справи, яке проявляється у тому, що суддя перервала виступ представника позивача через одну, на її розсуд, недоречну фразу, тоді як нею ігноруються зловживання іншими учасниками справи своїми процесуальними правами та потурається зневажливе ставлення іншими учасниками справи до позивача та членів його родини, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії" від 17.01.1970, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985, пункт 57, Серія А, № 93 та рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

Згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Таких чи інших подібних дій у судовому процесі у даній справі не вчинялось, ненормативної лексики або зневажливих слів у бік позивача та членів його родини у судовому засіданні не було, конкретних випадків перешкоджання правосуддю іншими учасниками справи у заяві про відвід судді не зазначено, відтак, у суду відсутні можливості оцінити такі дії, наявність же протилежної позиції у сторін щодо обставин справи характерна для судового процесу та відповідає встановленому пунктом 4 частини 3 статті 2, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України надавати пояснення у судовому засіданні віднесено до процесуальних прав учасників справи.

Оскільки за змістом статтей 43, 135 Господарського процесуального кодексу України підставою вважати учасника справи таким, що зловживає своїми процесуальними правами є вчинення ним відповідних дій з метою перешкоджання судочинству, того, що такі випадки відсутні у даній справі, і жодних заяв від позивача про застосування, зокрема, штрафних санкцій за зловживання процесуальними правами не надходило, суд дійшов висновку, що заява в цій частині є необґрунтованою.

2. Відносно аргументів про трактування на власний розсуд суддею норм процесуального права, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 199 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу, а також інші присутні у судовому засіданні особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

Статтею 200 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу та інші особи, присутні в залі судового засідання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї статті, допускається з дозволу головуючого. Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил.

З огляду на те, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і того, що статтями 199, 200 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок поведінки під час проведення судового засідання, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача в цій частині, зокрема, що представника позивача обурює, що часті запитання судді до нього примушують його зайвий раз вставати і суддя не має права на запитання, які для неї прямо не передбачені на цій стадії процесу.

Відповідно до частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема: оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на вказане, до повноважень суду віднесені вищеперелічені дії, а з`ясування обставин справи у їх вищевказаному контексті щодо повноти надання сторонами доказів та остаточного визначення кола спірних у справі обставин підлягають обговоренню у підготовчому судовому засіданні до переходу до розгляду справи по суті.

3. Відносно аргументів про тиск на позивача та його представника, оскільки суддею, під час відкриття підготовчого засідання, з`ясовується наявність підстав для відводів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд: оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів.

Отже, з огляду на вимоги частини 3 статті 38 та частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України і того, що суддя об`єктивно не може знати чи виникли у заявника після визначеного законом строку підстави для заявлення відводу, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви в цій частині.

4. Відносно аргументів позивача про вигадування суддею неіснуючих норм законодавства, які представнику позивача - адвокату Омеляну І.В., не відомі, та примус до слідування ним, суд зазначає таке.

Вказаний аргумент представника позивача стосувався того, що у судовому засіданні представником вказано, що, з огляду на зміну певних обставин справи, він, можливо, збільшить позовні вимоги, зважаючи на що, судом роз`яснено, що оскільки позов складається виключно з вимог немайнового характеру, збільшити їх розмір неможливо, а змінити позовні вимоги у даній справі можливо виключно шляхом зміни предмету або підстав позову, на що представником позивача вказано, що суд вигадує не відомі йому норми, чим порушує його права та перевищує свої повноваження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний підвищувати свій професійний рівень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому, суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Згідно з статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19.

Враховуючи вищенаведене і те, що предметом позову у даній справі є немайнові вимоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви в цій частині.

5. Аргументи позивача про ствердження суддею обставин, про які судді не може бути відомо, оскільки, вони у судовому провадженні не досліджувались, суд відхиляє, з огляду на те, що зазначені доводи є лише припущенням заявника, що не підтверджене, жодним доказом чи аргументом та не створює підстав для задоволення відповідної заяви, конкретних обставин представником не вказано, натомість, в усних поясненнях при розгляді заяви про відвід судді щодо цього аргументу були згадані мотиви суду, викладені в ухвалі від 24.03.2021, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття у даній справі заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Незгоду з процесуальним рішенням судді про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття у даній справі заходів забезпечення позову позивач може реалізувати шляхом апеляційного оскарження відповідної ухвали, про що прямо у ній зазначено, одночасно, суд роз`яснює на доводи представника, що зазначені в ухвалі аргументи суду щодо відмови у вжитті заходів забезпечення зважаючи на можливі збитки відповідача у зв`язку з такими заходами, не являються встановленими судом юридичними фактами чи обставинами, відомими суду щодо реальних збитків відповідача, а являються достатньо обгрунтованими припущеннями суду щодо їх можливості у майбутньому, що є необхідним для врахування при вирішенні питання щодо заходів забезпечення позову.

Викладені обставини, які відносяться до вчинення суддею процесуальних дій під час розгляду справи № 911/2459/20, не є підставою для відводу судді від розгляду справи, у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви про відвід обмежений підставами для відводу судді, визначеними вказанною статтею та не може підміняти собою апеляційний перегляд судових рішень.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви (вх. № 27/21 від 13.04.2021) про відвід судді Саванчук С.О. у справі № 911/2459/20.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Саванчук С.О. від розгляду справи №911/2459/20 (вх. № 27/21 від 13.04.2021) відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя С.О. Саванчук