Ухвала

від 11.05.2021 по справі 607/2772/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

справа № 607/2772/16-а

адміністративне провадження № К/9901/14095/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Тернопільській області, Ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Міністерство внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату позивачу грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 рік, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб., з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, 3 підпунктів 1, 5 пунктів 1, 2 постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР №№ 0130, 0149, 0189, 35с, 090, 070;

- зобов`язати МВС України, Управління МВС України в Тернопільській області, ГУ НП в Тернопільській області, Управління ДАІ Управління МВС України в Тернопільській області, Управління превентивної діяльності ГУ НП в Тернопільській області видати позивачу довідку "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" в період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 рік, яка за формою відповідає вимогам листа Міністерства соціального захисту населення № 01-3/244-013-2 від 27 лютого 1996 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково:

- зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Тернопільській області провести перерахунок та доплату позивачу грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 рік, за роботу в населених пунктах Прип`ять, Чорнобиль та кордонах зони відчуження, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 160 крб., кофіцієнта 4, кількості днів 20; денної тарифної ставки 5,33, зона небезпеки 3, кратності 4, збереженого середнього заробітоку за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 106,6 крб, оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 426,40, в загальній сумі 533 крб.

- зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Тернопільській області видати позивачу довідку "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" за період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 рік;

- розрахунок довідки провести з врахуванням посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 160 крб., кофіцієнта 4, кількості днів 20; денної тарифної ставки 5,33, зона небезпеки 3, кратності 4, збереженого середнього заробіток за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 106,6 крб, оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 426,40, в загальній сумі 533 крб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику через те, що в ній не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

16 квітня 2021 року скаржником вдруге до Верховного Суду подано касаційну скаргу із зазначенням належних підстав касаційного оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів .

За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Тлумачення ч. 6 ст. 12 КАС України свідчить, що малозначна справа є такою у силу своїх властивостей незалежно від того, чи визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки ч. 6 ст. 12 КАС України розміщена в розділі 1 Загальні положення КАС України, то вона поширюється і на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Тернопільській області, Ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Міністерство внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов