Постанова

від 12.09.2007 по справі 47/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/134

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.09.2007                                                                                           № 47/134

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Смірнової  Л.Г.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача: Коцан М.В. (дов. №1-10/09 від 10.09.2007)

від відповідача : Кузьміченко О.А. (дов. №1733-НЮ від 11.12.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.07.2007

 у справі № 47/134  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлінія"

 до                                                   Державне територіально галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 426526,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 у справі №47/134 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”  (далі-відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерлінія” (далі-позивач) 414702,60 грн. основного боргу, 1773,63грн. трьох відсотків річних; 10050,54грн. пені, 4147,03грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.  

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на порушенні відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо  своєчасної оплати за отриманий товар.

Посилаючись на те, що рішення  суду прийняте з порушенням норм матеріального права та неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, відповідач   звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 1773,63грн. та пені у розмірі 10050,54грн., а також судові витрати розподілити між сторонами.

В апеляційній скарзі  відповідач  посилається на  те, що   строк виконання відповідачем зобов'язання  щодо оплати за отриманий товар, відповідно до умов договору не настав, оскільки  у зв'язку з недопоставкою товару позивачем сторонами не підписано акту прийому-передачі товару, а відповідно до  підпункту 7.2  пункту 7 та підпункту 9.5 пункту 9 договору  оплата  за отриманий товар повинна бути здійснена протягом 20 банківських днів з дня отримання товару, а днем отримання товару вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від 1408.2007 апеляційну  скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 12.09.2007.

Представники сторін в судове засідання 12.09.2007 з'явилися. Відповідач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Позивач проти доводів, викладені в  апеляційній скарзі заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.   

          Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між позивачем, в якості постачальника з однієї сторони, та відповідачем, в якості замовника (покупця), з - другої, було укладено Договір поставки товару №ПЗ/НХ-062205/НЮ від 30.10.2006 (далі Договір), згідно підпункту  1.1 пункту 1 якого, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачеві товар відповідно до специфікації - Додатку №1 до даного Договору (брус дерев'яний просочений перевідний та мостовий), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах визначених даним Договором прийняти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до підпункту  5.3 пункту 5 Договору сторони узгодили, що представник відповідача при прийняті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку - фактурі і/або накладній і розписатися за - отримання товару.

Згідно підпункту  7.2 пункту 7  Договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату поставленого товару протягом 20-ти банквських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому - передачі товару.

Термін дії Договору було визначено з моменту його підписання до 31.12.2006, а в частині розрахунків до повного виконання (підпункт 16.2 пункту 16 Договору).

На виконання умов  Договору позивач поставив відповідачеві товар на  загальну суму  504786,00грн., що підтверджується  видатковими накладними: №Т-54 від 01.11.2006  (на суму - 60082,80грн.); №Т-62 від 21.11.2006  (на суму - 60350,40грн.); №Т-61 від 22.11.2006 (на суму - 55804,80грн.); №Т-65 від 27.11.2006  (на суму - 55804,80грн.); №Т-66 від 29.11.2006  (на суму - 55804,80грн.); №Т-68 від 07.12.2006  (на суму - 55804,80грн.); №Т-70 від 11.12.2006  (на суму - 59418,00грн.); №Т-74 від 20.12.2006 (на суму - 55804,80грн.); №Т-76 від 26.12.2006  (на суму - 45910,80грн.) та не заперечується відповідачем.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, перерахувавши на рахунок  позивача лише 90083,40грн., що підтверджується  банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Крім того, між сторонами було підписано та засвідчено печатками Акт (№1) звірки поставок та розрахунків за  Договором №ПЗ/НХ-062205/НЮ від 30.10.2006   станом на 20.02.2006, відповідно до якого заборгованість  відповідача перед позивачем за отриманий товар становить  414702,60грн.

Відповідно до приписів статті  193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 Згідно частини першої статті 175 ГК України  майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі-ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, а до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК  України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до  приписів статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Обов'язок доказування  відповідно до приписів  статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який звертаючись до суду з даним позовом повинен був довести  факт порушення  відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару строк виконання якого, відповідно до умов договору,  пов'язаний з  днем отримання товару, а днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару (підпункт 7.2 пункту 7 Договору).

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки  товару  позивачем відповідачеві  та факт часткової оплати відповідачем за отриманий товар  документально підтверджений та не заперечується сторонами, а також  враховуючи, що відповідачем  позовні вимоги в частині основного боргу визнано у повному розмірі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  задоволення позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 414702,60грн.

Проте,  судова колегія  не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних, а також пені та вважає  зазначені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 ГК України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 625 ЦК України   боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до підпункту 11.2. пункту 11Договору у разі порушення  строків оплати відповідач зобов'язався  сплати позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.  

Таким чином, оскільки нормами чинного законодавства  та умовами Договору  обов'язок відповідача сплатити  пеню та три відсотки річних пов'язаний з порушенням строку оплати за отриманий товар, а  факт порушення відповідачем строку оплати за отриманий товар  судом не встановлено,  нарахування позивачем  пені та трьох відсотків річних визнано судовою колегію безпідставним.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами  пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”  підлягає задоволенню.

        Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 №47/134 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва  від 04.07.2007 у справі  №47/134 в частині стягнення  пені та трьох відсотків річних скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерлінія”  пені у розмірі 10050,45грн. та  трьох відсотків річних у розмірі 1773,63грн.  відмовити повністю.

4. Рішення Господарського суду міста Києва  від 04.07.2007 у справі  №47/134 в частині розподілу судових витрат змінити.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва  від 04.07.2007 у справі  №47/134 залишити без змін.

6. Викласти пункти 1 та 2  резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

   Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”  (01034, м.Київ, вул.Лисенка 6; код 04713033, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерлінія” (79034, м.Львів, вул.Мишуги, 34/4; р/р26003000003001 в ВАТ „Електрон банк”, МФО 325213, код 20804172) 414702(чотириста чотирнадцять сімсот дві)грн.60коп.- основного боргу; 4147(чотири тисячі сто сорок сім)грн.03коп.- державного мита та 114(сто чотирнадцять)грн.73коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерлінія” (79034, м.Львів, вул.Мишуги, 34/4; р/р26003000003001 в ВАТ „Електрон банк”, МФО 325213, код 20804172, а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення ) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”  (01034, м.Київ, вул.Лисенка 6; код 04713033) 59(п'ятдесят дев'ять)грн.13коп.-державного мита за подачу апеляційної скарги.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №47/134 повернути до Господарського суду                      міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.09.07 (відправлено)