Рішення

від 15.04.2021 по справі 915/666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 915/666/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю прокурора - Григорян Е.Р.,

відповідач-1 (представник відповідача-1) в судове засідання не з`явився,

за участю представника відповідача-2 - Черних О.В.,

за участю третьої особи-1 - Юрченко Л.Р.,

за участю третьої особи-2 - Ришкова Н.О.,

представник третьої особи-1 та третьої особи-2 - Толпекін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, 54034, м.Миколаїв, вул.Південна, 52

до 1-го відповідача: Миколаївської міської ради, 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон", 54014, м.Миколаїв, вул.Флотська, 10-б; код ЄДРПОУ 32229155

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

2) Громадська організація "Громадська ініціатива "Місто Сонця", 54058, м.Миколаїв, вул.Морехідна, 7, кв.36

про:

- визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради;

- визнання недійсним договору оренди;

- повернення земельної ділянки.

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/1-2983вих-20 від 12.05.2020 в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункти 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46, яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону;

- визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 №41/29 про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" на 3 роки оренду земельної ділянки площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві;

- визнати недійсним укладений 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" договір оренди землі №10912, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 01.09.2016 вчинено запис №16246076, зі змінами і доповненнями;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46 про надання ТОВ "Кордон" в оренду спірної земельної ділянки прийнято усупереч вимог земельного законодавства та містобудівного законодавства, державних норм, стандартів та правил, з порушенням функціонального призначення рекреаційних територій міста Миколаєва, без проведення земельних торгів, та похідна вимога рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 №41/29 про продовження оренди земельної ділянки суперечать законодавству, порушують цивільні права та інтереси, що згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України та ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є підставою для визнання їх незаконними у судовому порядку. Вказує, що оскільки на підставі вказаних рішень між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" укладено договір оренди землі від 24.06.2015 №10912 та договір про зміни до договору оренди землі від 14.08.2018 №57/18, які є похідними вимогами, то відповідно до ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, вказані договори слід визнати недійсними та згідно вимог ст.ст.16, 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язати ТОВ "Кордон" повернути отриману ним земельну ділянку територіальній громаді міста Миколаєва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 заяві присвоєно єдиний унікальний номер 915/666/20 та головуючим у справі визначено суддю Коваля С.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 (суддя - Коваль С.М.) визнано обґрунтованою заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід та задоволено заяву головуючого судді Коваль С.М. про самовідвід.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №98 від 15.05.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/666/20, підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/666/20 є ухвала суду від 14.05.2020 про самовідвід головуючого судді Коваля С.М., за результатами повторного автоматизованого розподілу здійсненого відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу а) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області - справу №915/666/20 призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 20.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/666/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2020.

20.05.2020 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву №32/1-3136вих-20 від 19.05.2020 про забезпечення позову в якій просить суд:

- заборонити Управлінню державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон", а також іншим фізичним та юридичним особам проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві.

Ухвалою суду від 21.05.2020 заяву №32/1-3136вих-20 від 19.05.2020 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" (54014, м.Миколаїв, вул.Флотська, 10-б, код ЄДРПОУ 32229155), а також іншим фізичним та юридичним особам проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2020 у справі №915/666/20 частково скасовано, у задоволенні заяви Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову у справі №915/666/20 відмовлено.

05.06.2020 до суду від відповідача-1 Миколаївської міської ради надійшов відзив (том 1 а.с. 171-172), в якому зазначено наступне .

Згідно частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та орган місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських селищних міських рад у сфері земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (абз. 1 ч. 1 ст. 116 цього ж Кодексу).

Пунктом 15 р. 1 рішення міської ради від 29.11.2007 №18/26 Про погодження місць для розташування об`єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт юридичним особам та громадянам, внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва міська рада вирішила приватному підприємцю Курченко Жанні Назарівні:

- погодити місце розміщення земельної ділянки орієнтовною площею 150 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а;

- дозволити виконання проектно-вишукувальних робіт строком на 1 рік на земельній ділянці орієнтовною площею 150 кв.м для будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а;

- зарезервувати строком на 1 рік, на термін проведення проектно-вишукувальних робіт, земельну ділянку орієнтовною площею 150 кв.м для будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а.

Пунктом 38 р. 1 рішення міської ради від 13.03.2008 №22/55 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 500 кв. м, у тому числі 150 кв.м. під будівлю, 350 кв.м. для обладнання будівельного майданчика, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а, передано фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні в оренду строком на 2 роки земельну ділянку площею 500 кв.м. для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а.

На підставі вищевказаного рішення міської ради укладено відповідний договір оренди земельної ділянки від 15.05.2009 № 6571.

В подальшому, п. 12 р. 1 рішення міської ради від 09.06.2011 №6/24 фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні продовжено на 2 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м, залишивши її в землях поточного будівництва, для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (укладено відповідний договір про зміни від 19.01.2012 №242-11 до договору оренди землі від 15.05.2009 №6571).

Пунктом 16 р. 1 рішення міської ради від 27.06.2013 №29/42 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні продовжено на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м, (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (укладено відповідний договір оренди землі від 27.08.2013 №9467).

Згідно п. 18 р. 1 рішення міської ради від 18.03.2015 №46/46 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва міська рада вирішила:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011) загальною площею 500 кв.м, за рахунок земельної ділянки ФОП Курченко Ж.Н., яка надана рішенням міської ради від 27.06.2013 №29/42, залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а;

- припинити фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні право користування земельною ділянкою поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а;

- пункт 16 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/42: "16.Фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні продовжити на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м, (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а" визнати таким, що втратив чинність;

- договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди 27.08.2013 за №9467, розірвати

(Підстава: нотаріально посвідчена заява ФОП Курченко Ж.Н. від 12.08.2014)

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" в оренду на 1 рік земельну ділянку площею 500 кв. м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а;

- підпункт 18.4 за пропозицією депутата міської ради Дробота В.В. прийнято в редакції:

"18.4.Передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 500 кв.м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а."

Відповідно до імперативних приписів ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на виконання рішення міської ради від 18.03.2015 № 46/46 укладено договір оренди землі від 24.06.2015 № 10912 на земельну ділянку, яка сформована у відповідності до пункту 38 р. 1 рішення міської ради від 13.03.2008 №2 2/55 (площею 500 кв.м, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а).

Рішенням міської ради від 24.07.2018 № 41/29 дію договору продовжено на 3 роки до 24.06.2021.

Також зазначає, що 27.07.2017 ТОВ Кордон було видано містобудівні умови та обмеження для проектування Об`єкту будівництва: Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом по вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв.

29.11.2018 ТОВ Кордон видано дозвіл на виконання будівельних робіт за № МК 112183332017 щодо будівництва магазину Спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом по вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв.

Відповідно до Правил використання територій міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 № 15/41 (чинних на момент прийняття рішення міської ради від 13.03.2008 № 22/55 та укладання договору оренди земельної ділянки від 15.05.2009 № 6571) вказана земельна ділянка відноситься до зони ПР-2 -перспективна зона ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення, до переважних та дозволених видів використання якої не віднесено будівництво магазинів непродовольчих товарів.

При цьому, рішенням міської ради від 25.10.2007 № 17/11 Про взяття за основу переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва взято за основу Перелік об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва; департаменту ЖКГ, підприємствам та організаціям, які є балансоутримувачами чи орендарями об`єктів зеленого господарства розробити та затвердити згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" землевпорядну документацію на вказані об`єкти.

До зазначеного Переліку (п. 12 по Ленінському районі) віднесено сквер Визволення (стадія розробки проекту) за адресою пр. Жовтневий від пр. Миру до вул. Будівельників площею 3,9 га, що за вказаним місцезнаходженням охоплює територію, на якій знаходиться відведена земельна ділянка.

Також вказана земельна ділянка згідно Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого Миколаївською міською радою від 18.06.2009 № 35/18, відноситься до територій зелених насаджень загального користування.

Згідно рішення міської ради від 04.04.2013 № 27/16 Про затвердження переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві вказана земельна ділянка перебуває на території місцезнаходження скверу (п. 12 по Ленінському району в Переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві, змінено назву скверу, зазначеного в рішенні міської ради від 25.10.2007 № 17/11).

Відповідно до статті 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до статті 47 Закону України Про землеустрій рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Інформує, що проект землеустрою щодо організації та встановлення меж вказаного скверу не було затверджено міською радою.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 42, 46, 56, 165 ГПК України, Миколаївська міська рада просить суд врахувати викладені обставини, та розглянути справу без участі представника Миколаївської міської ради.

16.06.2020 до суду від Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 надійшла відповідь на відзив Миколаївської міської ради (том 1 а.с. 178-179), в якій зазначено , що фактично своїм відзивом Миколаївською міською радою підтверджено доводи позовної заяви щодо належності спірної земельної ділянки до території зелених насаджень загального користування. Вказує, що відзив містить посилання на Генеральний план міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 №35/18, згідно з яким спірна земельна ділянка відноситься до територій зелених насаджень загального користування. Зазначає, що відзив також містить підтвердження щодо належності земельної ділянки до зони ПР-2 - перспективної зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення, відповідно до Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 №15/41. Таким чином, за твердженням прокурора інформація Миколаївської міської ради, яка міститься у відзиві на позовну заяву, підтверджує невідповідність цільового призначення земельної ділянки, встановленого оспорюваним рішенням міської ради від 18.03.2015 №46/46, функціональному призначенню останньої, визначеному у містобудівній документації. Прокурор зазначає, що відзив Миколаївської міської ради містить інформацію про те, що за своїм місцезнаходженням сквер Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників охоплює територію, на якій знаходиться спірна земельна ділянка. За змістом рішення Миколаївської міської ради від 04.04.2013 №27/16 вказаний перелік об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві, затверджено з метою збереження, відновлення та розвитку зелених зон у м. Миколаєві, приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України. Невстановлення меж скверу окремим рішенням міської ради не виключає спірну земельну ділянку зі складу вказаної території. Вважає, що фактично доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують тверджень прокуратури щодо порушення Миколаївською міською радою вимог законодавства при прийняті оскаржуваного рішення. У зв`язку з викладеним, за твердженням прокурора вбачається, що рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку загальною площею 500 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул. Будівельників 7-а у місті Миколаєві для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону, прийнято міською радою в порушення вимог містобудівного законодавства та всупереч закріплених міською радою цілей щодо збереження, відновлення та розвитку зелених зон міста.

17.06.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (том 1 а.с. 185-187).

17.06.2020 до суду від Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (том 1 а.с. 193-195).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Ухвалою суду від 17.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та Громадську організацію "Громадська ініціатива "Місто Сонця", підготовче засідання відкладено на 03.07.2020, визначено відповідачу-2 термін для надання відзиву в строк до 26.06.2020 з доказами направлення на адресу інших учасників справи, вказано прокурору направити позовну заяву на адресу 3-х осіб, докази направлення надати до суду, 3-м особам Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця" та ОСОБА_1 в строк до 01.07.2020 надати письмові пояснення як до суду, так і на адресу інших учасників справи.

24.06.2020 прокурором на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2020 надано докази надіслання позовної заяви з додатками на адреси третіх осіб ОСОБА_1 та Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця".

01.07.2020 до суду від ТОВ "Кордон" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та встановлення строку на подання відзиву до 17.08.2020 року.

02.07.2020 до суду від Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Миколаївської міської ради з урахуванням позиції, яка висловлена міською радою у відзиві на позовну заяву (том 1 а.с. 223).

Ухвалою суду від 03.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, ухвалено, з урахуванням запровадження в Україні карантину, для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, з метою дотримання процесуальних прав сторін, які у даному випадку мають пріоритет у порівнянні із дотриманням строку розгляду справи, а також з огляду на Положення Конвенції Про захист прав людини, основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, розглянути вказану справу у розумний строк, у відповідності до п.3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, відкласти підготовче засідання на 28.08.2020 року об 11 год. 00 хв., суд визначив термін відповідачу-2 на подання відзиву у строк до 17.08.2020 з доказами направлення на адресу інших учасників справи, 3-тім особам надати до суду пояснення з доказами направлення на адресу інших учасників справи в строк до 25.08.2020; прокурору надати відповідь на відзив відповідача-2 з доказами направлення на адресу інших учасників справи в строк до 25.08.2020; визначено явку всіх учасників справи в наступне підготовче засідання обов`язковою.

17.08.2020 до суду від ТОВ "Кордон" надійшов відзив (том 1 а.с. 240-251), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено наступне.

Частиною першою статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У позовній заяві зазначено, що "Про порушення законодавства під час передачі в оренду спірної земельної ділянки Миколаївській місцевій прокуратурі № 2 стало відомо у липні 2019 року під час опрацювання інформації, викладеної у публікації на сторінці Контакт-центру при Миколаївській міській раді у Facebook звернення користувача ОСОБА_2 до адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт по вул. Будівельників у м. Миколаєві."

Проте, ані статтею 268 ЦК України, ані будь-яким іншим законом не встановлено, що позовна давність не поширюється на вимоги, заявлені прокурором. Такого виключення не існує на законодавчому рівні, а пунктом 2 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Та обставина, що прокурор довідався про нібито наявні порушення з Facebook у липні 2019 року, не спростовує того факту, що прокурор міг довідатися про такі нібито наявні порушення ще у березні 2015 року, адже рішення Миколаївської міської ради № 46/46 прийнято публічно та відкрито на сесії міської ради 18.03.2015 та оприлюднено на сайті Миколаївської міської ради ( https://mkrada.gov.ua/ documents/22267.html). Крім того, загальновідомо, що прямі трансляції сесій Миколаївської міської ради ведуться і в YouTube (там же і зберігаються відеозаписи), і активно висвітлюються засобами масової інформації, у тому числі інтернет-виданнями.

Вказує, що прокурор не послався на норму матеріального права чи хоча би внутрішнього розпорядчого документа, що зобов`язувала би прокурора пильно стежити за публікаціями у Facebook, ігноруючи при цьому публічну, відкриту, розміщену безпосередньо на сайті Миколаївської міської ради інформацію про розпорядження комунальним майном. У позовній заяві прокурор стверджує, що "при наданні ділянки порушено конкурентний порядок її надання", однак "зі змісту самих лише рішень Миколаївської міської ради про відведення земельних ділянок у користування Товариства фактично неможливо встановити порушення вимог законодавства". У дійсності, ті обставини, які прокурор вважає порушеннями, можливо з`ясувати якраз безпосередньо зі змісту оскаржуваних рішень. У преамбулі оскаржуваного прокурором рішення міської ради від 18.03.2015 № 46/46 зазначено, що міська рада вирішила прийняти вказані у такому рішенні рішення "Розглянувши звернення юридичних осіб та громадян, проекти відведення земельних ділянок, матеріали інвентаризації, погодження з постійними комісіями міської ради, керуючись Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про місцеве самоврядування в Україні"". Жодних згадок про земельні торги, аукціони, протоколи про результати торгів вказане оскаржуване рішення міської ради від 18.03.2015 № 46/46 не містить, а тому необґрунтованими, непереконливими та юридично неспроможними є доводи прокурора про те, що "зі змісту самих лише рішень Миколаївської міської ради про відведення земельних ділянок у користування Товариства фактично не можливо встановити порушення вимог законодавства". Якщо у вказаному випадку земельні торги були обов`язкові, то факт їх відсутності можливо було встановити у березні 2015 і зі змісту оскаржуваного рішення від 18.03.2015 № 46/46, і з факту власне наявності такого рішення.

Зазначає, що у позовній заяві прокурор обходить факт наявності чинного Плану зонування території міста Миколаєва, згідно з яким спірна земельна ділянка знаходиться у зоні Г-6 (Торгівельна зона), переважними видами забудови та використання земельних ділянок на якій є наступні: 1) готелі, центри обслуговування туристів; 2) будівлі змішаного використання - з житловими приміщеннями у верхніх поверхах та розміщенням на нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, комерційного використання; 3) підприємства громадського харчування; 4) юридичні установи; 5) банки, відділення банків; 6) магазини; торгівельні та ринкові комплекси; 7) адміністративні споруди, офіси; 8) парки, сквери, бульвари; 9) підприємства побутового обслуговування населення. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Отже, на противагу твердженням прокурора, існуючою містобудівною документацією є не тільки Генеральний план, а і План зонування території міста Миколаєва, і оскільки останній є чинним, то його не можна не враховувати.

Звертає увагу, що ще 14 лютого 2017 року Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 11.08.2016 № 6/3 Про затвердження плану зонування території міста Миколаєва (справа № 814/296/17). Як зазначено у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №814/296/17 (№ в ЄДРСР 70185020): В судовому засіданні представники прокуратури суду пояснили, що зіставленням розміщених на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради планово-картографічних матеріалів діючого генерального плану міста Миколаєва та Плану зонування території міста Миколаєва встановлені численні розбіжності функціонального призначення територій. . При цьому, у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі № 814/296/17, як і в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі № 814/296/17 (№ в ЄДРСР 72028454) не зазначено, що у Генеральному плані міста Миколаєва та Плані зонування території міста Миколаєва наявні розбіжності функціонального призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011. Прокурори, які представляють інтереси держави, ще до подання 14.02.2017 позову могли довідатися про такі розбіжності (якщо вони існують) та зазначити про них у позовній заяві.

Проте, своєчасно відповідних дій вчинено не було, рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 № 36/13 Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва "з метою врахування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 по справі № 814/296/17 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 по справі № 814/296/17 затверджено План зонування території міста Миколаєва, що станом на дату прийняття Миколаївською міською радою рішення від 24.07.2018 № 41/29 був чинним, є чинним і станом на сьогодні, і у відповідності з яким земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 (вул. Будівельників, 7-а) знаходиться в торгівельній зоні Г-6, як і у попередньому Плані зонування території міста Миколаєва, що був затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 11.08.2016 № 6/3.

При цьому, рішення Миколаївської міської ради № 36/13 від 17.05.2018 є чинним, судом не скасовувалося, не визнавалося нечинним, не визнавалося незаконним/протиправним, відтак чинною є затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 № 36/13 містобудівна документація - План зонування території міста Миколаєва, якою спірну земельну ділянку віднесено саме до торгівельної зони.

Вказує, що договір оренди землі від 24.06.2015 № 10912 укладено, як у ньому зазначено, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46, тож позовна вимога про визнання такого договору недійсним є похідною від позовної вимоги про визнання та скасування пунктів 18, 18.4 розділу 1 рішення міської ради від 18103.2015 № 46/46. Вказаний договір оренди землі від 24.06.2015 № 10912 є публічною інформацією, доступ до якої у відповідності з приписами ч. 5 ст. 6 Закону України Про доступ до публічної інформації не може бути обмежено, тож будь-який прокурор, як і будь-який громадянин України, міг у будь-який час з легкістю отримати копію такого договору.

Що ж стосується рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/29, яким поновлено договір оренди землі на 3 роки, то у випадку з таким рішенням за твердженням відповідача, однозначно жодних порушень немає - у відповідності з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 24.07.2018) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Враховуючи викладене, відповідач-2 просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2.

Щодо віднесення спірної земельної ділянки до території скверу, відповідач зазначає наступне.

Недостовірними, побудованими на припущеннях та на спотворенні фактів є доводи прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 нібито входить до території скверу "Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників", що, у свою чергу, рішенням міської ради віднесено до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві.

Так, прокурор зазначає, що "Окрім того, спірна земельна ділянка, відповідно до інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06.08.2019 № 4118/020201-22/02-06/14/19, фактично віднесена до території скверу Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників , котрий рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.2013 №27/16 Про затвердження переліку об`єктів земельного господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві віднесено до рекреаційних територій міста.".

Пунктом 1 рішення міської ради від 04.04.2013 № 27/16 (https://mkrada.gov.ua/ documents/3695.html) затверджено Перелік об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві. При цьому, пунктом 2 рішення міської ради від 04.04.2013 № 27/16 вирішено: департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, підприємствам та організаціям, які є балансоутримувачами чи орендарями об`єктів зеленого господарства, розробити та затвердити згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" проекти землеустрою з визначенням меж на вказані об`єкти.

Як вірно зауважено у листі виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06.08.2019 № 4118/020201-22/02-06/14/19: "В даному випадку слід врахувати, що проект землеустрою щодо організації та встановлення меж вказаного скверу не було затверджено міською радою".

Відповідач надає витяг з затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2013 № 27/16 Переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві: п. 12: найменування об`єкта загального користування - Сквер "Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників"; адреса знаходження - Ленінський район, пр. Жовтневий, від пр. Миру до вул. Будівельників; площа - 27612 кв.м; закріплення об`єкта/статус - ДЖКГ ММР; дані щодо наявності проекту землеустрою відсутні.

Зазначає, що у затвердженому рішенням міської ради від 04.04.2013 № 27/16 Переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві, відсутня інформація про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 площею 500 кв.м.

Вказує, що згідно з відкритими загальнодоступними відомостями Державного земельного кадастру, оприлюдненими на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, загальна площа земельної ділянки за адресою місцезнаходження "пр. Жовтневий, від пр. Миру до вул. Будівельників", складає більше 10 га (більше 100 000 кв.м.), і де саме на цих більше ніж 100 000 кв.м. має бути сквер площею 27 612 кв.м. без наявності встановлених чітких меж такого скверу об`єктивно встановити неможливо, як і неможливо об`єктивно та достовірно з`ясувати, чи входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 площею 500 кв.м. до гіпотетичного розташованого невідомо де саме на земельній ділянці площею більше 100 000 кв.м. скверу площею 27 612 кв.м.

Відповідач просить врахувати, що навіть в оскаржуваному рішенні Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46 є посилання (підпункт 18.2) на рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/42, згідно з яким міською радою 27.06.2013 було вирішено: продовжити на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва) .

Звертає увагу, що у позовній заяві жодним чином не пояснюється, яким чином земельна ділянка одночасно могла бути нібито зайнята сквером, при тому що це землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - землі поточного будівництва), і стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 існувала та існує затверджена документація із землеустрою, а стосовно скверу така документація не затверджувалася.

Частиною другою статті 47 Закону України Про землеустрій встановлено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону України Про землеустрій рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж: територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

На підставі викладеного зазначає, що за відсутності затвердженого рішенням міської ради проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій рекреаційного призначення відсутні належні, допустимі, достовірні, вірогідні докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 нібито входить до території скверу "Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників".

Щодо доводів про не взяття до уваги встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки, відповідач зазначає наступне.

Прокурор стверджує, що "При прийнятті оскаржуваного рішення про надання земельної ділянки для забудови комерційним об`єктом - магазином непродовольчих товарів, міською радою не взято до уваги встановлені на земельну ділянку обмеження щодо її використання".

Зазначає, що вказане твердження прокурора не відповідає дійсності та спростовується змістом оскаржуваних ним рішень міської ради та договору оренди землі.

Так, про встановлені на земельну ділянку обмеження щодо її використання прямо зазначено у висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 14.11.2014 №17-5850.

У пункті 18 рішення від 18.03.2015 № 46/46 зазначено, що земельна ділянка має обмеження у її використанні:

типу 01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" площею 225 кв.м (водопровід);

типу 01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" площею 282 кв.м (теплотраса).

У договорі оренди землі № 10912 від 24.06.2015 прямо зазначено, що:

8.2. Земельна ділянка має обмеження у використанні згідно КООЗД: на частину земельної ділянки площею 225 кв.м. діють "інші обмеження" типу 01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" (водопровід), на частину земельної ділянки площею 282 кв.м. діють "інші обмеження" типу 01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" (теплотраса) .

У позовній заяві зазначено, що "відповідно до додатку 8.1 ДБН 360-92** ... водопровід та теплові мережі повинні розміщуватись на відстані 5 метрів від фундаментів будинків і споруд". Відповідач зазначає, що з такого твердження цілком логічним є висновок про те, що державними будівельними нормами не було заборонено проведення будівельних робіт поруч з водопроводами та тепловими мережами, а лише були встановлені певні вимоги щодо відстані до таких водопроводів та теплових мереж, що слід дотримуватися при будівництві будинків і споруд, адже для подальшого функціонування будинків та споруд зазвичай потрібно приєднання до мереж водопроводу, теплових мереж.

Відповідач звертає увагу, що додатком 8.1 1 ДБН 360-92**, що втратили чинність (згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 р. № 100), стосовно відстані до теплових мереж було встановлено наступне: теплові мережі - відстань від підземних мереж до фундаментів будинків і споруд, від зовнішньої стінки каналу, тунелю - 2м, від оболонки безканальної прокладки - 5 м.

Відповідач зазначає, що є незрозумілим, виходячи з яких фактичних даних, аналізуючи які докази прокурор дійшов до помилкового висновку про те, що відстань між водопроводом, теплотрасою та фундаментом магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом складатиме менше потрібних 5 чи 2 метрів. Вказує, що прокурор керувався виключно припущенням, з огляду на що доводи про можливі порушення вимог ДБН 360-92** є бездоказовими та необґрунтованими.

Також просить враховувати, що обмеження у використанні встановлені лише на частину земельної ділянки, а не на всю земельну ділянку площею 500 кв.м.

Звертає увагу, що ПрАТ Миколаївська теплоелектроцентраль видало відповідачу-2 технічні умови на приєднання нових об`єктів теплоспоживання № 09/19 від 10.04.2019, умовою приєднання в яких вказано, зокрема, при проектуванні будівлі за адресою вул. Будівельників, 7-а передбачити винос ділянки теплової мережі 2хДу300 за межі земельної ділянки під будівництво з використанням попередньоізольованих труб згідно з п. 11.3 ДБН В.2.5-39:2008 .

МКП Миколаївводоканал видало відповідачу-2 як замовнику будівництва магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом технічні умови № 148/17 від 15.09.2017, згідно з якими однією з умов водопостачання визначено наступне: Винести існуючі мережі водопостачання Д = 200 мм з місця забудови об`єкту, згідно діючим будівельним нормам, з підключенням до перенесених мереж водопроводу. .

Виконкомом Миколаївської міської ради відповідачу-2 видано дозвіл № 83/19 від 11.05.2019 з терміном дії з 11.05.2019 до 11.06.2019, згідно з яким дозволяється ТОВ Кордон проведення земляних або монтажних робіт, пов`язаних з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ та робіт пов`язаних з прокладанням, перекладанням або заміною водостічних труб та водоприймальних колодязів, а саме реконструкція мереж водопроводу та теплотраси по вул. Будівельників, 7а.

Також виконкомом Миколаївської міської ради відповідачу-2 видано дозвіл № 186/19 від 01.08.2019 з терміном дії з 01.08.2019 до 31.08.2019, згідно з яким дозволяється ТОВ Кордон проведення земляних або монтажних робіт, пов`язаних з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ та робіт пов`язаних з прокладанням, перекладанням або заміною водостічних труб та водоприймальних колодязів, а саме реконструкція мереж водопроводу та теплотраси по вул. Будівельників, 7а.

Зазначає, що відповідачем-2 виконано технічні умови ПрАТ Миколаївська теплоелектроцентраль , на підтвердження чого надаються:

- акт від 21.08.2019 гідравлічного випробування теплових мереж;

- креслення виносу теплової мережі.

Вказує, що відповідачем-2 виконано технічні умови МКП Миколаївводоканал , на підтвердження чого надаються:

- акт технічної готовності трубопроводу водопроводу, згідно з яким роботи розпочаті 01.08.2019 та закінчені 16.08.2019;

- акт від 16.08.2019 про проведення приймального гідравлічного випробування напірного трубопроводу на міцність і герметичність;

- виконавча зйомка водопроводу.

Щодо посилань на ДБН 360-92**, відповідач зазначає наступне.

У позовній заяві зазначається, що "Розміщення будинків, споруд та комунікацій на землях зелених зон міста (якщо об`єкти які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства), відповідно до підпункту б пункту 10.4 розділу 10 ДБН 360-92**, забороняється", у зв`язку з чим прокурор доходить до висновку про те, що "державними будівельними нормами будівництво магазину непродовольчих товарів в межах вказаної території заборонено.".

Вказує, що прокурор спотворює факти, дійсні обставини справи, адже відповідач-2 має намір побудувати не просто "магазин непродовольчих товарів", а саме "магазин спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом", що вбачається зі змісту дозволу на виконання будівельних робіт від 29.11.2018 № МК 112183332017, а також Містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972.

Так, управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради відповідачу-2 видано Містобудівні умови та обмеження від 27.07.2017 № 63/17-972 для проектування об`єкта будівництва: Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом .

Зазначає, що гімнастичні та тренажерні зали призначені для спорту, тож передбачена пунктом 10.4 розділу 10 ДБН 360-92** заборона не поширюється на об`єкт будівництва відповідача-2.

Крім того вказує, ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" втратили чинність (згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 № 100).

Зазначає, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 400/3145/19 (в ЄДРСР № 88273864) за позовом ТОВ "Кордон" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (за участю третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради) скасовано рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 17.09.2019 № 146-с про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, виданих товариству з обмеженою відповідальністю Кордон Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради на об`єкт Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом за адресою: вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв.

На підставі таких Містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972, правомірність видачі яких вже підтверджена судом, розроблена проектна документація на будівництво, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № МК 112183332017 від 29.11.2018, розпочато будівництво.

Щодо кримінального провадження № 42019151020000034, відповідачем зазначено наступне.

Як вбачається з копії витягу від 26.02.2020 з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 30.07.2019 кримінального провадження № 42019151020000034, вказане кримінальне провадження не стосується посадових осіб ТОВ Кордон , і у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказує, що витяг від 26.02.2020 з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 30.07.2019 кримінального провадження №42019151020000034 не є носієм доказової інформації про обставини, оцінка яких надавала би можливість стверджувати про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо існування сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 з 2008 року, до затвердження Генерального плану, відповідач зазначає наступне.

Як зазначено у листі виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06.08.2019 №4118/020201-22/02-06/14/19, на інформацію з якого прокурор посилається вибірково: "Пунктом 38 р. 1 рішення міської ради від 13.03.2008 № 22/55 ... затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 500 кв.м ... за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а".

Звертає увагу, що спірна земельна ділянка сформована ще у 2008 році, а Генеральний план міста Миколаєва, на який посилається прокурор, затверджено рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18.06.2009, тобто вже після формування спірної земельної ділянки, відведеної саме для будівництва магазину непродовольчих товарів.

Як свідчить сформований державним кадастровим реєстратором витяг № 547/0/205-18 від 09.08.2018 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, спірна земельна ділянка за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки: 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Вказує, що відповідно до частини першої статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Пунктами "г" та "і" частини другої статті 25 Закону України Про землеустрій визначено такі види документації із землеустрою:

Ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 500 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів, надано рішенням Миколаївської міської ради від 29.11.2007 № 18/30. Затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки спірної земельної ділянки площею 500 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а, рішенням Миколаївської міської ради від 13.03.2008 № 22/55. Дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на спірну земельну ділянку надано відповідачу-2 рішенням Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/33. При цьому, прокурор не оскаржує ані рішення Миколаївської міської ради від 29.11.2007 № 18/30, ані рішення міської ради від 13.03.2008 № 22/55, ані рішення міської ради від 16.09.2014 № 43/33. Всі ці рішення є чинними, протиправність/незаконність їх не встановлена.

Враховуючи все викладене, ТОВ Кордон просить суд прийняти рішення про повну відмову в позові.

27.08.2020 до суду від заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 надійшла відповідь на відзив ТОВ "Кордон" (том 1 а.с. 266-273), в якій прокурором зазначено наступне .

Прокурор не погоджується з доводами ТОВ "Кордон", викладеними у відзиві.

Так, відповідач стверджує, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради №46/46 від 18.03.2015 та визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2015.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що оскільки спір стосується, у тому числі, надання земельної ділянки без проведення земельних торгів, то хибним є твердження прокурора щодо неможливості виявлення цього порушення зі змісту самого оспорюваного рішення міської ради №46/46 від 18.03.2015.

За твердженням прокурора такий висновок ТОВ Кордон не узгоджується з вимогами закону та є виключно припущенням.

Прокурор звертає увагу, що зі змісту оспорюваного рішення неможливо встановити усі дійсні обставини справи, для прикладу, наявність (чи відсутність) підстав для відведення земельної ділянки в оренду у поза конкурентному порядку, як це передбачено у ч. 2 ст. 134 ЗК України. Тому, без вивчення пакету документів, що стали підставою для відведення спірної ділянки, неможливо встановити наявність порушень вимог земельного законодавства.

Жодним нормативним правовим актом не передбачено форму прийняття Миколаївською міською радою рішень щодо передачі земель в оренду, тому відсутність чи наявність вказівки у змісті оспорюваного рішення щодо проведення (чи непроведення) земельних торгів, не може слугувати підставою для прокурора вважати рішення органу місцевого самоврядування потенційно незаконним.

Вказує, що твердження відповідача щодо наявності у прокурора можливості ще у березні 2015 року виявити порушення вимог закону та наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом є необґрунтованим, суперечить дійсним обставинам справи.

Зазначає, що твердження відповідача про чинність Плану зонування м. Миколаєва, за яким спірна ділянка знаходиться у торгівельній зоні не впливає на законність спірного рішення міської ради №46/46 від 18.03.2015 та укладеного 24.06.2015 на його підставі договору оренди землі.

Зокрема, як вбачається з позову, спірні правовідносини виникли у 2015 році. При цьому, плани зонування території міста Миколаєва були затверджені рішеннями міської ради №6/3 від 11.08.2016 та, у подальшому, №36/13 від 17.05.2018, тобто вже після виникнення спірних правовідносин.

Довідково повідомляє, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №814/296/17, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, задоволено позов першого заступника прокурора області та визнано незаконним рішення міської ради №6/3 від 11.08.2016 Про затвердження плану зонування території м. Миколаїв .

Зазначає, що містобудівною документацією, діючою на момент прийняття оскаржуваного рішення ради №46/46 від 18.03.2015 є Генеральний план м. Миколаєва, затверджений рішення міської ради №35/18 від 18.06.2009.

За цією містобудівною документацією, згідно з інформацією уповноваженого органу Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 05.08.2019, спірна земельна ділянка належить до території зелених насаджень загального користування.

До того ж, згідно з Правилами використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням міської ради №15/41 від 17.10.2003, спірна ділянка належить до перспективної зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення.

Відсутність проекту землеустрою щодо визначення меж скверу Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників не змінює факту створення та існування цього скверу (що зазначено у інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06.08.2019), а також належність спірної ділянки до території зелених насаджень (навіть у містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об`єкту зазначено про віднесення ділянки до території зелених насаджень).

Вказує, що прокурором подано належні та допустимі докази у відповідності зі ст.ст. 76-77 ГПК України, на підтвердження факту належності спірної ділянки до території зеленої зони загального користування та перспективної зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення.

Усе вищевикладене, у відповідності зі ст. 74 ГПК України, відповідачем у відзиві на позов не спростовано.

При цьому, за приписами ст.ст. 13, 14 Закону України Про благоустрій населених пунктів об`єкти благоустрою, зокрема сквери, використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, встановлених законодавством.

Статтею 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Зважаючи на положення наведених норм, та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази належності спірної ділянки до території (зони) зелених насаджень, очевидним є підтвердження порушень вимог закону при відведенні землі в оренду ТОВ КОРДОН в оренду для цілей будівництва магазину непродовольчих товарів.

Твердження відповідача про те, що прокурор, згідно зі ст. 6 Закону України Про доступ до публічної інформації у будь-який час може отримати копію оспорюваного договору оренди землі (який є публічною інформацією) суперечить вимогам цього закону та правовому статусу прокурора.

Так, ст. 2 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Прокурор у даному випадку керується вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру , забезпечуючи вжиття заходів представництва інтересів держави в суді.

Вказує, що не можна погодитися з твердженням ТОВ КОРДОН про відсутність порушень вимог закону при прийнятті міською радою рішення №41/29 від 24.07.2018 з посиланням на ч. 2 ст. 134 ЗК України, за якою не підлягають продажу на конкурсних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі поновлення договору оренди землі.

Так, у даному випадку прокурор просить врахувати, що оспорювання прокурором вказаного рішення міської ради №41/29 від 24.07.2018 пов`язане із незаконністю надання спірної ділянки в оренду товариству за рішенням міської ради №46/46 від 18.03.2015, тобто, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради №41/29 від 24.07.2018, згідно зі ст. 173 ГПК України, є похідною від позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення міської ради №46/46 від 18.03.2015 (тобто безпосередньо залежить від законності надання земельної ділянки ТОВ КОРДОН згідно з рішенням №46/46 від 18.03.2015).

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими доводи прокурора щодо наявності обмежень у використанні спірної земельної ділянки.

З цього приводу, прокурор звертає увагу, що саме лише зазначення в оспорюваному рішенні міської ради, а також в договорі оренди землі щодо наявності обмежень у використанні земельної ділянки не забезпечує належний правовий режим використання останньої.

Так, відповідно до п. 8.2 договору №10912 від 24.06.2015, рішення міської ради №46/46 від 18.03.2015, документів, що містяться у технічній документації, витягу з Державного земельного кадастру, на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 встановлені та діють обмеження типу 01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) та охоронна зона навколо інженерних комунікацій (теплотраса).

Земельну ділянку за оспорюваним договором оренди землі передано для цілей будівництва магазину непродовольчих товарів, що не узгоджується з наявними на цій ділянці обмеженнями.

Так, за твердженням прокурора поза увагою ТОВ КОРДОН залишилося, що відповідно до ч. 2 ст. 111 ЗК України законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені, зокрема, такі обмеження у використанні земель, як заборона на провадження окремих видів діяльності.

Відповідно до Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 в охоронних зонах інженерних комунікацій не дозволяється розмішувати малі архітектурні форми.

Частиною 4 статті 22 Закону України Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів , в редакції, на час виникнення спірних правовідносин, до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних теплотрас, встановлено заборону щодо будівництва житлових будинків, виробничих чи інших будівель та споруд, громадських будівель.

Таким чином, за твердженням прокурора, наявність обмежень у використання спірної ділянки типу 01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) та охоронна зона навколо інженерних комунікацій (теплотраса) свідчить про незаконність відведення такої земельної ділянки для цілей будівництва об`єктів нерухомості.

Також прокурор вважає хибним твердження ТОВ КОРДОН про те, що за наявності у нього наміру будувати магазин спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом п. 10.4 розділу 10 ДБН 360-92** не поширюються на зазначений об`єкт нерухомості.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем наведено дозвіл на виконання будівельних робіт від 29.11.2018 №МК112183332017, а також містобудівні умови та обмеження від 27.07.2017 №63/17-972, які надано для проектування об`єкта будівництва Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним і тренажерним залом .

З цього приводу прокурор звертає увагу на те, що пунктом 10.4 розділу 10 ДБН 360-92** визначено, що забороняється розміщення будинків, споруд та комунікацій на землях зелених зон міста, якщо об`єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.

Предметом позову у даній справі є оскарження рішень Миколаївської міської ради №46/46 від 18.03.2015 та №41/29 від 24.07.2018, якими земельну ділянку надано в оренду ТОВ Кордон для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, та продовжено оренду спірної земельної ділянки, а також визнання недійсним договору оренди землі №10912 зі змінами та доповненнями, умовами якого будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом передбачено не було.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 магазин - торговельний об`єкту роздрібній торгівлі, призначений для організування продажу товарів кінцевим споживачам і надавання їм торговельних послуг. Спеціалізований магазин - крамниця, що продає певну групу товарів глибокої асортиментної диференціації.

Тобто, незалежно від спеціалізації магазину, його основним призначенням є здійснення торгівлі, що за твердженням прокурора свідчить про хибність доводів відповідача щодо незастосування до спірних правовідносин положень п. 10.4 розділу 10 ДБН 360-92**.

Прокурор наголошує на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин, ДБН 360-92** були чинними та обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури відповідно до Закону України Про будівельні норми .

Твердження відповідача щодо встановлення у справі №400/3145/19 обставин віднесення спірної земельної ділянки до земель з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі не заслуговує на увагу, з тих підстав, що прокурором у даній справі як раз оспорюється саме надання спірної ділянки в оренду в 2015 для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів та інших похідних вимог.

З цих же підстав не можна враховувати доводи відповідача про те, що у справі №400/3145/19 встановлена обставина належності спірної ділянки до земель торгівельної зони. До того ж, віднесення землі до території торгівельної зони підтверджено у справі 400/3145/19 Планами зонування м.Миколаєва, затвердженими рішенням міської ради №6/3 від 11.08.2016 та №36/13 від 17.05.2018, які датовані після виникнення спірних правовідносин.

Крім того, відповідачем зазначено, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42019151020000034 не є носієм доказової інформації про обставини, оцінка яких надавала би можливість стверджувати про обґрунтованість позовних вимог на тій підставі, що вказане кримінальне провадження не стосується посадових осіб ТОВ Кордон і у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Прокурор зазначає, що кримінальне провадження №42019151020000034 розпочате за фактом зловживання посадовими особами Миколаївської міської ради своїм службовим становищем, що виразилось у неправомірній передачі в оренду спірної земельної ділянки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.

При цьому, предметом вказаного позову є оскарження рішення Миколаївської міської ради щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим доданий до позовної заяви витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42019151020000034 є носієм доказової інформації про обставини, оцінка яких є предметом зазначеного позову.

Щодо твердження ТОВ КОРДОН про те, що скасуванню підлягає не рішення міської ради, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Кордон , а відповідні рішення міської ради, якими надано дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у 2007, 2008 та 2014 роках, прокурор вказує, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється передача у користування земельної ділянки є саме рішення органу місцевого самоврядування про надання у користування земельної ділянки, а не рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Подібну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №820/3656/17.

Оспорювання у судовому порядку рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке не породжує юридичних наслідків, а також формування у 2008 році земельної ділянки, у даному випадку не можна вважати ефективним способом захисту порушених інтересів держави. Тому, пред`явивши відповідний позов, прокурором обрано законний, ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави, спрямований на повернення спірної земельної ділянки у розпорядження територіальної громади міста Миколаєва.

З урахуванням всього вищевикладеного, прокурор вважає позовну заяву обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку із непрацездатністю судді Семенчук Н.О., підготовче засідання у справі №915/666/20 призначене на 28.08.2020 - не відбулось.

Ухвалою суду від 04.09.2020 підготовче засідання призначено на 29.09.2020.

28.09.2020 до суду від відповідача-2 ТОВ "Кордон" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (том 2 а.с. 1).

В обґрунтування клопотання відповідачем-2 зазначено, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 24 Закону України Про прокуратуру встановлено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Позовна заява, на підставі якої відкрито провадження у справі №915/666/20, подана заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 С. Луговським. Оскільки Миколаївська місцева прокуратура №2 не є обласною чи окружною прокуратурою, то позовна заява подана особою, якій Законом України Про прокуратуру не надано право подання позовної заяви в порядку господарського судочинства. Вважає, що заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 С. Луговський не набув процесуальної дієздатності у даній справі. Зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Із посилання на викладене, приписи ст.ст. 42, 169, 170, п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідач-2 ТОВ Кордон просить суд залишити позов, на підставі якого відкрито провадження у справі № 915/666/20, без розгляду.

28.09.2020 року до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Кордон" про залишення позову без розгляду (том 2 а.с. 9-11).

Суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Стаття 24 Закону України Про прокуратуру закріплює, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про прокуратуру у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Пунктами 3, 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-ІХ від 19.09.2019 визначено, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до окружної прокуратури.

День початку роботи окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно усіх окружних прокуратур, які публікуються у газеті Голос України .

З огляду на викладене, оскільки Офісом Генерального прокурора відповідного організаційно розпорядчого документа станом на час подання позовної заяви не прийнято, продовжують діяти та виконувати функції і повноваження місцеві прокуратури.

Таким чином, у разі звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави, останній виконує свою конституційну функцію передбачену ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру . Право подання такої заяви, як це чітко передбачено ст. 24 вищевказаного Закону, належить, у тому числі, і заступникам керівників місцевих прокуратур. Отже, системний аналіз чинного законодавства України дає підстави стверджувати що заступник керівника місцевої прокуратури є самостійним суб`єктом, повноважним на підписання позовної заяви в інтересах держави.

З урахуванням викладеного, клопотання ТОВ "Кордон" про залишення позову прокурора без розгляду не підлягає задоволенню.

28.09.2020 до суду від відповідача-2 ТОВ "Кордон" надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив ТОВ "Кордон" (том 2 а.с. 2-4), в яких відповідач-2 наполягає на застосуванні позовної давності та вказує, що прокурор звернувся з даним позовом до суду після спливу позовної давності.

29.09.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.10.2020.

29.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з непрацездатністю судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 04.11.2020 судове засідання призначено на 03.12.2020 року.

30.11.2020 до суду від третьої особи Громадська організація "Громадська ініціатива "Місто Сонця" надійшли пояснення, які не містять підпису уповноваженої особи, про що відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено відповідний акт від 30.11.2020.

03.12.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з непрацездатністю судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 18.12.2020 ухвалено провести розгляд справи №915/666/20 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та призначено судове засідання на 19 січня 2021 року о 10 год. 00 хв.

Разом з тим, враховуючи, що, ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, зупинено провадження у справі № 915/666/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1096/20, то за таких обставин, суд 19.01.2021 ухвалив повідомити учасників справи про те, що про дату та час судового засідання у справі № 915/666/20 учасники справи будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою, після поновлення провадження у справі Верховним Судом.

18.03.2021 прокурор до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав лист в якому зазначив, що ухвалою Верховного Суду виправлену допущену у п. 3 резолютивної частини ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 технічну описку замість слів зупинити провадження у справі зазначено зупинити касаційне провадження у справі .

Ухвалою суду від 19.03.2021 призначено судове засідання на 15 квітня 2021 року о 10 год. 00 хв.

15.04.2021 у судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник 3-тіх осіб позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-2 просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог прокурора та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 (представник відповідача-1) у судове засідання 15.04.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, що у відповідності до ст. 202 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради листом №17-3652 від 08.07.2014 року, надісланим виконкому Миколаївської міської ради, розглянувши звернення ТОВ "Кордон" погодило можливість переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтовною площею 500,0 кв.м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а (том 1 а.с. 27).

30.07.2014 року ТОВ "Кордон" звернулось до Миколаївської міської ради з заявою (реєстраційний №006816), в якій просило видати рішення міської ради про переоформлення договору оренди земельної ділянки площею 500 кв.м для ведення будівництва по вул. Будівельників, 7-а в м. Миколаєві (том 1 а.с. 24).

12.08.2014 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Г.В. посвідчила підпис ОСОБА_3 (зареєстровано в реєстрі за №1598) на заяві, відповідно до якої приватний підприємець Курченко Жанна Назарівна повідомляє, що у зв`язку з утворенням нею власного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" та зміною форми ведення підприємницької діяльності з фізичної особи на юридичну особу, вона надає згоду на переоформлення її права користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 500 кв.м, яка розташована за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Будівельників, ділянка 7-а, яка була надана їй в оренду, на користь утвореного нею підприємства, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" (том 1 а.с. 25).

Рішенням Миколаївської міської ради №43/33 від 16.09.2014 року (пункт 8) вирішено надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 500 кв.м, за рахунок земельної ділянки ФОП Курченко Ж.Н., яка надана рішенням міської ради від 27.06.2013 №29/42, для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а (том 1 а.с. 26).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон" звернулось до ФОП Дробот Т.В. з проханням виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а в Ленінському районі м. Миколаєва (том 1 а.с. 29).

Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради зроблено висновок №17-5850 від 14.11.2014 року по матеріалах технічної документації (том 1 а.с. 32), відповідно до якого Управління, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон", розроблену ФОП Дробот Т.В., погоджує її та вважає за можливе надати в оренду вищевказаному землекористувачу земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, за рахунок земельної ділянки ФОП Курченко Ж.Н., яка надана рішенням міської ради від 27.06.2013 №29/42, для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а в Ленінському районі м. Миколаєва. Вказано, що земельна ділянка загальною площею 0,0500 га має обмеження у використанні відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельних ділянок" (додаток № 6 до "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051):

- охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) на частину земельної ділянки площею 0,0225 га (код 01.08);

- охоронна зона навколо інженерних комунікацій (теплотраса) на частину земельної ділянки площею 0,0282 га (код 01.08).

Рішенням Миколаївської міської ради №46/46 від 18.03.2015 року (том 1 а.с. 16-19) вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011) загальною площею 500 кв.м, за рахунок земельної ділянки ФОП Курченко Ж.Н., яка надана рішенням міської ради від 27.06.2013 №29/42, залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (пункт 18 розділу 1);

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" в оренду на 1 рік земельну ділянку площею 500 кв.м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (пункт 18.4 розділу 1), підпункт 18.4 за пропозицією депутата міської ради Дробота В.В. прийнято в редакції: Передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 500 кв.м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а .

24.06.2015 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон" (орендар) укладено договір оренди землі №10912 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішень міської ради від 18.03.2015 року №46/46 та від 19.05.2015 №47/48 передає, а ТОВ "Кордон" приймає в оренду земельну ділянку для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а /Ленінський район/ (а.с. 35-38).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 500 кв.м (за функціональним призначенням - землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011).

Відповідно до п. 2.2 Договору земельна ділянка вільна від забудови.

Відповідно до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.04.2015 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,249) у період будівництва становить 183 505,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору договір діє протягом трьох років з дати його укладення (до 24.06.2018). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору оренди землі.

Підставою для укладення Договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір орендної плати:

Річна орендна плата за земельну ділянку (500 кв.м) встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки, де:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки у період будівництва становить 183 505,00 грн;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки для періоду обслуговування становить 917 525,00 грн.

Виходячи з цього, розмір річної орендної плати з 18.03.2015 року складає:

- у період будівництва - 5505,15 грн,

- для періоду обслуговування - 45 876,25 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 18.03.2015 до 01 числа місяця, наступного за тим у якому відбулося укладення договору (звітний) одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів.

Відповідно до п. 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки: В.03.15.

Відповідно до п. 6.1 Договору об`єкт за цим Договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Відповідно до п. 8.2 Договору земельна ділянка має обмеження у використанні згідно КООЗД: на частину земельної ділянки площею 225 кв.м діють "інші обмеження" типу 01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" (водопровід), на частину земельної ділянки площею 282 кв.м діють "інші обмеження" типу 01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" (теплотраса).

Відповідно до п. 8.3 Договору передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження.

Договір зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 24.06.2015 року за №10912.

Згідно довідки головного інженера ТОВ "МИКОЛАЇВДОРПРОЕКТ" №02/01 від 15.02.2018 року, визначена у розділі проектної документації 02-П-17-ПОБ тривалість будівництва магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників, 7-а складає 3 роки (том 1 а.с. 34).

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради листом №17-655 від 22.02.2018 року, адресованим Виконкому міської ради, зазначає що розглянувши звернення ТОВ "Кордон" та надані матеріали вважає за можливе поновлення правових документів на земельну ділянку орієнтованою площею 500 кв.м, наданої на підставі рішень міської ради від 18.03.2015 №46/46 та від 19.05.2015 №47/48 для закінчення будівництва магазину, поблизу павільйону по вул. Будівельників,7-а в Інгуському районі м.Миколаєва, терміном на 3 роки, відповідно наданій довідки від 15.02.18 №02/01 (том 1 а.с. 33).

Рішенням Миколаївської міської ради №41/29 від 24.07.2018 року вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" продовжити на 3 роки оренду земельної ділянки площею 500 кв.м (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях громадської забудови для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (том 1 а.с. 20-21).

14.08.2018 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Кордон" (орендар) укладено договір про зміни №57-18 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 24.06.2015 року за №10912 (далі - Договір про зміни) (том 1 а.с. 40-42), яким на підставі рішення Миколаївської міської ради під 24.07.2018 №41/29 щодо продовження оренди земельної ділянки в договір оренди землі (далі-договір) внесено зокрема такі зміни:

- пункт 1.1 договору викласти в такій редакції:

"Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.07.2018 №41/29 продовжує ТОВ "Кордон" оренду земельної ділянки площею 500 кв.м (кадастровий №4810136900:01:018:0011) для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів по вул. Будівельників, 7-а/Інгульський район/";

- пункт 2.3 договору викласти в такій редакції:

"Нормативна грошова оцінки земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.08.2018 становить 1 393 545,69 грн.";

- пункт 3.1 договору викласти в такій редакції:

"Дія договору продовжується на 3 роки до 24.06.2021. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього Договору";

- пункт 4.2 договору викласти в такій редакції:

"Розмір орендної плати:

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки, де:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 24.06.2018 року складає 1 393 545,69 грн.

Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за землю з 24.06.2018 року становить 41 806,37 грн.";

- пункт 4.4 договору викласти в такій редакції:

"Термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю продовжує вноситися орендарем з 24.06.2018 щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним";

- пункт 5.2 Договору викласти в такій редакції:

"Цільове призначення земельної ділянки: В.03.07. Для будівництва і обслуговування будівель торгівлі".

Договір про зміни набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір про зміни зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про зміни до договорів оренди землі вчинено запис від 14.08.2018 року за №57-18.

Згідно витягу від 14.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 134306827) за товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 500 кв.м (кадастровий №4810136900:01:018:0011), цільове призначення: для будівництва магазину непродовольчих товарів, адреса: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 7-а; дата, час державної реєстрації: 01.09.2016 16:33:48; державний реєстратор: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Карцева Наталія Олександрівна; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: 10912, виданий 24.06.2015, видавник: Миколаївська міська рада Миколаївській області, витяг із рішення, серія та номер: 46/46, виданий 18.03.2015, видавник: Миколаївська міська рада Миколаївської області; договір про зміни, серія та номер: 57-18, виданий 14.08.2018, видавник: Миколаївська міська рада/ТОВ "Кордон"; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31254798 від 06.09.2016 15:13:56, приватний нотаріус Карцева Наталія Олександрівна, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область (том 1 а.с. 53-54).

30.07.2019 за фактом зловживання посадовими особами Миколаївської міської ради своїм службовим становищем, що виразилось у неправомірній передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011), до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено дані про вчинення кримінального правопорушення (номер кримінального провадження: 42019151020000034), в яких зазначено про самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення (том 1 а.с. 103).

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради листом №2827/22.01-17 від 30.07.2019 року, надісланим заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, на запит щодо реєстрації та видачі документів дозвільного характеру щодо проведення підготовчих і будівельних робіт, скасування дозвільних документів, а також щодо прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна розташованого за адресою: вул. Будівельників, 7-а, у м. Миколаєві, замовник ТОВ КОРДОН , повідомляє, що в Єдиному реєстрі дозвільних документів зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт по об`єкту: Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом замовник ТОВ КОРДОН від 29.11.2018 № МК 112183332017 та заява про внесення змін в дозвіл від 04.06.2019 №МК 122191551664. Інформує, що на зазначеному об`єкті заходи державного архітектурно-будівельного контролю управлінням не проводились (том 1 а.с. 47).

Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради листом №1048/04.01-18 від 02.08.2019 року, надісланим заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, щодо вжиття заходів стосовно масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт по вул. Будівельників, 7-А, повідомляє , що рішенням №208 від 28.02.2014 Про закріплення об`єктів благоустрою міста і встановлення відповідальності за їх догляд та санітарний стан сквер Визволення , де розпочато зазначені будівельні роботи, закріплений за департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради. Але, враховуючи звернення мешканців та територіальну належність розпочатого будівництва, 20.07.2019 працівниками управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Інгульського району виходом на місце обстежено вказаний об`єкт та зафіксовано встановлення огорожі у виді бетонних блоків на території скверу за адресою: вул. Будівельників, 7-А. На бригадира розпочатого будівництва Стародимова С.В. за порушення п. 12.2.21 Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві від 16.05.2013 № 28/10 (встановлення огорожі, паркану на міській території без відповідного дозволу) складено адміністративний протокол за ст. 152 КУпАП та направлено на розгляд до адміністративної комісії Центрального району (за місцем проживання). При візуальному огляді зелених насаджень працівниками адміністрації встановлено, що дерев та кущів ліквідовано більше, ніж зазначено в акті обстеження зелених насаджень, наданому громадянином ОСОБА_4 . У зв`язку з неможливістю встановити ким і коли виконувалися роботи з ліквідації зелених насаджень, адміністрацією району підготовлено та направлено лист до головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області Бабенка В.А. щодо вжиття заходів з даного питання (том 1 а.с. 74-75).

Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради листом №17-3068 від 05.08.2019 року, надісланим заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, на звернення від 25.07.2019р. № (15-32) 6466 вих-19 (від 30.07.19 № 17-3068) стосовно надання інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером, саме: 4810136900:01:018:0011, а також земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136900:01:018:0013 та 4810136900:01:018:0009 (земельних ділянок, що знаходяться поряд з ділянкою, про яку йдеться мова у опублікованому звернені 19.07.2019 на сторінку Контакт-центру при Миколаївській міській раді у Facebook користувача ОСОБА_5 до Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт по вул. Будівельників у м. Миколаєві), повідомляє , що Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради були видані містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва, а саме: будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 7-а, замовнику ТОВ Кордон від 27.07.2017 № 63/17-972. Вихідними даними передбачено, що проектування об`єкта будівництва повинно здійснюватись з додержанням діючих будівельних, санітарних норм та діючого законодавства. Відповідно до поданих ТОВ Кордон документів для отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва дана земельна ділянка загальною площею 500 кв. м. (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011) була передана ТОВ Кордон в оренду рішенням міської ради від 18.03.2015 №46/46 та від 19.05.2015 №47/48 відповідно до договору оренди землі №10912 від 24.06.2015 для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а. Оренду даної земельної ділянки продовжено строком до 24.06.2021 року договором про зміни від 14.08.2018 № 57-18 до договору оренди землі, який зареєстровано в ММР від 24.06.2015 №10912. Відповідно до Плану зонування м. Миколаєва - територія відноситься до зони Г-6-торгівельна зона, де переважним видом використання у тому числі передбачено розміщення магазинів, торгівельних та ринкових комплексів. Відповідно до Генерального плану міста Миколаєва - територія зелених насаджень загального користування. Управлінням містобудування та архітектури ММР від 22.07.2018 № 17-655 на підставі звернення ТОВ Кордон та наданих матеріалів надано висновок про можливість поновлення правових документів на земельну ділянку загальною площею 500 кв. м. (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), що була передана ТОВ Кордон в оренду рішенням міської ради від 18.03.2015 №46/46 та від 19.05.2015 №47/48 для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а в Інгульському районі м. Миколаєва, терміном на 3 роки, відповідно наданій довідки від 15.02.18 №02/01. Вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва або будівельного паспорту забудови земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136900:01:018:0013 та 4810136900:01:018:0009, департаментом (управлінням) архітектури та містобудування ММР не надавалось. Додатково інформує про те, що надання дозволу на знесення аварійних дерев та пересадження саджанців, які потрапляють в зону забудови (про що первинно було вказано у опублікованому звернені 19.07.2019 на сторінку Контакт-центру при Миколаївській міській раді у Facebook користувача ОСОБА_5 до Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт по вул. Будівельників у м. Миколаєві) відноситься до повноважень департаменту житлово-комунального господарства ММР (том 1 а.с. 63-64).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом №4118/020201-22/02.06/14/19 від 06.08.2019 року, надісланим прокуратурі Миколаївської області, повідомив, що в роботі виконавчих органів Миколаївської міської ради досліджено наявну інформацію щодо обставин відведення земельної ділянки в оренду поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а, площею 500 кв.м., для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів. Вказує, що пунктом 15 р. 1 рішення міської ради від 29.11.2007 №18/26 Про погодження місць для розташування об`єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно - вишукувальних робіт юридичним особам та громадянам, внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва міська рада вирішила приватному підприємцю Курченко Жанні Назарівні: - погодити місце розміщення земельної ділянки орієнтовною площею 150 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а; - дозволити виконання проектно-вишукувальних робіт строком на 1 рік на земельній ділянці орієнтовною площею 150 кв.м для будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а; - зарезервувати строком на 1 рік, на термін проведення проектно- вишукувальних робіт, земельну ділянку орієнтовною площею 150 кв.м для будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а. Зазначає, що пунктом 38 р. 1 рішення міської ради від 13.03.2008 №22/55 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 500 кв. м, у тому числі 150 кв.м. під будівлю, 350 кв.м. для обладнання будівельного майданчика, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а, передано фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні в оренду строком на 2 роки земельну ділянку площею 500 кв.м. для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а. На підставі вищевказаного рішення міської ради укладено відповідний договір оренди земельної ділянки від 15.05.2009 №6571. В подальшому, п. 12 р. 1 рішення міської ради від 09.06.2011 №6/24 фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні продовжено на 2 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м, залишивши її в землях поточного будівництва, для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (укладено відповідний договір про зміни від 19.01.2012 №242-11 до договору оренди землі від 15.05.2009 №6571). Пунктом 16 р. 1 рішення міської ради від 27.06.2013 №29/42 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні продовжено на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м, (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а (укладено відповідний договір оренди землі від 27.08.2013 №9467). Згідно п. 18 р. 1 рішення міської ради від 18.03.2015 №46/46 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва міська рада вирішила: - затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011) загальною площею 500 кв.м, за рахунок земельної ділянки ФОП Курченко Ж.Н., яка надана рішенням міської ради від 27.06.2013 №29/42, залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а; - припинити фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні право користування земельною ділянкою поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а; - пункт 16 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/42: "16. Фізичній особі-підприємцю Курченко Жанні Назарівні продовжити на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв.м, (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях поточного будівництва), для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а" визнати таким, що втратив чинність; - договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди 27.08.2013 за №9467, розірвати (підстава: нотаріально посвідчена заява ФОП Курченко Ж.Н. від 12.08.2014); - передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" в оренду на 1 рік земельну ділянку площею 500 кв.м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а; - підпункт 18.4 за пропозицією депутата міської ради Дробота В.В. прийнято в редакції: "18.4. Передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 500 кв.м для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників 7-а.". Відповідно до імперативних приписів ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на виконання рішення міської ради від 18.03.2015 №46/46 укладено договір оренди землі від 24.06.2015 №10912 на земельну ділянку, яка сформована у відповідності до пункту 38 р. 1 рішення міської ради від 13.03.2008 №22/55 (площею 500 кв. м, для будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по вул. Будівельників, 7-а). Рішенням міської ради від 24.07.2018 №41/29 дію договору продовжено на 3 роки до 24.06.2021. Також зазначає, що 27.07.2017 ТОВ Кордон було видано містобудівні умови та обмеження для проектування Об`єкту будівництва: Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом по вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв. 29.11.2018 ТОВ Кордон видано дозвіл на виконання будівельних робіт за №МК 11218333201 7 щодо будівництва магазину Спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом по вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв. Вказує, відповідно до Правил використання територій міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 №15/41 (чинних на момент прийняття рішення міської ради від 13.03.2008 №22/55 та укладання договору оренди земельної ділянки від 15.05.2008 №6571) вказана земельна ділянка відноситься до зони ПР-2 - перспективна зона ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення, до переважних та дозволених видів використання якої не віднесено будівництво магазинів непродовольчих товарів. При цьому, рішенням міської ради від 25.10.2007 №17/11 Про взяття за основу переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва взято за основу Перелік об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва; департаменту ЖКГ, підприємствам та організаціям, які є балансоутримувачами чи орендарями об`єктів зеленого господарства, розробити та затвердити згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" землевпорядну документацію на вказані об`єкти. До зазначеного Переліку (п. 12 по Ленінському районі) віднесено сквер Визволення (стадія розробки проекту) за адресою пр. Жовтневий від пр. Миру до вул. Будівельників площею 3,9 га., що за вказаним місцезнаходженням охоплює територію, на якій знаходиться відведена земельна ділянка. Також вказана земельна ділянка згідно Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого Миколаївською міською радою від 18.06.2009 №35/18 відноситься до територій зелених насаджень загального користування. Згідно рішення міської ради від 04.04.2013 №27/16 Про затвердження переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві вказана земельна ділянка перебуває на території місцезнаходження скверу (п. 12 по Ленінському району в Переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві, змінено назву скверу, зазначеного в рішенні міської ради від 25.10.2007 №17/11). В даному випадку слід врахувати, що проект землеустрою щодо організації та встановлення меж вказаного скверу не було затверджено міською радою. Згідно ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 18.03.2015 №46/46) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В рішенні міської ради від 18.03.2015 №46/46, в заяві ФОП Курченко Ж.Н. від 12.08.2014 (що зазначена як підстава для прийняття вказаного рішення) та в технічній документації, що затверджена вказаним рішенням міської ради, не зазначено підстави для передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, які передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Також звертає увагу, що в п. 2.2. договорів оренди землі від 15.05.2009 № 6571 та від 24.06.2015 №10912 зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови. При цьому, в п. 2.2 договору оренди землі від 27.08.2013 №9467 містяться відомості про те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва Курченко Ж.Н. Зазначає, що будь-які відомості стосовно розміщення об`єкта незавершеного будівництва на вказаній земельній ділянці в документації з землеустрою не містяться, дозвіл на виконання будівельних робіт наданий лише 29.11.2018. Вказує, що вищевикладені обставини можуть свідчити про наявність ознак порушень діючого законодавства при відведенні вказаної земельної ділянки ФОП Курченко Ж.Н. та, в подальшому, ТОВ Кордон . Посилається на Закон України Про прокуратуру , відповідно до ст. 1 якого Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону на прокуратуру покладається, серед іншого, функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Із посиланням на викладене, просить розглянути викладені обставини та додані документи, та за наявності підстав, вжити відповідних заходів реагування спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (том 1 а.с. 78-83).

07.08.2019 року начальником відділу контролю за використанням земель у м. Миколаєві управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради Мельником С.В. на виконання листа Миколаївської міської прокуратури №2 від 25.07.2019 №(15-32)6467вих.19 був здійснений виїзд за адресою вул. Будівельників, 7-А. На огляд встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, про що складено Акт обстеження земельної ділянки (том 1 а.с. 43).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом №4339/02.02.01-40/14/19 від 16.08.2019 звернувся до заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, в якому на запит №2 від 25.07.2019 року №(15-32)6467вих-19 щодо законності будівництва магазину за адресою вул. Будівельників 7-а в м. Миколаєві повідомив, що Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видані містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва, а саме: будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 7-а, замовнику ТОВ Кордон від 27.07.2017 №63/17-972. Вихідними даними передбачено, що проектування об`єкта будівництва повинно здійснюватись з додержанням діючих будівельних, санітарних норм та діючого законодавства. Відповідно до Плану зонування м. Миколаєва - територія відноситься до зони Г-6-торгівельна зона, де переважним видом використання у тому числі передбачено розміщення магазинів, торгівельних та ринкових комплексів. Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, відповідно своїх повноважень, здійснює підготовку рішень щодо відведення земельних ділянок суб`єктам господарювання на підставі узгодженої згідно до чинного законодавства землевпорядної документації. Земельна ділянка площею 500 кв. м (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011) передана в оренду ТОВ "Кордон" рішенням міської ради від 18.03.2015 №46/46. Рішенням міської ради від 24.07.2018 №41/29 ТОВ "Кордон" продовжено на 3 роки оренду земельної ділянки площею 500 кв.м (кадастровий номер 4810136900:01:018:0011) на підставі позитивного висновку від 22.02.2018 №17-655 управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради. Укладений договір оренди землі від 24.06.2015 №10912. Договором про зміни термін дії договору продовжено до 24.06.2021. Відповідно до чинного законодавства, що стосується зберігання проектів відведення земельних ділянок та іншої землевпорядної документації, пропонує прокурору звернутися до відділу Держгеокадастру в Миколаївському районі Миколаївської області чи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як визначеного законодавством держателя Державного фонду документації із землеустрою на місцевому рівні, визначеного законом для отримання належним чином завіреної копії запитуваних проектів (том 1 а.с. 22-23).

Відповідно до інформації, наданої Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом №254/115-19 від 22.08.2019 , згідно даних Державного земельного кадастру форма власності земельної ділянки з кадастровим номерам 4810136900:01:018:0011 - комунальна, належить Територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, орендар - ТОВ Кордон , дата державної реєстрації речового права 01.09.2016, строк дії речового права 24.04.2021. Розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2019 складає 1 393 545,69 грн (а.с. 87).

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради листом №3335/22.01-17 від 04.10.2019 року, надісланим Миколаївській місцевій прокуратурі №2, стосовно відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт ТОВ КОРДОН на об`єкті: Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом , за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 7-а, повідомляє, що відповідно до ст. 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації. Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553. Згідно до пункту 1 Порядку №553 Управління державного архітектурно-будівельного контролю має право здійснювати заходи, спрямовані на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до п. 9 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. За результатами перевірки складено Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та надано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За правопорушення у сфері містобудівної діяльності на замовника, підприємство ТОВ КОРДОН складено два протоколи, передбаченим п/п2 ч.6 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.08.2019 та 17.09.2019 та один за правопорушення передбачені абз.1 п.1 ч.6 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.09.2019. На директора ТОВ КОРДОН ОСОБА_6 за порушення, передбачені ч.2 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено Протокол від 17.09.2019. Також, на проектну організацію ТОВ Миколаївдорпроект складено Протокол за порушення передбачені п/п2 ч.6 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.09.2019 (том 1 а.с. 72-73).

Щодо повноважень прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, слід зазначити таке.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії").

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява №61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання незаконними та скасування пунктів 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46, якими надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону; визнання незаконними та скасування рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 №41/29 про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" на 3 роки оренду земельної ділянки площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві; визнання недійсним укладеного 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" договору оренди землі №10912, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 01.09.2016 вчинено запис №16246076, зі змінами і доповненнями; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану.

При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо надання в оренду 18.03.2015 земельної ділянки, яка є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Миколаєва та похідних вимог щодо продовження оренди та повернення земельної ділянки.

Так, відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Тобто, особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста м. Миколаєва, є Миколаївська міська рада.

З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності на земельні ділянки територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.

Так, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор одним із співвідповідачів вказав Миколаївську міську раду, м. Миколаїв, оскільки рішення саме цього органу оспорюються прокурором, із зазначенням, що вказані рішення прийнято із порушенням законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Миколаєва має здійснювати Миколаївська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договорів, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Миколаєва, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Миколаївську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Миколаєва, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

З урахуванням викладеного, в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року у справі №698/119/18 (провадження №14-350 цс 19).

Що стосується дотримання прокурором порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає, що оскільки в даному випадку прокурор звернувся до суду самостійно, надсилання відповідних повідомлень, а також доведення бездіяльності компетентного органу, не вимагається (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Що стосується вирішення спору по суті, слід зазначити наступне.

Предметом розгляду даної справи є, вимога прокурора про визнання незаконним та скасування пунктів 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46, яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону та похідних вимог про продовження оренди та повернення земельної ділянки.

При цьому, обґрунтовуючи незаконність вказаного рішення, прокурор посилається на те, що спірні пункти суперечать приписам земельного законодавства України та містобудівного законодавства, державних норм, стандартів та правил щодо правового режиму земель.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Змісту даної норми Конституції України відповідає ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", якою визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування (нормативні та інші акти) з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення - 18.03.2015 року) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування (ч. 1).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 2).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 4).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13).

У відповідності до частин 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення - 18.03.2015 року) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема: - розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; -будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Відповідно наявних у документації із землеустрою текстових та графічних матеріалів, умов договору оренди землі №10912 від 24.06.2015, зазначена земельна ділянка площею 500 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул. Будівельників є вільною від забудови.

До надання вказаної ділянки в оренду товариству остання перебувала у користуванні ОСОБА_3 , котрою 22.08.2014 надано заяву на переоформлення права користування вказаною ділянкою на користь ТОВ Кордон , засновником та директором якого вона є.

У той же час, надання в оренду вільних від забудови земельних ділянок та переоформлення права оренди з фізичної особи на юридичну особу не відноситься до визначених ст. 134 Кодексу випадків, коли права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Водночас, всупереч зазначених вимог Земельного кодексу України, земельні торги щодо продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України не проводились.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про охорону земель" розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації з урахування планів земельно-господарського устрою (ст. 21 зазначеного Закону).

Так, рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17.10.2003 року було затверджено Правила використання та забудови території міста Миколаєва.

Рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18.06.2009 року було затверджено містобудівну документацію "Генеральний план міста Миколаєва" з розрахунковим періодом до 2031 року з урахуванням подальшого доопрацювання відповідно до рішення міської ради від 24.03.2009 року № 33/6, який є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. Генеральний план є обов`язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста.

Відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 №35/18, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 належить до території зелених насаджень загального користування. Зазначене підтверджується інформацією Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 05.08.2019 №17-3068 (том 1 а.с. 63-64).

Згідно з Правилами використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 №15/41, спірна земельна ділянка належить до зони ПР-2 - перспективної зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення. (том 1 а.с. 69-70)

Відповідно до пояснювальної записки до Правил, ландшафтно-рекреаційна територія м. Миколаєва створює сприятливі умови для відпочинку населення, до складу якої входять: озеленені території загального користування (парки, сквери, бульвари, ліси); озеленені території спеціального призначення (водоохоронні, санітарно-захисні і т. ін.); території розміщення дачних і садівницьких товариств та об`єднань громадян; території лікувально-оздоровчих закладів; території пляжів.

Переважними видами використання земельних ділянок, розташованих в ландшафтно-рекреаційній зоні загальноміського значення, є розміщення зелених насаджень загального призначення (парки, в т. ч. спеціалізовані, наприклад, історичні, дитячі, сквери, бульвари); рекреаційні установи (готелі, туристські готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі і т. ін.); місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням; пляжі з відповідним обладнанням; видові майданчики; малі архітектурні форми; спортивні майданчики, стадіони, спортивні заклади; зоопарк.

Пунктами 5.1, 5.2 розділу 5 Державних будівельних норм 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування № 44 від 17.04.1992 (далі - ДБН 360-92**), (чинними на момент виникнення спірних правовідносин), у міських і сільських поселеннях передбачається безперервна система озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні із заміськими повинні формувати комплексну зелену зону. При функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) діляться на озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення.

Розміщення будинків, споруд та комунікацій на землях зелених зон міста (якщо об`єкти які проектуються, не призначені для відпочинку спорту або обслуговування приміського лісового господарства), відповідно до підпункту б пункту 10.4 розділу 10 ДБН 360-92**, забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням № 46/46 від 18.03.2015 ТОВ Кордон надана в оренду спірна земельна ділянка саме для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону , який згідно вимог Закону не є стаціонарним об`єктом рекреації.

Враховуючи викладене, рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46 про надання ТОВ Кордон в оренду спірної земельної ділянки прийнято усупереч вимог земельного законодавства, без проведення земельних торгів, містобудівного законодавства, державних норм, стандартів та правил, з порушенням функціонального призначення рекреаційних територій міста Миколаєва, суперечить законодавству, порушують цивільні права та інтереси, що згідно зі ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку.

Таким чином, вимога прокурора про: - визнання незаконним та скасування пунктів 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46, яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону є обґрунтованою .

Вимога про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 №41/29 про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" на 3 роки оренду земельної ділянки площею 500 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 по вул.Будівельників 7-а у місті Миколаєві є похідною від першої вимоги, а отже також є обґрунтованою.

Твердження відповідача про чинність плану зонування міста Миколаєва, за яким спірна земельна ділянка знаходиться в торгівельній зоні, судом відхиляється, оскільки спірні правовідносини виникли в 2015, а План зонування території міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради №36/13 від 17.05.2018, на який посилається відповідач-2, не діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним укладеного на підставі вищевказаного рішення від 18.03.2015 № 46/46 договору оренди зі змінами да доповненнями та вимог про зобов`язання повернення спірної земельної ділянки, слід зазначити наступне.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконними та скасування пунктів 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46 та рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 №41/29, то укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46 договір оренди землі №10912 від 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон", який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 01.09.2016 вчинено запис №16246076, зі змінами і доповненнями, є недійсним, з огляду на що така вимога прокурора, як і вимога про повернення переданої за таким договором земельної ділянки (яка є похідною від вищезазначеної вимоги), є обґрунтованою.

Разом з тим, суд зазначає, що не дивлячись на їх обґрунтованість, такі вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

17.08.2020 ТОВ Кордон звернулось до суду з заявою (у відзиві на позовну заяву) про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2.

За нормами ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Згідно з приписами ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується лише за заявою стороною у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушено, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Разом з цим порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень ст. 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1)прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 року у справі №359/2012/15-ц, від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17, від 20.11.2018 року у справі №907/50/16, від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16.

Таким чином, оскільки в даному випадку із позовом до суду звернувся прокурор самостійно, визначальним для обчислення строку позовної давності є момент, коли про порушення прав територіальної громади довідався або міг довідатись саме прокурор.

У позовній заяві прокурором зазначено, що про порушення законодавства під час передачі в оренду спірної земельної ділянки Миколаївській місцевій прокуратурі № 2 стало відомо у липні 2019 під час опрацювання інформації, викладеної у публікації на сторінці Контакт-центру при Миколаївській міській раді у Facebook звернення користувача Mila Yurchenro до адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт по вул. Будівельників у м. Миколаєві, з огляду на що за твердженням прокурора трирічний строк позовної давності прокурором пропущено не було.

Разом з тим, з таким твердженням погодитись неможливо, оскільки з вказаної публікації зі сторінки Контакт-центру при Миколаївській міській не зазначено про порушення законодавства при передачі в оренду спірної земельної ділянки, а зазначено про масову вирубку дерев та проведення будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратура про наявні порушення чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавства могла довідатись раніше, виходячи з наступного.

Судом перевірено та встановлено, що оспорюване рішення від 18.03.2015 №46/46 є у відкритому доступі на офіційному сайті Миколаївської міської ради.

Також суд зауважує, що укладений на підставі нього договір оренди землі №10912 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у вересні 2016 (том 1 а.с. 53-54).

Вказане, на думку суду, свідчить про наявність у прокуратури можливості встановити обставини порушення таким рішенням законодавства раніше, аніж зазначено прокурором. Так у позовній заяві прокурор стверджує, що при наданні спірної земельної ділянки в оренду, порушено конкурентний порядок її надання, однак зі змісту самих лише рішень Миколаївської міської ради про надання земельної ділянки у користування ТОВ фактично неможливо установити порушення вимог законодавства. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 18.03.2015 № 46/46, а саме в преамбулі оскаржуваного рішення зазначено, що міська рада вирішила прийняти вказані рішення за результатами розгляду звернення юридичних осіб та громадян, проектів відведення земельних ділянок, матеріалів інвентаризації, погодження з постійними комісіями міської ради, керуючись Земельним кодексом України, законами Украйни Про оренду землі, Про місцеві самоврядування в Україні . Жодних посилань на земельні торги, аукціони, протоколи про результати торгів, вказане оскаржуване рішення міської ради від 18.03.2015 № 46/46 не містить.

Відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру в редакції чинній станом на 18.03.2015, виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, враховуючи, що у спірному рішенні від 18.03.2015 № 46/46 не зазначено відомостей про земельні торги, аукціони, протоколи про результати торгів чи про наявність визначених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України обставин, у разі настання яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, то у прокурора була можливість ще у березні-квітні 2015 витребувати (отримати) інформацію, вивчити пакет документів та виявити порушення вимог законодавства при наданні Миколаївською міською радою спірної земельної ділянки, а не як зазначає прокурор від дня опрацювання інформації викладеної у публікації на сторінці Контакт-центру при Миколаївській міській раді у липні 2019 щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що в даному випадку, прокурор міг дізнатись про порушення прав територіальної громади, на захист яких подано позов, як одразу після винесення оскаржуваного рішення міської ради та передачі земельної ділянки відповідачеві, так і впродовж визначеного законом терміну позовної давності, та подати до суду відповідний позов в межах такого строку.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2018 року у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України", заява №5876/15, суд вважав несуттєвим, що прокурор нібито не знав про договір 2002 року до 2011 року. Дійсно, після укладення заявником договору у 2002 році державні органи зареєстрували його право власності на придбане майно та ця інформація була доступною у відповідному реєстрі. Іншими словами, державі було відомо або мало бути відомо про договір 2002 року та реєстрацію права власності заявника на спірне майно задовго до 2011 року. Проте держава не реагувала наступні дев`ять років.

Крім того, Суд зазначив, що сторони не заперечували, що законність права власності заявника була належним чином перевірена та підтверджена органами державної реєстрації. У зв`язку з цим Суд повторив, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи (див. рішення у справі "Томіна та інші проти Росії" (Tomina and Others v. Russia), заява № 20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39, від 01 грудня 2016 року).

Слід зазначити, що в даній справі в публічному доступі були як оскаржуване рішення №46/46 від 18.03.2015, так і укладений на його підставі договір зі змінами та доповненнями, оскільки був належним чином зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у вересні 2016 року і з тих пір, інформація про цей договір доступна для будь-якої зацікавленої особи. Прокурор не надав належних та вірогідних доказів в підтвердження факту, що він не міг довідатись про порушення прав територіальної громади та відсутності у нього можливості бути обізнананим з оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування .

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що в даному випадку прокурором пропущено позовну давність. До того ж матеріали справи не містять належних та вірогідних доказів поважності причин пропуску прокурором строку для звернення до суду з таким позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ГПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 квітня 2021 року.

Суддя Н.О. Семенчук