Постанова

від 27.04.2021 по справі 461/4258/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 461/4258/16-ц

провадження № 61-9143св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівська міська рада, Управління комунальної власності Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради,

третя особа - ОСОБА_8 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_9 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року у складі судді Стрельбицького В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівської міської ради (далі - Львівська МР), Управління комунальної власності Львівської МР, виконавчого комітету Львівської МР, третя особа -

ОСОБА_8 , про визнання незаконними та скасування рішення, наказу та ухвали, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Вимоги обґрунтовували тим, що з 26 жовтня 1991 року вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) перебувають у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_1 набула у власністьЅ частину житлового будинку та Ѕ частину прилягаючої до будинку земельної ділянки площею в цілому 0,1000 га на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу

від 11 серпня 1998 року, укладеного між нею та ОСОБА_8 . Вважали це нерухоме майно об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Вказували, що попередній власник нерухомості, у якого ОСОБА_1 придбала нерухомість, - ОСОБА_8 , була власником Ѕ частини земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю

від 28 квітня 1998 року № 07552, виданого Департаментом землеустрою та планування забудови Львівської МР. Іншим співвласником Ѕ частини земельної ділянки згідно з цим державним актом є ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до іншого державного акту від 28 квітня 1998 року

№ 000735 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 передана у постійне користування для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 ще одна земельна ділянка площею 0,1240 га.

18 березня 2005 року ОСОБА_1 видане свідоцтво № Г-01267 про право приватної власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме на 64/100 частин житлового будинку.

Того ж дня, 18 березня 2005 року, ОСОБА_3 також видане свідоцтво

№ Г-01268 про право приватної власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме на інші 36/100 частин житлового будинку.

Стверджували, що при переході права власності на частину житлового будинку, до них також перейшло право власності та право користування земельною ділянкою, закріпленою за будинковолодінням АДРЕСА_1 .

На підставі рішення виконавчого комітету Львівської МР від 28 грудня 2007 року № 1248 ОСОБА_3 дозволено проєктування житлового будинку на АДРЕСА_1 .

10 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував в Інспекції ДАБК у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 867,00 кв. м.

Наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської МР 12 квітня 2012 року ОСОБА_10 надано дозвіл на оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 867,00 кв. м. На підставі цього наказу ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності на вказаний будинок.

У подальшому за договорами дарування частки житлового будинку від 19 липня

2012 року ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_11 26/100, 30/100, 17/100, 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до договорів дарування частки житлового будинку від 17 серпня 2012 року ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 27/100, 30/100, 17/100 та 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 30 травня 2013 року № 2428 Львівська МР затвердила технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передала у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян для обслуговування гаражів, індивідуальних житлових будинків та ведення садівництва.

Згідно з переліком у додатку до зазначеної ухвали ОСОБА_4 передані земельні ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , в тому числі і земельна ділянка площею 1 000,00 кв. м, кадастровий 4610136600:06:001:0012, та надана в оренду земельна ділянка площею 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

Пунктом 4 цієї ж ухвали визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований у Львівській МР

28 квітня 1998 року.

Згідно з договором купівлі-продажу від 31 грудня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули у власність 13/100 частин та 12/100 частин відповідно житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначали, що про існування рішень органів місцевого самоврядування про надання дозволу ОСОБА_3 на забудову земельної ділянки, яка перебувала у спільному користуванні, та реєстрацію права власності за ним їм стало відомо лише 15 вересня 2015 року, після чого 13 жовтня 2015 року звернулися до Галицького районного суду міста Львова з позовом про визнання протиправними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності на нерухомість, що безпосередньо стосується володіння та користування ними присадибною земельною ділянкою на АДРЕСА_1 (справа № 461/10630/15-а).

ОСОБА_1 , як землекористувач земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_1 площею

0,12 га, згоди на вилучення частини земельної ділянки та на будівництво ОСОБА_3 на спірній земельній ділянці житлового будинку, не надавала.

17 жовтня 2017 року представник позивачів подав заяву про збільшення позовних вимог, обґрунтовану тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 461/10630/15-а скасовано постанову Галицького районного суду міста Львова від 13 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення, яким:

- визнано частково протиправною ухвалу Львівської МР від 30 травня 2013 року № 2428 про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості, і передачу громадянам у власність, спільну власність та оренду земельних ділянок;

- скасовано пункт 1 ухвали Львівської МР від 30 травня 2013 року № 2428 та пункт 2 додатку до ухвали Львівської міської ради від 30 травня 2013 року

№ 2428 в частині, що стосується затвердження технічної документації й передачі у власність та оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 розміром 1 000,00 кв. м, кадастровий 4610136600:06:001:0012, та розміром 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:001, а також скасовано пункт 4 ухвали Львівської МР від 30 травня 2013 року № 2428;

- визнано протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Львівської МР від 28 грудня 2007 року № 1248 про надання дозволу ОСОБА_3 на проєктування та будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 лютого 2012 року за № ЛВ 14212021139;

- визнано протиправним та скасовано наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської МР від 12 квітня 2012 року

№ 920-Ж-Г про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- скасовано державну реєстрацію права власності від 22 серпня 2012 року, реєстраційний номер 36528451, здійснену ОКП Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , на 27/100, 17/100, 26/100 та

30/100 житлового будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 ;

- скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку розміром

1 000,00 кв. м кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, надану для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- вилучено з Державного земельного кадастру усі дані щодо земельної ділянки розміром 1 000,00 кв. м кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, наданої у власність для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та щодо земельної ділянки розміром 270,00 кв. м кадастровий номер 4610136600:06:001:0011, наданої в оренду для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом з тим постановою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня

2017 року у справі № 461/10630/15-а постанову Галицького районного суду міста Львова від 13 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито, у зв`язку з тим, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Вказані обставини обумовили збільшення позовних вимог у даній справі, а саме представник позивачів просив:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської МР від 28 грудня 2007 року № 1248 про проєктування та будівництво

ОСОБА_3 житлового будинку на АДРЕСА_1 ;

2) визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР від 12 квітня 2012 року про оформлення ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ;

3) визнати недійсним свідоцтво про право власності від 12 квітня 2012 року

№ Г-04418 на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР на ім`я ОСОБА_3 ;

4) скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 співвласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

5) визнати незаконним та скасувати пункти 1 і 4 ухвали Львівської МР, пункт 2 додатку до ухвали від 30 травня 2013 року № 2428 про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передачу громадянам у власність, спільну власність та оренду земельних ділянок в частині, що стосується затвердження технічної документації й передачі у власність та оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку

АДРЕСА_1 розміром 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011;

6) скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки розміром 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011, надані для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та вилучити з Державного земельного кадастру усі записи щодо вказаних земельних ділянок;

7) усунути перешкоди у користуванні присадибною ділянкою житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме зобов`язати

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду знести житловий будинок АДРЕСА_1 та привести присадибну ділянку житлового будинку АДРЕСА_1 до первісного стану.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року позов

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської МР

від 28 грудня 2007 року № 1248 про проєктування та будівництво

ОСОБА_3 житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР від 12 квітня 2012 року про оформлення ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 12 квітня 2012 року

№ Г-04418 на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР на ім`я ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 співвласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Визнано незаконним та скасовано пункти 1 та 4 ухвали Львівської МР, пункт 2 додатку до ухвали від 30 травня 2013 року № 2428 про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передачу громадянам у власність, спільну власність та оренду земельних ділянок в частині, що стосується затвердження технічної документації й передачі у власність та оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку

АДРЕСА_1 розміром 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки розміром

1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимоги ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Львівської МР, її виконавчого комітету, накази директорів департаментів та управлінь Львівської МР прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки дозвіл на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 надавався на земельній ділянці, що перебувала у спільному користуванні без згоди іншого землекористувача, що свідчить про порушення прав позивачів. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність правовстановлюючих документів, виданих ОСОБА_3 , про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , скасування державної права власності на зазначений будинок за

ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі договорів відчуження часток у житловому будинку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану мотивоване тим, що суд не встановив фактів, які свідчать про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 збудований з істотними порушеннями норм і правил, що впливає на його міцність і безпечність; з урахуванням принципу розумності вимога про знесення житлового будинку є непосильним тягарем матеріального характеру для відповідачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційні скарги

ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 задоволено.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про:

визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської МР від 28 грудня 2007 року № 1248 про проєктування та будівництво

ОСОБА_3 житлового будинку на АДРЕСА_1 ;

визнання незаконним та скасування наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР від 12 квітня 2012 року про оформлення ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ;

визнання недійсним свідоцтва про право власності від 12 квітня 2012 року

№ Г-04418 на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР на ім`я ОСОБА_3 ;

скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 співвласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

визнання незаконним та скасування пунктів 1 та 4 ухвали Львівської МР, пункту 2 додатку до ухвали від 30 травня 2013 року № 2428 про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передачу громадянам у власність, спільну власність та оренду земельних ділянок в частині, що стосується затвердження технічної документації й передачі у власність та оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку

АДРЕСА_1 розміром 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011;

скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки розміром

1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром

270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011 -

скасовано та ухвалено в цій частині вимог постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд дійшов таких висновків:

- зі змісту договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки

від 11 серпня 1998 року вбачається, що предметом договору є Ѕ частина земельної ділянки, що належала продавцю ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 28 квітня 1998 року 1-ЛВ № 075502, однак цей договір не містить жодних умов щодо земельної ділянки площею 1 240,00 кв. м, яка перебувала у законному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 28 квітня

1998 року 11-ЛВ № 000735. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин земельне законодавство не передбачало автоматичного набуття права користування земельною ділянкою, і оскільки відповідно до ЗК України

1990 року власником землі були сільські, селищні, міські ради, то лише їм належало право розпорядження землями в межах населених пунктів, вирішення питання про надання у власність чи у користування земельних ділянок в межах населених пунктів. Разом з тим, набувши у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу Ѕ частини жилого будинку та Ѕ частини земельної ділянки, ОСОБА_1 згідно з умовами цього договору набула у власність Ѕ частину земельної ділянки, належної ОСОБА_8 на праві власності, і не зверталася до Львівської МР, як власника земель на території міста Львова, щодо припинення права спільного користування ОСОБА_8 земельною ділянкою площею 1 240,00 кв. м та надання їй цієї частини земельної ділянки у спільне користування разом із ОСОБА_3 у зв`язку з набуттям нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- на момент прийняття оскаржуваного рішення від 28 грудня 2007 року № 1248 земельна ділянка площею 1 240,00 кв. м на АДРЕСА_1 належала на праві постійного користування ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , а не ОСОБА_1 , що спростовує висновки суду першої інстанції про те, що будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 порушуються права позивачів ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 і що вони потребують судового захисту. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_13 з позовними вимогами до відповідачів не зверталася і була залучена до участі у даній справі лише як третя особа;

- рішення виконавчого комітету Львівської МР від 28 грудня 2007 року № 1248 та наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР від 12 квітня 2012 року є актами суб`єктів владних повноважень, які видані на виконання владних управлінських функцій, стосуються прав та інтересів визначеної в акті особи, а саме ОСОБА_3 ; їх дія вичерпалася їх виконанням, що свідчить про те, що вищезазначені і рішення і наказ є актами індивідуальної дії. Зі змісту постанови Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15 вбачається, що якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування було вчинено правочини - акти індивідуальної дії вважається вичерпаним, а тому його скасування не може бути способом захисту порушених прав. У даній справі позивачі не є особами, щодо яких рішення виконавчого комітету Львівської МР від 28 грудня 2007 року № 1248 та наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР від 12 квітня 2012 року були застосовані, а також вони не були та не є суб`єктами правовідносин, щодо яких застосовано цей акт, оскільки не перебувають з відповідачами у жодних правовідносинах. У зв`язку з цим безпідставною та необґрунтованою є позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 12 квітня 2012 року № Г-04418 на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 ;

- оскільки документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на належну їм частину житлового будинку, є чинними, не скасовані в судовому порядку, а тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за вказаними особами;

- апеляційний суд висловив незгоду з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту 4 ухвали Львівської МР

від 30 травня 2013 року № 2428, яким державний акт від 28 квітня 1998 року серії ІІ-ЛВ № 000735 на право постійного користування землею визнано таким, що втратив чинність, оскільки він виданий на ім`я ОСОБА_8 і оскаржуваний пункт ухвали стосується саме її прав та інтересів, однак вона з позовними вимогами до суду не зверталася;

- суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, яке стосується прав та законних інтересів ОСОБА_9 , якій на праві власності належить 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2017 року. Крім того, ОСОБА_9 є співвласником 1/8 частини земельної ділянки площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за тією ж адресою, право власності на яку зареєстровано також 10 квітня 2017 року. ОСОБА_9 не була залучена до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду;

- у зв`язку з вищенаведеним апеляційний суд визнав позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою житлового будинку

АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду, знести житловий будинок АДРЕСА_1 , як об`єкт самочинного будівництва, та приведення присадибної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 до первісного стану безпідставними.

Короткий зміст та доводи касаційної скарги

У травні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, скасувати постанову апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- ОСОБА_3 та ОСОБА_8 належали по 1/2 будинковолодіння, вони набули право власності по 1/2 на землю та право спільного постійного володіння та користування, оскільки правовою підставою для набуття прав на ділянку був саме будинок в„– 20 як головна річ, а присадибна ділянка була приналежністю, яка слідувала за головною річчю. Апеляційний суд неправильно застосував положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України;

- Львівська МР не припиняла право ОСОБА_8 на постійне користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому позивачка набула у володіння 1/2 усієї присадибної земельної ділянки як особа, що придбала будинок (головну річ), за яким слідувала присадибна ділянка (приналежність) у розмірі

2 240,00 кв. м, необхідному для обслуговування будинковолодіння спільно із відповідачем ОСОБА_3 згідно з цільовим призначенням землі;

- апеляційний суд неправильно застосував статтю 152 ЗК України від 2001 року„ оскільки при виникненні права позивачки на житловий будинок і присадибну ділянку діяв ЗК України 1990 року та у зв`язку з цим помилковим є посилання на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-658цс15;

- суперечливим є висновок апеляційного суду про те, що існує два окремих об`єкти правовідносин - дві присадибні ділянки під будинком АДРЕСА_1 , оскільки різний правовий режим присадибної ділянки не розділяє її на два окремих об`єкти, так як стосується виключно одного об`єкта, головної речі - житлового будинку;

- судом першої інстанції встановлено, а апеляційним судом не спростовано, що органи місцевого самоврядування вийшли за межі своїх повноважень і, як наслідок, не забезпечили справедливий баланс між інтересами суспільства (в особі забудовника ОСОБА_14 , інвесторів будівництва та наступних співвласників будинковолодіння в„– 20-а ) та позивачами, яких було позбавлено права володіння присадибною ділянкою у свавільний спосіб. Виконавчий комітет міської ради без згоди усіх співвласників садиби надав незаконний дозвіл на будівництво на присадибній ділянці, що не була відведена належним чином для цієї мети;

- Львівський апеляційний суд не врахував обставин адміністративного позову у справі № 461/10630/15-а;

- особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_9 , яка є сестрою ОСОБА_7 , участі у справі не брала, хоча мала таке право і повинна була залучатися судом на підставі клопотання ОСОБА_4 , яка продала їй частку власності нерухомості, з приводу якої існував судовий спір. Тобто ОСОБА_9 з огляду на зазначені обставини не може вважатися добросовісним набувачем, адже продавець землі під будинком ( ОСОБА_15 ) та частки у будинку повинна була повідомити її, як покупця, про усі існуючі спори щодо нерухомості, крім того, інформація про судові спори є відкритою і могла бути отримана з єдиного реєстру судових рішень. Підтвердженням недобросовісності набувачів часток будинку

в„– 20-а є винахідливість відповідачів, які вирішили штучно розділити право власності на землю під багатоквартирним житловим будинком між суб`єктами, що саме по собі є порушенням земельного законодавства.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_14 та ОСОБА_4 надійшли відзиви, у яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін. Зазначають, що рішення про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим. Будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 здійснене з дотриманням усіх будівельних норм, введене в експлуатацію. Оскаржені рішення міської ради та її виконавчого комітету не стосуються прав та інтересів позивачів, тому підстави для їх скасування відсутні. Крім того, суд першої інстанції вирішив питання про права особи, яка не брала участь у справі, а саме ОСОБА_9 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до довідки Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25 жовтня 1996 року № 832 площа земельної ділянки, зареєстрованої за будинковолодінням на АДРЕСА_1 , становить 2 385,90 кв. м на підставі рішення Львівського міськвиконкому від 15 травня 1954 року.

Згідно з наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста виконкому Львівської МР від 22 січня 1998 року № 19, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської МР від 20 лютого 1998 року № 85, земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м безоплатно передано ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у приватну власність для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності відповідно в частинах 1/2 і 1/2, земельну ділянку площею 1 240,00 кв. м залишено у постійному користуванні для обслуговування житлового будинку, за рахунок наданої раніше земельної ділянки.

На підставі цих рішень ОСОБА_3 та ОСОБА_8 виготовили технічну документацію, встановили та узгодили межі земельної ділянки, отримали державний акт від 28 квітня 1998 року серії І-ЛВ № 075502 на право приватної власності на землю площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , а також державний акт від 28 квітня 1998 року серії ІІ-ЛВ № 000735 на право постійного користування землею площею 0,1240 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської нотаріальної контори

11 серпня 1998 року, ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_1 купила 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та 1/2 частину прилягаючої до будинку земельної ділянки площею в цілому 0,1000 га на АДРЕСА_1 . Будинок цегляний, розташований на земельній ділянці площею 2 395,90 кв. м.

Предметом цього договору є, зокрема, Ѕ частина земельної ділянки, що належала ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 28 квітня 1998 року серії 1-ЛВ №075502.

Висновком Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 07 травня 2003 року № 3/1290 про визначення ідеальних долей між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 встановлено, що співвласник квартири в„– 2 ОСОБА_1 займає приміщення (згідно з описом) загальною площею 326,90 кв. м, що складають 64/100 будинковолодіння, а співвласник квартири в„– 1 ОСОБА_3 - 183,40 кв. м, що складає 36/100 будинковолодіння.

18 березня 2005 року Галицькою районною адміністрацією Львівської МР видано свідоцтво на право власності № Г-01268 про право приватної власності

ОСОБА_14 на 36/100 (183,40 кв. м) житлового будинку під літ. А-1 , загальною площею 510,30 кв. м та гараж літ. Г .

Того ж дня, 18 березня 2005 року, Галицькою районною адміністрацією Львівської МР ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності № Г-01267 на 64/100 (326,90 кв. м) житлового будинку під літ. А-1 , загальною площею

510,30 кв. м та гараж літ. В .

28 грудня 2007 року виконавчий комітет Львівської МР прийняв рішення № 1248 про надання дозволу ОСОБА_3 на проєктування житлового будинку на АДРЕСА_1 .

10 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував в Інспекції ДАБК у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 867,00 кв. м. Будинок має 3 поверхи та мансардний поверх, складається з чотирьох квартир та 4 машиномісць.

12 квітня 2012 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської МР видало наказ про оформлення

ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 867,00 кв. м.

25 квітня 2012 року Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєструвало за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 36528451, номер витягу 33950374.

22 серпня 2012 року обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєструвало за

ОСОБА_4 право власності на 30/100, 17/100, 26/100, 27/100 житлового будинку у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 36528451, номери витягів 35261775, 35261669, 35261870,35261547. Підставою виникнення права власності зазначені договори дарування від 17 серпня 2012 року за

№ № 3138, 3153, 3148, 3143.

Пунктом 1 ухвали Львівської МР від 30 травня 2013 року № 2428 затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передано у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян для обслуговування гаражів, індивідуальних житлових будинків та ведення садівництва.

Згідно з переліком у додатку до ухвали ОСОБА_4 передано земельні ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , в тому числі у власність передано земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м, кадастровий 4610136600:06:001:0012, та в оренду надано земельну ділянку розміром 270,00 кв. м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

Пунктом 4 цієї ж ухвали визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований у Львівській МР

28 квітня 1998 року (Книга записів державних актів на право постійного користування землею 4-1).

ОСОБА_9 на праві власності належить 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу

від 10 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію за ОСОБА_9 на право власності на 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_9 є співвласником 1/8 частини земельної ділянки площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 10 квітня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. та внесено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,1 га на АДРЕСА_1 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Апеляційний суд установив, що до ухвалення рішення судом першої інстанції - 10 квітня 2017 року ОСОБА_9 , як особа, яка не брала участь у справі, набула у власність 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2017 року, а також 1/8 частину земельної ділянки площею 0,1 га за тією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У справі, що переглядається, власник частини спірного будинку та земельної ділянки ОСОБА_9 не залучена до участі у справі як співвідповідач, позивачі клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_9 як співвідповідача не заявляли.

Незалучення до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_9 є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з кількох взаємовиключних підстав, зокрема, у зв`язку з безпідставністю вимог, оскільки оскарженими рішеннями, наказом та ухвалою міської ради і її виконавчого комітету не вирішувалося питання про права та обов`язки позивачів, ОСОБА_8 як особа, якої стосувалися оскаржені акти органів місцевого самоврядування, жодних вимог у межах даної справи не заявляла, дія цих актів вичерпалася їх виконанням, а також у зв`язку з незалученням

ОСОБА_9 до участі у справі, хоча судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, залишивши при цьому без змін рішення суду першої інстанції у частині незадоволених позовних вимог про знесення спірного житлового будинку і приведення земельної ділянки до первісного стану, мотивоване необґрунтованістю вказаних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови, зазначивши, що підставою для відмови у задоволенні позову є незалучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_9 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду змінити у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого

2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року змінити у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук