Постанова

від 21.08.2006 по справі 17/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/215

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "21" серпня 2006 р.                                                  Справа № 17/215

м. Чернігів                                                                                                 «21 »серпня 2006 року                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Бардіна О.О.

Представників позивача: Балакіна Г.М. –спеціаліст І категорії, дов.№3/195  від 17.05.06р.

                              Варга О.В. –головний спеціаліст-юрисконсульт, дов.№4/1005 від 05.07.06р.

Представника відповідача: Лаврентьєв С.В. –представник, дов.№61 від 06.07.06р.

матеріали справи №17/215

За ПОЗОВОМ: Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі

  16200, Чернігівська область, смт. Короп, вул. Горького, 9  

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Правда”

  16261, Чернігівська область, Коропський район, с. Атюша  

Про стягнення 28152,49 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Коропському районі заявлено позов до СВК „Правда” про стягнення 28152,49 грн. боргу по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач надав відзив, яким проти позову заперечив, зазначивши, що згідно абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплата пенсій особам, пенсії яким  призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.  Крім того, Відповідач посилається на ст.96 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, яка на його думку регулює відносини по виділенню коштів з Дербюджету для виплати пільгових пенсій.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

          СВК „Правда” зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №294.

Згідно п.2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІV (далі Закон №1058):

“Пенсійне  забезпечення  застрахованих осіб,  які працювали або   працюють   на  підземних  роботах,  на  роботах  з  особливо шкідливими  і  особливо  важкими  умовами  праці  за  списком  N1 та  на  інших  роботах  із  шкідливими  і важкими умовами праці за списком  N2  виробництв,  робіт,  професій,  посад і показників, затверджених  Кабінетом  Міністрів  України, та за результатами атестації робочих місць,  на посадах,  що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за  вислугу років,  які  відповідно  до законодавства,  що діяло раніше,  мали право  на  пенсію  на  пільгових  умовах  або  за  вислугу  років, здійснюється  згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні  та корпоративні фонди:

    1) особам,  зазначеним в абзаці першому цього пункту,  пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку  та наявності трудового стажу,  передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому  зберігається  порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів,  призначених на  оплату праці,  вносять  до  Пенсійного фонду плату,  що покриває фактичні витрати на виплату і доставку  пенсій  особам,  які  були  зайняті повний  робочий  день на підземних роботах,  на роботах з особливо шкідливими і  особливо  важкими  умовами  праці  за  списком  N  1 виробництв,  робіт,  професій,  посад  і  показників, затверджених Кабінетом  Міністрів  України,  крім тих, що були безпосередньо  зайняті  повний  робочий  день на підземних роботах (включаючи  особовий  склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля,  сланцю,  руди та інших корисних копалин,  на будівництві шахт  та  рудників  за  списком  робіт  і  професій,  затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом,  у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на   10   відсотків   до  100-відсоткового  розміру  відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.”

Відповідно до абз.4 ст.2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року за N400/97-ВР:

“Для  платників збору,  визначених пунктами 1 та  2  статті  1 цього  Закону,  об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України   "Про  пенсійне  забезпечення" до досягнення   працівниками   пенсійного   віку, передбаченого    статтею   12   Закону   України   "Про   пенсійне забезпечення”.  

Згідно п.п.1, 2 ст.1 цього Закону:

“Платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

    1) суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи,  а також фізичні  особи  -   суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників;

    2) філії,  відділення   та   інші   відокремлені   підрозділи платників податку,  зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної  особи,  розташовані  на  території  іншої,  ніж платник збору, територіальної громади.”

Відповідно до п. “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року за N1788-XII

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

 б) працівники, зайняті повний робочий день на  інших  роботах із  шкідливими  і  важкими  умовами  праці,  -  за  списком  N 2 виробництв, робіт, професій, посад  і  показників,  затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами  атестації  робочих місць:

    чоловіки - після досягнення 55 років і при  стажі  роботи  не менше 25 років, з них не менше 12 років 6  місяців  на  зазначених роботах;

    жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

    Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці,  пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи  чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

    в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської  продукції  в  колгоспах,  радгоспах,  інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

    г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

    д)  жінки,  які  працюють  доярками  (операторами   машинного доїння),  свинарками-операторами  в  колгоспах,  радгоспах,  інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

    Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в  порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

    е) жінки, зайняті протягом  повного  сезону  на  вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після  досягнення  50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

    є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком  виробництв  і  професій,  затверджуваним  у порядку, що визначається  Кабінетом  Міністрів  України,  -  після досягнення 50 років і при стажі  зазначеної  роботи  не  менше  20 років;

    ж) жінки, які працюють у  сільськогосподарському  виробництві та виховали п'ятеро і більше  дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

    з)  водії   міського  пасажирського  транспорту   (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і  великовагових  автомобілів,  зайнятих  у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

    чоловіки - після досягнення 55 років і при  стажі  роботи  25 років, в тому числі на зазначеній  роботі  не  менше  12  років  6 місяців;

    жінки - після досягнення 50  років  і  при  стажі  роботи  20 років, в  тому  числі  на  зазначеній  роботі  не  менше 10 років.

Отже, право на пенсію у особи, зокрема, на пільгових умовах,  виникає при наявності чітко визначених законодавством про пенсійне забезпечення умов, а саме, з моменту досягнення конкретного пенсійного віку та при наявності відповідного стажу роботи.

Згідно п.6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постанова правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. за N21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за N64/8663 (далі Інструкція).

          “Відшкодуванню  підлягають  витрати  Пенсійного фонду на виплату  та  доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових  умовах відповідно  до  частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

    для платників,  зазначених  у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції,  - також 100 відсотків фактичних витрат на  виплату  і доставку пенсій,   призначених   відповідно   до   абзацу  першого частини 2 Прикінцевих положень Закону ( 1058-15)  застрахованим особам,  які  працювали  або  працюють  на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв,  робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць,  на посадах,  що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.”

Згідно п.п.6.4., 6.8. Інструкції:

“Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів  органів  Пенсійного  фонду  України  щорічно  в повідомленнях  про  розрахунок  сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,  призначених відповідно  до  частини  2 Прикінцевих   положень  Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (згідно з  додатками  6 та  7),  які  надсилаються  підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Підприємства  щомісяця  до  25-го   числа   вносять   до Пенсійного  фонду  зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових умовах.”

Згідно позовної заяви, загальна сума боргу Відповідача за листопад-грудень 2005 року по виплаті та доставці пільгових пенсій становить 28152,49 грн. Дана сума боргу підтверджується 3 розрахунками сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2005 рік, надісланими рекомендованими листами, які отримані Відповідачем 15.12.05р. та 27.01.05р. (повідомлення про вручення №1755 та №3994), та копіями карток особового рахунку.  

Доказів сплати Відповідач не надав.

          Заперечення Відповідача з посиланням на абз.5 п.п.1 п.2 Прикінцевих положень Закону –1058, яким встановлено, що виплата пільгових пенсій тим категоріям працівників, які мали трудові стосунки з відповідачем, з 01.01.2005р. здійснюється за рахунок Державного бюджету України, судом не приймається, оскільки норма абзацу 5 в контексті з іншими нормами цього підпункту вказує лише на джерело походження коштів, якими сплачуються пільгові пенсії з 01.01.2005р., однак не звільняє платника страхових внесків здійснювати покриття таких витрат у встановлених розмірах та в адресу Пенсійного фонду України, оскільки абзацом 3 цього підпункту встановлено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Стаття 96 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, яка установлює,  що  в разі недостатності виділених з Державного  бюджету  України  коштів   по   бюджетних   програмах, пов'язаних  з  розмежуванням  джерел  виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом  України,  пенсії,  визначені законодавством для відповідних категорій громадян,  виплачуються у повному  обсязі  за  рахунок  коштів,  передбачених  у  Державному бюджеті України на покриття дефіциту Пенсійного фонду України, не спростовує вищенаведеного висновку про обов'язок платника страхових внесків здійснювати покриття таких витрат у встановлених розмірах та в адресу Пенсійного фонду України, оскільки дана стаття регулює відносини між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, а в даному випадку спір виник між Пенсійним фондом та платником страхових внесків.

За викладених обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

          Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Правда” (16223, Чернігівська область, Коропський район, с. Атюша, код ЄДРПОУ 30894658, р/р26001059993305 в ЧФ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 353586) на користь Управління Пенсійного фонду України в Коропському районі (16200, Чернігівська область, смт. Короп, вул. Горького 9, р/р2560230301218 в Коропському відділенні ВАТ “Державний ощадний банк України” №3259, МФО 343080, код 21404730) 28152 грн. 49 коп. боргу по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 21.08.2006р.

Суддя                                                                                                    І.В. Кушнір