Постанова

від 21.04.2021 по справі 766/12340/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 766/12340/17

провадження № 61-16756св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О., (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2017 року (суддя Гаврилов Д.В.) провадження у справі відкрито, відповідачу до початку розгляду справи запропоновано надати суду письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів в обґрунтування заперечень.

28 серпня 2017 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог від 28 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

19 вересня 2017 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя від 18.09.2017 року.

20 вересня 2017 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

01 листопада 2017 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову від 31 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

28 листопада 2017 року та 22 жовтня 2018 року від ОСОБА_1 надійшли заяви про уточнення позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

25 жовтня 2018 року від ОСОБА_2 надійшла заява про повернення його зустрічного позову від 18 вересня 2017 року на доопрацювання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2019 року (суддя Прохоренко В.В.) первісний та зустрічний позов прийняті до розгляду, відповідачу встановлено 15-дений строк з дня вручення ухвали для надання відзиву у справі.

16 липня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

12 серпня 2019 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду за заявою ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 липня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя від 08 серпня 2019 року повернуто позивачу.

Зобов`язано управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 293797 від 27 вересня 2019 року в розмірі 9 605,00 грн.

Закрито підготовче провадження у зазначеній цивільній справі та призначено її судовий розгляд на 30 листопада 2020 року о 15.00 годині.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 пропущений строк для подачі зустрічної позовної заяви, встановлений статтею 193 ЦПК України, а з заявою про поновлення цього строку ОСОБА_2 не звертався.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 липня 2020 року в частині повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя від 08 серпня 2019 року та зобов`язання управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції невірно визначив момент виникнення у відповідача права на вчинення таких процесуальних дій, як подання відзиву та звернення до суду із зустрічним позовом у зв`язку із збільшенням позивачем розміру позовних вимог в порядку, передбаченому частиною третьою статті 49 ЦПК України - до закінчення підготовчого засідання, не дотримався положень частини сьомої статті 83 ЦПК України та статті 12 ЦПК України щодо забезпечення здійснення цивільного судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року та залишити в силі ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 липня 2020 року в частині повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 08 серпня 2019 року та зобов`язання управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 189/457/18 (провадження № 61-20509св19) та ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 128/2421/17. Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд безпідставно та в порушення норм чинного законодавства обґрунтував підстави задоволення апеляційної скарги посилаючись на положення частини сьомої статті 83 ЦПК України, відповідно до якої, якщо зі зміною предмета або підстав позову або подання зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Однак, в силу положень статті 193 ЦПК України зустрічна позовна заява не є додатковим доказом. Суд апеляційної інстанції не врахував, що станом на 12 серпня 2019 року момент подачі відповідачем зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя датованої 08 серпня 2019 року, в провадженні суду першої інстанції знаходилось дві зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 з однаковими предметами, підставами та до одного і того відповідача ( ОСОБА_1 ) від 18 вересня 2017 року та від 08 серпня 2020 року. Тобто відповідач скористався своїм правом на подання зустрічної позовної заяви та звернувся до суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою 18 вересня 2017 року. Як і скористався своїм правом повернути цей зустрічний позов. Таким чином, подання відповідачем другого зустрічного позову в рамках однієї справи при наявності у справі першого та з пропуском строків на звернення до суду є прямим порушенням норм процесуального закону. Відповідачем не надано доказів надсилання 08 серпня 2019 року зустрічної позовної заяви. Крім того, оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції прийняв без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 308/5285/18 (провадження № 61-22854св19) та порушено частину другу статті 197 ЦПК України, оскільки вирішення питання прийняття зустрічного позову відбувається у підготовчому засіданні, яке закрито і правового механізму повернення із стадії судового розгляду по суті на стадію підготовчого провадження не передбачено нормами ЦПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що секретар судового засідання Херсонського апеляційного суду 20 жовтня 2020 року у справі 3 766/12340/17 Литвиненко В. О. приймав участь під час розгляду цієї справи як у суді першої так і в апеляційній інстанції, що є порушенням частини першої статті 37 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/12340/17, витребувано справу з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 рокусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя призначено до судового розгляду

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 грудня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 21 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, який у подальшому неодноразово уточнювала та доповнювала, шляхом збільшення розміру позовних вимог.

Визначаючи обсяг спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, позивач весь час зазначала як майно, зареєстроване на праві власності за відповідачем, так і майно, зареєстроване на праві власності за нею та пропонувала свій варіант поділу всього спільно набутого майна подружжя.

На виконання вимог ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2019 року (суддя Прохоренко В. В.) 17 липня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна, з урахуванням її заяви про уточнення позовних вимог від 28 листопада 2017 року, у якому ОСОБА_2 погодився із запропонованим позивачем варіантом поділу спільно набутого майна подружжя за виключенням двох об`єктів нерухомості та машиномісця, які вважає своєю особистою приватною власністю.

Станом на 17 липня 2019 року - момент подання відповідачем відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна з подальшими уточненнями та збільшенням позовних вимог, заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 15 липня 2019 року відповідачем не отримана.

Отримавши 24 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 15 липня 2019 року, 08 серпня 2019 року ОСОБА_2 направлено до суду відзив на зазначену заяву та зустрічну позовну заяву про поділ майна.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду із зустрічним позовом, відповідач, крім іншого, послався на виключення позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 15 липня 2019 року із раніше заявленого обсягу спільно набутого майна подружжя майна, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 та зазначення виключно майна, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України , застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України .

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК Українищодо її подання.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває

у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України , розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Встановлено, що відзив поданий до суду 17 липня 2019 року, а зустрічна позовна заява 08 серпня 2019 року.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Установлено, що відповідач не звертався з клопотанням про продовження строку на подання зустрічного позову у передбачений строк.

Проте, апеляційний суд, зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Натомість суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 порушив строки подання зустрічного позову, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та повернув матеріали зустрічного позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє осіб права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись статтями 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року скасувати.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 липня 2020 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов