Постанова

від 22.04.2021 по справі 531/137/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/137/20 Номер провадження 22-ц/814/1001/21Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Панченка О.О., Лобова О.А.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянки

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Державний реєстратор реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції в Полтавській області Світлик Яніни Вікторівни, про скасування угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення коштів за отриману орендну плату, яку орендодавець отримав наперед,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 липня 2015 року ОСОБА_1 було видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою уповноважено останнього бути представником позивача з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності з питань управління правом розпорядження земельною ділянкою, що належить позивачу на праві приватної власності згідно державного акту серія ЯМ №295345 від 27 вересня 2012 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів за № 532860001000987. Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, ОСОБА_1 скасував вказану довіреність, проте 25 березня 2019 року, коли довіреність була дійсною, відповідач за даним позовом ОСОБА_2 , уклав від його імені сам з собою договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років. 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 дізнався про наявність укладеного договору оренди. Позивач зазначає, що своєї волі на передачу ФОП ОСОБА_2 на строк 49 років під 3% орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки він не виявляв, а довіритель ОСОБА_2 уклав вказаний договір у своїх інтересах, оскільки він укладений від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи орендаря, що є порушенням частини третьої статті 238 ЦК України.

У зв`язку з вищевикладеним просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25 березня 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (підписант уповноважена особа ОСОБА_2 ); скасувати право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321610100:00:008:0350, площа 3,2899 га, зареєстроване державним реєстратором Лисицею І.В., Карлівська міська рада, Полтавська область.

У березні 2020 року ФОП ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 третя особа - Державний реєстратор реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції в Полтавській області Світлик Я.В., про скасування угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення коштів за отриману орендну плату, яку орендодавець отримав наперед.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. 22 серпня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2899 га, кадастровий номер 5321610100:00:008:0350 терміном на 15 років, який зареєстровано 16 вересня 2014 року. Влітку 2015 року до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 та попросив 80000,00 грн на умовах, що він передасть йому земельну ділянку у довгострокову оренду - 49 років. З часом сторони домовилися, що ФОП ОСОБА_2 передає 40000,00 грн ОСОБА_1 , а останній, в свою чергу, надає довіреність строком до її припинення та з правом розпорядження спірною земельною ділянкою. У січні 2019 року, покладаючись на професійність адвоката ОСОБА_3 , після виготовлення нею проекту Угоди про розірвання договору оренди землі від 22 серпня 2014 року, передала її позивачу за зустрічним позовом для державної реєстрації. ОСОБА_2 не знав, що не мав права вчиняти даний правочин від свого імені. ОСОБА_2 зазначає, що позивач за первісним позовом, вчиняє несправедливі дії та просить скасувати договір оренди земельної ділянки від 25 березня 2019 року, з підстав укладення його в порушення вимог статті 238 ЦК України, але не просить скасувати Угоду про розірвання договору оренди землі від 14 січня 2019 року, яка також укладена з порушенням вимог вказаної статті.

У зв`язку з вищезазначеним просив визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 14 січня 2019 року, якою було достроково припинено договір оренди землі від 22 серпня 2014 року терміном на 15 років, укладений між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 наперед сплачену орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321610100:00:008:0350 у розмірі 40000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянки відмовлено в повному обсязі.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Державний реєстратор реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції в Полтавській області Світлик Я.В., про скасування угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення коштів за отриману орендну плату, яку орендодавець отримав наперед, відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодився з рішенням суду першої інстанції та оскаржив його в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Скаржником зазначено, що рішення у частині відмови йому в позовних вимогах є таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та винести нове, яким задовольнити в повному обсязі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянки.

В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року просить залишити без змін.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди землі від 25 березня 2019 року укладений з грубим порушенням частини першої статті 203, частини першої статті 215, статті 237 та частини третьої статті 238 ЦПК України, адже ОСОБА_2 , уклав від імені скаржника сам з собою договір оренди земельної ділянки.

На підтвердження того, що оспорюваний договір оренди було укладено саме в інтересах ОСОБА_2 , скаржник зазначає, що в договорі оренди від 25 березня 2019 року зазначено орендну плату - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є значно меншою від середнього показника орендної плати в Полтавській області.

Також скаржником зазначено, що під час підготовчого судового засідання представник ОСОБА_2 визнав вимоги позовної заяви скаржника повністю і сам ОСОБА_2 не заперечував проти визнання відповідачем первісного позову.

Суд першої інстанції також залишив поза увагою, що відповідачем за первісним позовом подано зустрічний позов та відповідно докази поза межами строку встановленого статтею 193 ЦПК України та прийняв зустрічний позов до розгляду всупереч положенням цивільного процесуального законодавства України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він прохає розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності його представника. Зазначає, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 -адвокат Кумечко І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Кумечко І.В. перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

У статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Так, згідно частин першої та третьої вказаної вище статті суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя).

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду оскаржено лише у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржував, а тому в колегії суддів відсутні підстави перевіряти рішення суду першої інстанції в частині, яка сторонами не оскаржується.

Щодо обставин справи

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 02 липня 2015 року ОСОБА_1 було видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою уповноважено останнього бути представником позивача з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності з питань управління правом розпорядження земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно державного акту серія ЯМ №295345 від 27 вересня 2012 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів за № 532160001000987. Визначено, що довіреність видана строком до її припинення, без права відчуження земельної ділянки (а.с.8).

Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, ОСОБА_1 скасував вказану довіреність, дата реєстрації заяви - 30 вересня 2019 року (а.с.9).

25 березня 2019 року під час дії вищезазначеної довіреності, ОСОБА_2 , як уповноважена особа ОСОБА_1 , уклав договір оренди земельної ділянки площею 3,2899 га, кадастровий номер 5321610100:00:008:0350 з ФОП ОСОБА_2 , строком на 49 років (а.с.10-11).

Зазначене підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.14-16). ОСОБА_2 зазначено орендарем спірної земельної ділянки, дата державної реєстрації речового права - 05 квітня 2019 року.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.18) також вбачається строк дії договору оренди спірної земельної ділянки між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підписано ОСОБА_2 , до 25 березня 2068 року.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позиція апеляційного суду

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір укладався ОСОБА_2 на підставі довіреності, яка була видана у відповідності до вимог закону до укладання договору оренди, представництво з будь-яких підстав, визначених статтею 241 ЦК України на укладання договору припинено не було, а довіреність ОСОБА_1 на той час скасована не була.

Проте, колегія суддів не може погодися із висновком суду першої інстанції виходячи із таких міркувань.

Щодо визнання договору недійсним

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення у своїх інтересах слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц (провадження № 61-1129св17) зазначено, що якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Оскільки ОСОБА_2 , будучи представником ОСОБА_1 уклав договір оренди, сторонами якого є ОСОБА_1 уповноваженою особою якого є ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), то суб`єктний склад підписантів свідчить про укладення такого правочину в інтересах останнього, а тому позов в частині визнання договору недійсним підлягає задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації права

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ Кей-Колект з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ Кей-Колект щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано .

Слід звернути увагу, згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судового рішення у цій справі), на відміну від положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи наведене вимога про скасування права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321610100:00:008:0350, площа 3,2899 га, зареєстроване державним реєстратором має бути задоволена.

Однак, колегія суддів вважає, що в резолютивній частині рішення, вона має бути викладена в наступній редакції, а саме: скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5321610100:00:008:0350, площа 3,2899 га, зареєстроване державним реєстратором Карлівської міської ради Полтавської області Лисицею І.В. .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказане формулювання у даному випадку, не є виходом за межі позовних вимог, а є більш чітким викладенням резолютивної частини судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу: скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянкиі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн та апеляційної скарги у розмірі 1262,00 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 рокуу частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянки - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування права оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25 березня 2019 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (підписант - уповноважена особа ОСОБА_2 ).

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5321610100:00:008:0350, площа 3,2899 га, зареєстроване державним реєстратором Карлівської міської ради Полтавської області Лисицею І.В.

В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви 840,80 грн та апеляційної скарги у розмірі 1262,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.О. Панченко

О.А. Лобов