Рішення
від 09.07.2021 по справі 911/2459/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2459/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до 1) Селянського (Фермерського) господарства "Левада"

08522, Київська обл., с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, буд. 6, код ЄДРПОУ 23241077

2) ОСОБА_2

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

ОСОБА_3

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

ОСОБА_4

АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

ОСОБА_5

АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5

про визнання недійсними рішень, статутів та договорів

за участі представників сторін:

позивача: Омелян І.В., посвідчення №2489/10 від 29.01.2004;

відповідача-1: Ничик А.В., посвідчення №000086 від 15.06.2016; ордер на надання правової допомоги серія АІ №1121829 від 23.06.2021;

відповідача-2: не з`явився;

третьої особи-1: не з`явився;

третьої особи-2: ОСОБА_4 , паспорт серія НОМЕР_6 від 06.05.1997;

третьої особи-3: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2493/20 від 25.08.2020) ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства Левада та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, статутів та договорів.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про прискорення порушення провадження у справі (вх. № 158/21 від 05.01.2021).

09.09.2020, з метою дотримання норм Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено запит на доступ до персональних даних ОСОБА_2 до органу реєстрації Червономотовилівської сільської ради.

Оскільки до суду не надійшло відповіді на запит суду на доступ до персональних даних ОСОБА_2 від органу реєстрації Червономотовилівської сільської ради, судом здійснено повторний запит до Державної міграційної служби України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Департаменту з питань громадянства, паспортиризації та реєстрації Державної міграційної служби надійшов лист у відповідь на запит суду на доступ до персональних даних ОСОБА_2 (вх. № 1325/20 від 20.01.2021).

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Також через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання про витребування доказів (вх. № 17867/20 від 25.08.2020), (вх. № 17868/20 25.08.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №2493/20 від 25.08.2020) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2459/20 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання суду на 25.02.2021, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів судом (вх. № 3793/21 від 17.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3905/21 від 18.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3906/21 від 18.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів судом (вх. № 4263/21 від 22.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-3 надійшло клопотання про витребування доказів судом (вх. № 4178/21 від 22.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 4264/21 від 22.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі (вх. № 4576/21 від 25.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-2 надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі (вх. № 4577/21 від 25.02.2021).

У судове засідання 25.02.2021 з`явились позивач і представник позивача та третя особа-3 та надали усні пояснення по справі, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні 25.02.2021 представником позивача заявлено усне клопотання про продовження позивачу строку для подання суду відповіді на відзиви, у зв`язку із тим, що позивачу не надходили відзиви на позовну заяву від відповідачів і у представника позивача є необхідність ознайомись із матеріалами справи, зокрема, із відзивами на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2459/20 на 23.03.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Фастівської районної державної адміністрації Київської області надійшов супровідний лист на виконання ухвали Господарського суду Київської області (вх. №6505/21 від 19.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів (вх. №6502/21 від 19.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів (вх. №6542/21 від 22.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення щодо витребування судом документів (вх. №6540/21 від 22.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із тим, що представник відповідача-1 контактував з особою, хворою на COVID-19 (вх. №6543/21 від 22.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист про долучення документів до матеріалів справи (вх. №6820/21 від 23.03.2021).

У судове засідання 23.03.2021 з`явились позивач, представник позивача та третя особа-3 та надали усні пояснення по справі, інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі №911/2459/20 на 13.04.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-3 надійшов відзив на заяву позивача про надання додаткових доказів (вх. №8292/21 від 08.04.2021).

У судове засідання 13.04.2021 з`явились позивач, третя особа-3 та представники позивача та відповідача-1 та надали усні пояснення по справі, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні розглянуто заяву представника позивача про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2021 у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/2459/20 на 27.04.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 9624/21 від 23.04.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 9879/21 від 26.04.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 9779/21 від 26.04.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про винесення окремої ухвали (вх. № 9780/21 від 26.04.2021).

У судове засідання 27.04.2021 з`явились позивач та представники позивача і відповідача-1 та надали усні пояснення по справі, інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання відповідач-2, третя особа-1 та третя особа-3 повідомлені, а третя особа-2 - ні, оскільки відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відправлення третій особі-2 ухвали Господарського суду Київської області від 13.04.2021, судом встановлено, що "відправлення не вручене під час доставки".

У судовому засіданні 27.04.2021 представник позивача заявив суду усне клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача-1.

У судовому засіданні 27.04.2021 представник відповідача-1 заявив суду усне клопотання про відкладення розгляду клопотання відповідача-1 про винесення окремої ухвали (вх. № 9780/21 від 26.04.2021).

У судовому засіданні 27.04.2021 суд, у порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду клопотання відповідача-1 про винесення окремої ухвали (вх. №9780/21 від 26.04.2021), керуючись частиною 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У судовому засіданні 27.04.2021 суд, у порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні усного клопотання представника позивача про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача-1 як необгрунтованого.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2021 судом закрито підготовче провадження у справі №911/2459/20 та призначено справу до розгляду по суті на 27.05.2021, у судове засідання 27.05.2021 викликано свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10951/21 від 13.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10952/21 від 13.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення (вх. № 12787/21 від 24.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-3 надійшли зауваження (вх. № 12788/21 від 24.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представника відповідача-1 (вх. № 13041/21 від 25.05.2021).

У судове засідання 27.05.2021 з`явились позивач, представник позивача та третя особа-2 та надали усні пояснення по справі, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні 27.05.2021, за участі присутніх представників, судом розглянуте клопотання (вх. № 13041/21 від 25.05.2021) Селянського (Фермерського) господарства "Левада" про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2021 судом відкладено судове засідання у справі № 911/2459/20 на 24.06.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської від третьої особи надійшли додаткові пояснення (вх. № 13436/21 від 31.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло повідомлення по справі (вх. № 14266/21 від 08.06.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 15363/21 від 23.06.2021) у зв`язку із зміною представника відповідача-1 та необхідністю новому представнику ознайомитись з матеріалами справи.

У судове засідання 24.06.2021 з`явився представник позивача, інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи на іншу дату не заперечував.

У судовому засіданні 25.06.2021 оголошено перерву до 09.07.2021, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України для надання можливості учасникам справи належним чином підготуватись до розгляду справи по суті, зважаючи на надання суду доказів хвороби попереднього представника відповідача-1 та укладення договору про надання правничої допомоги з новим представником.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли тези вступного слова (вх. № 16748/21 від 09.07.2021).

У судове засідання 09.07.2021 з`явились представники позивача та відповідача-1, а також третя особа-2 (свідок), інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

У 1991 році ОСОБА_1 надано у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 50,1 га, що підтверджується державним актом на право користування землею Б № 025024 від 1991 року.

Рішенням Виконавчого комітету народних депутатів Фастівської районної ради № 17 від 05.02.1992 затверджено та зареєстровано фермерське господарство Левада - ОСОБА_1 - 50,1 га.

20.04.1995 державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Київської області Беспалою Т.Г. зареєстроване Селянське (фермерське) господарство "Левада" (запис № 13501200000000215).

13.11.2018 ОСОБА_1 видано ОСОБА_5 довіреність, якою він, зокрема, уповноважив останнього бути представником ОСОБА_1 у всіх відповідних державних, приватних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності з усіх питань пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053.

Для реалізації вищезазначених функцій ОСОБА_5 надано право: подавати від імені ОСОБА_1 усі необхідні заяви, отримувати на його ім`я та подавати від його імені необхідні довідки та документи, правовстановлюючі документи, дублікати документів, архівні копії, свідоцтва, акти, постанови, рішення, розпорядження, дозволи, виписки, висновки, витяги, технічну документацію, технічні умови, в тому числі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обтяжень, (обмежень) на земельну ділянку, витяг з автоматизованої бази ДЗК, витяг з технічної документації щодо кадастрової оцінки, здійснювати необхідні платежі, мито, збори тощо, з питань підписання, укладення чи посвідчення договорів оренди земельної ділянки, договорів про розірвання договорів оренди земельної ділянки, договорів про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів, розривати договори, правочини тощо, визначаючи всі істотні умови відповідних договорів на власний розсуд з правом подання заяви про належність його ділянки на праві особистої приватної власності; представляти його інтереси в компетентних органах, установах (перед державними реєстраторами) та/або в органах нотаріату, з питань заповнення, подачі необхідних документів та заяв, а також отримання документу, що підтверджує реєстрацію іншого речового права оренди (зміни, припинення), внесення змін до зареєстрованого права власності, в разі виникнення такої потреби, сплати квитанцій тощо, представляти інтереси у відповідній місцевій раді, в будь-яких підприємствах з питань подачі заяв, проектної документації на затвердження (у тому числі погодження), а також отримання довідок, рішень, примірників договорів тощо; розписуватись за нього у разі потреби. Бути представником з правом підпису як учасника в статутних документах СФГ Левада у державних та приватних нотаріусів, у державних реєстраторів з питань реєстрації статутних (установчих) документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розписуватись за нього у формах, заявах та в інших документах, з правом подачі від його імені заяви про вихід зі складу учасників СФГ Левада . Бути представником при вирішенні питань на загальних зборах СФГ Левада та підписувати всі необхідні документи, зокрема, підписувати Статут СФГ Левада , протоколи СФГ Левада тощо, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.Ф. 13.11.2019 та зареєстрована в реєстрі за №2310.

Рішеннями загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 1 від 19.07.2018, за участі ОСОБА_1 (засновник, 100% голосів), фізичних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , прийнято до складу засновників нового учасника - ОСОБА_2 , змінено місцезнаходження господарства та затверджено нову редакцію статуту господарства.

Рішеннями загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 2 від 24.07.2018, за участі ОСОБА_1 - 50% голосів, ОСОБА_2 - 50% голосів та фізичної особи ОСОБА_5 , звільнено голову Селянського (Фермерського) господарства Левада Світлого В.С. за власним бажанням, відповідно до наданої заяви. Головою обрано ОСОБА_6 , створено статутний капітал Селянського (Фермерського) господарства Левада у розмірі 80000,00 грн., який складається з майна учасника ОСОБА_2 , а саме: ангар арочний-каркасний-холодний, площею біля 470 кв.м, який він надав господарству, розподілено голоси учасників відповідно до часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 - 60000,00 грн. - 75% статутного капіталу, ОСОБА_1 - 20000,00 грн. - 25 % статутного капіталу, затверджено статут у новій редакції.

Рішеннями загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 3 від 09.11.2018, за участі ОСОБА_1 - 25%, голосів та ОСОБА_2 - 75% голосів, вирішено: внести зміни до статуту, зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3224987200:02:008:1053, надану для створення Селянського (Фермерського) господарства Левада на підставі Державного акту на право користування земельною ділянкою, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Селянським (Фермерським) господарством Левада , затверджено статут у новій редакції.

27.02.2019 між ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 13.11.2018 № 2310 від імені ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада , згідно з яким продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця частину своєї частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада , а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити названу частку.

Учасник Селянського (Фермерського) господарства Левада Світлий В.С. продає учаснику - ОСОБА_2 частку у статутному капіталі у розмірі 20%, номінальна вартість якої становить 16000,00 грн.

Право власності на частку переходить з дня підписання цього договору та акту приймання-передачі.

27.02.2019 між сторонами, в особі вищезазначених осіб, підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі.

Рішеннями загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 4 від 05.03.2019, за участі ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 13.11.2018 № 2310 від імені ОСОБА_1 - 25% голосів, та ОСОБА_2 - 75% голосів, вирішено: у зв`язку з підписанням договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада змінено частки учасників в статутному капіталі господарства; розподілено частки у статутному капіталі господарства: ОСОБА_2 - 95%, ОСОБА_1 - 5%; внесено зміни та затверджено нову редакцію статуту.

Рішеннями загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 5 від 04.06.2019, за участі ОСОБА_2 - 95% голосів та ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 13.11.2018 № 2310 від імені ОСОБА_1 - 5%, вирішено: вивести ОСОБА_1 зі складу учасників господарства, з огляду на укладення договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі господарства № 2 від 30.05.2019; затверджено нову редакцію статуту.

2. Аргументи ОСОБА_1

Рішення загальних зборів від 19.07.2018 підлягає визнанню недійним, з огляду на те, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача, що, у свою чергу, з урахуванням вимог статті 3 Закону України Про фермерське господарство та долучених до матеріалів справи: рішення Виконавчого комітету народних депутатів Фастівської районної ради від 05.02.1992 № 17, заяви ОСОБА_1 про створення господарства з переліком його членів - ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , копії статуту господарства, свідчить про невідповідність рішення загальних зборів нормам законодавства, з огляду на те, що зазначене товариство є сімейним фермерським господарством, що виключає можливість залучення інших осіб до його складу. Крім того, рішення загальних зборів прийнято за відсутності кворуму, оскільки участь у ньому брав лише один учасник - ОСОБА_1 .

Рішення загальних зборів від 24.07.2018 підлягає визнанню недійним, з огляду на те, що, як зазначено вище, ОСОБА_2 не може бути учасником Селянського (Фермерського) господарства Левада , рішення прийнято за відсутності кворуму, оскільки у ньому не брали участі інші учасники господарства: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , крім того, позивач не подавав заяви про звільнення з посади голови господарства за власним бажанням.

Також, зазначеним рішенням створено статутний капітал господарства у розмірі 80000,00 грн., який складається виключно з майна ОСОБА_2 , а саме: ангару арочно-каркасного-холодного, площею біля 470 кв.м, проте, зазначене майно не передавалось до статутного капіталу товариства, що підтверджується відсутністю акту приймання-передачі.

Крім того, рішення загальних зборів не містить оцінки фактично внесеного позивачем майна, а саме: земельної ділянки площею 50,1 га, на підставі якої, фактично, і створилось зазначене господарство.

Тобто, помилка, що допущена у частині оцінки майна та розподілу статутного капіталу, породжує правову невизначеність юридичного статусу спільної часткової власності та нікчемність подальших корпоративних відносин.

Рішення загальних зборів від 09.11.2018 підлягає визнанню недійним, з огляду на те, що рішення прийнято за відсутності кворуму, а рішення про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224987200:02:008:1053 за Селянським (Фермерським) господарством Левада , наданої позивачу для його створення на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою є таким, що суперечить статтям 5, 11 Закону України Про селянське фермерське господарство та статтям 3, 12, 13 Закону України Про фермерське господарство .

Рішення загальних зборів від 05.03.2019 підлягає визнанню недійним, з огляду на те, що зазначене рішення підписано ОСОБА_5 на підставі довіреності, якою не надано повноважень на продаж частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада , а жодних повідомлень про проведення загальних зборів на адресу позивача та інших учасників господарства не надходило, що, у свою чергу, підтверджує відсутність у ОСОБА_5 цивільної дієздатності на вчинення спірної дії та проведення зборів не уповноваженими учасниками, за відсутності кворуму.

31.05.2019 приватним нотаріусом Перепилицею Ж.П. вищезазначену довіреність скасовано, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру довіреностей.

Рішення загальних зборів від 04.06.2019 підлягає визнанню недійним, з огляду на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі № 911/2902/19 визнано недійсним договір №2 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) Господарства "Левада" (08522, Київська обл., Фастівський р-н, с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, буд. 6, код ЄДРПОУ 23241077) від 30.05.2019, укладений між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та ОСОБА_2 , з підстав, визначених частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, позаяк, договір вчинений повіреним з перевищенням прав, визначених довіреністю, оскільки повноважень на вчинення оскаржуваних дій довіритель повіреному не надавав, а вчинені дії та їх наслідки не схвалював, що, у свою чергу, підтверджує недійсність рішення загальних зборів, оскільки воно прийнято за відсутності кворуму, не уповноваженими особами на підставі недійсного договору купівлі-продажу.

Договір № 1 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства "Левада" від 27 лютого 2019 року, підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що у ОСОБА_5 відсутні повноваження на вчинення зазначених дій, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі № 911/2902/19, а ОСОБА_2 , у свою чергу, не може бути учасником Селянського фермерського господарства Левада в силу Закону України Про фермерське господарство , оскільки не є членом сім`ї ОСОБА_1 .

3. Аргументи Селянського (Фермерського) господарства Левада

Відповідач-1 позов заперечує повністю.

Як на підставу позову, позивач посилається на статті 16, 203, 215, 1004 Цивільного кодексу України, статті 20, 114 Господарського кодексу України, статті 1, 3, 4, 8 Закону України Про фермерське господарство , проте, з урахуванням вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України, Селянське фермерське господарство Левада не може бути відповідачем у справі за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 27.02.2019.

Аргументи позивача про відсутність кворуму та віднесення зазначеного товариства до сімейного фермерського господарства спростовуються тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які відомості про наявність у складі учасників господарства - ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , матеріали розпорядчих документів господарства також не містять зазначеної інформації.

4. Аргументи ОСОБА_2

Відповідач-2 позов заперечує повністю.

Як на підставу позову, позивач посилається на статті 16, 203, 215, 1004 Цивільного кодексу України, статті 20, 114 Господарського кодексу України, статті 1, 3, 4, 8 Закону України Про фермерське господарство , проте, з урахуванням вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_2 не може бути відповідачем у справі за позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів від 19.07.2018, від 24.07.2018, від 09.11.2018, від 09.03.2019, від 04.06.2019 та статутів, з огляду на те, що відповідачем у справах про визнання недійсним рішень загальних зборів виступає саме товариство, а не його окремі учасники.

5. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статті 335 (Набуття права власності на безхазяйну річ) і статті 376 (Самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України). Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 06.07.2016 у справі № 3-576гс-16).

Згідно з частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 статті 114 Господарського кодексу України відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Відповідно до статті 20 Закону України Про фермерські господарства майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства. Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку із цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21845/16).

Відповідно до пунктів 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина 6 статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю (частина 6 статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів Акціонерного товариства, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

За змістом частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 2 Закону України Про селянське фермерське господарство (в редакції на дату створення господарства) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві.

Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Відповідно до статті 9 Закону України Про селянське фермерське господарство після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про селянське фермерське господарство визначено, що видача трудових книжок членам селянського (фермерського) господарства і громадянам, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), та їх ведення провадиться господарством на загальних підставах, а записи про трудовий стаж підтверджуються місцевим органом державної виконавчої влади.

Статтею 28 Закону України Про селянське фермерське господарство визначено, що члени селянського (фермерського) господарства, починаючи з 16-річного віку, і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.

Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Відповідно до статті 2 Закону України Про фермерське господарство (станом на дату рішення загальних зборів від 19.07.2018) фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц дійшла висновку, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнє реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана.

Відповідно до статті 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Так, як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України, документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991, №49, ст. 682 із наступними змінами) у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/3010/18 зазначено про те, що наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

6.1. Відносно аргументів позивача про віднесення Селянського (Фермерського) господарства Левада до сімейного господарства, суд зазначає таке.

12.12.1991 до Фастівської районної ради подано заяву про реєстрацію фермерського господарства Левада у зв`язку з одержанням державного акту на право користування землею зі складом учасників (голова - ОСОБА_1 , члени: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ).

Вказані правовідносини були урегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон № 2009-XII), у статті 2 якого вказано, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві.

У статті 9 цього Закону передбачалося, що після одержання державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Згодом, правовідносини зі створення та діяльності фермерського господарства врегульовані Законом України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі - Закон № 937-IV), у статті 1 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість, відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

20.04.1995 державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Київської області Беспалою Т.Г., зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Левада" (запис № 13501200000000215).

28.03.2006 державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Київської області Беспалою Т.Г. включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості про юридичну особу: Селянське фермерське господарство Левада на підставі реєстраційної картки згідно з якою керівником є ОСОБА_1 , відомості про інших засновників, інвесторів у зазначеній картці відсутні.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції станом на 28.03.2006) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім`я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа.

Частиною 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Проте, долучені до матеріалів справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять відомостей про інших учасників зазначеного господарства, окрім відомостей про його засновника - ОСОБА_1 , що, у свою чергу, спростовує аргументи позивача про віднесення зазначеного господарства до сімейного.

Судом враховано, що пунктом 3 розділу 5 Статуту (у редакції 1992 року, що засвідчений секретарем виконкому Червономотовилівської сільської ради народних депутатів) визначено, що члени селянського фермерського господарства, починаючи з 16 - річного віку і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхування і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.

Час роботи в селянському фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором, зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Жодних документів відносно членства та фактичної участі у діяльності господарства: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 або документів на підтвердження державного соціального страхування, трудових книжок матеріали справи не містять, що, у свою чергу, також підтверджує, що позивач є єдиним засновником та учасником селянського фермерського господарства із 100% голосів на загальних зборах господарства.

Показання свідка - ОСОБА_4 про те, що вона як дочка та ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_1 , допомагали у господарській діяльності Селянського (Фермерського) господарства Левада , не спростовують вищевказаних висновків суду про відсутність наданих суду доказів того, що зазначені треті особи є членами Селянського (Фермерського) господарства Левада .

При цьому, на час виникнення спірних у справі правовідносин - залучення до участі у господарстві ОСОБА_2 , правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до Закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи регулюються положеннями статті 8 -1 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 8 -1 Закону сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується фізичною особою самостійно або спільно з членами її сім`ї на підставі договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства. Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається членами однієї сім`ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга статті 8 -1 Закону). Такий договір повинен містити умови, визначені частиною п`ятою зазначеної статті Закону.

20.04.1995 здійснено державну реєстрацію Селянського (Фермерського) господарства Левада як юридичної особи, а матеріалами справи не підтверджується статус вказаного господарства як сімейного фермерського господарства.

Одночасно, судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, ОСОБА_1 є неналежним позивачем за вимогами, що обгрунтовані тим, що позивач сам, з власного волевиявлення, вчинив дії, які тепер, на його думку, порушують вимоги закону про участь у господарстві виключно членів однієї сім`ї, зокрема, не визначено, яке право позивача порушене його власними діями, а особа, що звертається за захистом порушеного права збігається з особою, що вчинила дії, що порушили спірне право.

6.2. Відносно визнання недійсним рішенням загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 1 від 19.07.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статтей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Відповідно до пункту 2.14 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При цьому, позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням (пункт 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

Рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/9431/15.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 927/699/17, від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 01.03.2018 у справі № 916/4139/15, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 31.01.2018 у справі № 927/265/17.

Рішенням загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 1 від 19.07.2018, за участі ОСОБА_1 (засновник, 100% голосів), фізичних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , прийнято до складу засновників нового учасника - ОСОБА_2 , змінено місцезнаходження господарства та затверджено нову редакцію статуту господарства.

Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами (частина 3 статті 114 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 88 Цивільного кодексу України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо. Тобто, статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб та інших працівників.

Відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України до вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Закон України "Про фермерське господарства" та статут селянського (фермерського) господарства "Левада" не регулюють відносини щодо порядку скликання та проведення зборів членів господарства, а також повноважень щодо управління господарством.

Відтак, відповідно до положень стааті 8 Цивільного кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України до вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), тобто Закон України Про господарські товариства , Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Відповідно до статті 23 Закону України Про господарські товариства управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Відповідно до частини 1 статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, такого виду: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання .

За приписами частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто, наявність статутного фонду фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді.

Стаття 22 Закону України "Про фермерське господарство" визначає фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, що включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Отже, фермерське господарство є корпоративною юридичною особою, а тому в членів господарства виникає сукупність корпоративних прав (майнових та організаційних), пов`язаних із наявністю їх частки.

У постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 157/3194/17-ц зроблено наступний правовий висновок, що корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31)).

Відповідно до статті 53 Закону України Про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Згідно з статтею 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Враховуючи те, що статутом Селянського (Фермерського) господарства Левада (у редакції 1992 року, що засвідчений секретарем виконкому Червономотовилівської сільської ради народних депутатів) не регулюються відносини щодо відступлення частки у статутному капіталі товариства, порядку скликання та проведення зборів членів господарства, а також повноважень щодо управління господарством, суд під час розгляду справи керуюється нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про господарські товариства , Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які регулюють подібні правовідносини.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

До загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а, відтак, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 1 від 19.07.2018, про прийняття ОСОБА_2 до складу учасників, як встановлено вище, підписано єдиним учасником - ОСОБА_1 на розпорядження своїми корпоративними правами в частині управління товариством, що передбачено статтею 167 Господарського кодексу України, статтею 53 Закону України Про господарські товариства та статтею 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та який має 100% голосів, що, у свою чергу, свідчить про їх правомірність, отже, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

6.3. Відносно визнання недійсним рішень загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 2 від 24.07.2018, суд зазначає таке.

Рішеннями загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 2 від 24.07.2018 за участі ОСОБА_1 - 50% голосів, ОСОБА_2 - 50% голосів та фізичної особи ОСОБА_5 , звільнено голову Селянського (Фермерського) господарства Левада Світлого В.С. за власним бажанням, відповідно до наданої заяви. Головою обрано ОСОБА_6 , створено статутний капітал Селянського (Фермерського) господарства Левада у розмірі 80000,00 грн., який складається з майна учасника ОСОБА_2 , а саме: ангар арочний-каркасний-холодний, площею біля 470 кв.м, який він надав господарству, розподілено голоси учасників відповідно до часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 - 60000,00 грн. - 75% статутного капіталу, ОСОБА_1 - 20000,00 грн. - 25 % статутного капіталу, затверджено статут у новій редакції.

Відповідно до статуту (в редакції від 19.07.2018) учасниками Селянського (Фермерського) господарства Левада є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 5.1 Статуту до складу майна фермерського господарства входить майно, передане учасниками фермерського господарства на підставі договору. Майно передане учасником, яке використовується у процесі фермерської господарської діяльності, залишається у власності учасника фермерського господарства.

Пунктом 5.5. Статуту визначено, що фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає в себе майно фермерського господарства, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Як вбчається з матеріалів справи, спірні рішення підписані учасниками товариства: ОСОБА_1 - 50% голосів та ОСОБА_2 - 50% голосів, без будь-яких зауважень, порушення процедури їх скликання та за наявності кворуму, що виключає можливість визнання їх недійсними.

6.3.1. Аргументи позивача відносно неподання ним заяви про звільнення його з посади голови Селянського (Фермерського) господарства Левада спростовується тим, що він фактично був присутній під час проведення загальних зборів та підписав спірний протокол, клопотань про невизнання ним власного підпису та призначення експертизи відносно підроблення спірного протоколу матеріали справи не місять, тобто, позивач, шляхом вільного волевиявлення на розпорядження своїми корпоративними правами на управління товариством без будь-яких зауважень проголосував за своє звільнення з посади голови товариства.

6.4. Відносно визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 3 від 09.11.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1.2., 7.1 Статуту, учасники Селянського (Фермерського) господарства Левада формують статутний капітал в розмірі 80000,00 грн.: ОСОБА_2 (60000,00 грн. - 75% статутного капіталу) та ОСОБА_1 (20000,00 грн. - 25 % статутного капіталу).

Згідно з пунктом 4.1 Статуту (в редакції від 24.07.2018) землі фермерського господарства можуть складатись із: земельної ділянки, відповідно до Державного акту на право користування землею, площею 50,1 га. Земля закріплюється в безстрокове і безплатне користування. Земля надана для ведення фермерського господарства. Державний акт на право користування землею, серія Б № 025024, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 1 1991 року Фастівської районної ради депутатів трудящих; земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належить громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За пунктом 5.2 Статуту, до складу майна, власником якого є фермерське господарство як юридична особа, входять ті майнові об`єкти, які придбані чи отримані самим господарством як самостійним суб`єктом: право користування землею.

З моменту створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи за Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року відбулась фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто, бути постійним користувачем. Відповідно, з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постановах від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29), в ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові.

З огляду на вищенаведене, і те, що спірне рішення загальних зборів прийняте за участі ОСОБА_1 - 25% голосів та ОСОБА_2 - 75% голосів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задовлення позову в цій частині, з огляду на відсутність порушення процедури їх скликання та проведення та відсутності порушень законодавства в частині реєстрації спірної земльної ділянки за господарством.

Аргументи позивача про неможливість реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224987200:02:008:1053, яка надана для створення господарства, спростовується вищенаведеними висновками суду.

6.5. Відносно визнання недійсним договору купівлі - продажу частини частки у статуному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада від 27.02.2019, суд зазначає таке.

13.11.2018 ОСОБА_1 видано ОСОБА_5 довіреність, якою він, зокрема, уповноважив останнього бути його представником у всіх відповідних державних, приватних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності з усіх питань пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053.

Для реалізації вищезазначених функцій ОСОБА_5 надано право: подавати від імені ОСОБА_1 усі необхідні заяви, отримувати на його ім`я та подавати від його імені необхідні довідки та документи, правовстановлюючі документи, дублікати документів, архівні копії, свідоцтва, акти, постанови, рішення, розпорядження дозволи, виписки, висновки, витяги, технічну документацію, технічні умови, в тому числі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обтяжень, (обмежень) на земельну ділянку, витяг з автоматизованої бази ДЗК, витяг з технічної документації щодо кадастрової оцінки, здійснювати необхідні платежі, мито, збори тощо, з питань підписання, укладення чи посвідчення договорів оренди земельної ділянки, договорів про розірвання договорів оренди земельної ділянки, договорів про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів, розривати договори, правочини тощо, визначаючи всі істотні умови відповідних договорів на власний розсуд з правом подання заяви про належність його ділянки на праві особистої приватної власності; представляти його інтереси в компетентних органах, установах (перед державними реєстраторами) та/або в органах нотаріату, з питань заповнення, подачі необхідних документів та заяв, а також отримання документу, що підтверджує реєстрацію іншого речового права оренди (зміни, припинення), внесення змін до зареєстрованого права власності, в разі виникнення такої потреби, сплати квитанцій тощо, представляти інтереси у відповідній місцевій раді, в будь-яких підприємствах з питань подачі заяв, проектної документації на затвердження (у тому числі погодження), а також отримання довідок, рішень, примірників договорів тощо; розписуватись за у разі потреби. Бути представником з правом підпису як учасника в статутних документах СФГ Левада у державних та приватних нотаріусів, у державних реєстраторів з питань реєстрації статутних (установчих) документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розписуватись у формах, заявах та в інших документах, з правом подачі від імені ОСОБА_1 заяви про вихід зі складу учасників СФГ Левада . Бути представником при вирішенні питань на загальних зборах СФГ Левада та підписувати всі необхідні документи, зокрема, підписувати Статут СФГ Левада , протоколи СФГ Левада тощо, а також виконувати всі інші дії пов`язані з цією довіреністю.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.Ф., 13.11.2019 зареєстрована в реєстрі за №2310.

27.02.2019 між ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 13.11.2018 № 2310 від імені ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі -продажу частки у статуному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада згідно з яким продавець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця частину своєї частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада , а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити названу частку.

Учасник СФГ Левада Світлий В.С. продає учаснику - ОСОБА_2 частку у статутному капіталі у розмірі 20%, номінальна вартість якої становить 16000,00 грн.

Право власності на частку переходить з дня підписання цього договору та акту приймання-передачі.

27.02.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі № 911/2902/19 (яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020) визнаний недійсним договір №2 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства "Левада" від 30.05.2019, що укладений між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на те, що вказаною довіреністю ОСОБА_10 надано ОСОБА_5 повноваження бути його представником з усіх питань, пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053, що, у свою чергу, свідчить про те, що жодних повноважень ОСОБА_5 щодо здійснення від імені довірителя правочинів стосовно відчуження частки ОСОБА_1 у статутному капіталі СФГ "Левада" вказаною довіреністю не передбачено, тобто, ОСОБА_5 , укладаючи оскаржуваний правочин, не мав на його вчинення відповідних повноважень.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.Згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними, і водночас такі правочини можуть бути визнані недійсними.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Враховуючи вищенаведене і те, що рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2020 вже встановлювались повноваження ОСОБА_5 на вчинення правочину про відчуження частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада від імені ОСОБА_1 а матеріали справи не містять доказів фактичного схвалення зазначеного правочину власником майна - ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

6.6. Відносно визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 4 від 05.03.2019, суд зазначає таке.

Враховуючи те, що спірні рішення прийняті за участі ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від 13.11.2018 № 2310 від імені ОСОБА_1 - 25% голосів та ОСОБА_2 - 75% голосів, яким вирішено: у зв`язку з підписанням договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі селянського фермерського господарства Левада змінено частки учасників в статутному капіталі господарства; розподілено частки у статутному капіталі господарства: ОСОБА_2 - 95%, ОСОБА_1 - 5%; внесено зміни та затверджено нову редакцію статуту і того, що, як встановлено вище, у ОСОБА_5 були відсутні повноваження на відчуження належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі товариства і того, що договір купівлі-продажу, який покладено в основу спірного рішення загальних зборів, підлягає визнанню недійсним, а позивач як власник майна, не надав згоди на схвалення спірного правочину, про дату проведення загальних зборів не повідомлявся, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів, які оформлені протоколом № 4 від 05.03.2019, з огляду на те, що рішення зі сторони учасника - ОСОБА_1 підписано не уповноваженою на те особою, що порушує права та законні інтереси учасника товариства, а недійсний правочин (договір купівлі-продажу) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, як це передбачено частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

6.6.1. Враховуючи недійсність спірного рішення загальних зборів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення похідної вимоги, а саме: визнання недійсним статуту Селянського (фермерського) господарства Левада , в редакції від 05.03.2019.

6.7. Відносно визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 5 від 04.06.2019, суд дійшов таких висновків.

Вказаними рішеннями, що прийняті за участі ОСОБА_2 - 95% голосів та ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 13.11.2018 № 2310 від імені ОСОБА_1 - 5% голосів, вирішено: вивести ОСОБА_1 зі складу учасників господарства, з огляду на укладення договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі господарства № 2 від 30.05.2019; затвердити нову редакцію статуту.

13.11.2018 ОСОБА_1 видано ОСОБА_5 довіреність, якою він, зокрема, уповноважив останнього бути його представником у всіх відповідних державних, приватних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності з усіх питань пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053.

Для реалізації вищезазначених функцій ОСОБА_5 надано право: бути представником з правом підпису як учасника в статутних документах СФГ Левада у державних та приватних нотаріусів, у державних реєстраторів з питань реєстрації статутних (установчих) документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розписуватись за його у формах, заявах та в інших документах, з правом подачі від його імені заяви про вихід зі складу учасників СФГ Левада . Бути його представником при вирішенні питань на загальних зборах СФГ Левада та підписувати всі необхідні документи, зокрема, підписувати Статут СФГ Левада , протоколи СФГ Левада тощо, а також виконувати всі інші дії пов`язані з цією довіреністю.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.Ф., 13.11.2019 зареєстрована в реєстрі за №2310, проте, як вбачається з матеріалів справи 31.05.2019 приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.Ф. внесено запис № 1023 про скасування довіреності, що не заперечується сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини 1 статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно із частинами 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).

Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов`язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному).

Про те, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, зазначено також у пункті 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Відповідно до статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

Матеріали справи містять вимогу позивача про повернення довіреності та надання звіту повіреного від 12.05.2020, жодних документів на підтвердження направлення повідомлення третій особі про скасування 31.05.2019 приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.Ф. вищезазначеної довіреності, станом на дату проведення спірних зборів - 04.06.2019, позивачем не надано.

З огляду на висновки про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів від 05.03.2019 та скасування статуту як похідної вимоги, суд враховує, що станом на дату проведення зборів - 04.06.2019, діють вимоги статуту у редакції від 09.11.2018.

Відповідно до пункту 1.3 Статуту виключення, вихід зі складу учасників селянського /фермерського/ господарства здійснюється також за заявою учасника. Заява учасника на виключення, вихід оформлюється нотаріально або заява учасника на виключення, вихід підписується особою, котра має довіреність від даного учасника.

Згідно з пунктом 6.4 Статуту учасники, які вийшли зі складу членів фермерського господарства, мають право на належну їм частку доходу (прибутку), одержаного фермерським господарством у поточному році до моменту виходу їх зі складу учасників фермерського господарства.

Матеріали справи не містять доказів вчинення дій щодо виконання зобов`язань перед позивачем за пунктом 6.4. Статуту.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 Про практику розгляду корпоративних спорів зазначено, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю; відсутність протоколу загальних зборів акціонерного товариства, підписаного головою і секретарем зборів .

У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19, пункти 45, 54, 55) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю : відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору. У разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін; включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства. Заява учасника про його виведення зі складу учасників товариства не може слугувати самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку, оскільки вона адресована товариству та містить інформацію про припинення в особи права на частку; заява є вторинним актом, наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки). Учасник, що написав заяву, таким шляхом повідомляє товариство про відчуження ним частки.

Підставою для прийняття рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників стало: укладення договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі господарства № 2 від 30.05.2019, в наслідок чого від учасника Селянського (Фермерського) господарства Левада - Світлого В.С., від імені якого діяв ОСОБА_5 , надійшла нотаріально завірена заява про його вихід зі складу учасників.

Отже, з урахуванням висновків суду про недійсність договору купівлі - продажу частини частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства Левада від 27.02.2019, рішення загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 4 від 05.03.2019, Статуту товариства в редакції від 05.03.2019, визнання рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2902/19 недійсним договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі господарства № 2 від 30.05.2019, тобто, рішень та договорів, які фактично стали підставою для проведення спірних загальних зборів (стаття 216 Цивільного кодексу України), які не спричиняють жодних юридичних наслідків, відсутності у матеріалах справи нотаріально завіреної заяви позивача про вихід зі складу учасників, суд за аналогією застосування доктрини "fruit of the poisonous tree" (плодів отруйного дерева), дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 5 від 04.06.2019, оскільки вони суперечать закону та порушують законні права позивача.

З огляду на недійсність рішень загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства Левада , які оформлені протоколом № 5 від 04.06.2019, суд дійшов висновку про визнання недійсним Статуту Селянського (Фермерського) господарства Левада в редакції від 04.06.2019.

Аргументи позивача відносно вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шахрайських дій та введення в оману ОСОБА_1 для рейдерського захоплення Селянського (Фермерського) господарства Левада відхиляються судом, з огляду на те, що спір розглядається в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, а вимоги про застосування до спірних правовідносин статей 225, 229, 230, 231, 232 Цивільного кодексу України позивачем не заявлялись.

Інші аргументи сторін відхиляються судом, як необґрунтовані, з огляду на вищенаведені висновки суду.

7. Результати розгляду справи

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексуУкраїни.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Принцип змагальності закріплений, зокрема, у частині 3 статті 13, частини 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

8. Розподіл судових витрат

ОСОБА_11 витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Під час вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 та практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), а також вимоги статті 126 Господарського процесуального кодексу України про те, що питання щодо зменшення таких витрат суд розглядає виключно за клопотанням іншої сторони справи, одночасно, фактичне здійснення таких витрат та їх розмір має підтверджуватись наданими суду доказами.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесення судових витрат позивачем долучені: договір про надання правничої допомоги № 22/06-20 від 22.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2489/10 від 29.01.2004, ордер серія КС № 367922 від 07.08.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера № 22/06-20 від 22.06.2020 на суму 16170 грн., довідку розрахунок № 1 на суму 16170,00 грн., тобто, позивачем підтверджено фактичний розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 16170,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для включення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу до судових витрат у справі у повному розмірі, вказаному у заяві позивача (оскільки, цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з огляду на об`єм справи її складність та кількість процесуальних документів, що спростовує аргументи відповідача-1 щодо їх необґрунтованості та безпідставності) та покладення цих витрат при розподілі між сторонами - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання позовної заяви в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №2493/20 від 25.08.2020) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селянського (Фермерського) господарства "Левада" (08522, Київська обл., с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, буд. 6, код ЄДРПОУ 23241077) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання недійсними рішень, статутів та договорів задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства "Левада" (код ЄДРПОУ 23241077) від 05 березня 2019 року, оформлене протоколом № 4.

3. Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Селянського (Фермерського) господарства "Левада" (код ЄДРПОУ 23241077) від 04 червня 2019 року, оформлене протоколом № 5.

4. Визнати недійсним Статут Селянського (Фермерського) господарства "Левада" ідентифікаційний код 23241077 (нова редакція), затверджений рішенням Загальних зборів Учасників Селянського (Фермерського) господарства "Левада" від 05.03.2019, оформлений протоколом № 4.

5. Визнати недійсним договір № 1 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Селянського (Фермерського) господарства "Левада" (код ЄДРПОУ 23241077) від 27 лютого 2019 року, укладений ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Cтягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Левада" (08522, Київська обл., с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, буд. 6, код ЄДРПОУ 23241077) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) судового збору, 3234,00 грн. (три тисячі двісті тридцять чотири гривні) витрат позивача на професійну правову допомогу.

8. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) судового збору, 3234,00 грн. (три тисячі двісті тридцять чотири гривні) витрат позивача на професійну правову допомогу.

9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.07.2021.

Суддя С.О. Саванчук

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення09.07.2021
Оприлюднено27.07.2021
Номер документу98559119
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/2459/20

Рішення від 09.07.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 25.06.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 27.05.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 27.04.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 13.04.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 13.04.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 23.03.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 24.03.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 25.02.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 29.01.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні