Постанова

від 27.04.2021 по справі 664/3187/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 664/3187/19 Головуючий в І інстанції Никифоров Є.О.

Номер провадження: №22-ц/819/387/21 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар судового засідання Давиденко І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кермача Андрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2020 року у складі судді Никифорова Є.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Фермерське господарство Кудаси , про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про їх збільшення, позивач зазначив, що протягом 2 017 року він надавав ОСОБА_1 у борг грошові кошти на розвиток належного останньому ФГ Кудаси в загальному розмірі 30 000,00 доларів США та 37 000,00 грн., які відповідач зобов`язався повернути до 28.02.2019 року, що підтверджується власноруч складеною та підписаною ОСОБА_1 розпискою.

Посилаючись на те, що свої зобов`язання за договором позики у добровільному порядку відповідач не виконує, позивач просив суд стягнути з нього на свою користь:

- суму основного боргу за договором позики в розмірі 30 000,00 доларів США та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2083,60 доларів США;

- суму основного боргу за договором позики з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 41910,27 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2569,73 грн.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 32 083,60 доларів США та 44 480 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 605 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Кермач А.І., який діє від імені ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилався на те, що суд дійшов необґрунтованого висновку про існування між сторонами позикових зобов`язань та зазначив, що фактично між сторонами виникли зобов`язання у зв`язку з укладенням усного договору про спільну діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 2016-2017 років надавали грошові кошти, а він зі свого боку надавав земельну ділянку і сільськогосподарську техніку ФГ Кудаси та займався вирощуванням і збутом сільськогосподарських культур, однак через неврожаї їх спільна діяльність була збитковою.

Вважає недійсним договір позики, оформлений розпискою на ім`я ОСОБА_2 , оскільки в момент її написання грошові кошти не передавалися, а розписка написана під впливом тиску та обману з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому стягнення грошових коштів є намаганням позивача перекласти на нього всі ризики збиткової спільної господарської діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Матвєєва-Вац, яка діє від імені ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на їх безпідставність та просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе боргові зобов`язання по своєчасному поверненню грошових коштів, отриманих від позивача на розвиток належного йому ФГ Кудаси , а тому право позивача на повернення суми позики є порушеним та підлягає захисту шляхом стягнення з позичальника суми боргу, а також трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та інфляційних втрат, відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією із засад судочинства є принци диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом 2016-2017 років ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 у борг грошові кошти в доларовому та гривневому еквіваленті на розвиток належного останньому ФГ Кудаси , передавши протягом зазначеного періоду 30 000,00 доларів США та 37 000,00 грн, які відповідач зобов`язався повернути до 28.02.2019 року.

26.10.2017 року на вимогу позивача відповідач власноруч склав та підписав розписку, у якій виклав досягнуті сторонами домовленості по укладенню договору позики та підтвердив добросовісність своїх намірів по поверненню грошових коштів (а.с.7).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, встановивши, що відповідач не виконав умов укладеного із ОСОБА_2 договору позики, на підтвердження укладення якого позивачем представлена розписка позичальника, при цьому факт отримання грошових коштів у визначеному у ній розмірі відповідач не оспорював, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов`язок боржника сплатити позивачу суму основного боргу з урахуванням сум, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що у сторін виникли правовідносини із договору про спільну діяльність колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем не надано належних та достовірних доказів в обґрунтування цього факту, а наявні у справі письмові докази спростовують такі твердження.

Як вбачається з пояснень представника позивача в суді першої та апеляційної інстанції, нею визнана та обставина, що на початку 2016 року сторони дійшли усної згоди про спільну діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку та передачу ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів на її здійснення у значному розмірі, за рахунок яких відповідач здійснив ремонт сільськогосподарської техніки, належної ФГ Кудаси , засновником якого є ОСОБА_1 , та провів посівну кампанію.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що у подальшому через розбіжності у поглядах на ведення бізнесу сторони дійшли згоди про припинення спільної діяльності і з цього часу грошові кошти надавалися відповідачу виключно на умовах договору позики, доказом чого є як складена відповідачем боргова розписка, так і той факт, що всього протягом 2016-2017 років ОСОБА_1 отримано грошових коштів у сумі понад 60 000 доларів США, а до стягнення за договором позики заявлена значно менша сума, до якої не включені грошові кошти, передані відповідачу у зв`язку із веденням сторонами спільної діяльності.

З пояснень у суді першої та апеляційної інстанції представника відповідача вбачається, що ним не заперечувався факт отримання ОСОБА_1 для потреб ФГ Кудаси грошових коштів в загальному розмірі понад 60000 доларів США.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Посилання апелянта на ту обставину, що грошові кошти в момент написання розписки йому не передавалися не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки відповідачем не заперечується факт отримання коштів у вказаній сумі, наслідком чого і стало написання розписки.

При цьому, зважаючи на приписи ч.1 статті 81 ЦПК України , якою визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування тверджень апелянта про написання розписки проти волі відповідача та під психологічним примусом зі сторони позивача, колегія суддів не приймає їх до уваги.

Судом першої інстанції враховано, що за своєю правовою суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, зважаючи на наведене, з огляду на відсутність договору про спільну діяльність, дія якого розповсюджувалась би на спірний період та не визнання цього факту позивачем, приймаючи до уваги боргову розписку відповідача із зазначеним у ній зобов`язанням повернути позивачу отриманні на розвиток ФГ Кудаси грошові кошти, а не отримання їх на іншій правовій підставі, зокрема, для здійснення спільної господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

При вирішенні справи судом апеляційної інстанції враховано також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, керуючись положеннями ст. 375 ЦПК України , апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Кермача Андрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту постанови - 13.05.2021 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В.Орловська