Рішення

від 21.04.2021 по справі 202/3953/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3953/16-ц

Провадження № 2/202/28/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк , третя особа Державний заклад Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України , про захист прав споживача та стягнення безпідставно утриманих сум, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк про стягнення безпідставно утриманих сум.

В обґрунтування позову позивач в своїй позовній заяві посилалася на те, що відповідно до рішень Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та Апеляційного суду Дніпропетровської області з Державного закладу Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України у період з 2013 року по 2015 роки на її користь стягувались суми недоплаченої заробітної плати, середній заробіток за затримку кінцевого розрахунку. При цьому грошові кошти перераховувались на її картковий рахунок в ПАТ Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк , за яким вона отримувала лише заробітну плату, працюючи в Державному закладі Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України . Проте з частини перелічених на виконання рішень судів Державним закладом Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України грошових коштів відповідачем безпідставно була знята комісія, розмір якої загалом становить 1812,12 гривень. Позивач указує, що між нею та відповідачем не укладалося жодного договору, який давав би право Банку стягувати з її карткового рахунку по заробітній платі будь-які комісії.

Просила суд: стягнути з відповідача на її користь безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 1812,12 гривень.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк на користь ОСОБА_1 безпідставно утриману суму у розмірі 1812 гривень 12 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на ст.1212 ЦК України в іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2017 року, головуючим суддею у справі визначено судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 06 грудня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Протокольною ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.01.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

21.02.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що на думку відповідача, позивач помилково кваліфікує спірні правовідносини, тому їх договірний характер виключає можливість застосування ст.1212 ЦК України. Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України. Факт договірних відносин між позивачем та відповідачем встановлено Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до укладеного 16 січня 2008 року між відповідачем та позивачем договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 , позивач просила відкрити на її ім`я картковий рахунок і видати в користування платіжну картку. Підпунктом 2.1 п. 2 вказаного договору передбачено, що банк на підставі цього договору видає клієнту платіжну картку, відкриває картковий рахунок та здійснює його обслуговування відповідно до чинного законодавства України, правил та договору. Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 договору клієнт доручає, а банк бере на себе зобов`язання списувати (дебетувати картковий рахунок) з карткового рахунку суму всіх операцій, виконаних із використанням картки (основної та додаткової), а також суму всіх зобов`язань відповідно до договору. Будь-яке списання з карткового рахунку вважається виконаним банком правомірно, якщо тільки це списання здійснене за вимогою особи (члена платіжної системи), що здійснює розрахунки по операціях із картками або за вимогою самого банку, а обов`язок доказувати незаконність та необґрунтованість списання з карткового рахунку лежить на клієнті.

Відповідно до п.п. 7.3 п. 7 розділу 1.2 тарифів, з якими позивач була ознайомлена та згодна, про що свідчить її підпис, операції за поповнення карткового рахунку шляхом перерахування у безготівковій формі складає 1 % від суми, за винятком, зокрема, сум коштів, перерахованих за відповідним проектом АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК , у тому числі кредитних коштів.

Аналіз перелічених умов договору, на думку відповідача, дозволяє дійти висновку, що, кошти, які позивач просить стягнути, отримано відповідачем відповідно до вказаного договору, як комісія за операції безготівкового перерахування на картковий рахунок позивача, тобто правомірно. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

24.05.2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву щодо підстав позову. В якій вказала, що 10 червня 2016 року позивачу стало відомо про списання з її рахунку відповідачем сум, в період з 5 березня 2014 року по 27 травня 2016 року. Ці списання відповідач обґрунтовує тим, що перерахування на рахунок позивача робилися не у виконання деякого договору і не є заробітною платою. Це твердження не витримує критики, оскільки як вбачається із додатку до позовної заяви, якраз вказані суми були саме сумами, які платник зобов`язаний був за судовими рішеннями, що набрали чинності, сплачувати в силу трудових стосунків між цим платником і позивачем. Частина коштів взагалі була заробітною платою, що була недоплачена, інша частина - компенсацією середньоденного заробітку за затримку остаточного розрахунку, заподіяного в результаті порушення трудового законодавства.

Також, між позивачем і відповідачем взагалі-то не існує ніякого договору, відповідно до якого останній мав би до неї хоч якісь кредиторські вимоги, що відповідають її борговим зобов`язанням перед ним. Те, що відповідач мав якісь договірні відношення з третіми особами, у тому числі і з платником, не робить правового впливу на вказані правовідносини між позивачем і відповідачем. Відповідач не мав права самостійно розпоряджатися ні за яких обставин грошовими коштами, які вже потрапили на розрахунковий рахунок позивача, з одного боку, а з іншої був зобов`язаний виконати таке зарахування на розрахунковий рахунок (актив банку) в кореспонденції зі своїм кореспондентським рахунком (актив банку) саме у момент зарахування відповідних засобів на вказаний кореспондентський рахунок.

Зазначила, що Банком належним чином не виконані умови Договору від 16.01.2008 року з позивачем, оскільки всупереч п.п.7.3 п.7 розділу 1.2 Тарифів з позивача було утримано комісію із грошових сум, які є частиною заробітної плати позивача в рамках Договору між Банком та позивачем і закладом Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України від 01.01.2014 року, хоча і були перераховані на її картковий рахунок медичним закладом вже після припинення трудових відносин з останньою.

Банк, надаючи їй послуги як споживачу банківських послуг, безпідставно порушив її права на її власність у вигляді безпідставного стягнення грошових коштів у сумі 1812,12 грн. Посилаючись на ст.ст.526,634,629,1066,1067 ЦК України просила суд стягнути із відповідача на її користь грошові кошти в сумі 1812,12 грн.

24.05.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначила, що ПАТ Акціонерним комерційним банком Індустріалбанк підтверджено, що картковий рахунок ОСОБА_1 в національній валюті № НОМЕР_2 від 16.01.2008 року відкритий в рамках зарплатного проекту Дніпропетровська державна медична академія та позивач отримує на нього тільки заробітну плату.

З договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати від 01.01.2014 року вбачається, що ПАТ Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк та позивач і заклад Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України уклали цей договір щодо надання комплексу послуг по видачі заробітної плати та інших виплат особам, що знаходяться в трудових відносинах з підприємством.

Також зазначено, що Банком не належним чином виконані умови Договору від 16.01.2008 року, а саме всупеч п.п.7.3 п.7 розділу 1.2 без будь - якого (усного або письмового) попереднього попередження про зміни тарифів з позивача було необґрунтовано утримано комісію із грошових сум, які є частиною її заробітної плати.

АКБ Індустріалбанком було безпідставно додатково утримана грошова сума з перерахованих ОСОБА_1 мед закладом грошових сум з поміткою заробітна плата, тобто було знято 1812,12 грн. Адміністрація банку знала, що платежі, які направлені для зарахування на картковий рахунок позивача є заробітною платою, оскільки призначення платежу вказане в платіжних документах - заробітна плата . Також при перерахуванні використовується символ платежу 40 , що відповідає заробітній платі та вказується в платіжці. Але в період з 5 березня 2014 року по 27 травня 2016 року відповідач списував у позивача грошові суми. Відповідач безпідставно стягнув з позивача 1812,12 гривень. Якщо банк і має право на отримання винагороди, але це точно не з позивача, а з Медичної академії. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року закрито підготовче судове засідання і призначено справу до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. Позивачем неодноразово були подані заяви про відкладення слухання справи, які відбувалися 31 жовтня 2019 року, 09 грудня 2019 року, 27 лютого 2020 року, 27 березня 2020 року, 30 квітня 2020 року, 27 травня 2020 року, 25 червня 2020 року, 25 серпня 2020 року, 24 вересня 2020 року, 23 жовтня 2020 року, 26 листопада 2020 року, 29 грудня 2020 року, 04 лютого 2021 року, 04 березня 2021 року, 30 березня 2021 року у зв`язку з перебуванням у стані тимчасової непрацездатності та неможливістю скористатися правовою допомогою.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відповідно до неодноразово поданих заяв просили суд розглядати справу без участі представника відповідача з урахуванням позиції, яка викладена у відзиві на позовну заяву від 07.02.2018 року та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник третьої особи Державного закладу Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв клопотань суду не надано.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено в статтях 1, 11 ЦПК України.

Згідно зі ст.121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки позивач повідомлявся про час і місце слухання справи належним чином та з 31.10.2019 року від позивача надходили заяви про відкладення слухання справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та долучались довідки про непрацездатність на 2-3 дні, з явкою до лікаря в день розгляду справи, та не можливістю скористатися правовою допомогою, то суд доходить висновку, що позивачем навмисно затягується розгляд справи та здійснюється зловживання процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи, тому суд доходить висновку про розгляд справи у відсутності учасників процесу за наявними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 16 січня 2008 року між Акціонерним Комерційним банком Індустріалбанк та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку, відповідно до умов якого остання просила відкрити на її ім`я картковий рахунок і видати в користування платіжну картку.

Підпунктом 2.1 п. 2 вказаного договору передбачено, що банк на підставі цього договору видає клієнту платіжну картку, відкриває картковий рахунок та здійснює його обслуговування відповідно до чинного законодавства України, правил та договору.

Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 договору клієнт доручає, а банк бере на себе зобов`язання списувати (дебетувати картковий рахунок) з карткового рахунку суму всіх операцій, виконаних із використанням картки (основної та додаткової, а також суму всіх зобов`язань відповідно до договору. Будь-яке списання з карткового рахунку вважається виконаним банком правомірно, якщо тільки це списання здійснене за вимогою особи (члена платіжної системи), що здійснює розрахунки по операціях із картками або за вимогою самого банку, а обов`язок доказувати незаконність та необгрунтованість списання з карткового рахунку лежить на клієнті.

Згідно з п. 3.1 договору клієнт зобов`язується сплачувати банку комісії за оформлення карток і карткового рахунку відповідно до тарифів.

Пунктом 6.3 встановлено, що Правила, Тарифи та додаткові угоди до Договору є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.п. 7.3 п. 7 розділу 1.2 тарифів та обслуговування карткових розрахунків та платіжних карток АКБ Індустріалбанк для фізичних осіб вартість операції за поповнення карткового рахунку шляхом перерахування у безготівковій формі складає 1 % від суми, за винятком, зокрема, сум коштів, перерахованих за відповідним проектом АКБ Індустріалбанк , у тому числі кредитних коштів ( т.1 а.с. а.с.108-111).

14.02.2011 року та 10.02.2014 року ОСОБА_1 подано заяви про видачу платіжних карток з новим терміном дії.

Крім того, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк та ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України було укладено договір про розрахункове-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати від 01 січня 2014 року.

Відповідно до підпункту 1.1 п. 1 вказаного договору, банк відкриває карткові рахунки працівникам підприємства та надає підприємству комплекс послуг з видачі заробітної плати та інших виплат особам, що знаходяться в трудових відносинах з підприємством за допомогою платіжних карток, емітованих банком.

Згідно з п.п. 1.2 п. 1 договору ціна послуг банку визначається тарифами на розрахункове-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати.

Підпунктом 2.7 п. 2 договору встановлено обов`язок ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України перерахувати на рахунок № НОМЕР_3 АКБ Індустріалбанк , МФО 313849 заробітну плату на користь працівників підприємства.

Згідно з п.п. 2.8 п. 2 зазначеного договору встановлено обов`язок ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України перерахувати плату за касове обслуговування відповідно до тарифів на рахунок № НОМЕР_4 АКБ Індустріалбанк , МФО 313849 не пізніше одного банківського дня від дня перерахування заробітної плати працівникам підприємства.

Відповідно до довідки АКБ Індустріалбанк від 27.02.2015 року №139 Регіональне відділення АКБ Індустріалбанк підтверджує, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , має картковий рахунок в національній валюті № НОМЕР_2 від 16.01.2008 року в рамках зарплатного проекту Дніпропетровська державна медична академія та отримує тільки на нього заробітну плату.

Рішеннями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та Апеляційного суду Дніпропетровської області з ДЗ Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України , де працювала позивач, у період з 2013 року по 2015 роки на користь останньої стягувались суми недовиплаченої заробітної плати, середній заробіток за затримку розрахунку.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1812,12 грн.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів особи визначені у ч.2 ст.16 ЦК України, в якій крім іншого зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1-3 ст.1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. (ст. 1067 ЦК України).

При цьому ст. 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору.

В Ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року при скасуванні рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року зазначено, що системний аналіз наведених положень договору, укладеного між АКБ Індустріалбанк та ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України 01 січня 2014 року, дозволяє дійти висновку, що останній регулює відносини саме між його сторонами, а предметом договору є комплекс послуг з видачі заробітної плати та інших виплат особам, що знаходяться в трудових відносинах з підприємством, а також встановлено певний порядок нарахування коштів (заробітної плати та інших виплат), тоді як перерахунок коштів на виконання рішення суду здійснюється з дотриманням процедури в межах виконавчого провадження, та іншого порядку, ніж той який передбачений п.п. 2.7 та п.п. 2.8 п. 2 зазначеного договору. Суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки виписці за рахунком ОСОБА_1 , а саме: на тип операцій, які здійснювались за її рахунком, що мають назву, а тому числі: зарахування за картковим проектом та платіж на КР (88) компенс. зг. ріш. суду ДМА МОЗ .

При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не зазначив норм права, якими він керувався під час вирішення вказаного спору.

Із довідки Регіонального відділення АКБ Індустріалбанк вбачається, що відповідачем з перерахованих ОСОБА_1 медзакладом грошових сум: 05.03.2014 року - 6215,15 грн. знято комісії - 62,15 грн.; 06.06.2014 року - 2111,00 грн. знято комісії - 21,11 грн.; 21.11.2014 року - 6000,0 грн. знято комісії - 60,00 грн.; 21.01.2015 року - 1003,05 грн. знято комісії - 10,03 грн.; 24.03.2015 року - 38 150,48 грн. знято комісії - 381,50 грн.; 11.06.2015 року - 86 103,01 грн., знято комісії - 861,03 грн.; 14.07.2015 року - 11922,40 грн. знято комісії - 119,22 грн.; 10.09.2015 року - 8643,45 грн., знято комісії - 86,43 грн.; 17.02.2016 року - 20565,45 грн. знято комісії - 205,65 грн.; 27.05.2016 року - 21,22 грн., знято комісії - 5 грн., загальна сума комісії склала - 1812,12 грн.

Як вбачається із виписки із карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 21.06.2016 року вищевказані платежі були перераховані на виконання рішень суду в межах виконавчих проваджень. Із виписки вбачається тип операцій, зарахування за рахунковим проектом та платіж на КР (88) компенсація згідно рішення суду ДМО МОЗ (т.1 а.с.84 зв.85,85 з.)

В судовому засіданні встановлено, що згідно з укладеним 01 січня 2014 року договором між АКБ Індустріалбанк та ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України , він регулює відносини саме між його сторонами, та предметом договору є комплекс послуг з видачі заробітної плати та інших виплат особам, що знаходяться в трудових відносинах з підприємством, а також встановлено певний порядок нарахування коштів (заробітної плати та інших виплат), тоді як перерахунок коштів на виконання рішення суду здійснюється з дотриманням процедури в межах виконавчого провадження, та іншого порядку, ніж який передбачений п.п. 2.7 та п.п. 2.8 п. 2 зазначеного договору.

А відповідно до п.п. 3.1 заяви ОСОБА_1 про відкриття та обслуговування карткового рахунку від 16 січня 2008 року, клієнт зобов`язується сплачувати банку комісії за оформлення карток і карткового рахунку відповідно до тарифів та відповідно до п.п. 7.3 п. 7 розділу 1.2 тарифів та обслуговування карткових розрахунків та платіжних карток АКБ Індустріалбанк , на яких міститься підпис позивача, для фізичних осіб вартість операції за поповнення карткового рахунку шляхом перерахування у безготівковій формі складає 1 % від суми, за винятком, зокрема - сум коштів, перерахованих за відповідним проектом АКБ Індустріалбанк , у т.ч. кредитних коштів.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності

Отже, виходячи із вищевикладеного в судовому засіданні безпірно встановлено, що перерахування коштів на картковий рахунок позивача здійснювалось на виконання судових рішень, за перерахування яких сплачується 1 %, оскільки має місце перерахування коштів не за договором про розрахункове-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати (для бюджетних установ) від 01 січня 2014 року, укладеного між відповідачем та третьою особою, а згідно з заявою від 16 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку, тому оцінюючи докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 15,16, 627,629, 634, 1066 ЦК України, ст.ст. 4,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Індустріалбанк (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд.18/7, ЄДРПОУ 13857564), третя особа - Державний заклад Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд.9, ЄДРПОУ 02010681), про захист прав споживача та стягнення безпідставно утриманих сум - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 05.05.2021 року.

Суддя Л.П. Слюсар