Постанова

від 21.04.2021 по справі 757/37325/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 757/37325/18-ц

провадження № 61-15038 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Люгер-Авто ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 рокуу складі судді Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Люгер-Авто про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2018 року між ним та відповідачем було укладено договір № 300043, за умовами якого він у цей же день сплатив на рахунок відповідача 30 тис. грн як оплату 50 % ціни міні трактора. Сплатив цю суму, оскільки його запевнили представники відповідача про поставку йому протягом 3-х днів з дня підписання цього договору міні-трактора, який знаходиться в іншому регіоні. Після неодноразових телефонних дзвінків, він звернувся до відповідача, який відмовив у поверненні коштів та зазначив, що він не має на меті продажу транспортного засобу, а лише надає інформаційно-консультаційні послуги та представництво його інтересів, а тому сплачені кошти поверненню не підлягають. Вказував, що такими діями відповідача його було введено в оману.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір від 13 березня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року у складі судді Матійчук Г. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір було підписана сторонами, які досягли згоди з усіх істотних її умов, ці сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконав його умови.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 15 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга на рішення суду подана заявником після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду відсутні, оскільки позивач належним чином повідомлений про розгляд справи. Оскільки в судовому засіданні не проголошувалося вступна та резолютивна частини рішення суду і справу розглянуто з повідомленням учасників справи, то строк на оскарження слід обраховувати з дня складання, тобто з 24 травня 2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою на рішення суду ОСОБА_1 звернувся 15 серпня 2020 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав порушення судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/37325/18-ц з Печерського районного суду м. Києва .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що перше засідання судом апеляційної інстанції було призначено на 27 лютого 2019 року, однак у цей день його представник - ОСОБА_2 подала клопотання про його перенесення, оскільки не було підготовлено довіреності від імені клієнта та представника позивача не ознайомлено з матеріалами справи. Розгляд справи перенесено на 24 травня 2019 року, про що повідомлено представника позивача, однак не був повідомлений сам позивач.

24 травня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву до суду про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, про що його повідомлено не було та не узгоджено з ним змісту цієї заяви.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення Печерським районним судом м. Києва надіслано до цього реєстру лише 11 травня 2020 року, а оприлюднено 13 травня 2020 року, тобто через 1 рік після дати, яка на ньому зазначена, як дата складення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року йому так і не було судом надіслано поштою, та не вручено будь-яким іншим чином. Підтвердження отримання рішення суду позивачем в матеріалах справи відсутні.

Зазначав, що за місцем його проживання немає доступу до мережі Інтернет, та, відповідно, до Єдиного державного реєстру судових рішень, тому він чекав, коли рішення суду надійде поштою. Оприлюднивши рішення суду через рік після його складання, суд першої інстанції фактично позбавив його можливості оскаржити судове рішення в межах строків, встановлених законом.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір було підписана сторонами, які досягли згоди з усіх істотних її умов, ці сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконав його умови.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 15 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1 , 2 розділу V ЦПК України , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального закону належним чином не перевірив доводи ОСОБА_1 про те, що повний текст рішення суду було оприлюднено лише 13 травня 2020 року та отримано його представником 05 серпня 2020 року, а в матеріалах справи відсутні докази направлення йому повного тексту рішення суду, як і докази належного повідомлення позивача про призначення розгляду справи на 24 травня 2019 року.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 10 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 ЦПК України 2004 року).

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення і формальне обмеження у праві на апеляційне оскарження завдає шкоди суті праву на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

У справі Bellet v. France ( Белле проти Франції , рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ( Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії , рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain ( Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії , рішення від 13 січня 2000 року) Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі Воловік проти України (рішення від 06 грудня 2007 року) нагадує, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі..

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович