ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 34/497-51/466
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюко",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна",
представник відповідача - не з`явився,
третя особа-1 - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
представник третьої особи-1 - не з`явився,
третя особа-2 - ОСОБА_1,
представник третьої особи-2 - не з`явився,
третя особа-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрім",
представник третьої особи-3 - не з`явився,
третя особа-4 - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Кредит Груп",
представник третьої особи-4 - Вербицький Я.В. (ордер від 06.04.2021 № 1011264),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 (головуючий Попікова О.В., судді: Євсіков О.О. і Корсак В.А.)
у справі № 34/497-51/466
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" (далі - Товариство)
до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (далі - Компанія)
треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : 1) публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - Банк);
2) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1);
3) товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрім" (далі - ТОВ "Фінстрім");
4) товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Кредит Груп" (далі - ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп"),
про стягнення коштів.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія Інго Україна" (змінено найменування на приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія Інго Україна") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" (змінено найменування на публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") про (з урахуванням заяв про зміну предмета позову) стягнення з Компанії на користь Товариства 15 482 260,63 грн, з яких: 3 755 637,00 грн страхового відшкодування за договором страхування, 879 179,18 грн пені, 9 588 328,45 грн інфляційних втрат та 1 259 116,00 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Компанією своїх зобов`язань за договором страхування від 22.05.2008 № 300106133 (далі - Договір) у частині виплати страхового відшкодування, а саме безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2019 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Компанії на користь Товариства основний борг у розмірі 3 755 637,00 грн, пеню у розмірі 448 368,91 грн, індекс інфляції у розмірі 9 588 328,45 грн, 3 % річних у розмірі 1 259 116,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що:
- зважаючи на встановлення обставин виникнення страхового випадку - пожежі, і як наслідок обов`язку Компанії щодо виплати страхового відшкодування, відмова у виплаті якого позивачеві визнана судом неправомірною;
- розмір страхового відшкодування у сумі 3 755 637,00 грн, є обґрунтованим, враховуючи висновок будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.05.2019 №18-1392/2835, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт, отриманих із застосуванням витратного підходу, для усунення наслідків пожежі, яка сталася у будівлі ТВК Декор-Сервіс, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж розрахована станом на 11.07.2008 - дату настання страхового випадку;
- враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині основного боргу, обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення з Компанії 3 % річних у розмірі 1 259 116,00 грн, нарахованих за період з 10.09.2008 по 11.11.2019, та інфляційних втрат у розмірі 9 588 328,45 грн, нарахованих за період з 10.09.2008 по 11.11.2019, а також 448 368,91 грн пені.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що, зважаючи на умови Договору, укладеного з метою страхування предмета іпотеки, яким передбачено єдиного Вигодонабувача - Банк, за відсутності доказів як щодо фактичної заборгованості перед Вигодонабувачем так і щодо зміни порядку виплати страхового відшкодування (як це передбачено умовами пункту 18.3.3 Договору), та доказів письмового погодження із Вигодонабувачем виплати страхового відшкодування саме страхувальнику - Товариству (пункт 18.2.1 Договору), тому відсутні правові підстави для стягнення страхового відшкодування на користь страхувальника - Товариства.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2019 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статті 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 8, 17 Закону України "Про іпотеку", а саме щодо припинення зобов`язання позичальника за кредитним договором у разі його ліквідації (припинення) та чи вважається за таких умов заборгованість позичальника погашеною, чи можлива виплата страхового відшкодування за Договором на користь страхувальника, за умови припинення основного зобов`язання та договору іпотеки при умові, що Договір передбачає можливість виплати страхового відшкодування на користь страхувальника, у подібних правовідносинах, а також тим, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 08.09.2017 № 53838852/8, та свідоцтву від 20.11.2017, згідно з яким ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" є власником предмета іпотеки.
Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких останнє наголошує на правильності висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 залишити без змін.
Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.04.2021 № 29.3-02/7369 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 34/497-51/466, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога Товариства (страхувальника) про стягнення з Компанії (страховика) суми страхового відшкодування за Договором.
Позовні вимоги обґрунтовані настанням страхового випадку, і як наслідок, обов`язку страховика виплатити страхове відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що пожежа, яка мала місце 11.07.2008 на покрівлі будівлі ТВК "Декор-Сервіс" за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж, є страховим випадком, визнав необґрунтованою відмову Компанії у виплаті страхового відшкодування за Договором страхувальнику - Товариству.
Встановивши, що станом на час розгляду справи боржник - ПП "Софт Транс" згідно з ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 911/3009/15 є припиненим, про що здійснено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 01.08.2019 за № 13551170012004820, та зазначивши, що, оскільки з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи боржника, усі зобов`язання за кредитними договорами №CR 07-310/29-1 та №CR 07-313/29-1 є припиненими, суд І інстанції дійшов висновку що первісний Вигодонабувач (Банк) втратив право на отримання страхового відшкодування, а право на весь розмір страхового відшкодування відповідно до пункту 18.3.3 Договору залишається у Товариства.
З такими висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Передумовою укладання Договору, були обставини передання застрахованого майна в іпотеку Банку відповідно до договору іпотеки (майнова порука) від 22.06.2007 № PL07-324/29-1 (далі - Іпотечний договір), укладеного з метою виконання зобов`язань ПП "Софт Транс" (позичальника) за договорами про надання кредиту від 21.06.2007 № CR 07-310/29-1 та № CR 07-313/29-1 (далі -Кредитні договори), укладених ПП "Софт Транс" та Банком, з усіма змінами та доповненнями до них.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобов`язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов`язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов`язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.
У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов`язанням із суми страхового відшкодування. Після задоволення вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, з суми страхового відшкодування будь-яке перевищення суми страхового відшкодування над розміром вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, підлягає розподілу між іпотекодержателями, що мають нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника відповідно до пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог і іпотекодавцем в останню чергу.
За згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, що має вищий пріоритет, страхове відшкодування може бути спрямоване на відновлення предмета іпотеки.
Іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладений обов`язок здійснити інші види страхування у зв`язку з передачею нерухомого майна в іпотеку.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме Договору, його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням заявленим на страхування майном, а саме: будівлею вартістю 30 321 896,15 грн, що передана в іпотеку вигодонабувачу відповідно до Іпотечного договору.
Сторонами Договору є Компанія (Страховик), Товариство (Страхувальник), а також Банк (Вигодонабувач).
При цьому за умовами Договору єдиним Вигоданабувачем за вказаним договором у межах страхової суми сторонами визначено Банк (пункт 1.2 Договору).
Також сторонами було погоджено, що у випадку настання страхового випадку саме Вигодонабувач має право одержати страхове відшкодування у межах страхової суми відповідно до умов цього договору (пункт 18.5.1 Договору).
Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України та частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Порядок та умови здійснення виплати страхового відшкодування узгоджено сторонами та регламентовано у розділі 15 та 16 Договору.
Разом з тим, у пункті 18.3.3 Договору сторони передбачили таке: Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим Договором строк шляхом перерахування суми страхового відшкодування або її частини на рахунок Вигодонабувача в рахунок погашення фактичної заборгованості позичальника по Кредитному (им) договору (ам) з Вигодонабувачем, зазначеним у пункті 3.3 цього договору. При цьому під "фактичною заборгованістю" за кредитним (и) договором (ами) розуміється вся сума заборгованості позичальника перед Вигодонабувачем станом на дату виплати страховику страхового відшкодування Вигодонабувачу. Частина страхового відшкодування, що залишилася, виплачується Страхувальнику/власнику. Інший порядок виплати страхового відшкодування можливий тільки за письмової згоди Вигодонабувача. Ознакою узгодження порядку сплати страхового відшкодування є лист Вигодонабувача.
Відповідно до пункту 18.1.10 Договору сторони погодили не здійснювати будь-яких дій, пов`язаних із заміною і/або припиненням прав Вигодонабувача, і призначати інших Вигодонабувачів за цим договором, якщо інше не буде погоджено між Страховиком, Страхувальником і Вигодонабувачем.
Апеляційним судом встановлено, що Вигодонабувач (Банк) за Договором не надавав письмової згоди щодо іншого порядку виплати страхового відшкодування, зокрема щодо перерахування суми відшкодування на рахунок Страхувальника - Товариства. Доказів погодження усіма сторонами зміни або припинення прав Вигодонабувача або призначення нового Вигодонабувача за цим договором, матеріали справи не містять. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що Вигодонабувач під час тривалого розгляду даної справи наголошував на обов`язку Страховика виплатити страхове відшкодування саме Банку. Така позиція третьої особи у даній справі викладена у поясненнях від 17.12.2012, у апеляційній скарзі Банка від 10.01.2014, у касаційній скарзі від 26.03.2014 тощо.
Більше того, саме Товариство, звертаючись з позовом у даній справі (до подання 28.10.2019 заяви про зміну предмета позову) просило стягнути суму страхового відшкодування на користь Вигодонабувача - Банка.
Крім того, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із реєстру.
Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договорами, укладеними іпотекодавцем саме із кредитором, то усі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок іпотекодавця із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між такою особою і кредитором.
Сам лише факт ліквідації боржника за кредитними договорами з унесенням запису до Реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цими договорами не є підставою для припинення договору іпотеки, який було укладено для забезпечення виконання кредитних договорів боржником.
Частинами першою, другою статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя/іпотекодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін).
Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням і його виключення із реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.
Також апеляційним судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2017 у справі № 5017/2445/2012, господарським судом Одеської області виданий наказ № 5017/2445/2012 від 06.10.2014 на примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у вказаній справі щодо стягнення з Товариства на користь Банка заборгованості за Кредитними договорами за рахунок реалізації майна за Іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації, визначеною Одеським науковим дослідним інститутом судових експертиз, у розмірі 22 862 664,00 грн, з урахуванням ПДВ.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Державної виконавчої служби України від 27.10.2014 було відкрито виконавче провадження №45195595 з виконання вказаного наказу. Однак у подальшому постановою державного виконавця від 27.10.2015 було повернуто наказ стягувачу у зв`язку з нереалізацією майна боржника (предмету іпотеки) на прилюдних торгах та небажанням стягувача залишити за собою відповідне майно.
Банк повторно звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання зазначеного наказу, постановою державного виконавця від 08.12.2015 було відкрито виконавче провадження №49645698 з виконання відповідного наказу, але постановою від 03.10.2016 наказ знову було повернуто стягувачу у зв`язку з нереалізацією майна боржника (предмету іпотеки) на прилюдних торгах та небажанням стягувача залишити за собою відповідне майно.
Банк знову звернулось до органу державної виконавчої служби із заявою від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу, 26.04.2017 державним виконавцем відкрито виконавче провадженні ВП №53838852 з примусового виконання відповідного наказу.
27.04.2017 Банком (первісний кредитор) та ТОВ "Фінстрим" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (договір цесії), за умовами якого Банк відступив новому кредиторові права вимоги щодо виконання ПП "Софт Транс" боргових зобов`язань за кредитним договором від 21.06.2007 № СR07-313/29-1 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення договору цесії.
Також 27.04.2017 Банком (первісний іпотекодержатель) і ТОВ "Фінстрим" (новий іпотекодержатель) укладений договір № 1 відступлення прав за Іпотечним договором (далі - Договір № 1), за умовами якого у зв`язку з укладенням договору цесії від 27.04.2017 первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги до Товариства за Іпотечним договором (разом зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього) в обсязі та на умовах, що існують на момент вступу в силу вказаного договору № 1, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір № 1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. та зареєстрований в реєстрі за номером 745.
Згідно з пунктом 7 Договору № 1 первісний іпотекодержатель засвідчує факт своєї безумовної відмови від права на здійснення будь-яких дій пов`язаних із звернення стягнення на майно, яке на момент укладання договору виступає предметом іпотеки за Іпотечним договором та забезпечує зобов`язання ПП "Софт Транс" за договором про надання кредиту від 21.06.2007 № CR07-310/29-1.
Відомості про відступлення прав за Іпотечним договором були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 27.04.2017 № 86043243 про реєстрацію іпотеки.
Банк повідомленням про зміну кредитора від 27.04.2017 № 73-3/1358 сповістив ПП "Софт Транс" та повідомленням про зміну іпотекодержателя від 27.04.2017 № 73-3/1359 сповістив Товариство про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 21.06.2007 № СR07-313/29-1 та Іпотечним договором.
У подальшому ТОВ "Фінстрим" відступило права вимоги за кредитним договором від 21.06.2007 № СR07-313/29-1 ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" на підставі укладеного між вказаними особами договору факторингу від 27.04.2017 № 17Ф/2017.
Також ТОВ "Фінстрім" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФіК "Інвест Кредит Груп" (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав за Іпотечним договором, за умовами якого у зв`язку з укладенням договору факторингу від 27.04.2017 № 17Ф/2017 первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги до Товариства за Іпотечним договором (разом зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього) в обсязі та на умовах, що існують на момент вступу в силу договору, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. та зареєстрований в реєстрі за №750.
Відомості про відступлення прав за іпотечним договором, нового іпотекодержателя та розмір основного зобов`язання внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 27.04.2017 № 86057038 про реєстрацію іпотеки.
Під час розгляду справи № 5017/2445/12 судами встановлено, що рішення про звернення стягнення на належне Товариству майно, яке передане ним в іпотеку за Іпотечним договором, з метою задоволення Банком як іпотекодержателем своїх вимог за Кредитними договорами, за невиконаними зобов`язаннями боржника - ПП "Софт Транс", фактично виконано не було.
Разом з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі № 911/3009/15 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута - ПП "Софт Транс" у наступному складі, зокрема: Банк з грошовими вимогами у розмірі 233 643 816,79 грн, з яких: 1 218,00 грн (судовий збір за подання кредиторських заяв) - у першу чергу; 167 661 375,82 грн - у четверту чергу та 65 981 240,97 грн - у шосту чергу; ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" з грошовими вимогами у розмірі 167 339 593,91 грн, з яких: 157 361 234,91 грн - у четверту чергу та 9 978 359,00 грн - у шосту чергу;
Крім того, згаданою ухвалою суду від 18.07.2018 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Софт Транс", ліквідовано юридичну особу - ПП "Софт Транс", провадження у справі № 911/3009/15 про банкрутство ПП "Софт Транс" припинено.
Водночас встановлення обставин щодо ліквідації боржника (ПП "Софт Транс") за основним зобов`язанням, із внесенням запису до реєстру про припинення юридичної особи, за наявності заборгованості останнього за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договорів застави/іпотеки, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, а іпотекодержатель - Вигодонабувач (Банк) шляхом подання відповідного позову реалізував своє право на звернення стягнення на передане у іпотеку майно, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у Товариства права на весь розмір страхового відшкодування згідно з умов пункту 18.3.3 Договору
При цьому обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналогічні положення містяться у статті 15 ЦК України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахуванням приписів статті 4 ГПК України наведені положення чинного законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, 02.09.2020 у справі № 922/1614/19.
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
З огляду на викладене, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, Товариство при зверненні до суду мало б довести факт порушення його прав або законних інтересів, а обраний спосіб захисту мав би поновити відповідні порушені права.
Зважаючи на умови Договору, укладеного з метою страхування предмета іпотеки, яким передбачено єдиного Вигодонабувача (Банк), за відсутності доказів як щодо відсутності фактичної заборгованості перед Вигодонабувачем так і щодо зміни порядку виплати страхового відшкодування (як це передбачено умовами пункту 18.3.3 Договору) та доказів письмового погодження із Вигодонабувачем виплати страхового відшкодування саме Страхувальнику (пункт 18.2.1 Договору страхування), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення страхового відшкодування саме на користь Страхувальника - Товариство.
Водночас питання щодо прав дійсного Вигодонабувача на виплату страхового відшкодування, так само як і обставини страхового випадку та розмір страхового відшкодування, не встановлювались та не досліджувались судом апеляційної інстанції.
Товариство у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 609 ЦК України, статті 205 ГК України, статей 8, 17 Закону України "Про іпотеку", а саме щодо припинення зобов`язання позичальника за кредитним договором у разі його ліквідації (припинення) та чи вважається за таких умов заборгованість позичальника погашеною у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначає, що предметом дослідження у даній справі було встановлення судами підстав для стягнення або відмови у стягненні страхового відшкодування, у зв`язку з пожежею на об`єкті, який є предметом іпотеки, тобто фактично судами визначалося питання належності виплати вказаного відшкодування власнику майна (Товариству; страхувальнику) чи Банку (вигодонабувачу), в інтересах якого було укладено Договір.
Таким чином у даній справі визначалось питання припинення чи не припинення зобов`язань за Іпотечним договором в іпотекодавця у разі визнання банкрутом та припинення позичальника (боржника; ПП "Софт Транс"), а не питання припинення зобов`язання позичальника за кредитним договором у разі його ліквідації (припинення) та чи вважається за таких умов заборгованість позичальника погашеною. Тобто у Верховного Суду відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки судами не досліджувалось питання щодо припинення зобов`язання позичальника за кредитним договором у разі його ліквідації (припинення) та чи вважається за таких умов заборгованість позичальника погашеною
Що ж до посилань Товариства у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості виплати страхового відшкодування за Договором на користь страхувальника, за умови припинення основного зобов`язання та договору іпотеки за умови, що Договір передбачає можливість виплати страхового відшкодування на користь страхувальника у подібних правовідносинах, то Верховний Суд вважає, що, враховуючи встановлені судами обставини, а саме те, що ліквідація боржника (ПП "Софт Транс") за основним зобов`язанням, із внесенням запису до реєстру про припинення юридичної особи, за наявності заборгованості останнього за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договорів застави/іпотеки, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, а іпотекодержатель - Вигодонабувач (Банк) шляхом подання відповідного позову реалізував своє право на звернення стягнення на передане у іпотеку майно, - передчасним є формування такого висновку у даній справі, оскільки апеляційним судом з поданих сторонами доказів не було встановлено припинення основного зобов`язання та договору іпотеки з підстав визнання банкрутом та припинення позичальника (боржника; ПП "Софт Транс").
При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Крім того у постанові Верховного Суду від 13.03.2020 у справі № 910/8698/17 зазначено, що з огляду на поняття застави (іпотеки) як засобу забезпечення виконання зобов`язання, укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.
Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків, якщо інше не передбачено договором між кредитором та заставодавцем (іпотекодавцем).
Отже, Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави (іпотеки), укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником, якщо до цього заставодержателем (іпотекодержателем) було реалізовано його право на звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно.
Тобто Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2020 у справі № 910/8698/17 викладав висновок щодо питання припинення договору застави (іпотеки), укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником у разі його ліквідації, якщо до цього заставодержателем (іпотекодержателем) було реалізовано його право на звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, яка була врахована судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови у даній справі № 34/497-51/466.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 08.09.2017 № 53838852/8, та свідоцтву від 20.11.2017, згідно з яким ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" передано у власність предмет іпотеки, є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції в ухвалі від 27.07.2020 зазначено про надходження пояснень від третьої особи (ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп"), тобто судом апеляційної інстанції було враховано подані ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" пояснення при розгляді справи, проте відсутність у мотивувальній частині постанови переліку доказів, які були долучені до таких пояснень, на підтвердження висловлених у них доводів, не може свідчити про те, що судом не надано належної правової оцінки таким доказам.
Крім того Верховний Суд вважає, що посилання Товариства на те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 08.09.2017 № 53838852/8 та свідоцтву від 20.11.2017 є взаємовиключними з позицією Товариства, оскільки вказані докази були долучені до пояснень ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп", в яких останнє не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просило скасувати оскаржуване Компанією рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тобто ТОВ "ФК "Інвест Кредит Груп" такі докази надані на спростування доводів Товариства про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування на його користь, у той час як Товариство у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, а рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, залишити в силі.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 34/497-51/466 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.04.2021 |
Оприлюднено | 23.04.2021 |
Номер документу | 96462696 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Булгакова І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні