Ухвала

від 26.04.2021 по справі 947/3114/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/594/21

Номер справи місцевого суду: 947/3114/21 1-кс/947/3099/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до ЄРДР 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 09.02.2021 року в період часу з 07:07 години по 07:47 годину за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

1) НОМЕР_1 картка «Приват банк»;

2) НОМЕР_2 картка «Приват банк»;

3) НОМЕР_3 картка «UKR EXIM Bank»;

4) НОМЕР_4 - картка «Приват банк»;

5) мобільний телефон «Iphone 11» imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , з сім картою за номером НОМЕР_7 , в чохлі чорного кольору.

Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував тим, що існує необхідність в забезпеченні збереження такого майна, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вважає ухвалу слідчого судді в частині накладання арешту на мобільний телефон незаконною та такою, яка підлягає скасуванню з наступних підстав:

-слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна поза строками, визначеними ст.172 КПК України;

- клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки у ньому не зазначено підстав та обґрунтування накладання арешту на майно;

-

- власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні правові підстави для арешту майна.

На підставі вищевикладеного просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 року в частині накладання арешту на мобільний телефон скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені клопотання слідчого в цій частині.

Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_6 містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивує тим, що копію оскаржуваної ухвали його представник отримав лише 02.04.2021 року.

Сторони кримінального провадження у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно ч.1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Щодо строків на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п`яти днів з дня їх проголошення.

Частиною 3статті395КПК Українипередбачено,що дляособи,яка перебуваєпід вартою,строк подачіапеляційної скаргиобчислюється змоменту врученняїй копіїсудового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника майна, а тому апеляційний дійшов висновку про поважність пропущення апелянтом строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно визнати такою, що подана у строк та продовжити її розгляд.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді в частині накладання арешту на банківські картки не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє її у цій частині.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про незаконністьнакладання арештуна мобільнийтелефон,апеляційний суддійшов такихвисновків.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У клопотанні слідчого зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001088, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_9 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивний реабілітаційний центр для утримання наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків» ідентифікаційний код юридичної особи 41210333, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, кв. 104, із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «діяльність інших громадських організацій».

Розуміючи, що самостійно виконати дії по безпосередній діяльності реабілітаційного центру він не зможе та йому потрібні співучасники, ОСОБА_9 вступив в злочинну змову з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на організацію злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей.

Таким чином, ОСОБА_9 , використовуючи свої лідерські якості, маючи рішучий та вольовий характер, розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, у період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, створив та очолив організовану групу, до якої втягнув у якості її членів осіб, обізнаних в сфері надання послуг наркозалежним, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій та ролей учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам організованої групи.

Далі, з метою досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_9 , будучи організатором злочинної групи, розробив план скоєння злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», встановив в групі певну ієрархію, порядок підпорядкованості членів групи, ролі та функції кожного з них при вчиненні злочинів, встановив правила дисципліни і контролював їх дотримання, фінансував учасників групи коштами, добутими злочинним шляхом.

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи були об`єднані єдиним прямим умислом та планом, відомим усім учасникам групи, направленим на незаконне позбавлення волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», та які протягом тривалого часу, розуміючи, що за законом не мають права позбавляти волі інших людей, але бажаючи це зробити, переслідуючи корисний мотив, незаконно позбавляли волі людей та поза їх волею поміщали у місце примусового утримання, яке вони не мали змоги вільно залишити, оскільки знаходились під постійним наглядом ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

З метою досягнення єдиного злочинного результату, невстановлена досудовим розслідуванням особа, від імені громадської організації «Дванадцять кроків» в невстановлений досудовим розслідуванням час, підібрав приміщення для здійснення незаконного утримання осіб, а саме орендував домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , під приводом надання допомоги наркозалежним.

За вказаною адресою ОСОБА_9 створив розподіл на групи, відвівши ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «адміністратора-охоронця», та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «силового супроводу».

Крім того, ОСОБА_9 , як організатор злочинного угруповання, розробив документацію, яку повинні були вести інші члени організованої групи, методи та правила внутрішнього розпорядку фіктивного реабілітаційного центру, та передав на виконання членам злочинного угрупування та передавав особам та їх родичам, які були введені в оману щодо проходження лікування в реабілітаційному центру, номер свого особистого банківського рахунку, на який останні перерахували грошові кошти, а саме: № НОМЕР_8 ПАТ КБ «ПриватБанк».

На виконання доручення слідчого оперативними співробітниками УСР в Одеській області ДСР НПУ встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення має відношення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

09.02.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2021 року, в період часу з 07:07 по 07:47 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено зазначене у клопотанні майно.

09.02.2021 року старшим слідчим слідчого управління ГУНП в Одеській області винесено постанову про визнання вищевказаного мобільного телефону з сім картою та банківських карток в якості речового доказу по кримінальному провадженню.

В ході досудового розслідування, було встановлено, що ОСОБА_12 є членом ГО «12 Кроків», є керівником реабілітаційного центру ГО «12 Кроків» на території Херсонської області та ймовірно причетний до вчинених злочинів, речі та майно які були вилучені в останнього на переконання органу досудового розслідування, містять у собі відомості, що мають істотне значення у доказуванні або спростуванні причетності останнього до вчинення вказаних злочинів.

Вилучені предмети, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, згідно клопотання слідчого містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, вилучені речі необхідні з метою проведення подальшого експертного дослідження, а також з метою виключення можливості пошкодження, втрати та зникнення речових доказів, у зв`язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту вилучене майно.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки оскільки вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, на них може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження, зокрема, щодо обставин незаконного позбавлення волі осіб, шляхом утримання останніх у фіктивних реабілітаційних центрах, а також осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 09.02.2021 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Крім того, вилучені речі необхідні для проведення експертних досліджень, оскільки як вбачається з матеріалів клопотання, зокрема, постанови слідчого від 25.02.2021 року, в рамках кримінального провадження була призначена експертиза за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів»

Слідчий суддя дійшов вірного висновку, що метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном та зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважав за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження та дослідження вказаних речових доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12020160000001088.

Положеннями ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором копіями матеріалів кримінального провадження дозволяють дійти висновку про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України.

Отже, прокурор довів достатність підстав вважати, що могло бути вчинене вказане кримінальне правопорушення, що може бути підставою для арешту майна. При цьому на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб та ступінь їх вини. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних прокурором обставин.

На переконання апеляційного суду, відомості, які наявні або були видалені з вилученого мобільного телефону, можуть використовуватися як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно телефон, як матеріальний носій цих відомостей, має ознаки речового доказу і може бути використаний сторонами кримінального провадження. Цим спростовуються доводи апеляційної скарги власника майна ОСОБА_6 про невідповідність вилучених речей критеріям, встановленим ст. 98 КП України.

Крім того апеляційний суд відхиляє доводи про те, що власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні правові підстави для арешту майна, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, ймовірно може бути причетний ОСОБА_6 .На данийчас триваютьнеобхідні слідчідії.Таким чином,вилучений мобільнийтелефон є речовим доказом у розумінні ст.98 КПК України, а тому є правомірним накладання арешту на нього з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідь до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати такого майна власником ОСОБА_6 . Однак з накладенням арешту втрачається така можливість, а тому може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, на підставі всебічного та повного дослідження фактичних обставин провадження за клопотанням слідчого про арешт майна слідчий суддя вірно встановив, що наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для застосування у кримінальному провадженні №12020160000001088 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів, який відповідає принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на пропуск слідчим встановлено КПК України строку звернення з клопотанням про арешт майна, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчий звертався з клопотанням про накладання арешту на вилучене майно та ухвалою слідчого судді від 23.02.2021 року зазначене клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків у термін 72 години (а.п.25-27). Зазначену ухвалу слідчого судді було отримано стороною обвинувачення 03.03.2021 року. Повторно клопотання після усунення недоліків було подано 04.03.2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про пропуск слідчим встановлено КПК України строку звернення з клопотанням про арешт майна не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки у ньому не зазначено підстав та обґрунтування накладання арешту на майно, спростовується змістом клопотання, у якому зазначено як підстави так і обґрунтування накладання арешту на майно.

Приписами п.1ч.3ст.407КПК Українипередбачено,що занаслідками апеляційногорозгляду заскаргою наухвалу слідчогосудді судапеляційної інстанціїмає право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу ОСОБА_6 , так як її доводи спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим апеляційний суд роз`яснює про те, що власник майна має право в подальшому звернутись до слідчого суді із клопотанням про скасування арешту майна.

Керуючись ст.170-174,370,395,404,405,407,409,412,419,422,532КПК України,апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до ЄРДР 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4