Рішення

від 14.04.2021 по справі 324/271/20

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 324/271/20

Провадження № 2/324/48/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Уткіна О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ Українська залізниця в особі структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 23 квітня 2004 року по 27 січня 2020 року він працював на різних посадах структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця . Назва даної структури також з часом змінювалась.

З 11 лютого 2019 року його було переведено на посаду машиніста-інструктора локомотивних бригад до цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо .

Наказом № 9/ос від 27 січня 2020 року за підписом головного інженера структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця ОСОБА_3 позивача було звільнено з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ та своє звільнення позивач вважає незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до вказаного наказу підставами для його винесення, за твердженням позивача, стало те, що 28 грудня 2019 року при проведенні перевірки виробничої дисципліни керівним складом депо було виявлено, що машиніст-інструктор локомотивних бригад цеха експлуатації локомотивів ОСОБА_1 був виявлений з явними ознаками гіперемії зі стійким запахом алкоголю, мова була незв`язана, заплутана. Від запропонованої перевірки на вміст алкоголю алкотестором підприємства працівник відмовився. Було прийнято рішення про виклик національної поліції, працівниками якої ОСОБА_1 був доставлений до КНП Пологівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування , де виявлено, що машиніст-інструктор локомотивних бригад ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Цей факт, на переконання роботодавця, свідчить про грубе порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку при виконанні своїх посадових обов 'язків.

У той же час, позивач зазначає, що 28 грудня 2019 року вночі приблизно о 01:00 годині він приїхав з відрядження. Згідно графіка роботи на місяць цей день а саме: 28 грудня 2019 року у нього був вихідним, і цей день йому не оплачували.

У зв`язку із тим, що 28 грудня 2019 року на підприємстві був останній робочий день у поточному році, позивачу повідомили, що посвідчення про відрядження необхідно здати та закрити до 12:00 години цього дня.

Приблизно о 10:00 годині він приїхав у депо для оформлення відрядження. Потім він оформив матеріальний звіт та відзвітував у начальника, у свій робочій кабінет він не заходив.

Приблизно об 11:00 годині, закінчивши оформлення відрядження, він поїхав у місто по своїм справам, так як у нього був вихідний день.

Перебуваючи в місті, він зустрів знайомого, з яким зайшов у кафе, де вони вжили по 0,5 літра пива.

Через деякий час, вони вийшли з кафе і кожен пішов у своїх справах. По дорозі додому позивач виявив, що у нього відсутні ключі від будинку. Він зрозумів, що ці ключі міг залишити у кабінеті інженера з безпеки руху поїздів ОСОБА_4 , до якої він заходив у цей день перед тим, як поїхати з депо. Тоді він пішов у депо в кабінет інженера з безпеки, щоб забрати свої ключі, які дійсно виявилися там.

Коли він забрав вказані ключі і збирався виходити з кабінету, до кабінету зайшов виконувач обов`язків начальника Пологівського локомотивного депо ОСОБА_5 , який почув від позивача запах спиртного і почав звинувачувати його в тому, що він перебуває на роботі в стані алкогольного сп`яніння.

Позивач повідомив ОСОБА_6 , що у нього вихідний день і він не перебував на своєму робочому місті, проте той не захотів його слухати, а лише продовжував обвинувачувати і запропонував пройти освідування на території депо на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Проте, позивач відмовився.

Після цього позивач пішов до виходу з депо, де був зупинений співробітниками поліції, які повезли його до лікарні на медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння. У подальшому працівники поліції склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.

Позивач також звертає увагу, що у наказі про його звільнення роботодавець не зазначив про те, де саме він знаходився у стані алкогольного сп`яніння, а також чітко не сформулював причину звільнення, об`єктивну сторону вчиненого проступку і не вказав, яким нормативним актом заборонено працівнику перебувати у стані алкогольного сп`яніння у вихідний день на території підприємства не на робочому місці.

При цьому, із посиланням на п.3.1.8 Посадової інструкції машиніста-інструктора локомотивних бригад, ЦТ-ЦРП-195, затвердженої Наказом Укрзалізниці 26 квітня 2010 року, № 297-Ц, позивач зазначає, що його робочим місцем є його робочий кабінет, розташований в цеху експлуатації Пологівського локомотивного депо , де знаходться закріплений за ним робочий стіл з документацією, необхідною для виконання посадових обов`язків.

Також позивач звертає увагу на те, що у наказі про його звільнення вказано, що ним, начебто, було грубо порушено трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку при виконанні своїх обов`язків. Однак, роботодавець не зазначив, як саме він міг порушити трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку у свій вихідний день.

При цьому, на працівника покладається обов`язок дотримуватись вимог трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку при виконанні своїх обов`язків. Свої посадові та трудові обов`язки працівник виконує у робочі дні та години.

Тобто, не може бути особа притягнута до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку у неробочий день та час.

У позивача, за його твердженням, чітко визначений графік роботи наказом по депо. Також, як вказувалося вище, його робочим місцем є його робочий кабінет, розташований у цеху експлуатації.

Із наведеного позивач робить висновок про те, що він не перебував на роботі у нетверезому стані, а перебував у нетверезому стані на території підприємства у вільний від роботи час (у свій вихідний день - 28 грудня 2019 року), а відповідальність за вказані дії не передбачена п. 7 ст. 40 КЗпП. Тобто, йому не зрозуміло, з яких же саме підстав його було звільнено з посади.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що наказ про його звільнення було підписано головним інженером СП Пологівське локомотивне депо РФ Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця Голушко К.О., який не мав повноважень на звільнення працівників при наявності керівника підприємства чи особи, яка тимчасово виконує обов`язки керівника.

Окрім того, у позовній заяві позивач вказав на неможливість надання розрахунку суми заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з тим, що йому невідомо, коли буде винесене рішення суду про поновлення його на роботі, тобто кінцева дата періоду його вимушеного прогулу. У той же час, під час розгляду справи позивач надав суду заяву з розрахунком суми заробітку за час вимушеного прогулу станом на 14 квітня 2021 року в розмірі 258052,86 грн.

На підстав викладеного позивач просив визнати незаконним його звільнення та скасувати наказ (розпорядження) № 9/ос від 27 січня 2020 року головного інженера структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця ОСОБА_3 про припинення трудового договору та звільнення його з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця ; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судових засіданнях під час розгляду даної справи позивач і його представник адвокат Богдан В.М. підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково позивач пояснив, що він не є членом жодної профспілкової організації, які діють в АТ Українська залізниця . Крім того, він зазначив, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього була закрита у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Представник позивача також додатково пояснив, що згідно графіку роботи і табеля обліку робочого часу 28 грудня 2019 року дійсно був для позивача вихідним днем, хоча представник відповідача і заперечує даний факт.

У судових засіданнях під час розгляду даної справи представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 і просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції він зазначив, що у період з 26 по 28 грудня 2019 року позивач був у відрядженні, про що подав відповідний рапорт керівництву. Вказаний період був йому оплачений за нормами, що передбачають оплату роботи у відрядженні. У останній день відрядження він перебував на роботі на території підприємства у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, на працівників, які перебувають у відрядженні, поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку. Тому представник відповідача наполягав, що 28 грудня 2019 року був для ОСОБА_1 саме робочим днем, незважаючи на те, що у своєму рапорті він просив відшкодувати йому за цей день лише вартість квитків. Керівник підприємства ОСОБА_8 з`ясував усі обставини справи, були викликані працівники поліції, ОСОБА_1 відвезли до лікарні, де встановили, що він дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, а також щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. На запитання представника позивача представник відповідача повідомив, що дійсно позивач перебував не у своєму кабінеті, а у кабінеті іншого працівника, але на території підприємства. Крім того, представник відповідача зазначив, що головний інженер ОСОБА_3 мав право підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 , але не зміг назвати, яким саме документом це твердження підтверджується. Крім того, він не зміг обґрунтовано і однозначно пояснити, які причини заважали підписати наказ про звільнення позивача в.о. начальника депо. Також він звернув увагу на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача було закрито саме у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. У зв`язку з цим представник відповідача зробив висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також відповідачем до суду було надіслано відзив на позовну заяву разом із доказами на обґрунтування висловленої у ньому позиції щодо заявлених позовних вимог, однак, вказаний відзив не був підписаний представником відповідача ОСОБА_9 .

Суд, вислухавши позивача і його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 і 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.5 ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом із копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач із 23 квітня 2004 року працював у Пологівському локомотивному депо Придніпровської залізниці (у подальшому назва структурного підрозділу і назва підприємства неодноразово змінювалася) на посаді помічника машиніста тепловоза у цеху експлуатації. У подальшому, після закінчення навчання у Дніпропетровському центрі професійного розвитку персоналу залізниці, 14 лютого 2011 року його було переведено на посаду інженера з безпеки руху до цеху контори. Далі, 21 лютого 2012 року він був переведений помічником машиніста тепловоза цеху експлуатації локомотивів, 09 серпня 2012 року - машиністом тепловоза цеху експлуатації локомотивів, а потім, 11 лютого 2019 року - машиністом-інструктором локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів і на цій посаді ОСОБА_1 пропрацював по 27 січня 2020 року включно.

Відповідно до наказу (розпорядження) №9/ос від 27 січня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) позивача було звільнено з роботи з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів на підставі п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані, про що зроблено запис у трудовій книжці за №12.

Щодо обставин вчинення порушення у вказаному наказі зазначено, що 28 грудня 2019 року при проведенні перевірки виробничої дисципліни керівним складом депо було виявлено, що машиніст-інструктор локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів ОСОБА_1 був виявлений з явними ознаками гіперемії зі стійким запахом алкоголю, мова була незв`язана, заплутана. Від запропонованої перевірки на вміст алкоголю алкотестором підприємства працівник відмовився. Було прийнято рішення про виклик національної поліції, працівниками якої ОСОБА_1 був доставлений до КНП Пологівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування , де виявлено, що машиніст-інструктор локомотивних бригад ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Цей факт свідчить про грубе порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку при виконанні своїх посадових обов`язків.

Підставами для звільнення ОСОБА_1 у наказі про його звільнення зазначено пояснювальну записку ОСОБА_1 , протокол оперативної наради при в.о. начальника структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо РФ Придніпровська залізниця від 27 січня 2020 року, наказ в.о. начальника структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо РФ Придніпровська залізниця № 2/с від 27 січня 2020 року, довідку комунального некомерційного підприємства Пологівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування № 3018 від 31 грудня 2019 року про перевірку стану самопочуття ОСОБА_1 , відповідь Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.179 КУпАП.

Вказаний наказ було підписано головним інженером ОСОБА_3 .

Як встановлено із копії наказу №2/с Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника депо від 27 січня 2020 року, який також підписано головним інженером Голушком К.О., 28 грудня 2019 року при проведенні перевірки виробничої дисципліни керівним складом депо було виявлено, що машиніст-інструктор локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів ОСОБА_10 був виявлений з явними ознаками гіперемії зі стійким запахом алкоголю, мова була незв`язана, заплутана. Від запропонованої перевірки на вміст алкоголю алкотестером підприємства працівник відмовився. Було прийнято рішення про виклик національної поліції, працівниками якої ОСОБА_1 був доставлений до КНП Пологівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування , де виявлено, що машиніст-інструктор локомотивних бригад ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

Цей факт свідчить про грубе порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку при виконанні своїх посадових обов`язків.

Також встановлено, що Пологівським відділом поліції ГУНП в Запорізькій області притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.179 КУпАП.

На оперативній нараді 27 січня 2020 року начальником було наголошено машиністу-інструктору локомотивних бригад ОСОБА_11 щодо надання ним пояснення з приводу появи на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння 28 грудня 2019 року. З пояснювальної записки ОСОБА_1 встановлено, що він знаходився на території депо у стані алкогольного сп`яніння. Протокольним рішенням на оперативній нараді при в.о.начальника структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо РФ Придніпровська залізниця від 27 січня 2020 року запропоновано звільнити ОСОБА_1 за скоєне ним порушення трудової дисципліни на підставі п.7 ст.40 КЗпП України.

У зв`язку з цим було доручено помічнику начальника депо з кадрів Чичеровій Л.М. підготувати наказ на звільнення за формою №П-4 та провести звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог трудового законодавства України, а саме: за появу 28 грудня 2019 року на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння, а також ознайомити членів трудового колективу про даний випадок порушення трудової дисципліни та заходи дисциплінарного впливу, які застосовані до порушника.

Як встановлено із долученої до матеріалів справи копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №423716 від 28 грудня 2019 року, вказаний протокол було складено відносно ОСОБА_1 за ст. 179 КУпАП у зв`язку з тим, що 28 грудня 2019 року о 15:00 годин громадянин ОСОБА_1 перебував на території Локомотивного депо в м. Пологи в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці, але не в робочий час.

При цьому, відповідно до наявної у матеріалах справи копії графіку за грудень у ОСОБА_1 26 і 27 число відмічені як відрядження, а 28 і 29 число - як вихідні дні.

Як встановлено із копії постанови №7 від 25 березня 2020 року, винесеної Адміністративною комісією по розгляду справ про адміністративні правопорушення виконавчого комітету Пологівської міської ради Запорізької області, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №423716 від 28 грудня 2019 року було закрито на підставі ст. 38 і п.7 ст.247 КУпАП.

Крім того, із наявних у матеріалах справи копіях Акту №11 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28 грудня 2019 року, та Висновку №211 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28 грудня 2019 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 28 грудня 2019 року о 16:30 год. дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат алкотесту - 2,5 ‰).

При цьому, як встановлено із копії рапорту ОСОБА_1 від 28 грудня 2019 року, 27 грудня 2019 року він відбув у відрядження у м. Мелітополь в ТЧ-3 (Мелітопольське локомотивне депо) і через відсутність прямого сполучення залізничним транспортом пробув у відряджені три доби, у зв`язку з чим він просив оплатити витрати на відрядження.

У судовому засіданні під час розгляду справи свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працює інженером з безпеки руху у СП Пологівське локомотивне депо . Із позивачем вона знайома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків приблизно з березня 2015 року. Їй відомо, що його звільнили за перебування на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння. Щодо подій 28 грудня 2019 року вона пояснила, що це була субота - останній робочий день того року. Після 10:00 години ранку до її кабінету заходив машиніст-інструктор локомотивних бригад ОСОБА_1 , розповів про результати конкурсу, у якому він брав участь, і сказав, що йде до начальника депо здавати звіт про відрядження. Пізніше у той же день, приблизно після обіду до її кабінету нову прийшов ОСОБА_1 і сказав, що залишив у неї ключі. Ключі дійсно були у неї в кабінеті. Вона запропонувала йому чай і він погодився. Через деякий час вона вийшла із кабінету, а коли повернулася, то побачила як у її кабінеті в.о. начальника депо ОСОБА_8 і ОСОБА_1 розмовляють на підвищених тонах, при цьому, ОСОБА_8 звинувачував ОСОБА_1 в тому, що той перебував на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння, і погрожував звільнити його за це. ОСОБА_13 же у відповідь зазначив, що він не на своєму робочому місці та не у робочий час, після чого вийшов із кабінету. Вся ця дискусія тривала приблизно 5-10 хвилин. Особисто вона візуально у ОСОБА_13 ознак алкогольного сп`яніння не помітила. Також вона зазначила, що відповідно до своїх посадових обов`язків розробляє графіки роботи для машиністів-інструкторів і тому знає, що 28 грудня 2019 року у ОСОБА_14 був вихідним днем і у цей день він повернувся з відряджння. Крім того, вона розповіла, що ОСОБА_8 упереджено ставився до ОСОБА_1 і пропонував звільнитися за власним бажанням, але ОСОБА_1 не погодився. Також вона відзначила, що ОСОБА_1 дійсно був у її кабінеті, а його кабінет знаходиться у іншій частині даного приміщення підприємства.

У судовому засіданні під час розгляду справи свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює машиністом-інструктором локомотивних бригад у СП Пологівське локомотивне депо . Йому відомо, що у 2019 році перед Новим роком був скорочений робочий день. У той час він виконував обов`язки голови профкому. Коли він вже збирався йти додому, приблизно о 14:00 годині, йому зателефонував в.о. начальника депо ОСОБА_8 і сказав повернутися до кабінету інженера з безпеки руху. Коли він підійшов до кабінету ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , там вже стояв ОСОБА_8 і сказав, що там відбувається розпивання алкогольних напоїв, але не повідомив ким. При ньому відкрили двері кабінету і побачили там ОСОБА_1 , який сидів на стільці за столом. Біля нього була чашка, але що у ній було, свідок не знає. Пляшок із алкоголем свідок у кабінеті не бачив. Тоді викликали фельдшера підприємства і присутні пройшли тестування за допомогою алкотестера, а ОСОБА_1 відмовився. Потім ОСОБА_8 викликав співробітників поліції і, коли вони приїхали, він написав заяву про появу ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння. У подальшому свідок писав рапорт про ці події на ім`я в.о. начальника депо і пояснення. Також він повідомив, що у той день ОСОБА_1 дійсно оформляв документи по відрядженню, але йому невідомо, чи був то у позивача робочий, чи вихідний день. Крім того, свідок підтвердив, що дійсно у ОСОБА_1 і ОСОБА_8 були між собою складні відносини.

Судом враховано, що відповідно до п.7 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Судом враховано також, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ч.1 ст. 148 КЗпП України).

Відповідно до ч.3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18 (провадження № 61-17455св19), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 дійсно перебував 28 грудня 2019 року на території СП Пологівське локомотивне депо у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відповідним висновком лікаря і сторонами не оспорюється.

У той же час, суд критично ставиться до посилання позивача та його представника на те, що позивач перебував не на своєму робочому місці, оскільки з аналізу п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року можна прийти до висновку, що для звільнення особи за п.7 ст.40 КЗпП України достатньо перебування на території підприємства у нетверезому стані.

Крім того, суд також критично ставиться до посилання позивача та його представника на те, що 28 грудня 2019 року був для позивача вихідним днем, оскільки відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року №362) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2011 року за № 410/19148, яку суд вважає за можливе застосувати у даному випадку, зокрема,

- абз.1 п.7 - днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи;

- п.8 - на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються;

- п.11 - якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин;

- п.12 - питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 фактично прибув до м.Пологи із відрядження 28 грудня 2019 року, що сторонами не оспорюється, вказаний день є для нього саме днем прибуття із відрядження, а не вихідним днем відповідно до його графіка роботи. Крім того, оскільки спеціального положення у правилах внутрішнього трудового розпорядку щодо необхідності виходу працівника на роботу у день прибуття із відрядження представником відповідача не було названо, то у цей день він мав право не виходити на роботу.

При цьому, п.7 ст.40 КЗпП України передбачає можливість звільнення за появу на роботі у нетверезому стані лише працівника, який у певний конкретний проміжок часу відповідно до його робочого графіка мав виконувати свої посадові обов`язки, але через стан сп`яніння був позбавлений такої можливості. Крім того, вказана норма, як і інші норми чинного трудового законодавства, не надають права роботодавцю звільняти працівника за появу на роботі у день прибуття із відрядження у нетверезому стані, крім випадків, якщо відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку конкретного підприємства такий працівник мав вийти у цей день на роботу і приступити до виконання посадових обов`язків.

На підставі наведеного вище, враховуючи надані до суду письмові докази та свідчення свідків, суд приходить до висновку про те, що у даному конкретному випадку відповідач не мав права звільняти позивача на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані саме у день прибуття із відрядження.

Крім того, суд погоджується із твердженням позивача та його представника про те, що у наказі (розпорядженні) №9/ос від 27 січня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) та у наказі №2/с від 27 січня 2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника депо не було конкретизовано місце, де був виявлений ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння як необхідний елемент складу дисциплінарного проступку, що у подальшому мав наслідком його звільнення. При цьому, у наказі №2/с від 27 січня 2020 року лише зазначено із посиланням на пояснювальну записку позивача, що він перебував у стані сп`яніння на території депо.

Крім того, під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами факт наявності підстав для підписання наказу (розпорядження) №9/ос від 27 січня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) та наказу №2/с від 27 січня 2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника депо саме головним інженером ОСОБА_3 .

При цьому, суд не бере до уваги надану представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву копію довіреності від 08 серпня 2019 року, відповідно до якої головний інженер ОСОБА_3 наділений, зокрема, повноваженнями звільняти працівників підрозділу і вживати щодо них заходи притягнення до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст.178 ЦПК України відзив підписується відповідачем або його представником.

У даному випадку судом встановлено, що відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, датований 23 квітня 2020 року і з № 05-47, не містить власноручного підпису уповноваженого представника регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця Савчука О.С., у зв`язку з чим суд позбавлений можливості розглядати його як документ, поданий і оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, а також врахувати викладені у ньому твердження під час розгляду даної справи.

Згідно із ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що копія довіреності від 08 серпня 2019 року щодо наділення певними повноваженнями головного інженера Голушка К.О. була долучена до відзиву, який у порушення вимог ч.2 ст.178 ЦПК України не був підписаний представником відповідача і який не може розглядатися у зв`язку з цим як належним чином оформлений документ, тобто вона була подана з порушенням порядку, визначеного ч.3 ст. 83 ЦПК України, суд визнає даний доказ недопустимим і не бере його до уваги.

З даних підстав суд визнає недопустимими і не бере до уваги й усі інші докази, долучені представником відповідача до відзиву від 23 квітня 2020 року №05-47.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами факт того, що у посадовій інструкції позивача закріплено положення про те, що головний інженер підприємства має повноваження приймати його на роботу і застосовувати дисциплінарні стягнення.

Отже, наведене свідчить про те, що звільнення позивача відбулося із численними порушеннями вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим суд вбачає підстави для визнання його незаконним, скасування наказу про звільнення позивача і поновлення його на роботі.

При цьому, у даному випадку для застосування положень ст.43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, підстави відсутні, оскільки підчас розгляду справи було встановлено, що на момент звільнення позивач не був членом жодної первинної профспілкової організації.

Судом також враховано,що відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до п.8 р.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається із наданої до суду позивачем копії довідки СП Пологівське локомотивне депо РФ Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця , середній заробіток позивача на момент звільнення склав 17620,52 грн. При цьому, середня кількість відпрацьованих позивачем робочих днів за два останні місяці перед звільненням з урахуванням заокруглення складає 22 робочих дні. Тому, відповідно, його середньоденна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням складає 800,93 грн. (розрахунок: середній заробіток 17620,52 грн. / 22 робочих дні = 800,93 грн.).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з дня звільнення позивача з роботи, а саме: з 28 січня 2020 року і до 14 квітня 2021 року включно, складає 305 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за зазначений період складає 244283 грн. 65 коп. (305 робочих днів х 800,93 грн. = 244283,65 грн.).

У той же час, суд не бере до уваги надані позивачем розрахунки належної йому суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачем не доведено з посиланнями на конкретні норми чинного законодавства, чому ним було розраховано і застосовано при подальших розрахунках одночасно різні суми середньоденного заробітку за січень 2020 року та за квітень 2021 року.

Також суд на підставі ст.430 ЦПК України вважає за необхідне уточнити резолютивну частину рішення в частині негайного виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Окрім того, судом враховано, що згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2522,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця і скасувати наказ (розпорядження) №9/ос від 27 січня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) за підписом головного інженера структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця К.О. Голушко.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

Стягнути з акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Тверська,5) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження: 49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,108) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 січня 2020 року і до 14 квітня 2021 року включно, в сумі 244283 (двісті сорок чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 65 коп. Виплату зазначеної суми провести за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Тверська,5) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження: 49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,108) на користь держави 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу Пологівське локомотивне депо регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 23 квітня 2021 року.

Суддя: Каретник Ю. М.