Рішення

від 11.04.2007 по справі 7/104/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

11.04.07                                                                                       

Справа №  7/104/07

Суддя  

За позовом  Товариство з обмеженою

відповідальністю “Анабель”, м. Кіровоград.

До відповідачів 1.  Товариства з обмеженою

відповідальністю “Еталон”, м. Запоріжжя.

                            2. Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, смт. Кушугум,

Запорізька область

Про  визнання 

недійсним договору купівлі-продажу від 06.02.2003р.  

Суддя

Кутіщева Н.С.

         Представники:

- позивача:       Кривонос Є.М., дов. № 4 від 23.01.2007р.

- відповідач 1: не з'явився.

- відповідач 2: ОСОБА_2, дов.

НОМЕР_1 від 04.09.2006р.  

        Розглядається позов про визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 06.02.2003р., за яким ОСОБА_1 придбав в

ТОВ “Еталон” об'єкт нерухомості, що знаходить в м. Запоріжжі по вулиці АДРЕСА_1

і розташований на земельній ділянці площею 2016 кв. м.  на суму 85000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував ст.

48 ЦК УРСР, в обґрунтування вимог посилається на те, що за вищезазначеним

договором відповідач 1 продав нерухоме майно відповідачу 2, а ТОВ “Анабель” є

конкурсним кредитором по справі 25/46 про банкрутство ТОВ “Еталон” і тому ТОВ

“Анабель” є зацікавленої особою в даному спорі та має право на подачу даного

позову для повернення майна та задоволенню вимог кредиторів в процедурі

банкрутства.

Представник відповідача 1 в судове

засідання не з'явився, поскільки, згідно довідки Головного управління

статистики в Запорізькій області від 23.03.2007р. НОМЕР_3, ТОВ “Еталон” (код

30907258) вилучено з ЄДРПОУ.

Представник відповідача 2 позов не

визнав, вказує на безпідставність заявлених вимог до ПП ОСОБА_1, поскільки

договір купівлі-продажу від 06.02.2003р. був укладений між ТОВ “Еталон” і гр.

ОСОБА_1,  позивач не має правових підстав

на пред'явлений  предмет спору.

По узгодженню  представників сторін судовий процес вівся без

застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Вислухавши пояснення представників

сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив,  що позов не підлягає задоволенню виходячи з

наступних підстав:

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР,

якою позивач обґрунтовує свою вимогу про визнання недійсним договору

купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 06.02.2003р., укладеного між ТОВ

“Еталон” і ПП ОСОБА_1,  встановлює

загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам

закону.

Частиною 2 даної статті

передбачено, що по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій

стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане внатурі

-відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.

Згідно  ч. 1 ст. 145 Цивільного кодексу УРСР, якщо

майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про

що  набувач (в даному разі гр.

ОСОБА_1) не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то  власник вправі витребувати це майно

від набувача лише в разі,  коли майно

загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння,

або викрадене у того чи іншого, чи вибуло з його володіння іншим шляхом поза

його волі.

Права особи, яка вважає себе

власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання

недійсною угоди, стороною в якій така особа не є , тобто, з застосуванням

правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, незалежно від того,

чи  відповідає спірна угода закону.

Позивач не є стороною по договору і

не є власником зазначеного в даному договорі майна.

Захист прав такої особи можливий

шляхом пред'явлення індикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 145

ЦК УРСР.

Тому вимоги позивача до

відповідача  2 є безпідставними і не

ґрунтуються на законі.

Крім того, договір купівлі-продажу

від 06.02.2003р. укладено між ТОВ “Еталон” і гр.ОСОБА_1.

Правомірність укладення такої угоди

завірена нотаріусом, згідно вимог законодавства.

На момент укладення договору від

06.02.2003р. майно, що було предметом купівлі-продажу,   під забороною та арештом не перебувало, що

засвідчено нотаріусом ОСОБА_3 (копія долучена до матеріалів справи).

Згідно витягу, наданого

реєстратором інформаційного центру Міністерства юстиції України в м.Запоріжжі,

у державному реєстрі застав нерухомого майна запис про заставу НОМЕР_2 внесено

08.04.2003р., тобто після укладення сторонами угоди і засвідчення її

нотаріусом.

Посилання позивача на ухвалу

Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя судом до уваги не приймається,

виходячи зі ст. 4 ГПК України, частиною 2 якої встановлено, що господарський

суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не

відповідають законодавству України.

Згідно ст. 21 Господарського

процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі -позивачами і

відповідача -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1

цього кодексу.

Згідно до ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду

мають: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому  числі 

іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку

діяльність без створення юридичної

особи і в установленому порядку набули  

статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності 

(далі  - підприємства  та  

організації), мають   право

звертатися  до господарського  суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх 

порушених  або оспорюваних прав і  охоронюваних 

законом  інтересів, а також для

вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання

правопорушенням.

У випадках,  передбачених законодавчими  актами 

України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та

інші органи,  фізичні особи, що не є  суб'єктами 

підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є

недійсною.

Договір купівлі-продажу від

06.02.2003р. укладений між юридичною особою ТОВ “Еталон” і громадянином

ОСОБА_1,  а не суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою (приватним підприємцем) ОСОБА_1

Даний договір посвідчений нотаріусом.

Здійснення оплати за громадянина

ОСОБА_1 з розрахункового рахунку приватного підприємця В.П. не є підставою

для  самовільного замінення однією із

сторін договору іншої, що є односторонньою 

зміною умов договору.

Майно, що може належить ОСОБА_1, як

громадянину і як приватному підприємцю є 

одним і не має значення, яким чином він 

розрахувався за себе по договірних зобов'язаннях, тим паче, якщо це не

оспорювалось і було прийнято іншою стороною по договору.

Виходячи з вищевикладеного, позовні

вимоги до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 є

безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на законі, не підтверджені

належними документальними доказами, в позові слід відмовити.

По відношенню до 1 відповідача  ТОВ “Еталон” провадження по справі слід

припинити згідно з п. 6 ст. 80 ГПК України, поскільки воно визнано банкрутом

(справа № 26/46) і виключено з ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою  Головного управління статистики в Запорізькій

області від 23.03.2007р. НОМЕР_3, іншого позивач суду не надав.

Клопотання позивача (вх. №

02-6/8659), яке було здано останнім в канцелярію господарського суду

Запорізької області після закінчення судового засідання і оголошення вступної

та резолютивної частини рішення, судом до уваги не приймається, поскільки не

було представлено в судовому засіданні, крім того заява ДПІ  Орджонікідзевського району, на яку

посилається позивач,  відсутня.

Судові витрати слід залишити за

позивачем, згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 33, 34, 43, 44,

49, п. 6 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження по справі припинити

відносно ТОВ “Еталон”.

В позові до суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1  відмовити. 

Рішення вступає в законну силу

через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення “16” квітня

2007р.

       Суддя                                                                               

Н.С. Кутіщева