Постанова

від 21.07.2021 по справі 757/37325/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/37325/18 Головуючий у І інстанції Матійчук Г.О.

Провадження №22-ц/824/8646 /2021 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Люгер-Авто про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 березня 2018 року між ним та відповідачем було укладено договір № 300043. Позивач розраховував за цим договором отримати у власність трактор МТЗ 622 вартістю 300000 грн. У цей же день сплатив на рахунок відповідача 30 000,00 грн. як частину вартості транспортного засобу. Позивач сплатив вказану суму, оскільки був переконаний представниками відповідача про поставку йому протягом 3-х днів з дня підписання цього договору міні-трактора, який знаходиться у іншому регіоні. Після неодноразових телефонних дзвінків до відповідача, останній відмовив у поверненні коштів та зазначив, що він не має на меті продажу транспортного засобу, а лише надає інформаційно-консультаційні послуги та представництво його інтересів і тому сплачені кошти поверненню не підлягають. Позивач вважає, що такі дії відповідача ввели його в оману.

На підставі викладеного в позові, позивач просив суд першої інстанції визнати недійсним договір №300043 від 31 березня 2018 року, укладений між ТОВ Люгер-Авто та ОСОБА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що має значення для розгляду справи, не надав належної правової оцінки наданим доказам на підтвердження заявлених позовних вимог.

Зазначає, що позивач сподівався отримати у власність транспортний засіб (трактор), а не інформаційно-консультаційні послуги, які фактично полягали в рекомендації про те, що він може купити трактор у фінансовий лізинг або за повну вартість невідомо в кого.

І лише звернувшись за допомогою до юристів, позивачеві стало зрозуміло, що відповідач з метою безпідставного заволодіння коштами позивача, увів його в оману щодо предмету і правових наслідків правочину, який був між ними укладено.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник ОСОБА_1 адвокат Литвинчук О.І. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд задовольнити її та скасувати рішення суду першої інстанції.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 березня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 300043.

За змістом договору замовник - ОСОБА_1 доручає виконавцю ТОВ Люгер-Авто здійснити дії, а саме: пошук належного транспортного засобу і інформування замовника про продавців такого транспортного засобу, про ринок продажу транспортного засобу в Україні (інформаційно-консультаційна послуга); здійснити представництво інтересів замовника при укладенні договорів щодо отримання транспортного засобу у продавця у тому числі аналіз і оцінку ризиків в межах переданих повноважень; щодо укладення договору щодо отримання транспортного засобу у відповідного продавця; дії щодо представництва інтересів Замовника у відносинах з третіми особами, в тому числі державними органами з питань виконання умов укладених договорів замовника з отримання транспортних засобів в тому числі з наданням юридичної допомоги, складання відповідних заяв, представництво у судах та органах виконавчої служби України в разі порушення умов договорів.

Як зазначено у п. 1.2 Договору назва транспортного засобу, ціна його придбання вказуються у Додатках №№ 1,2 до Договору.

Розділ 4 Договору регламентує порядок надання юридичних послуг Виконавцем, а Розділ 5 Договору регламентує Порядок отримання транспортного засобу та у п.5.1 передбачає, що Замовник при підписанні акту приймання-передачі транспортного засобу зобов`язаний оглянути його в місці поставки протягом 3-х робочих днів з моменту повідомлення його про адресу місця поставки.

Позивачем згідно квитанції № 7 сплачено на користь отримувача ТОВ Люгер-Авто суму 30000 гривень з призначенням платежу згідно договору № 300043 від 31 березня 2018 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу для підтвердження позовних вимог, зокрема і доказів про наявність умислу в діях відповідача, як ознаки омани під час укладання спірної Угоди.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 Цивільного кодексу України) (правова позиція, міститься в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №445/1011/17 та від 28 серпня 2019 року у справі №753/10863/16-ц).

У той же час правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і в разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №908/3262/16.

Із зміст оспорюваного правочину вбачається, що його предметом є виконання відповідачем доручення позивача щодо пошуку транспортного засобу, представництво його інтересів при укладання договорів і у відносинах з третіми особами. Послуга вважається наданою з дати отримання замовником аналітичного висновку у виконавця або з дати здачі виконавцем аналітичного висновку на пошту чи передачі законнику іншими відповідними засобами та/або підписання акту наданих послуг, вартість послуги складає 30% від суми указаної в Додатку № 1 до Договору.

В договорі не йдеться про продаж відповідачем позивачу транспортного засобу, про сплату позивачем частини вартості транспортного засобу та інше. Та обставина, що відповідач не підшукав для позивача вказаного у додатку до договору транспортного засобу за обумовлену договором суму, не може бути підставою для визнання договору недійсним, а може свідчити лише про невиконання відповідачем доручення позивача. В такому випадку позивач може ставити питання про захист своїх прав у зв`язку із невиконанням умов договору і з посиланням, в тому числі, і на норми Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Люгер-Авто про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 липня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: