Ухвала

від 26.04.2021 по справі 172/1457/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 172/1457/19

провадження № 61-3610ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк на усунення недоліків до 23 квітня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: роз`яснено заявниці про необхідність надати суду докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції; роз`яснено заявниці про необхідність надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнена касаційна скарга.

Вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що справа у суді апеляційної інстанції розглядалася без повідомлення учасників справи, заявниця не отримувала повного тексту постанови апеляційної інстанції, з оскаржуваною постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року ознайомилася 26 січня 2021 року в суді першої інстанції. У період із 27 по 31 січня 2021 року заявниця перебувала на лікуванні, що підтверджується випискою з амбулаторної карти від 26 березня 2021 року. Відправити касаційну скаргу заявниця змогла лише 02 березня 2021 року, оскільки поштове відділення працює з вівторка по суботу, неділя, понеділок - вихідний, що підтверджується роздруківкою інформації Укрпошти.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (справа Перетяка та Шереметьев проти України , № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року ).

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявницею обставини, зокрема не отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду та ознайомлення із нею у суді першої інстанції лише 26 січня 2021 року, а також перебування на лікуванні у період із 27 по 31 січня 2021 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 311/4089/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 229/1724/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

Крім того, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту.

За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Враховуючи, що заявниця усунула недоліки касаційної скарги, доводи касаційної скарги підлягають перевірці за матеріалами справи, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної вище справи.

Керуючись статтями 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним.

Витребувати із Васильківського районного суду Дніпропетровської області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 172/1457/19.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик