Постанова

від 21.04.2021 по справі 903/451/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/451/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" - Кавчука А. В. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" - Шевченка О. М. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020

та додаткову постанову цього ж суду від 09.12.2020

(головуючий - Мельник О. В., судді: Грязнов В. В., Розізнана І. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"

про визнання відсутнім права на стягнення орендної плати.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. 19.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" (далі - ТОВ "СМП") про визнання відсутнім права на нарахування та стягнення орендної плати за укладеним сторонами договором оренди від 11.07.2017 № 11/07/17 починаючи з 01.01.2020, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від прийняття об`єкта оренди після закінчення дії договору та продовжує нараховувати позивачу орендну плату.

2. ТОВ "СМП" проти позову заперечило, стверджуючи, що позивач не повернув орендоване майно у встановленому законом та договором порядку, вчинив погіршення орендованого майна, про що складено дефектний акт від 03.01.2020, а позов пред`явив з метою ухилення від сплати орендної плати та відшкодування вартості відновлювального ремонту переданого в оренду майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 11.07.2017 року ТОВ "СМП" (орендодавець) та ТОВ "Ексім фуд" (орендар) уклали договір оренди № 11/07/17 (далі - Договір), відповідно до умов якого з метою організації забою та переробки свинини відповідач передав позивачу у строкове платне користування рухоме та нерухоме майно (перелік, кількість та характеристики зазначені в додатку № 1), а позивач зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору повернути об`єкт оренди відповідачу відповідно до його умов. Строк дії Договору з 04.08.2017 до 04.08.2018.

4. 04.08.2017 сторони підписали акт прийому-передачі, яким погодили перелік орендованого майна.

5. 02.08.2018 сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою продовжили строк його дії до 31.12.2019.

6. Відповідач (орендодавець) листом від 09.12.2019 № 196 повідомив позивача (орендаря) про те, що встановлений строк дії Договору (до 31.12.2019) продовжуватися не буде, та просив орендаря відповідно до умов Договору звільнити об`єкт оренди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендодавцю.

7. Відповідач (орендодавець) просив позивача (орендаря) до 26.12.2019 направити представника для можливості проведення приймання-передачі майна з оренди, зазначивши, що під час візуального огляду орендованого майна виявлено погіршення його стану в порівнянні з тим, який був на момент передачі його в оренду. Тому для уникнення непорозумінь просив до 27.12.2019 узгодити кандидатуру будівельно-технічного експерта та оцінювача для визначення технічного стану орендованого майна (лист від 20.12.2019 № 200).

8. У відповідь позивач (орендар) надіслав лист від 27.12.2019 № 48, в якому вказав про те, що належно виконував свої зобов`язання за Договором й у відповідності до п. 7.1.13 Договору має повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу. Також зазначив про своє зобов`язання усунути недоліки, що зафіксовані під час спільних оглядів орендованого майна, та запропонував продовжити дію Договору оренди №11/07/17.

9. Відповідач (орендодавець) вимагав в обов`язковому порядку провести інші роботи, крім переліку недоліків, які позивач (орендар) погодився усунути для позитивного вирішення ситуації щодо продовження співпраці; зазначив про існування інших обставин для продовження Договору, зокрема, погодження орендної плати, співвідношення оплати ремонтних робіт тощо (лист від 27.12.2019 № 202).

10. В листі від 28.12.2019 № 203 відповідач (орендодавець) повідомив позивача (орендаря) про те, що надана відповідь його не задовольняє, оскільки перелік недоліків, які готовий усунути орендар, є неповним; оголошена раніше позиція щодо припинення співпраці залишається в силі; просив до 30.12.2019 повідомити про час та дату передачі майна з оренди, а також вказати перелік представників, які візьмуть участь у відповідній процедурі.

11. ТОВ "Ексім фуд" створило та затвердило склад робочої групи для участі у комісії із здачі орендованого майна згідно Договору у зв`язку із закінченням строку його дії (наказ від 02.01.2020 № 03/20).

12. 03.01.2020 представники ТОВ "СМП" відповідно до Договору склали дефектний акт про виявлені недоліки орендованого майна, який від орендодавця (відповідача) підписаний комісією у складі 13 осіб із значенням прізвища та ініціалів, а стороною орендаря (позивача) - не підписаний. В акті вказано, що представники ТОВ "Ексім Фуд" з актом ознайомлені 03.01.2020, від підпису відмовилися в присутності комісії та свідків; комісія у складі обох сторін оглянула майно разом з відеофіксацією.

13. ТОВ "СМП" надіслало на адресу ТОВ "Ексім Фуд" оригінал дефектного акта від 03.01.2020 (лист від 04.01.2020 № 204).

14. ТОВ "Ексім Фуд" повідомило орендодавця, що висновки дефектного акта оцінюються підприємством критично та запропонувало узгодити повторний огляд орендованого майна для врегулювання існуючого конфлікту (лист від 04.01.2020 № 51).

15. Листами від 15.01.2020 № 206, від 27.01.2020 № 209, від 28.01.2020 № 210, від 29.01.2020 № 211 ТОВ "СМП" повторно зверталося до ТОВ "Ексім Фуд", зокрема, з проханням про: залучення будівельно-технічного експерта для визначення технічного стану орендованого майна та складання кошторису для його відновлення; приведення у відповідність майна до стану, не гіршого, ніж той в якому майно було передано в оренду; визначення дат усунення недоліків вказаних у дефектному акті.

16. Позивач надіслав відповідачу складений та підписаний ТОВ "Ексім Фуд" акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна, що датований 03.01.2020 (лист від 28.05.2020 № 62).

17. У відповідь, ТОВ "СМП" надіслало ТОВ "Ексім Фуд" лист від 05.06.2020 № 241, в якому зазначило про готовність прийняти з оренди нерухоме майно, з урахуванням особливостей, що вказані в акті про виявлені недоліки орендованого майна від 03.01.2020; долучило підписаний акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна від 05.06.2020, зазначивши перелік рухомого та нерухомого майна, що повертається, та зауваження щодо стану майна.

18. Порядок передачі майна з оренди визначений Договором (п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7). Під час такої передачі складається акт приймання-передачі, в якому відображається стан майна; акт підписується уповноваженими представниками сторін; у випадку, якщо в процесі приймання об`єкта оренди будуть виявлені його недоліки, останні повинні бути відображені у акті приймання-передачі; об`єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі; у випадку, якщо об`єкт оренди перебуває у стані, який є гірше, ніж той стан, в якому об`єкт оренди перебував на момент передачі в оренду, орендар зобов`язаний до моменту повернення об`єкту оренди орендодавцеві відновити об`єкт оренди до стану не гіршого, ніж той в якому об`єкт оренди перебував на момент передачі в оренду з урахуванням нормального зносу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19. Господарський суд Волинської області рішенням від 26.08.2020 в позові відмовив.

20. Суд першої інстанції послався на те, що відповідно до укладеного сторонами договору останній припинив свою дію 31.12.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; припинення нарахування орендної плати пов`язано не із закінченням строку Договору, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета оренди; орендар не надав доказів на підтвердження передачі майна з оренди, а дефектний акт від 03.01.2020 не є таким доказом, оскільки він не підписаний орендарем, а його зміст становить визначений орендодавцем перелік недоліків орендованого майна, з яким орендар не погодився.

21. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.11.2020 зазначене рішення скасував, позов задовольнив. Додатковою постановою від 09.12.2020 цей же суд стягнув з відповідача на користь позивача 12 930 грн витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

22. Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 626, 627, 629, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. ст. 20, 193, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), виходив з того, що:

- у разі припинення договору орендар наділений обов`язком повернути орендоване майно, а орендодавець зобов`язаний вчинити дії щодо прийняття такого майна; наведені дії сторін оформляються відповідним документом (актом) та у разі виявлення пошкодження майна, такі недоліки відображаються у вказаному акті;

- обставини вчинення дій з приймання-передачі об`єкта оренди 03.01.2020 та, як результат, складення відповідачем дефектного акта від 03.01.2020, визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню;

- дефектний акт від 03.01.2020 свідчить про повернення позивачем орендованого майна відповідачу, а відсутність підпису орендаря в акті не впливає на висновок про припинення між сторонами орендних відносин 31.12.2019;

- чинне законодавство та положення Договору не наділяють орендодавця правом на відмову від прийняття майна з оренди з підстав повернення такого майна в неналежному та несправному стані;

- ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкту оренди з моменту передачі в оренду і до моменту його повернення несе орендар, який зобов`язаний повернути орендоване майно у належному стані, у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна зі своєї вини;

- встановлення факту погіршення стану майна (його пошкодження) не звільняє орендодавця від обов`язку прийняти таке майно після закінчення договору оренди, натомість наділяє його правом стягнути збитки з орендаря за пошкодження майна;

- фактично між сторонами існує спір щодо неналежного стану орендованого майна, а не спір щодо відмови від повернення об`єкта оренди орендарем;

- оскільки Договір припинив свою дію 31.12.2019, а позивач повернув орендоване майно відповідачу 03.01.2020, позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

23. 18.12.2020 ТОВ "СМП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

24. 13.01.2021 ТОВ "СМП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ "Ексім фуд" в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Доводи учасників справи

25. У касаційній скарзі на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 скаржник стверджує про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 2 ст. 795 ЦК. Скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК та вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 904/6888/17, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

26. Скаржник зазначає, що:

- відповідно до цих висновків передача майна з оренди здійснюється саме на підставі акта приймання-передачі майна;

- суд апеляційної інстанції помилково вважав, що фактом вчинення дій з приймання-передачі об`єкта з оренди 03.01.2020 від позивача за Договором є складення відповідачем дефектного акта від 03.01.2020;

- відповідно до положень Договору та ч. 2 ст. 795 ЦК об`єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі, але сторони жодних актів приймання-передачі чи інших документів, які б прирівнювались до них, не складали, а тому передача майна з оренди не здійснювалась, а право на нарахування орендних платежів не припинилося;

- у своїх листах позивач підтверджує, що 03.01.2020 відбулося комісійне обстеження майна, а не його повернення з оренди; листом від 28.05.2020 № 62 позивач визнав, що майно не повернуто та просив його прийняти з оренди 28.05.2020, а не 03.01.2020; відповідач у своєму листі 05.06.2020 вказав, що з метою належного виконання Договору готовий прийняти з оренди нерухоме майно.

27. У касаційній скарзі на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 ТОВ "СМП" посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано норми ст. ст. 126, 129 ГПК. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.02.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18. Також скаржник стверджує про те, що:

- враховуючи обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є таким, що не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК і такі витрати не мають характеру необхідних;

- в провадженні судів різних інстанцій та різної юрисдикції перебувають декілька справ за участі тих же самих сторін на підставі правовідносин, які виникли з Договору; позивач не надав доказів фактичної сплати винагороди в заявленій сумі саме у справі № 903/451/20.

28. У відзиві на касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції від 23.11.2020 позивач проти її задоволення заперечив, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки зазначені скаржником висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права викладені щодо правовідносин, які не є подібними.

29. У відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову від 23.11.2020 позивач проти її задоволення заперечив з підстав її необґрунтованості.

Надходження касаційних скарг на розгляд Верховного Суду

30. Верховний Суд ухвалою від 26.01.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційних скарг призначив на 17.02.2021; в судовому засіданні 17.02.2021 оголосив перерву до 24.02.2021.

31. Ухвалою від 24.02.2021 Верховний Суд передав справу № 903/451/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

32. Ухвалою від 23.03.2021 Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 903/451/20 колегії суддів Верховного Суду для розгляду.

33. Ухвалою від 05.04.2021 Верховний Суд прийняв справу № 903/451/20 разом з касаційними скаргами ТОВ "СМП" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та додаткову постанову цього ж суду від 09.12.2020 до провадження; розгляд скарг призначив до розгляду на 21.04.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо оскарження постанови від 23.11.2020

34. Як вже зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

36. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

37. Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

38. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, п. 40 постанови від 16.05.2018 № 910/24257/16).

39. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

40. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 904/6888/17, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, на які посилався скаржник, суд Верховний Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

41. У справі № 904/6888/17 Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця про зобов`язання відповідача прийняти від позивача об`єкт оренди, оскільки підприємець ухиляється від прийняття об`єкта оренди та підписання з позивачем відповідного акта приймання-передачі, незважаючи на закінчення строку дії укладеного сторонами договору оренди. Банк повідомляв підприємця про необхідність підписання акта приймання-передачі, однак отримав відмову, що й слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

42. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій в позові відмовили, оскільки сторони фактично уклали два договори оренди щодо одного й того ж самого нежитлового приміщення на два послідовні періоди часу; відмова орендодавця від отримання назад об`єкта оренди та підписання відповідного акта приймання-передачі не порушує прав позивача, оскільки між сторонами діє інший договір оренди щодо того ж самого майна. За висновками судів, між сторонами відсутній спір щодо припинення договору оренди і орендодавець не має претензій до орендаря з приводу неповернення майна за договором.

43. Ухвалюючи постанову від 13.03.2018 про залишення судових рішень попередніх інстанцій у справі № 904/6888/17 без змін, Верховний Суд виходив з такого:

- причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для зобов`язання відповідача прийняти від позивача об`єкт оренди та підписання акта приймання-передачі;

- з огляду на договірні відносини, що склалися між сторонами, на момент звернення банку до суду з позовом правовою підставою перебування спірного нежитлового приміщення у позивача є договір, який не розірвано та не визнано недійсним у судовому порядку, в зв`язку з чим він є чинним;

- наявність дійсної правової підстави перебування майна в орендаря унеможливлює його примусове повернення орендодавцю в судовому порядку; вимоги банку про зобов`язання підприємця підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення без його фактичної передачі не ґрунтуються на вимогах законодавства;

- твердження банку про перебування об`єкта оренди у непридатному для використання стані були предметом дослідження судів попередніх інстанцій і їм надано належну правову оцінку як таким, що не можуть бути підставою для зобов`язання відповідача прийняти спірний об`єкт оренди та підписати відповідний акт приймання-передачі.

44. Таким чином, предметом позову у справі № 904/6888/17 є зобов`язання прийняти з користування нерухоме майно, яке фактично перебуває у користуванні на підставі чинного договору оренди. Натомість, у справі, що переглядається, предметом позову є визнання відсутнім права на нарахування та стягнення орендної плати за договором оренди, що припинив свою дію 31.12.2019, тобто до виникнення спору між сторонами. Тож предмет, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини у цих справах не є подібними.

45. У справі № 905/2018/18 регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про звільнення майна шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем та стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкта оренди з мотивів невиконання відповідачем обов`язку повернути після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно.

46. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги про зобов`язання відповідача звільнити майно шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем та часткового стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкта оренди.

47. Ухвалюючи постанову від 31.10.2019 про залишення судових рішень попередніх інстанцій у справі № 905/2018/18 без змін, Верховний Суд послався на те, що оскільки договір оренди припинив дію і відповідач не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі у зазначений термін у спосіб, визначений умовами договору та закону, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про нарахування неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК.

48. Таким чином, у справі № 905/2018/18 заявлено позовні вимоги щодо зобов`язання звільнити орендоване майно та сплатити орендодавцю неустойку за час прострочення повернення об`єкта оренди; позов подав орендодавець, а не орендар; орендодавець не ухилявся від прийняття об`єкту оренди та не чинив перешкоди у прийнятті орендованого майна, а вимагав сплати неустойки.

49. У справі № 910/20370/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди з мотивів невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за договором оренди після його розірвання на підставі ст. ст. 526, 530, ч. 2 ст. 785 ЦК.

50. Тобто, спір у цій справі виник між орендодавцем та орендарем виключно щодо правомірності нарахування позивачем неустойки за період прострочення відповідача у поверненні позивачу орендованого майна. Суд першої інстанції в позові відмовив, а суд апеляційної інстанції рішення скасував та задовольнив позов.

51. Ухвалюючи постанову від 13.12.2019 про скасування судових рішень попередніх інстанцій та передачу справи № 910/20370/17 на новий розгляд, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходив з існування сталої судової практики щодо наявності правових підстав для стягнення з орендаря на користь орендодавця неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК у разі встановлення вини (умислу або необережності) щодо повернення об`єкта оренди, тобто встановлення судом обставин, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Тож з огляду на встановлені порушення судами норм процесуального законодавства щодо повноти дослідження доказів у справі та доводів відповідача про відсутність його вини у тому, що орендоване обладнання не було демонтовано та передано позивачу з об`єктів нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності, Верховний Суд не вбачав за можливе дійти висновку про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 07.08.2018 у справі № 910/20369/17.

52. Таким чином, у справі, що переглядається, на відміну від справ № 905/2018/18 та № 910/20370/17, позов подав орендар, а не орендодавець; справа має інший предмет позову - визнання відсутнім права нарахування і стягнення орендної плати, що не є подібними до позовних вимог щодо стягнення неустойки чи зобов`язання звільнити орендоване майно. Тож правовідносини у цих справах не є подібними.

53. Підсумовуючи викладене, в усіх зазначених скаржником справах та у справі, що переглядається, не тотожні підстави та предмети позовів, зміст позовних вимог, а фактичні обставини справи, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття відповідних рішень при вирішенні спору.

Щодо оскарження додаткової постанови від 09.12.2020

54. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.02.2019 у справі № 906/194/18, від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

55. Верховний Суд враховує, що зазначені скаржником судові рішення не містять протилежної позиції, в порівнянні з позицією суду апеляційної інстанції в справі, що переглядається, а лише вказують на необхідність суду виходити з критерію реальності витрат та розумності їхнього розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

56. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

57. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову з урахуванням наданих скаржником доказів та розрахунків, якими він обґрунтовував свою незгоду з розрахунком витрат позивача. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.05.2020 № 01/27-05/2020, на підставі якого витрати заявлені до стягнення, відповідні послуги з надання професійної правничої допомоги надаються виключно у справі, що переглядається; виконання цього договору підтверджується документами, наявними у матеріалах справи.

58. Взявши до уваги та дослідивши наявні у справі докази, перевіривши обставини фактичної участі адвоката позивача під час апеляційного розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують надання адвокатом послуг професійної правничої допомоги при апеляційному розгляді цієї справи на загальну суму 12 930 грн. Відповідно до ст. 74 ГПК суд визнав цей розмір судових витрат доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

59. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

60. Доводи скаржника про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному розгляді цієї справи на загальну суму 12 930 грн є необґрунтованим, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони суперечать матеріалам справи та не спростовують протилежні висновки суду апеляційної інстанції.

61. Оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

62. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

63. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

64. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "СМП" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 903/451/20.

65. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. За ч. 1 ст. 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Ураховуючи викладене, додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 903/451/20 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати

68. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та про залишення додаткової постанови цього ж суду від 09.12.2020 без змін, тобто суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не змінюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 903/451/20 закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 залишити без задоволення.

3. Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 903/451/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко