Ухвала

від 26.04.2021 по справі 372/4152/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 372/4152/18

провадження № 61-6500ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., дослідив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Українка Обухівського району Київської області до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними рішень, державного акта на право власності та витребування земельних ділянок із незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Українка Обухівського району Київської області у грудні 2018 року звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду та поновити пропущений строк;

- визнати недійсними рішення Української міської ради від 13 вересня 2001 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок членам Садівничого товариства Луговий в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0, 1 га для ведення садівництва на території Української міської ради в районі садівничого товариства Луговий ;

- визнати недійсним рішення Української міської ради:

від 10 липня 2003 року № XI-66-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_6 , яким передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

від 10 липня 2003 року № XI-67-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_5 , яким передано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

від 10 липня 2003 року № XI-68-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_3 , яким передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

від 10 липня 2003 року № XI-69-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_4 , яким передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

- визнати недійсним державний акт від 22 червня 2004 року, серії КВ №026295, на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:006:0046, площею 0, 3717 га, виданий ОСОБА_1 ;

- витребувати на користь територіальної громади м. Українка Обухівського району Київської області в особі Української міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:006:0046, площею 0, 3717 га, яка розташована на території Української міської ради в районі Садового товариства Луговий .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсними рішення Української міської ради:

від 13 вересня 2001 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства Луговий в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0, 1 га для ведення садівництва на території Української міської ради в районі садівничого товариства Луговий ;

від 10 липня 2003 року № XI-66-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_6 , яким передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

від 10 липня 2003 року № XI-67-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_5 , яким передано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

від 10 липня 2003 року № XI-68-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_3 , яким передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га;

від 10 липня 2003 року № XI-69-14-XXIV Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_4 , яким передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0, 098 га.

Визнано недійсним державний акт від 22 червня 2004 року серії КВ №026295 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:006:0046, площею 0, 3717 га, виданий ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 19 квітня 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, залишити без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:

- оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). Відповідно до зазначеного висновку прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;

- судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2021 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18). Відповідно до зазначеного висновку обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності;

- судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року

у справі № 6-2407цс15, відповідно до якого одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Таким чином, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначена та підстава, яка згадана у пункті 1 частини другої статті 389 та пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження. Касаційна скарга подана у справі із ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час звернення до суду касаційної інстанції.

ІV ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

У касаційній скарзі заявник просить зупинити виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року.

Клопотання обґрунтовувалося тим, що існує ймовірність початку процедури виконання оскаржуваного рішення, що може призвести до порушення прав заявника та унеможливить поворот виконання рішення у разі задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Враховуючи те, що заявник не навів обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання рішення суду апеляційної інстанції, наведені заявником ризики та ймовірність настання негативних наслідків не обґрунтовано та доказами не підтверджено, клопотання задоволенню не підлягає. У таких висновках визначальними є, зокрема, засади цивільного процесу, визначені у статтях 12 та 13 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/4152/18 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади м. Українка Обухівського району Київської області до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними рішень, державного акта на право власності та витребування земельних ділянок із незаконного володіння .

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року відмовити .

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко