Ухвала

від 29.04.2021 по справі 431/3634/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 431/3634/1 9

провадження № 61-6735ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М. , Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усової Катерини Вікторівни на постанову Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Колумб , Публічного акціонерного товариства Державний експертно-імпортний банк України , Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного підприємства Сетам про визнання права власності, зняття арешту з майна та визнання недійсними результатів аукціону,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати за ним право власності на автомобіль марки Nissan Qashqai, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ; зняти арешт із вказаного автомобіля, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - Відділ ДВС) від 10 лютого 2016 року; визнати недійсними результати електронних торгів арештованого майна, оформлені протоколами від 11 липня 2019 року № 418389 та від 30 липня 2019 року № 422449, проведені Державним підприємством Сетам щодо продажу згаданого автомобіля.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 12 грудня 2014 між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю СП Колумб (далі - ТОВ СП Колумб ) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Nissan Qashqai, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 . В той же день ТОВ СП Колумб передало йому у власність зазначений автомобіль та всі документи на нього. Таким чином, до нього перейшло право власності на згаданий автомобіль. Однак 18 січня 2016 року Відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № 49831946, боржником в якому зазначено ТОВ СП Колумб , в межах якого накладено арешт, зокрема на належний йому автомобіль Nissan Qashqai. 22 лютого 2016 року Відділом ДВС було накладено арешт на транспортні засоби боржника ТОВ СП Колумб , в тому числі на спірний автомобіль, а 10 квітня 2016 року - винесено постанову про проведення виконавчих дій щодо опису та арешту цього автомобіля. Крім того, ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2019 року в цій справі в забезпечення позову заборонено вчиняти дії, що можуть призвести до відчуження спірного автомобіля. Незважаючи на встановлену судом заборону, Відділ ДВС здійснив реалізацію належного йому рухомого майна. Так, з метою реалізації автомобіля Nissan Qashqai було проведено аукціон з продажу арештованого майна, за результатами якого переможцем став ОСОБА_2 на підставі протоколу проведення електронних торгів від 11 липня 2019 року № 418389. В подальшому у зв`язку з несплатою ОСОБА_2 коштів за придбаний автомобіль 30 липня 2019 року було видано другий протокол проведення електронних торгів № 422449, згідно з яким переможцем аукціону став ОСОБА_3 . Наведеним порушуються його права, так як він є власником спірного автомобіля згідно з договором купівлі-продажу від 12 грудня 2014 року, однак не може вільно, на власний розсуд володіти, розпоряджатися та користуватися ним.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 серпня 2020 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 позовну давність для звернення до суду з позовом. Визнано недійсними результати електронних торгів арештованого майна, оформлені протоколами від 11 липня 2019 року № 418389 та від 30 липня 2019 року № 422449, проведені Державним підприємством Сетам , з продажу автомобіля марки Nissan Qashqai, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та скасовано протоколи проведення електронних торгів від 11 липня 2019 року № 418389, від 30 липня 2019 року № 422449 з реалізації автомобіля марки Nissan Qashqai, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Nissan Qashqai, 2013 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 . Знято арешт з автомобіля марки Nissan Qashqai, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений постановою Відділу ДВС про арешт та заборону відчуження всього майна боржника ТОВ СП Колумб від 10 лютого 2016 року № 49831946 і постановою Відділу ДВС від 22 лютого 2016 року № 49831946.

Постановою Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експертно-імпортний банк України задоволено. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 серпня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

20 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усова К. В. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким справу в частині вимог про визнання недійними результатів електронних торгів арештованого майна направити на новий апеляційний розгляд, в частині вимог про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з нього - залишити в силі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 серпня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Предметом позову в цій справі є визнання права власності на автомобіль Nissan Qashqai, зняття арешту із вказаного автомобіля та визнання недійсними результатів аукціону з його реалізації

Судами встановлено, що за договором купівлі-продажу автомобіля від 12 грудня 2014 сторони домовилися, що вартість автомобіля Nissan Qashqai становить 100 000 грн. Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 11 липня 2019 року № 422449 спірний автомобіль було продано за 271 100 грн, що станом на 01 січня 2021 року також не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності, ціна позову в ній щодо вимог майнового характеру не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому вона не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи заявника про неврахування апеляційним судом правових висновків щодо питання застосування статті 334 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 461/11912/15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних постановах відсутні правові висновки щодо питання застосування статті 334 ЦК України, так як Верховний Суд не застосовував цієї норми у наведених заявником справах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17 судами встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі. Так, у справі № 910/11266/17, на відміну від цієї справи, предметом позову було лише зняття арешту з автомобіля (без вимоги про визнання права власності на нього), переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами норм процесуального права у зв`язку з ненаданням належної правової оцінки документам, на які позивач посилався як на підставу набуття права власності на спірний транспортний засіб. В цій же справі суди попередніх інстанцій, крім вимоги про зняття арешту, також вирішували вимогу про визнання права власності на автомобіль та надали належну правову оцінку договору купівлі-продажу автомобіля від 12 грудня 2014 року і додаткам до нього, застосувавши при цьому правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц про те, що сам по собі договір купівлі-продажу автомобіля, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у встановленому законом порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Наведений правовий висновок є релевантним до спірних правовідносин.

У постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 445/1108/18, відмовляючи в задоволенні клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо формування єдиного підходу в питанні визначення моменту набуття особою права власності на транспортний засіб, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що судова практика в цій категорії справ є сталою, а відмінність залежить лише від доказування.

Враховуючи, що правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц, застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні, не суперечать наведеній заявником судовій практиці, неспроможними є й аргументи касаційної скарги про необхідність відступлення від таких правових висновків.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи і оцінкою ним доказів і не свідчать про неврахування судом практики Верховного Суду чи про наявність у справі проблеми правозастосування.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення в постанові Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Усової К. В. про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Усової Катерини Вікторівни на постанову Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Колумб , Публічного акціонерного товариства Державний експертно-імпортний банк України , Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного підприємства Сетам про визнання права власності, зняття арешту з майна та визнання недійсними результатів аукціону.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко